Постанова № 911869, 21.08.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

21 серпня 2007 р. Справа № 17/150

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:

позивача –Шибаєв А.М., представник за довіреністю;

відповідача – не з’явився

розглянув справу за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до Міжгірського деревообробного будівельного підприємства, смт. Міжгір’я про стягнення 6159 грн. адміністративно–господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, включаючи пеню в розмірі 80 грн.

Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі–Закон) не виконав повністю встановлений на 2006 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв’язку з цим адміністративно-господарські санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві відповідача за 1 нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда, що становить предмет позовних вимог. Представник позивача у ході судового розгляду наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.

Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду заперечує проти позовних вимог, посилаючись на те, що підприємством було створено одне робоче місце, на яке можна було працевлаштувати інваліда, про що було поінформовано Міжгірський районний центр зайнятості як орган працевлаштування шляхом подання статистичних звітів про наявність вакансій (форми № 3-ПН) у березні, травні, вересні та грудні 2006р. Оскільки органи працевлаштування та позивач не направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, інваліди безпосередньо на підприємство на протязі 2006 року з питань працевлаштування також не зверталися, норматив працевлаштування інвалідів відповідачем не міг бути виконаний, а підприємство не повинно сплачувати наведені санкції за його невиконання.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 19, 20 Закону для підприємств, установ, організацій (далі - підприємства), встановлюється норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається розміром середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Порушення термінів сплати наведених санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, яка діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк

Матеріалами справи, зокрема, статистичним звітом відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006р. (форми № 10-ПІ) доведено, що відповідачеві за змістом Закону встановлено на 2006 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 3-х робочих місць, оскільки середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача у 2006р. становила 67 осіб, працевлаштовано ж інвалідів у звітному періоді 2 особи. Таким чином, норматив працевлаштування інвалідів відповідачем у 2006 році виконано не повністю, підприємством не сплачено самостійно у встановленому порядку санкції у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за 1 нестворене робоче місце (5066 грн.), що за змістом ст.ст. 19, 20 Закону є підставою для стягнення цієї суми з відповідача в судовому порядку.

Разом з тим, відповідачем доведено поданими суду документами (звіти відповідача про наявність вакансій за формою № 3-ПН за березень, травень, вересень та грудень 2006р.), що Міжгірським деревообробним будівельним підприємством на протязі зазначеного періоду 2006р. було створено робоче місце, на якому можна було працевлаштувати інваліда, про що повідомлено у встановленому порядку орган працевлаштування. Оскільки останнім не направлялися інваліди для працевлаштування на підприємство відповідача, відсутні підстави для покладення відповідальності на відповідача за недотримання зазначеного нормативу.

За наведених обставин вимоги позивача про стягнення з відповідача суми санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів правомірні у частині їх нарахування за 8 місяців 2006р., що становить суму 4053 грн., коли на підприємстві відповідача не були працевлаштовані інваліди і відповідач не надав доказів вжиття ним заходів для недопущення порушення. В іншій частині позовних вимог належить відмовити, оскільки за березень, травень, вересень та грудень 2006р. відсутнє правопорушення, у зв’язку з яким нараховані санкції.

За змістом наведених норм підлягають частковому задоволенню вимоги позивача щодо стягнення нарахованої пені за період з 15.04.07 по 4.06.07, що становить суму 53 грн.

Таким чином, всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 4106 грн., в іншій частині позовних вимог належить відмовити.

З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 8, 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, ст.ст. 18, 19 Закону України „Про зайнятість населення”, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 17, 70, 71, 86, 158-163, п. 6 Розділу УІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України,

суд постановив:

1. Позов задоволити частково.

Стягнути з Міжгірського деревообробного будівельного підприємства (смт. Міжгір’я, вул. Добролюбова, 12, код 20459404) на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14) адміністративно-господарські санкції на суму 4106 грн. (чотири тисячі сто шість грн.), включаючи пеню.

2. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Суддя Ушак І.Г.