Рішення № 91185119, 27.07.2020, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/2664/19

н/п 2/766/4247/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2020 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Єпішина Ю.М.,

секретаря Капітонова А.Ф.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Голубашенко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Херсоні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом до ТОВ «Дніпрорегіонгаз», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з ТОВ «Дніпрорегіонгаз» на його користь заборгованість по зарплаті в сумі 57522, 18 грн., середній заробіток за час затримки виплат в сумі 47921,96 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що наказом № ДПГ 198-к від 27.12.2013 року був прийнятий на роботу до ТОВ «Дніпрорегіонгаз» на посаду начальника регіонального управління скрапленого газу Миколаївського управління скрапленого газу. 01.03.2017 року між сторонами укладено трудовий договір, яким встановлено п`ятиденний робочий тиждень з вихідними днями - субота, неділя, у виключних випадках працівник міг бути залучений до надурочних робіт, а також до роботи у вихідні та святкові дні в порядку і з компенсацією, передбаченою трудовим законодавством. Згідно додатку до Трудового договору від 01.03.2017 року відповідачем ТОВ «Дніпрорегіонгаз» встановлено позивачеві щомісячний посадовий оклад, з якому враховані ті види матеріального заохочення, що відображають характер та інтенсивність роботи - режим роботи, виконувані функції, робоче навантаження, минулі досягнення, відпрацьований стаж, професійна майстерність тощо, та квартальна премія в розмірі 10267,00 грн. Наказом № 168-к від 10.10.2018 року ОСОБА_1 було припинено трудовий договір з відповідачем за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України. При звільненні з позивачем проведено розрахунок, який складається з окладу за 8 робочих днів з 01.10.2018 року по 10.10.2018 року, оплати святкових і вихідних днів - 01.10.2018 року 8 год., та компенсації відпустки за три роки 131 день. Відповідно до табелів роботи за липень та грудень 2017 р., у зв`язку з виробничою необхідністю, позивач працював по 8 годин у вихідні дні, а саме: 22.07.2017 року та 23.12.2017 року. Згідно службових записок від 23.08.2018 року та 14.09.2018 року, а також табелів роботи за серпень та вересень 2018 року з дозволу керівництва ТОВ «Дніпрорегіонгаз», у зв`язку з виробничою необхідністю, позивач відпрацював 8 год. 24.08.2018 року, який є святковим днем та 8 год. у суботу 15.09.2018 року, які не були оплачені відповідачем у подвійному розмірі. Згідно п.2 Додатку до трудового договору від 01.03.2017 року відповідач був зобов`язаний виплачувати позивачу квартальну премію у розмірі 10 267,00 грн. З дати підписання вказаного додатку та по день звільнення положення договору щодо квартальної премії не змінювались. В період з січня по жовтень 2018 року позивачу не виплачувалася квартальна премія. На дату звільнення ним було відпрацьовано 3 квартали. Борг відповідача по квартальним преміям за 2018 рік становить 30801,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що наказом №22 від 25.09.2018 року його було відрядженні в період з 26.09.2018 року по 28.09.2018 року. У встановленому законом порядку ним був поданий письмовий фінансовий звіт, до якого були додані документи, що стверджують витрати у сумі 1478,70 грн. які не були компенсовані відповідачем. Посилаючись на зазначені обставини просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 01.03.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.05.2019 року відкрито провадження у справі.

27.05.2019 року від представника відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, яким проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його необґрунтованість (а.с. 48-83).

24.06.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на позовну заяву.

04.07.2019 року представником ТОВ «Дніпрорегіонгаз» надано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 04.07.2019 року прийнято заяву позивача ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог та витребувано докази.

Ухвалою від 27.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у наданому до суду позові, просив їх задовольнити.

Представник відповідача Голубашенко Т.О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у наданому до суду відзиві.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно наказу № ДПГ 198-к від 27.12.2013 рокуОСОБА_1 був прийнятий на роботу до ТОВ «Дніпрорегіонгаз» на посаду начальника регіонального управління скрапленого газу Миколаївського управління скрапленого газу (а.с. 10).

01.03.2017 року між ТОВ «Дніпрорегіонгаз» та начальником Миколаївського регіонального управління з реалізації скрапленого газу ОСОБА_1 , укладено Трудовий договір (а.с.11-13).

Згідно п. 3.1 Трудового договору укладеного між TOB «Дніпрорегіонгаз» та ОСОБА_1 працівнику у відповідності до Правил внутрішнього трудового розпорядку встановлюється 5-денний робочий тиждень з вихідними днями - субота, неділя, якщо інший порядок не встановлений в товаристві.

Пунктом 3.3 Трудового договору визначено, що у виключних випадках Працівник може бути залучений до надурочних робіт, а також до роботи у вихідні та святкові дні в порядку і з компенсацією, передбаченою трудовим законодавством.

Для встановлення видів оплати праці та їх розмірів 01.03.2017 року між ТОВ «Дніпрорегіонгаз» та ОСОБА_1 був укладений Додаток до Трудового договору від 01.03.2017 року (а.с.14).

Наказом № 168-к від 10.10.2018 року трудовий договір між сторонами припинено за угодою сторін, відповідно до п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 15).

Стосовно заявлених позовних вимог в частини стягнення квартальної премії суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Статтею 2 ЗУ «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які проводяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ч. 3 ст. 97 Кодексу законів про працю України, конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до п.6.3 Трудового договору, укладеного між TOB «Дніпрорегіонгаз» та ОСОБА_1 , працівник може отримувати винагороду за індивідуальні досягнення та за результатами діяльності Товариства за період (квартал, півріччя, рік). Розмір винагороди встановлюється наказом Директора у відповідності з додатком до цього Договору. Винагорода виплачується після закінчення відповідного періоду.

Пунктами 1-2 вищевказаного Додатку до Договору від 01.03.2017 рокуОСОБА_1 встановлено розмір щомісячного посадового окладу у сумі 10267,00 грн. та квартальної премії у сумі до 10267,00 грн.

Згідно п. 4 Додатку від 01.03.2017 року, розмір посадового окладу та премії можуть бути змінені шляхом підписання стороною нового додатку до договору.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.

У постанові від 15.05.2017 року по справі №755/22151/15-ц Верховний Суд України звернув увагу, що при визначенні правомірності дій роботодавця необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшений) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

Отже, на підприємствах можуть затверджуватися положення про оплату праці, та, або преміювання. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Пунктом 1.5 Положення про оплату праці працівників TOB «Дніпрорегіонгаз», введеного в дію з 01.01.2017 року та Положення про оплату праці працівників ТОВ «Дніпрорегіонгаз» введеного в дію з 01.01.2018 року джерелом на оплату праці є частина доходу та Інші кошти, одержані у результаті господарської діяльності підприємства відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до п.1.6 зазначеного Положення критеріями рівня оплати праці працівників підприємства є: результати господарської діяльності та рівень доходності підприємства; посадові оклади працівників, визначені на основі тарифної оплати праці відповідно до норм чинного законодавства.

Пунктом 3.2 Положення про оплату праці працівників ТОВ «Дніпрорегіонгаз» визначено, що преміювання працівників проводиться згідно наказів по Товариству та згідно окремих затверджених Положень по преміюванню для робітників Товариства.

З матеріалів справи встановлено, що протягом 2017 року за результатами діяльності ТОВ «Дніпрорегіонгаз» та згідно з п.6.3 Трудових договорів, укладених з керівним складом підприємства, було прийнято рішення про нарахування та виплату премій за І квартал та за III квартал 2017 року. Вказані премії були нараховані та виплачені в повному обсязі керівному складу підприємства в тому числі і позивачу ОСОБА_1 . Рішень про преміювання керівного складу підприємства за II та IV квартали 2017 року, враховуючи діяльність ТОВ «Дніпрорегіонгаз» в ці періоди, директором товариства не приймалось. Впродовж І та II кварталів 2018 року так само і як за попередній рік, враховуючи результати діяльності ТОВ «Дніпрорегіонгаз» і фінансові можливості, рішення про виплату премій директором Товариства не приймалось, відповідні накази не видавались.

Звітним періодом для складання фінансової звітності товариства є календарний рік. Крім того, передбачене подання проміжної (квартальної) фінансової звітності за результатами І-го кварталу, першого півріччя та дев`яти місяців. Терміни подання фінансової звітності: не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом не пізніше 28 лютого наступного за звітним року.

На момент звільнення позивача ОСОБА_1 , а саме: 10.10.2018 року, інформація про фінансовий стан ТОВ «Дніпрорегіонгаз», результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період не сформована, а отже підстави для сплати премії у ІІІ кварталі 2018 року за результатами виробничо-господарської діяльності товариства відсутні.

Виходячи зі змісту Трудового Договору від 01.03.2020 року, Додатку до Трудового Договору від 01.03.2017 року та Положення про оплату праці працівників ТОВ «Дніпрорегіонгаз» позивач має право на отримання винагороди - квартальної премії у сумі до 10267,00 грн. за настання певних умов, при цьому нарахування та виплата цієї винагороди в будь-якому випадку не обов`язком товариства, тому премія виплачується за результатами діяльності товариства та в межах фінансових можливостей та з врахуванням індивідуальних досягнень працівника.

Оскільки, рішення про виплату премій впродовж спірного періоду директором ТОВ «Дніпрорегіонгаз» не приймалось, відповідні нарахування не здійснювались, а тому відсутні підстави для стягнення квартальної премії, у сумі визначеної позивачем - 51335,00 грн., відповідно позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення компенсації витрат на відрядження .

Судом встановлено, що наказом №22 від 25.09.2018 року ОСОБА_1 був відряджений до м. Київ в період з 26.09.2018 року по 28.09.2018 року (а.с. 25).

Згідно копії Акту наданих послуг від 27.09.2018 року, виданого ФОП ОСОБА_2 , рахунком від 26.09.2018 року та фіскального чеку від 26.09.2018 року, позивачем ОСОБА_1 сплачено 1478,70 грн. за отримані послуги з надання в оренду нерухомого майна в період з 26.09.2018 року по 27.09.2018 року (а.с. 26-28).

Відповідно до ст.121 КЗпП працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій, у зв`язку зі службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлених законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Згідно з підпунктом 3.15 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, не належать до фонду оплати праці витрати на відрядження: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення.

Відповідно до статті 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав.

Позовні вимоги ґрунтуються на стягненні з відповідача витрат на відрядження, виплата яких регулюється положеннями статті 121 КЗпП України.

Заявлена позивачем сума невиплачених витрат на відрядження не входить до фонду оплати праці, а про порушення свого права на отримання цих витрат позивачу стало відомо в жовтні 2018 року, при проведенні з ним остаточного розрахунку при звільненні, отже позивач пропустив строк на звернення до суду за вирішенням трудового спору щодо стягнення витрат на відрядження, оскільки з позовом він звернувся 08.02.2019 року, при цьому доказів на підтвердження поважності пропуску строку звернення до суду та його поновлення, згідно ст. 234 КЗпП України, позивачем не надано.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом України в постанові від 11.10.2017 року у справі № 6-1638цс17.

Стосовно заявлених позовних вимог в частини стягнення компенсації за роботу у вихідні та святкові дні, суд виходить з наступного.

Частини 1-3 статті 67 КЗпП України встановлює, що при п`ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п`ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд з загальним вихідним днем. У випадку, коли святковий або неробочий день (стаття 73) збігається з вихідним днем, вихідний день переноситься на наступний після святкового або неробочого.

Статтею 71 КЗпП України передбачено, що робота у вихідні дні забороняється. Залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації і лише у виняткових випадках, що визначаються законодавством в частині другій цієї статті.

Залучення окремих працівників до роботи у вихідні дні допускається в таких виняткових випадках: 1) для відвернення або ліквідації наслідків стихійного лиха, епідемій, епізоотій, виробничих аварій і негайного усунення їх наслідків; 2) для відвернення нещасних випадків, які ставлять або можуть поставити під загрозу життя чи нормальні життєві умови людей, загибелі або псування майна; 3) для виконання невідкладних, наперед не передбачених робіт, від негайного виконання яких залежить у дальшому нормальна робота підприємства, установи, організації в цілому або їх окремих підрозділів; 4) для виконання невідкладних вантажно-розвантажувальних робіт з метою запобігання або усунення простою рухомого складу чи скупчення вантажів у пунктах відправлення і призначення.

Залучення працівників до роботи у вихідні дні провадиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно ст. 72 КЗпП України, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.

Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП України.

Згідно ст. 107 КЗпП України - робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що при звільненні з позивачем проведено розрахунок та виплачено заробітну плату за 8 робочих днів з 01.10.2018 року по 10.10.2018 року, компенсацію за 104 дні невикористаної основної відпустки за період з 27 грудня 2013 року по 26 грудня 2018 року та 27 днів додаткової відпустки за період з 27 грудня 2014 року по 26 грудня 2018 року, а також оплати святкових і вихідних днів - 01.10.2018 року 8 год.

З наданих до суду копій табелів робочого часу, службових записок, наказів директора ТОВ «Дніпрорегіонгаз» «Про роботу у вихідний день» та розрахункових листів з липня 2017 року по жовтень 2018 року позивач ОСОБА_1 відпрацював у 2017 році 2 вихідних дні, у 2018 році, а саме: 22.07.2017 року, тривалістю 8 робочих годин і 23.12.2017 року, тривалістю 8 робочих годин та у 2018 році 2 святкових та вихідних дні, а саме: 24.08.2018 року, тривалістю 8 робочих годин і 15.09.2018 року, тривалістю 8 робочих годин.

Згідно наданих представником відповідача розрахункових листів у липні 2017 року та грудні 2017 року, ОСОБА_1 за відпрацьовані ним вихідні дні проводилася оплата в одинарному розмірі за кожен відпрацьований день тривалістю 8 робочих годин.

Так, у липні 2017 року позивачу нараховано та виплачено 488,22 грн., у грудні 2017 року 517,44 грн., а всього 1005,66 грн. (а.с. 193,195).

Нарахування та оплата за відпрацьовані позивачем святкові та вихідні дні у серпні та вересні 2018 року відповідачем не здійснювалася.

Судом встановлено і не заперечується сторонами, що інші дні відпочинку позивачу ОСОБА_1 за відпрацьовані ним святкові та вихідні дні не надавалися.

Суд не приймає доводи представника відповідача щодо відсутності у позивача права на отримання компенсації за роботу у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі, з підстав того, що ОСОБА_1 не звертався до керівництва ТОВ «Дніпрорегіонгаз», із заявою про виплату за подвійним тарифом заробітної плати за відпрацьовані вихідні та святкові дні та не отримав компенсацію, шляхом надання інших днів відпочинку.

Суд зазначає, що невиплата працівникові компенсації за роботу у вихідний день у грошовій формі в подвійному розмірі, або ненадання іншого дня відпочинку, та невиплати звільненому працівникові з вини власника або уповноваженого ним органу зазначеної компенсації роботи за вихідний день з роботодавця підлягають стягненню компенсація за роботу у вихідні дні, компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 07 грудня 2016 року та від 14 вересня 2016 року (у справах № 6-1425цс16 та № 6-1438цс16 відповідно).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню компенсація за роботу у вихідні дні у липні та грудні 2017 року у розмірі 1005,66 грн. (488,22 грн. + 517,44 грн. =1005,66 грн.)

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

З наданої відповідачем довідки від 04.07.2019 року № ДР000000022 убачається, що заробітна плата позивача за останніми двома місяцями, що передують звільненню, тобто за серпень 2018 року та вересень 2018 року складає 13418,00 грн. та 13477,00 грн. відповідно (а.с. 151). Середньоденна заробітна плата складає: серпень 2018 року 13418,00 + вересень 2018 року 13477,00 грн. : 42 робочі дні = 640,36 грн.

Розмір компенсації за роботу у вихідні дні у серпні та вересні 2018 року становить 2561,44 грн., виходячи з наступного розрахунку:

- 640,36 грн. х 2 =1280,72 грн. (компенсація за роботу у святковий день 24.08.2018 року, тривалістю 8 робочих годин);

- 640,36 грн. х 2 =1280,72 грн. (компенсація за роботу у вихідний день 15.09.2018 року, тривалістю 8 робочих годин).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за роботу у святкові та вихідні дні у загальному розмірі 3567,10 грн. (1005,66 грн. + 1280,72 грн. +1280,72 грн.)

За змістом статті 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені устатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Разом з тим, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене встатті 117 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який ухвалює рішення по суті спору. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення або в разі його відсутності в цей день - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставістатті 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день ухвалення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не позбавляє його відповідальності.

У разі не проведення розрахунку у зв`язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження включається: основна заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років тощо.

Нарахування виплат при обчисленні середньої заробітної плати, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводиться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, а у випадку, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком (п.2,3,4,8 Порядку).

Кількість робочих днів за період затримки розрахунку за час затримки розрахунку з дня звільнення позивача ОСОБА_1 , а саме: з 10.09.2018 року на день постановлення рішення, а саме: 27.07.2020 року складає 199 днів. Загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 127431,64 грн. (640,36 грн. х 199 днів = 127431,64 грн.)

Разом з тим, між сторонами існує спір про суми, які підлягають виплаті при звільненні, оскільки відповідачем не визнається наявність заборгованості із заробітної плати перед позивачем.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №761/9584/15-ц від 26.06.2019 року сформувала правову позицію та дійшла висновку про те, що враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

У пункті 91 зазначеної постанови визначається, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП, необхідно враховувати такі критерії: 1) розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; 2) період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; 3) ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; 4) інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Таким чином, установивши, що між сторонами виник спір про виплату належних позивачу сум при звільненні, згідно зі ст.117 КЗпП України, суд, враховуючи спірну суму, на яку позивач має право, частку, яку вона становить у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком, вважає необхідним визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку в сумі 3600,00 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, отже, позовні вимоги в цій частині, підлягають до часткового задоволення. Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд також застосовує принцип співмірності.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини по справі, оцінивши представлені сторонами докази, враховуючи пояснення учасників справи, в їх сукупності, суд дійшов до висновкупро наявнісь підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати, у виді судового збору, суд розподіляє відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-82, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279-281, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплат - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз» (код ЄДРПОУ 38873258, адреса: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, 23) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в розмірі 3567,10 грн., що визначена без вирахування податків, обов`язкових внесків і платежів, що підлягають відрахуванню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрорегіонгаз» (код ЄДРПОУ 38873258, адреса: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, 23) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки виплат в сумі 3600,00 грн.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" (код ЄДРПОУ 38873258, адреса: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Виробнича, 23) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 57,72 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпрорегіонгаз" (код ЄДРПОУ 38873258, адреса: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Виробнича, 23) на користь держави судовий збір 47,65 грн.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції до Херсонського апеляційного суду.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Херсонський міський суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Ю.М.Єпішин