Рішення № 91184426, 26.08.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 Справа №607/10315/20

провадження № 2-а/607/307/2020

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Воробель Н.П.,

при секретарі Комар Р.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Тернопільській області Департаменту патрульної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 648227 від 16 червня 2020 року,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача Климчук О.І.,

встановив:

позивач ОСОБА_1 пред`явив в суд позов до відповідача Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /далі - УПП в Тернопільській області ДПП/, у якому заявляє вимогу про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 648227 від 16 червня 2020 року, згідно якої його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення /далі - КУпАП/ та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. Аргументуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що вважає себе не винним, а спірну постанову - неправомірною, оскільки поліцейський не озвучив йому причину зупинки, а продемонстрований відеозапис був поганої якості.

Представник відповідача подала відзив у якому зазначила, що спірну постанову вважає законною та обґрунтованою, а тому підстави для задоволення позову - відсутні. На підтвердження своєї позиції надала диск із відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, відеореєстратора з їх службового автомобіля та камери зовнішнього відеоспостереження.

У судовому засіданні Кручко В.В. свої вимоги підтримав з мотивів, викладених у позові. Додав, що при проїзді перехрестя Правил дорожнього руху /далі - ПДР/ не порушував; аварійної ситуації нікому не створив. На запитання представника відповідача пояснив, що бачив знак 5.16 ПДР, котрий встановлений перед перехрестям та дозволяє рух з середньої смуги лише прямо.

Суд, заслухавши пояснення, дослідивши докази, дійшов висновку, що у задоволенні позву слід відмовити з огляду на наступне:

уповноваженою особою УПП в Тернопільській області ДПП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 648227 від 16 червня 2020 року, у якій зазначено, що ОСОБА_1 , 16 червня 2020 року, о 15 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Mercedes Vito», р.н. НОМЕР_1 , перехрестям вулиць Руська та Замкова у м. Тернополі, не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», та зі смуги, що дозволяє рух прямо, перетнувши дорожню лінію розмітки 1.1, здійснив поворот ліворуч, чим порушив пункти 8.4 ґ, 34.1. ПДР.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 280 КУпАП передбачено, що орган /посадова особа/ при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом /ч. 1 ст. 7 КУпАП/.

Ч. 1 ст. 9 КУпАП визначає поняття адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна /умисна або необережна/ дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 1.1. ПДР визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху /перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо/, повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими /п. 1.3. ПДР/.

Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством /п. 1.9. ПДР/.

Дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них. Такий знак відноситься до групи інформаційно-вказівних, котрі, згідно п. 8.4.ґ ПДР, запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила.

Окрім цього, горизонтальна розмітка 1.1 /вузька суцільна лінія/ має наступне значення: поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.

За порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг ч. 1 ст. 122 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність.

Як уже зазначено вище, стверджуючи про незаконність спірної постанови позивач посилається на ряд обставин, а саме на те, що: у ній не зазначено номеру реєстратора; поліцейський не повідомив його при причину зупинки; відеозапис на якому, на думку поліцейського було зафіксовано порушення ним ПДР, був неналежної якості; поворот він здійснив з лівої смуги і нікому аварійної ситуації не створив.

За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Ця норма права про своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 62 Конституції України, котрий декларує відсутність обов`язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Цим принципом повинен керуватись працівник поліції, коли розглядає справу про адміністративне правопорушення, за результатами якої приходить до переконання про винуватість особи.

На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку якщо рішення поліцейського буде оскаржено, то обов`язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов`язок доводи свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.

На виконання вказаної вимоги закону представник відповідача надала записи з нагрудних камер працівників поліції, екіпаж яких зупинив транспортний засіб позивача, на який міститься посилання у спірній постанові, відеореєстратора із службового автомобіля поліцейських та камери зовнішнього спостереження, встановленої над перехрестям, яким керував позивач у день та час, вказаний у спірній постанові.

Перед зазначеним перехрестям встановлено дорожній знак 5.16 «Напрямки руху по смугах», згідно якого з крайньої лівої смуги дозволено рух лише ліворуч, середньої - лише прямо, а з крайньої правої - прямо і праворуч. Ці обставини доказуванню не підлягають згідно ч. 1 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України /далі КАС України/, оскільки визнаються учасниками, а у суду не виникає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Дослідивши у судовому засіданні записи, надані представником відповідача, встановлено, що позивач, рухаючись середньою смугою руху змістився ліворуч на крайню ліву смугу, при цьому перетнувши лінію горизонтальної розмітки 1.1 /вузька суцільна лінія/ та здійснив поворот ліворуч. Після зупинки працівник поліції чітко неодноразово роз`яснив йому причину зупинки. В процесі розгляду справи про адміністративне правопорушення позивачу було продемонстровано відеозапис з відеореєстратора службового автомобіля поліцейських, де і було зафіксовано порушення ПДР.

Таким чином жоден із доводів ОСОБА_1 щодо неправомірності спірної постанови не відповідає реальним обставинам справи, а тому усі вони відкинуті судом.

Зміст цієї постанови відповідає вимогам ст. 283 КУпАП та складена вона з дотриманням Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07 листопада 2015 року.

З наведених підстав, суд приходить до висновку про те, що спірну постанову слід залишити без змін, а позов - без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 159, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 / АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 / до Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції /місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Котляревського, 24, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 40108646/ про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 648227 від 16 червня 2020 року, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, відповідно до пп. 15.5 п. 15 Розділу XIII «Перехідні положення» КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Повне судове рішення складено та підписано 26 серпня 2020 року.

Головуюча суддяН. П. Воробель