Рішення № 91179295, 20.08.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2505/20

Провадження № 2-о/522/173/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Донцова Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання - Скибінської Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи Одеської міської ради про встановлення факт, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси 13.02.2020 року надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Одеська міська рада, відповідно якої заявник просив встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме: свідоцтва про право власності на житло від 17 жовтня 1995 року НОМЕР_4 зареєстрованого і записаного у реєстрову книгу №8-5370, виданий Управлінням житлово-комунальним господарством виконкому Одеської міської ради народних депутатів, ОСОБА_1 ; встановити факт належності правовстановлюючого документу, а саме технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ; Встанвоити факт належності правовстановлюючого документу, а саме: Розпорядження органу приватизації 17 жовтня 1995 року НОМЕР_4, ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник 17.10.1995 року набув право власності на квартиру за адресою АДРЕСА_2 . У правовстановлюючих документах було допущено орфографічні помилки, а саме у написанні прізвища « ОСОБА_1 », а за документа, які посвідчують особу заявника, прізвище є « ОСОБА_1 ». При зверненні до КП «Міське агентство з приватизації житла» Одеської міської ради, було надано відмову в виправленні помилок у документах. У зв`язку з викладеним, заявник звернувся з дійсною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме належності правовстановлюючих документів.

Ухвалою суду від 19.02.2020 року заяву залишено без руху.

13.03.2020 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 16.03.2020 року по справі було відкрито провадження та справу призначено до розгляду на 23.04.2020 року.

В судове засідання 23.04.2020 року сторони по справі не з`явились, у зв`язку з введенням картину на території України розгляд справи було відкладено на 10.06.2020 року.

В судове засідання 10.06.2020 року до суду з`явились заявник ОСОБА_1 та представник заінтересованої особи Грабовський В.О., який просив відкласти розгляд справи для надання часу ознайомитись з матеріалами справи та надання пояснень. Розгляд справи було відкладено на 20.08.2020 року.

20.08.2020 року до суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи.

20.08.2020 року ОСОБА_1 надав суду заяву про проведення судового засідання за його відсутності, заяву про встановлення факту, що має юридичне значення підтримав у повному обсязі, просив задовольнити її.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з цим, датою складення цього судового рішення є 25.08.2020 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Судом встановлено, що 17.10.1995 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , належить ОСОБА_1 та членам його сім`ї ОСОБА_5 в рівних частках, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло, яке зареєстроване і записане у реєстрову книгу за №8-5370.

Зазначене свідоцтво видане згідно з розпорядженням від 17.10.1995 року НОМЕР_4 органу приватизації на підставі заяви ОСОБА_1 .

Відповідно технічного паспорту посвідченого начальником БТІ Станіславським Л.І. 17.10.1995 року на квартиру АДРЕСА_3 , власником квартири є ОСОБА_1 .

Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданого Приморським РВУМВС України в Одеській області віл 21.10.1998 року виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 серії НОМЕР_3 видане на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отже, на теперішній час є неспівпадання в написанні прізвища заявника в правовстановлюючих документах та паспорті громадянина України.

Коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 та п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України та роз`яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995, № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" при розгляді справи про встановлення відповідно до п. 6 ст. 256 ЦПК (у новій редакції ЦПК України відповідно норма міститься у ст. 315) факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Метою встановлення даного факту є те, що без такого факту належності правовстановлюючого документу заявник не матиме змоги прийняти спадщину, що належна йому за заповітом.

Предметом розгляду заяви є встановлення факту належності правовстановлюючих документів, який необхідний заявнику для оформлення особистих, майнових прав, що випливають із цього факту.

Оскільки даний факт підтверджується письмовими доказами по справі, а також не заперечується заінтересованою особою, суд вважає, що є підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 .

Встановлення вказаного факту має юридичне значення для заявника, яка через розбіжності в написанні свого літери «і» та «и» в прізвищі заявника в паспорті та в правовстановлюючих документах від 17.10.1995 року, не може в повному обсязі реалізувати свої права. Тому суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказами.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Керуючись ст. 4-8, 12, 13, 43, 76-81,89, 247, 259, 263, 293, 294, п. 6 ч. 1 ст. 315-319, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ), за участю заінтересованої особи Одеської міської ради (ЄДРПОУ 26597691, м. Одеса, пл. Думська, 1) про встановлення факт, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступних правовстановлюючих документів, а саме:

-свідоцтва про право власності на житло (квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ) від 17.10.1995 року, зареєстровано та записаного у реєстрову книгу за №8-5370, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів;

-технічного паспорту від 17.10.1995 року на квартиру АДРЕСА_3 , власником квартири є ОСОБА_1 ;

-розпорядження від 17.10.1995 року НОМЕР_4 органу приватизації на підставі заяви ОСОБА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст.354 ЦПК України.

Повний текст рішення суду складено 25.08.2020 року.

Суддя Д.Ю. Донцов