Рішення № 91178411, 26.08.2020, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/1014/20

2/323/388/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

секретаря - Тахтаул А.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.01.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір без номеру, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків. У зв`язку з цим, станом на 23.03.2020 р. виникла заборгованість відповідача за кредитним договором у розмірі 35009,80 грн., в тому числі 19550,26 грн. основної суми кредиту, 8088,21 грн. процентів за користування кредитом, 5228,01 грн. заборгованість за пенею, а також штраф 2143,32 грн. Тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Виходячи з положень ч. 2, ч. 4, ч. 6 ст. 19, ст. 176, ст. 274 ЦПК України, ухвалою суду від 14.05.2020 року було вирішено питання про розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження з призначенням дати судового засідання.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив на підставі ЦПК України розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання тричі не з`явився, будучи належним чином повідомленим в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України про час і місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Наведені обставини відповідно до ст. 280 ЦПК України у сукупності є підставою для заочного розгляду справи, про що судом було постановлено відповідну ухвалу.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, на підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На підтвердження укладення між сторонами кредитного договору позивачем надано фотокопію Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У зазначеній Анкеті-заяві містяться анкетні відомості про відповідача, а також у відповідних графах містяться підписи відповідача та представника позивача.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку. Крім того, Анкета-заява містить згоду відповідача на отримання примірника договору шляхом роздрукування з офіційного сайту позивача, а також зобов`язання відповідача регулярно ознайомлюватись із змінами Умов та Правил надання банківських послуг на офіційному сайті позивача.

Суд виходить з того, що, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим ПАТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову, - до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України щодо правил укладання договору приєднання.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім, і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Відтак, всі посилання позивача на існування між сторонами відносин приєднання на основні Правил надання банківських послуг ПриватБанку суд відхиляє.

Водночас судом встановлено, що 21.01.2011 року відповідач підписав, а отже, узгодив з позивачем умови кредитування, зазначені у Довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000040240500, а саме тривалість пільгового періоду щодо нарахування процентів за користування кредитним коштами (30 днів щодо кожної витрати), процентну ставку за користування кредитними коштами на рівні 3,0% на місяць від непростроченої заборгованості (шляхом нарахування на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів на рік), розмір та строки внесення платежів з погашення кредитної заборгованості (щомісячний платіж не пізніше 25 числа у розмірі не меншому за 7% від суми заборгованості), розмір штрафу за порушення строків платежів з будь-якого з грошових зобов`язань більше ніж на 30 днів (500,00 грн. та 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом) тощо.

Також із довідки, наданої позивачем, судом встановлено, що 21.01.2011 року відповідачу була видана кредитна картка № НОМЕР_1 з строком дії до 31.01.2014 року, яка в подальшому була неодноразово замінена у зв`язку із закінченням строку її дії, а станом на час розгляду справи по суті відповідачу 11.09.2018 року видана картка № НОМЕР_2 з строком дії до 31.07.2022 року.

При цьому первісно встановлений позивачем розмір кредитного ліміту на рівні 800,00 грн. в подальшому неодноразово збільшувався, останній раз - 10.01.2019 року до 15000,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що 21.01.2011 р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір за умовами узгодженими у Довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000040240500.

Відтак, факт виникнення між позивачем та відповідачам кредитних відносин підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як випливає з розрахунку позовних вимог та виписки про рух коштів по рахунку відповідача, відповідач активно користувався кредитним коштами, та станом на 01.04.2015 року виконав всі зобов`язання, оскільки на той час жодної заборгованості за ним не обліковувалось.

В подальшому, 10.01.2019 року відповідач використав кредитні кошти на суму 14976,00 грн. та 28.02.2019 року - на суму 530 грн., повернувши при цьому 28.02.2019 року на картку 1100,00 грн., у зв`язку з чим станом на 01.03.2020 року непогашена сума тіла кредиту становила 14405,96 грн., і залишається такою й станом на час звернення позивача до суду.

На підставі викладеного суд частково не погоджується з ствердженням позивача про наявність заборгованості з основної суми кредиту у розмірі 19550,26 грн., оскільки це не підтверджується матеріалами справи, і не відповідає навіть наданим позивачем відомостям про граничний розмір ліміту на рівні 15000,00 грн.

Оскільки відповідач не оспорює розмір заборгованості з повернення основної суми кредиту в сумі 14405,96 грн., і це підтверджується розрахунком заборгованості та випискою про рух коштів по рахунку відповідача, суд на підставі ч. 1 ст. 68 ЦПК України вважає цю обставину встановленою.

Стосовно заборгованості по процентах за користування кредитом суд вважає, що заявлена позивачем сума у розмірі 8088,21 грн. є частково необґрунтованою з огляду на таке.

Виходячи з даних розрахунку заборгованості, остаточна заборгованість по основній сумі кредиту склалась 01.03.2019 року в сумі 14405,96 грн. та в подальшому жодних операцій по рахунку не вчиняв.

Виходячи з процентної ставки, яка була узгоджена сторонами станом на час виникнення заборгованості, - 3,0% на місяць, або 36,00% річних (або 0,1% на день), за період з 01.03.2019 року по 23.03.2020 року (дату, станом яку заявлені позовні вимоги) сума процентів за користування кредитом накопичувальним підсумком становить 5589,51 грн. ((14405,96 грн. х 0,1% х 388 днів)).

При цьому суд не бере до уваги розрахунок позивачем суми процентів за підвищеною ставкою, оскільки вона не була узгоджена сторонами.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 5228,01 грн., суд виходить з того, що позивач не надав доказів узгодження з відповідачем такої умови договору, як пеня, оскільки зі змісту Довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» за договором SAMDN50000040240500 від 21.01.2011 року неможливо визначити, від якої заборгованості вона може нараховуватись - чи то від тіла кредиту, чи то від процентів, чи то сукупності неповернутого тіла та процентів.

Крім того, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 2143,32 грн. підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення строків платежу по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів, боржник сплачує штраф, що складається з твердої суми у розмірі 500,00 грн., та суми, що розраховується як 5% від заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених процентів та комісій.

Позивач нарахував процентну складову штрафу у розмірі 1643,32 грн. як 5% від суми, що складається з заборгованості по основній сумі кредиту та нарахованим ним процентам. Однак, оскільки стягненню з відповідача підлягають тіло кредиту у розмірі 14405,96 грн. та проценти лише у розмірі 5589,51 грн., вказана процентна складова штрафу має складати 999,77 грн. ((14405,96 грн. + 5589,51 грн.) х 5%), а всього штраф має складати 1499,77 грн.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи вищенаведене, на підставі ст. ст. 6, 626-629, 610, 611, 612, 617, 625, 634, 638-642, 1048, 1049, 1050, 1054 - 1056-1 ЦК України, керуючись ст. ст. керуючись ст. ст. 2, 7, 10, 19, 141, 176, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (р/рахунок № НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 21.01.2011 року станом на 23.03.2020 року у розмірі 21495,24 грн. (двадцять одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять грн. 24 коп.), в тому числі 14405,96 грн. основної суми кредиту, 5589,51 грн. процентів за користування кредитом, 1499,77 грн. штрафу.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (р/рахунок № НОМЕР_4 в АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір у розмірі 1290,63 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області М.М. Мінаєв