
1Справа № 335/2076/20 1-кп/335/553/2020
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2020 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:
Головуючого судді Апаллонової Ю.В.,
за участю секретаря судового засідання Пронтенко А.В.,
прокурорів Шевченко А.О.,Кочеткова О.О.,
обвинуваченого ОСОБА_1 ,
захисника Шутак Ю.В.,
потерпілої ОСОБА_2 ,
представника потерпілої Тихоліз С.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, кримінальне провадження №12019080050003810 від 30.10.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, українця, має вишу освіту, не одружений, є фізичною особою - підприємцем, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України, -
В С Т А Н О В И В:
29 жовтня 2019 року близько 14 год. 15 хв., водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «BMW-730D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Сєдова в м. Запоріжжя, рухаючись зі сторони вул. Брянської в напрямку вул. Незалежної України, зі швидкістю не менш ніж 70 км/год., що перевищує дозволену швидкість у населеному пункті 50 км/год.
Під час подальшого руху, наближаючись до автомобільної стоянки, багатопрофільної лікарні «Вітацентр», яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сєдова, буд. 3, та примикає до проїзної частини праворуч за напрямком руху водія ОСОБА_1 , останній перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, змінив напрямок руху праворуч, в результаті чого в стані виниклого засосу автомобіля «BMW-730D», реєстраційний номер НОМЕР_1 в`їхав на зазначену автомобільну стоянку, де скоїв зіткнення із зупиненими на ній автомобілями «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 , «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а також з автомобілем «Geely МК», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який в свою чергу в некерованому стані також скоїв зіткнення з автомобілем «Audi-A8», реєстраційний номер НОМЕР_5 .
Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п., 10.1, 12.4, 12.9 б) , Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, відповідно до яких:
-п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху;
-п. 12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.;
-12.9. Водієві забороняється:
б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пунктом 30.03 цих Правил.
Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП за № 9-882 від 26.12.2019, з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв`язку з даною дорожньо- транспортною пригодою. В даній дорожній ситуації технічна можливість у водій ОСОБА_1 уникнути ДТП залежала від виконання ним вимог п. 10.1 Правий дорожнього руху України.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій ; автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 ОСОБА_3 , а також пасажири його автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи за № 1063 від 22.11.2019, ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переламів 6 ребра по передній аксілярній лінії, 7 ребра по передній та середній аксілярній лініях та 8 ребра по середній аксілярній лінії, які кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
Відповідно до висновку судово-медичної експертизи за № 26/к від 16.01.2020, у ОСОБА_4 виявлено наступні тілесні ушкодження : мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня (клінічно), сама за собою кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, проте спричинило тривалий розлад здоров`я строком, понад три тижні (21 день).Гематома в ділянках лівого плеча та лівого стегна, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_4 утворилися від дії тупих предметів. Не виключається можливість виникнення виявлених тілесний ушкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Також, згідно висновку судово-медичної експертизи за № 974 від 06.11.2019, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому тіла четвертого грудного хребця, який кваліфікується як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Струс головного мозку, крововилив в м`яких тканинах голови у ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний , розлад здоров`я. Синці на зовнішній поверхні лівого плеча, на зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, на зовнішній поверхні лівого стегна в нижній третині, на передній поверхні лівого колінного суглоба на тлі якого садно, в поперевовій ділянці спини, в крижовій ділянці, в лівій сідничній ділянці на передньо- внутрішній поверхні правої гомілки у ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворилися від дії тупих предметів. Не виключається можливість виникнення виявленого комплексу тілесних ушкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди.
Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч.1 ст. 337 КПК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, форму вини за інкримінованим кримінальним правопорушенням, повністю визнав себе винуватим, щиро розкаявся, вибачився перед потерпілими та пояснив, що має стаж водія близько 18 років. 29 жовтня 2019 року близько 14 години рухався по вул. Сєдова у бік площі Профспілок. На перехресті, яке регулюється світлофором здійснював проїзд по правій смузі та у кінці перехрестя побачив, що двосмугова дорога переходить в односмугову, і в даних обставинах прийняв рішення зробити маневр, щоб встигнути не вискочити на бордюр та не в`їхати в стовп. Він здійснив різкий маневр, однак не врахував можливостей автомобіля та автомобіль зірвався в неконтрольований занос, його декілька разів по дорозі крутило, в якійсь момент основний удар прийшовся в автомобіль Ланос, в якому було три людини. Після зупинки він вийшов з автомобіля в шоковому стані, направився до Ланоса, подивися, що люди усі живі, подзвонив в поліцію, швидку, подзвонив в страхову компанію. Далі приїхала поліція, слідчий, яким він надав усі покази. Ввечері того ж дня, він допоміг іншим автомобілям, викликав евакуатор. Наступного дня приїхав до слідчого, після поїхав до 5 міськлікарні дізнатися про стан потерпілих, однак він не знав їх прізвища, у зв`язку із чим у лікарні з ними зустрітися не міг. Через деякий час слідчий надав номери телефонів потерпілих та їх прізвища. Він подзвонив ОСОБА_3 з пропозицією надати допомогу, вибачився, однак потерплий від допомоги відмовився, ОСОБА_4 на дзвінки не відповідала. Щодо потерпілої ОСОБА_2 , то йому слідчий сказав, що ОСОБА_2 відпустили в той же день з лікарні, нічого тяжкого з нею не трапилося і він вирішив відкласти з нею питання до суду. Він не врахував дорожню обстановку, він винний, не розрахував власні сили. У скоєному щиро розкаявся, зазначав, що надав потерпілій ОСОБА_2 допомогу в загальному розмірі 20000,00 грн. Просить суд суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом. Цивільний позов визнав частково, зазначив, що розмір моральної шкоди є завищений.
Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, які ним і не оспорюються.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні також підтвердила викладені в обвинувальному акті обставини та пояснила, що 29.10.2019 року приблизно о 14.15 вони на службовому автомобілі з ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ще одна співробітниця, прибули до клініки «ВітаЦентр» за роботою, вони їхали на інвентаризацію в аптеку. Припаркувалися, співробітниця вийшла з автомобіля. Вона сиділа на задньому сидінні. Через декілька хвилин раптово відчула удар та далі крик, люди. Їх дістали з машини, люди вирвали двері, була карета швидкої допомоги, доставили їх до лікарні. Вона отримала струс мозку, забій м`яких тканин, у подальшому виявилося пошкодження хребта. У подальшому вона знаходилася на лікуванні у невролога тривалий час, за результатами томографу виявлено перелом 4 і 5-го хребця, 5 місяців вона перебувала в лежачому стані, була непрацездатна. Вона є єдиним годувальником сім`ї, сама виховує неповнолітнього сина. З ОСОБА_1 вона познайомилася у залі суду, допомогу отримала лише після надходження справи до суду. Вважає, що ОСОБА_1 не знав про важкість та ступені пошкоджень її здоров`я. ОСОБА_1 перед нею вибачився. Щодо покарання не наполягала на суворому покаранні ОСОБА_1 , ніякого негатива до нього не відчуває, лише підтримує свої позовні вимоги.
У судове засідання потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не з`явилися, цивільні позови не подавали, усі потерпілі повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, від ОСОБА_5 наявна заява про розгляд провадження у його відсутність. Представник цивільного відповідача ПрАТ СК «Арсенал Страхування» в судове засідання не з`явився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, подав до суду відзив на позовну заяву.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позицій, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, провів судове слідство у даному кримінальному провадженні щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмеживши дослідження доказів допитом обвинуваченого, допитом потерпілої ОСОБА_2 , дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, висновків судових експертиз та цивільного позову.
Окрім повного визнання вини, вина ОСОБА_1 підтверджується також даними, які містяться в письмових доказах і які досліджено у судовому засіданні, а саме:
-даними, які містяться у висновку експерта №1063 від 22.11.2019 року, згідно до якого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритих переламів 6 ребра по передній аксілярній лінії, 7 ребра по передній та середній аксілярній лініях та 8 ребра по середній аксілярній лінії, які кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.
-даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи за № 26/к від 16.01.2020 р, згідно до якого , у ОСОБА_4 , 1988 р.н. виявлені наступні тілесні ушкодження: 1.1. Черепно-мозкова травма у вигляді забою головного мозку легкого ступеня (клінічно), сама за собою кваліфікується як тілесне ушкодження середньої тяжкості, що не є небезпечним для життя, проте спричинило тривалий розлад здоров`я строком понад три тижні (21 день) П.1.2. Гематома в ділянках лівого плеча та лівого стегна, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_4 утворилися від дії тупих предметів. Не виключається можливість виникнення виявлених тілесних ушкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди. Давність утворення тілесних ушкоджень гр. ОСОБА_4 не суперечить строку, вказаному в постанові слідчого, в наданій медичній документації та зі слів освідуваної. Тривале лікування гр. ОСОБА_4 обумовлено не лише характером та тяжкістю перенесеної черепно-мозкової травми, а й загостренням раніше наявних у неї (до траами, перенесеної 29.10.19р) хронічних захворювань.
-даними, які містяться у висновку судово-медичної експертизи за № 974 від 06.11.2019, згідно до якого, компресійний перелом тіла четвертого грудного хребця (за даними комп`ютерної томографії) у ОСОБА_2 кваліфікуються як ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я. Струс головного мозку, крововилив в м`яких тканинах голови (за наданою медичною документацією) у ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Синці на зовнішній поверхні лівого плеча, на зовнішній поверхні лівого стегна в верхній третині, на зовнішній поверхні лівого стегна в нижній третині, на передній поверхні лівого колінного суглоба та тлі якого садно, в поперековій ділянці спини, в крижовій ділянці, в лівій сідничній ділянці на передньо-внутрішній поверхні правої гомілки у ОСОБА_2 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Виявлені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 утворилися від дії тупих предметів. Не виключається можливість виникнення виявленого комплексу тілесних ушкоджень в умовах дорожньо-транспортної пригоди.Давність утворення ушкоджень не суперечить строку, вказаного в обставинах справи.
-даними судової інженерно-транспортної експертизи з дослідження обставин і механізму ДТП за № 9-882 від 26.12.2019, згідно до якої в діях водія ОСОБА_1 є невідповідність вимогам пп. 10.1,12.4,12.9 ПДР. Невідповідність його дій вимогам п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв`язку з даною дорожньо- транспортною пригодою. В даній дорожній ситуації технічна можливість у водій ОСОБА_1 уникнути ДТП залежала від виконання ним вимог п. 10.1 Правий дорожнього руху України.
-даними судової інженерно-транспортної експертизи №9-727 від 11.12.2019р, згідно до якої на момент експертного дослідження рульове керування, робоча гальмівна (гальмова) система та ходова частина автомобіля ВМW 730D реєстраційний номер НОМЕР_1 знаходяться у працездатному стані.
За встановлених обставин, оцінивши зібрані докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.
Своїми діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Згідно п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. " Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію транспортних засобів, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_1 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому .
Часткове відшкодування ОСОБА_2 заподіяної шкоди суд відносить до форми визнання вини у цьому провадженні, оскільки сума була передана потерпілому вже після закінчення лікування та затвердження обвинувального акта у даному провадженні і надходження кримінального провадження до суду. Відповідно до ч.2 ст. 66 КК України дана обставина (саме часткове відшкодування шкоди) може бути визнана судом такою, що пом`якшує покарання, тобто це є правом, а не обов`язком суду.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до кримінальних правопорушень невеликої тяжкості, вчинених з необережності.
ОСОБА_1 має вищу освіту, є фізичною особою-підприємцем, має постійне місце проживання, на диспансерному обліку в Запорізькому наркологічному диспансері та в Запорізькій психіатричній лікарні не перебуває, раніше не судимий.
Таким чином, приймаючи до уваги наявність пом`якшуючих покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, вчинив кримінальне правопорушення вперше і з необережності, добровільно частково відшкодовував моральну шкоду, що не оспорюється і потерпілою ОСОБА_2 , яка не наполягає на призначенні суворого покарання, суд обговорюючи питання обрання виду покарання серед альтернативних видів покарання, враховуючи окрім вищенаведеного і матеріальний стан обвинуваченого, який на час розгляду провадження має дохід і є фізичною особою-підприємцем, вважає за необхідне обрати ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу в межах санкції ч.1 ст.286 КК України, в редакції, яка діяла на момент вчинення кримінального правопорушення, однак ,з урахуванням наслідків у вигляді отримання тілесних ушкоджень трьом потерпілим, не у мінімальному розмірі.
Що стосується призначення обвинуваченому ОСОБА_1 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, то суд враховує думку прокурора, який не просив позбавляти права керування транспортними засобами, а також бере до уваги відношення обвинуваченого до скоєного ним злочину, намагання усунення негативних наслідків злочину, щирого каяття, та тих обставин, що зі слів обвинуваченого, він працює і його робота, безпосередньо пов`язана з керуванням транспортними засобами і ця робота є основним джерелом його доходів .
На думку суду, обвинуваченому є недоцільним призначати додаткову міру покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами виходячи із обставин вчинення необережного кримінального правопорушення, його поведінку після вчинення злочину, а також того, що обвинувачений під час вчинення злочину не перебував у стані алкогольного сп`яніння, добровільно частково вирішив питання щодо відшкодування шкоди, на теперішній час загрози для суспільства не становить, має міцні соціальні зв`язки, соціально адаптований, підстав очікувати продовження обвинуваченим вчинення правопорушень суд не встановив.
Обвинувачений є працездатним та може бути суспільно корисним, прагне усунути наслідки скоєного і щиро кається. Окрім того, на застосуванні додаткового покарання не наполягає потерпіла та представник потерпілої.
Отже, ОСОБА_1 слід призначити основне покарання без додаткового покарання вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. На погляд суду, враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання відповідає тяжкості та обставинам вчиненого злочину, особі обвинуваченого і є необхідним і буде цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Крім того, санкцією ч.1 ст.286 КК України позбавлення права керування транспортними засобами згідно ст.55 КК України є факультативним додатковим покаранням і питання про його призначення є правом суду, а не обов`язком.
Вирішуючи питання про цивільний позов заявлений до ОСОБА_1 , ПрАТ СК "Арсенал Страхування" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Цивільним позивачем ОСОБА_2 заявлено позов про відшкодування майнової шкоди у розмірі 6894,80 грн., яку позивач просив стягнути з ПрАТ "СК «Арсенал Страхування» та моральної шкоди у розмірі 138000 грн., яку просив стягнути з ОСОБА_1 .
В судовому засіданні обвинувачений цивільний позов в частині моральної шкоди - визнав частково. Цивільний відповідач ПрАТ «СК Арсенал Страхування» в задоволені цивільного позову просила відмовити.
Відповідно до ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно до вимог ч. 5 ст. 128 КК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Щодо вимог ОСОБА_2 про відшкодування про відшкодування збитків на придбання ліків у розмірі 6894,80 грн, встановлено наступне.
Відповідно до положень ст. 23 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого у результаті дорожньо-транспортної пригоди, є шкода (в тому числі моральна шкода), пов`язана з лікуванням потерпілого.
За змістом пунктів 9.1 статті 9 Закону № 1961-IV, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Відповідно до ст. 24 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та купівлею лікарських засобів.
За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. З огляду на зазначене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована ПрАТ «Страхова Компанія «Арсенал Страхування» відповідно страхового полісу №153355893 від 08.10.2019 року,що не заперечується відповідачем.
Таким чином, ПрАТ «Страхова Компанія «Арсенал Страхування», уклавши з ОСОБА_1 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов`язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі.
Суду надані належні, допустимі і достатні докази понесених потерпілою ОСОБА_2 матеріальних збитків, а саме оригінали квитанцій про придбання ліків та відповідна довідка про призначення цих ліків і виписки з історії хвороби, якими підтверджується призначення певних ліків, необхідність придбання саме тих ліків та в тій кількості, на які в матеріалах кримінального провадження є чеки, а тому доводи відповідача у відзиві про недоведеність вказаної суми є безпідставним.
Отже, документально підтвердженими є витрати потерпілої на придбання медикаментів за долученими до матеріалів провадження квитанціями в межах заявлених вимог, оскільки перелік придбаних препаратів відповідає історії хвороби і підтверджений належними і допустимими доказами, оригіналами чеків і квитанцій, оглянутих у судовому засіданні.
З огляду те, що ОСОБА_2 спричинена матеріальна шкода, яка полягала в необхідності придбання ліків та проходження лікування внаслідок спричинених цивільному позивачу діями ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, матеріальні збитки полягають у витратах на придбання медикаментів і складають суму в розмірі 6894,80 грн., які підлягають стягненню з відповідача ПрАТ «СК Арсенал Страхування» в повному обсязі на підставі ст. 22,1166 ЦК України.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду № 276/752/16-ц у справі № 276/752/16-ц.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Також ВС врахував висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), у якій зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків, як підстави для відмови у відшкодуванні, стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.Таким чином попереднє звернення потерпілого у випадках, передбачених законом, до страховика (або МТСБУ) із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону, загалом не є обов`язковим та не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.(постанова ВС № 276/752/16-ц у справі № 276/752/16-ц).
З огляду на вказане доводи відповідача - страхової компанії про відмову в позові з підстав незверення потерпілої з заявою про страхове відшкодування до страхової компанії не заслуговують на увагу.
З урахуванням вказаного, позовні вимоги ОСОБА_2 до ПрАТ «СК Арсенал Страхування» підлягають задоволенню.
Моральну шкоду, заподіяну злочином, потерпіла ОСОБА_2 оцінила в 150000 грн., зменшивши її розмір під час судового розгляду суму на 20000,00 грн., які сплачено ОСОБА_1 добровільно, і просила стягнути у відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого ОСОБА_1 130000,00 грн.
Обвинувачений цивільний позов до себе про стягнення моральної шкоди визнав частково і вважає суму цієї суми завищеною.
Оскільки обвинувачений під час керування транспортним засобом мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, тому саме він повинен нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил, ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Цивільний позивач переконував, що наслідки подій що сталися, потягли за собою нераціональне витрачання часу, змінили звичний уклад життя. Позивач внаслідок дорожньо- транспортної пригоди отримала травми у вигляді компресійного перелому грудного хребця, який надалі може потребувати хірургічного втручання, наслідки якого можуть непередбачувані. у результаті ДТП Позивач дотепер вимушена знаходитися на лікуванні, не могла приступити до виконання своїх обов`язків майже п`ять місяців, а, враховуючи, що Позивач є єдиним годувальник у сім`ї, має на утриманні неповнолітнього сини та єдиним доходом у її сім`ї була заробітна платня Позивача, на ці п`яти місяців сім`я була залишена без засобів для існування. Унаслідок ДТП у позивача постійно погане самопочуття, вона обмежена у самообслуговуванні, фізичних навантаженнях та русі, вимушена майже усі кошти витрачати на медичні обстеження.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, перенесла фізичні та душевні страждання, які мають стійкий й інтенсивний характер та призвели до негативних змін у її житті, потребують тривалого лікування та реабілітаційних заходах, що і є порушення звичайного способу життя, а також моральні страждання, пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, тому вказані обставини свідчать про заподіяння потерпілій моральної шкоди.
Відповідно до роз`яснення в п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" вказано, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших змін. Зокрема, враховується стан здоров"я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.
Як встановлено судом ОСОБА_1 вчинив злочинні дії окреслені у ч.1 ст.286 КК України, вина обвинуваченого в скоєнні ДТП, що потягнуло спричинення потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень середньої тяжкості доведена. Отже, заявлена вимога цивільного позивача пов`язується з фактом заподіяння злочином моральної шкоди і суд вважає, що маються підстави для відшкодування моральної шкоди відповідно до п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України.
Суд вважає що розмір моральної шкоди у грошовому еквіваленті 40000,00 грн., що спричинена ОСОБА_2 виходячи із сукупності її складових - ступеню тяжкості спричинених тілесних ушкоджень внаслідок ДТП, фізичного болю та страждань, тривалості часу, потрібного на відновлення здоров`я, життєвих зв`язків, наслідків травми, розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої та категорії кримінального правопорушення, вчиненого обвинуваченим, яке за направленістю умислу відноситься до ненавмисних.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в пунктах 14, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31 березня 1989 року «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» при визначенні суми, що підлягає стягненню з засудженого або цивільного відповідача, мають бути зараховані суми, добровільно передані цивільному позивачеві до постановлення вироку.
Враховуючи викладене, виходячи із характеру вчиненого кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого та реальні можливості його відшкодування, виходячи з принципів розумності та справедливості, а також те, що ОСОБА_1 відшкодовано ОСОБА_2 у добровільному порядку 20000,00 грн., суд вважає за можливе задовольнити цивільний позов до нього частково, стягнувши з обвинуваченого на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 20000 грн., в іншій частині цих вимог цивільного позову відмовити.
Крім того, стягненню з обвинуваченого підлягають також витрати понесені ОСОБА_2 на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КПК України витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, які надають правову допомогу за договором, несе потерпілий. Водночас, у ч. 1 ст. 124 КПК України зазначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Отже, на обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат потерпілого на залучення представника.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 03.02.2020 між ОСОБА_2 та адвокатом Тихоліз С.П. було укладено Договір № 11/20 про надання правової допомоги, копія якої міститься в матеріалах справи. ОСОБА_2 на підтвердження понесених судових витрат надано суду два розрахунку суми гонорару, відповідно до яких адвокат Тихоліз С.М. надав ОСОБА_2 правові послуги на загальну суму 8000,00 грн., факт їх оплати підтверджено квитанціями від 08.04.2020, 26.04.2020р. Вищенаведені документи судом можуть бути оцінені як належні та достатні, оскільки підтверджують факт понесених (здійснених) цивільним позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Таким чином, суд вважає, що позивачем документально доведений факт понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., та вказані витрати мають бути стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ч.2 ст. 124КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Як вбачається з наданих прокурором довідок про витрати на проведення експертизи у даному кримінальному провадженні, вартість складає 3768,24 гривні.(за проведення експертизи № 9-882 від 26.12.2019 -1884,12 грн., №9-727 від 11.12.2019 р.-1884,12 грн.)
Вказані витрати документально підтверджені, а тому в порядку ст. 124 КПК України, підлягають стягненню на користь держави з ОСОБА_1 витрати на залучення експерта.
Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Арешт, накладений на транспортий засоб автомобіль «Deawoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.11.2019 скасувати, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, враховуючи, що у застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
У зв`язку із частковим задоволенням цивільного позову заявленого до обвинуваченого, арешт накладений з метою забезпечення цивільного позову на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.11.2019, на транспортний засіб «BMW-730D» реєстраційний номер НОМЕР_6 , який належить обвинуваченому скасуванню не підлягає.
Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.
Керуючись ст.ст.349,370,373,374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (в редакції статті станом на час вчинення кримінального правопорушення 29.10.2019р) та призначити йому покарання за ч. 1 ст.286 КК України у виді штрафу у розмірі триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 5100,00 (п`ять тисяч сто) гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Цивільний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ПрАТ Страхова компанія «Арсенал Страхування» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, задовольнити частково.
Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , майнову шкоду завдану кримінальним правопорушенням у розмірі 6894,80 грн. (шість тисяч вісімсот дев`яносто чотири гривні 80 коп.)
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якості компенсації моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 20000, 00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., а всього стягнути 28000,00 грн. (двадцять вісім тисяч гривень).
В решті частині вимог цивільного позову ОСОБА_2 відмовити.
Речові докази: оптичний носій інформації «Verbatim»,який зберігається в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження, автомобіль BMW-730D», реєстраційний номер НОМЕР_1 , - повернути власнику ОСОБА_1 , автомобіль «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 який зберігається на майданчику тимчасового тримання автомобілів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області- повернути власнику, автомобілі Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_2 ," Geely МК», реєстраційний номер НОМЕР_4 , який в свою чергу в некерованому стані також скоїв зіткнення з автомобілем «Audi-A8», реєстраційний номер НОМЕР_5 - повернути власникам.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави процесуальні витрати на проведення експертизи у сумі 3768,24 гривні.
Арешт накладений на транспортий засіб «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_3 , червоного кольору, 2007 року випуску, який належить ПрАТ «Аптеки Запоріжжя», на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 04.11.2019 року, скасувати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя Ю.В. Апаллонова
Судове рішення № 91178374, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя) було прийнято 26.08.2020. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Вирок. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 335/2076/20. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: