Ухвала суду № 91178325, 25.08.2020, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 25.08.2020

Справа № 937/6015/20

Провадження 1-кс/937/3114/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«25» серпня 2020 року слідчий суддя Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Сметаніна А.В.,

за участі секретаря – Горбань Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі клопотання слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Плотнікова О.С., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Капліною К.О., в кримінальному провадженні № 12020080140002166 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1. 03.03.1986 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.1 ст. 85, ст. 17, ч.1 ст. 82 КК України до 2 років позбавлення волі; звільнений 09.01.1988 по відбуттю строку покарання;

2. 04.06.1990 Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.1 ст. 142 КК України до 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

3. 02.10.1992 Оріхівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст. 183-3 КК України до 2 років позбавлення волі; на підставі ст. 43 КК України приєднано невідбутий строк покарання за вироком Мелітопольського міського суду від 04.06.1990 та визначено остаточне покарання у вигляді 2 років 5 місяців 19 днів позбавлення волі;

4. 23.02.1995 Токмацьким районним судом Запорізької області за ч.3 ст. 140 КК України до 6 років позбавлення волі; звільнений 29.12.2000 по відбуттю строку покарання;

5. 19.09.2002 Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі; звільнений 26.04.2003 по відбуттю строку покарання;

6. 18.08.2004 Якимівським районним судом Запорізької області за ст. 395, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 186, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області звільнений 12.12.2006 умовно-достроково, невідбута частина покарання - 1 рік 3 місяці;

7. 23.05.2008 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.1 ст. 70 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано покарання за вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 18.08.2004 та визначено остаточне покарання у вигляді 2 років позбавлення волі; на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 15.07.2010, звільнений 23.07.2010 умовно-достроково, невідбута частина покарання – 2 місяці 29 днів;

8. 21.01.2011 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 186 КК України до 4 років позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 23.05.2008 та визначено остаточне покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі; на підставі постанови Вільнянського районного суду Запорізької області від 23.12.2013, звільнений 31.12.2013 умовно-достроково, невідбута частина покарання – 10 місяців 9 днів;

9. 24.04.2014 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 21.01.2011 та визначено остаточне покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі; на підставі ухвали Оріхівського районного суду Запорізької області від 25.06.2015, звільнений 03.07.2015 умовно-достроково, невідбута частина покарання – 1 місяць 24 дні;

10. 03.03.2016 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185 КК України до 6 місяців арешту; звільнений 26.08.2016 по відбуттю строку покарання;

11. 23.02.2017 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту;

12. 27.11.2017 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.3 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України до 5 місяців арешту;

13. 08.02.2018 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі; на підставі ч.1 ст. 71, п.1-А ч.1 ст. 72 КК України, частково приєднано покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.11.2017 та визначено остаточне покарання у вигляді 1 року 1 дня позбавлення волі; звільнений 17.12.2018 з Каменської ВК № 101 Запорізької області по відбуттю строку покарання,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

за участі сторін кримінального провадження:

слідчого – Плотнікова О.С.,

прокурора – Капліної К.О.,

підозрюваного – ОСОБА_1 ,

захисника підозрюваного – адвоката Рудь Д.О.,

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2020 року до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області надійшло клопотання слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Плотнікова О.С., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Капліною К.О., в кримінальному провадженні № 12020080140002166 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Клопотання обґрунтовано тим, що 23 серпня 2020 року, приблизно о 05 годині 30 хвилин, знаходячись на узбіччі проїзної частини навпроти буд. № 60 по просп. Богдана Хмельницького в м. Мелітополь Запорізької області, ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, поєднаного з проникненням у сховище, діючи повторно, керуючись корисливими мотивами, за допомогою заздалегідь заготовлених ножиць пошкодив замок багажнику автомобіля «ВАЗ 21013» в кузові бежевого кольору, державний реєстраційний номер: НОМЕР_1 , з якого повторно, шляхом вільного доступу, таємно викрав належне ОСОБА_2 майно, загальною вартістю 1050 гривень, а саме: 2 флакони аерозольної фарби «BOSNY», 2 флакона аерозольної фарби «NewTon» та 1 флакон аерозольної фарби «BOSNY хром» вартістю 120 гривень кожен, загальною вартістю 600 гривень, полімерну упаковку багатоцільового змащувального засобу «Літол-24 Екстра» ємкістю 375 грам вартістю 50 гривень, привод стартера (бендикс) «Електромаш» до автомобіля ВАЗ 2101 у картонній упаковці вартістю 240 гривень, гумовий ущільнювач бензобака вартістю 80 гривень, металеву банку антикорозійної мастики «Bitgum» вагою 0,9 кг. вартістю 50 гривень, а також 4 безкамерних вентиля «TR-414» до автомобільних шин, полімерну лійку для палива чорного кольору, пляшку ортофосфорної кислоти ємкістю 5 літрів, пластикове відро ємкістю 10 літрів та будівельний шпатель, що не представляють для ОСОБА_2 майнової цінності, після чого з місця скоєння злочину втік. Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1050 гривень.

Таким чином, ОСОБА_1 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, що кваліфікується як кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 3 ст. 185 КК України.

Відомості про вказане кримінальне правопорушення 23.08.2020 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080140002166, за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

23 серпня 2020 року о 06 годині 00 хвилин за підозрою у скоєнні даного кримінального правопорушення (злочину), у порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 серпня 2020 року о 21 годині 45 хвилин, ОСОБА_1 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Вина підозрюваного ОСОБА_1 обґрунтована наступними доказами, зібраними під час досудового розслідування: оглядом місця події від 23.08.2020; показами потерпілого ОСОБА_2 ; показами свідка ОСОБА_3 ; протоколом затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України; показами свідка ОСОБА_4 ; показами свідка ОСОБА_5 .

Слідчий зазначив, що враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні повторного умисного тяжкого корисливого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до шести років, який скоїв, будучи раніше неодноразово судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які не знята і не погашена у встановленому законом порядку, на момент скоєння злочину у Мелітопольському міськрайонному суді Запорізької області перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за вчинення аналогічного злочину, який на теперішній час судом не розглянуто, а також враховуючи особистість підозрюваного, який після звільнення з місць позбавлення волі продовжує свою злочинну діяльність, вчиняючи нові умисні корисливі злочини, не має стійких соціальних зв`язків, офіційно ніде не працевлаштований, тобто не має постійного джерела доходів, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинені злочини буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий вважає, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний ОСОБА_1 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду;вчинити інше кримінальне правопорушення.

При обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання або домашнього арешту, підозрюваний зобов`язується не відлучатися з постійного місця проживання. Враховуючи особистість підозрюваного, який, будучи раніше неодноразово судимим, вчинив новий тяжкий умисний корисливий злочин, з метою уникнення відповідальності та покарання підозрюваний ОСОБА_1 може безперешкодно залишити місце свого проживання та переховуватися від органів досудового слідства та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, а тому обрання відносно нього вказаних запобіжних заходів неможливе. Крім того, особи, які заслуговують на довіру та які могли б поручитися за підозрюваного ОСОБА_1 , відсутні, обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, згідно ст. 180 КПК України – неможливе, а враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 ніде не працює, постійного джерела доходів не має, слідчий вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави згідно ч.4 ст. 183 КПК України також неможливе.

У зв`язку з вищевикладеним слідчий вважає, що запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, неможливо при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу, більш м`якого, ніж тримання під вартою.

В судовому засіданні прокурор та слідчий підтримали клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у повному обсязі. Просили врахувати особу підозрюваного, який неодноразово судимий за умисні корисливі злочини, на розгляді в суді перебуває обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за вчинення аналогічного правопорушення, по тому кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід - домашній арешт з 17.00 годин до 05.00 годин, що не заважало вчинити йому нове кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просив обрати більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Пояснив, що має хронічне захворювання, а саме виразку шлунка, гепатит С, панкреатит, йому потрібно вживати ліки, а в умовах СІЗО він це зробити не зможе. Від органів досудового розслідування не переховувався та не збирається цього робити. Має постійне місце проживання, де проживає з матір`ю, 1943 року народження, яка потребує догляду.

Захисник підозрюваного ОСОБА_1 – адвокат Рудь Д.О. у судовому засіданні заперечувала проти обрання відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила обрати відносно нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Крім того, зазначила, що ризики, наведені слідчим в клопотання, жодним чином не підтверджені та не обґрунтовані. Раніше обраний, відносно підозрюваного, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, останнім не порушувався, він проживає у квартирі, яка належить йому та його матері на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності. Мати – ОСОБА_6 , 1943 року народження, з якою проживає підозрюваний, потребує постійного догляду. Крім того, ОСОБА_1 має хронічні захворювання, з 23.06.2020 року перебував на лікуванні в КНП «ТМО «БЛІМЛ та ШМД» ММР ЗО з діагнозом хронічний панкреатит, виразка шлунку, гепатит С, у зв`язку з чим потребує постійного лікування. Також, підозрюваний ОСОБА_1 повністю визнає провину у вчиненому кримінальному правопорушенні, співпрацює зі слідством, а тому до нього не може бути застосований запобіжний у вигляді тримання під вартою.

Слідчий суддя, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши доводи клопотання та додані до нього копії документів, приходить до наступних висновків.

Згідно ст.183 КПК України запобіжний захід - тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як слідує з наданих суду матеріалів клопотання, у провадженні Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12020080140002166 від 23.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

23 серпня 2020 року о 06 годині 00 хвилин за підозрою у скоєнні даного кримінального правопорушення (злочину), у порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

23 серпня 2020 року о 21 годині 45 хвилин ОСОБА_1 повідомлено про підозру у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у сховище, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Підставами підозрювати ОСОБА_1 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення є наступні матеріали досудового розслідування: протокол огляду місця події від 23.08.2020; протокол допиту потерпілого ОСОБА_2 ; протокол допиту свідка ОСОБА_3 ; протокол затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України; протокол допиту свідка ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_5 .

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Тому, оцінюючи вагомість наданих органом досудового розслідування доказів, суд враховує рішення Європейського суду з прав людини по справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 p., в якому викладено позицію, що «32. ... наявність «обґрунтованої підозри» передбачає наявність таких фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла таки вчинити злочин» та рішення у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», згідно якого «…факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Крім того, Європейський суд з прав людини одним з критеріїв для визначення наявності обґрунтованої підозри вважає наявність фактів причетності особи до вчинення кримінального правопорушення, у вчиненні якого її (особу) підозрюють (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»). Доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення на момент вирішення питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має відповідати стандарту «розумна підозра» (рішення у справі «О`Хара проти Сполученого Королівства»), тобто наявності фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що саме ця особа могла вчинити кримінальне правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Сполученого Королівства»).

Досліджуючи докази, які були надані органом досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що вони з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.

КПК України також зазначає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК).

Крім того, необхідно зазначити, що хоча наявні на момент вирішення питання про утримання під вартою докази і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було встановити винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої належності, допустимості та достовірності, і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям.

Таким чином, на виконання вимог п.1 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчим та прокурором на час розгляду вказаного клопотання надано належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження можливості вважати, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст. 185 КК України.

Відповідно ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, а саме, що обвинувачений не з`явиться до суду; вчинить дії, які будуть перешкоджати правосуддю; або ж створять загрозу суспільству; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства

У справі «Ілійков проти Болгарії», заява № 33977/96 від 26.07.2001, Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, судимості не зняті та не погашені у встановленому законом порядку, неодноразово відбував покарання в місцях позбавлення волі, після звільнення з місць позбавлення продовжував злочинну діяльність, вчиняючи нові кримінальні правопорушення, що свідчить про небажання підозрюваного ставати на шлях виправлення.

Крім того, на теперішній час в провадженні Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області перебуває кримінальне провадження за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 185 КК України, за вчинення аналогічного кримінального правопорушення.

Згідно ухвали слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду від 22.05.2020 року по вказаному кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце мешкання у період часу з 17.00 годин до 05.00 годин, без застосування електронного засобу контролю.

Однак, обраний відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не завадив останньому вчинити нове, умисне, корисливе кримінальне правопорушення, пов`язане з викраденням чужого майна, за вчинення якого передбачено покарання до 6 років позбавлення волі.

ОСОБА_1 ніде не працює, суспільно-корисною працею не займається, постійного та законного джерела доходу немає, а тому, на думку слідчого судді, є ймовірність того, що підозрюваний може вчинювати нові кримінальні правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 за місце проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за скоєння крадіжок, зловживає спиртними напоями, ніде не працює, на даний час перебуває під домашнім арештом.

Також, ОСОБА_1 не одружений, малолітніх чи неповнолітніх дітей на утриманні немає, а отже в нього відсутні міцні соціальні зв`язки. Наявність у останнього у спільній сумісній власності нерухомого майна та проживання разом з матір`ю не свідчить про наявність у останнього стримуючих факторів вчинення нових кримінальних правопорушень та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Доводи захисника підозрюваного в частині не обґрунтування та не підтвердження ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є непереконливими, адже при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність ризиків (можливості) вчинення дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, а не факту їх конкретного вчинення.

Жодних належних доказів на підтвердження необхідності надання сторонньої допомоги матері підозрюваного ОСОБА_1 – ОСОБА_6 , 1943 року народження на час розгляду клопотання надано не було.

Жодних належних доказів на підтвердження того, що хронічні захворювання, які має підозрюваний, унеможливлюють перебування останнього в умовах СІЗО, на час розгляду клопотання, стороною захисту не надано.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що в кожному випадку, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Таким чином, з урахуванням наданих в судовому засідань пояснень слідчого та прокурора, пояснень самого підозрюваного та його захисника, матеріалів, які подані на підтвердження та заявленого клопотання, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування надано докази на підтвердження існування надзвичайно високих ризиків, передбачених п.п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_1 може вчинити нові кримінальне правопорушення, з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення (злочини), може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

На виконання вимог п.3 ч.1 ст. 194 КПК України, слідчим суддею також враховується практика Європейського суду з прав людини, відповідно до якої національні суди повинні з`ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов`язків, а також можливість обмежитися в даному випадку застосування менш сурового (альтернативного) запобіжного заходу: «Клішин проти України» від 23.02.2012 року «Підстави для тримання під вартою мають бути підтверджені фактами. Небажання особи зізнатися чи дати «потрібні показання» не можуть бути підставами для взяття під варту»; «Єлоєв проти України» від 06.11.2008 року «Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою. Відмова у розгляді клопотання про скасування або зміну з причин неодноразового звернення не допускається».

Отже, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення (злочину), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , вагомість наявних доказів вчинення ним кримінального правопорушення (злочину), тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, враховуючи особу підозрюваного, наявність не знятих та не погашених судимостей, його вік, стан здоров`я, спосіб життя, відсутність міцних соціальних зв`язків, відсутність утриманців, відсутність місця роботи, слідчий суддя дійшов висновку, що під час розгляду клопотання прокурором переконливо доведено наявність у підозрюваного наміру не виконувати покладені на нього процесуальні обов`язки, у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України і не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, доводи учасників, слідчий суддя дійшов висновку, що всі зазначені обставини в сукупності свідчать про те, що єдиним запобіжним заходом, адекватним особі підозрюваного, здатним забезпечити його належну поведінку та запобігти встановленим ризикам, є тримання під вартою, оскільки саме такий запобіжний захід для підозрюваного ОСОБА_1 буде пропорційним легітимній меті, яка ставиться до його застосування.

За таких обставин клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення (злочину), у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , його тяжкість, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші дані про його особу та ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, слідчий суддя вважає за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки лише внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 193 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з потерпілими та свідками у даному кримінальному провадженні; докласти зусиль до пошуку роботи.

Керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369-372 КПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого СВ Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції Плотнікова О.С., погоджене з прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Капліною К.О., в кримінальному провадженні № 12020080140002166 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання, а саме з 23 серпня 2020 року з 06 години 00 хвилин до 21 жовтня 2020 року до 06 години 00 хвилин включно.

Строк дії ухвали визначити до 21 жовтня 2020 року до 06 години 00 хвилин включно.

Одночасно визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 65 910 (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: № UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700. В призначенні платежу необхідно вказати: ПІБ сторін по справі, номер справи і суд, в якому розглядається справа, суть справи, дата ухвали про депозитне стягнення.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури, Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області із встановленою періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання чи роботи;

- утриматися від спілкування з потерпілим та свідками у даному кримінальному провадженні;

- докласти зусиль до пошуку роботи.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк до 21 жовтня 2020 року до 06 години 00 хвилин включно.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та ДУ «Запорізькій слідчий ізолятор» для виконання.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя: А.В. Сметаніна