Рішення № 91177641, 19.08.2020, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа №303/4902/19

2/303/108/20

Ряд. стат. звіту - 17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

за участі секретаря судового засідання Славич М.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором зберігання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором зберігання.

Позов мотивований тим, що 26.02.2018 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було укладено договір про зберігання коштів на суму 5 000 доларів США, а в подальшому, 06.03.2018 року на суму 4 000 доларів США, тобто разом на 9 000 доларів США. У зв`язку з тим, що відпала необхідність у зберіганні даних коштів відповідачем, позивач звертався до відповідача з вимогами про повернення вищезазначених коштів. Дані вимоги були направлені через відділення зв`язку «Укрпошта», однак відповідач їх не отримував, у зв`язку з тим, що не з`являвся до відділення зв`язку. Іншого способу, як повернути дані кошти, інакше як через суд, у позивача відсутні.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав поданий позов та просив суд його задоволити з підстав зазначених у ньому.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, подала до суду відзив на позовну заяву в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Відзив мотивований тим, що у лютому 2018 року, маючи намір придбати у власність нерухоме майно, до неї звернувся ОСОБА_2 разом із ОСОБА_4 з пропозицією прийняти участь у договорі про завдаток, який вони попередньо між собою уклали на забезпечення виконання основного договору - договору купівлі-продажу приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . На прохання позивача, згідно досягнутої домовленості, вона повинна була притримати завдаток до повного виконання ОСОБА_4 своїх зобов`язань за договором про завдаток, а саме до належного оформлення/підготовки продавцем усіх правовстановлюючих документів, необхідних для укладення основного договору та передачі їх в розпорядження покупцеві, після чого, покупець, у присутності учасників договору, передасть завдаток продавцеві. Таким чином, позивач ОСОБА_2 і ОСОБА_4 досягли згоди щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та уклали договір завдатку, до участі в якому було залучено відповідача. На підтвердження передачі позивачем завдатку по договору, відповідачем було складено розписки від 26.02.2018 року на суму 5 000 доларів США та від 06.03.2018 року на суму 4 000 доларів США. Однак, як вбачається зі змісту самих розписок, в яких чітко зазначене індивідуальне призначення коштів - завдаток, а також дійсних обставин справи - вказані розписки не свідчать про безумовний характер наявних між сторонами правовідносин, на який посилається позивач. Ці розписки не породжують правових наслідків, передбачених ст.936 ЦК України, оскільки вони були написані відповідачем, як учасником договору завдатку, задля підтвердження (гарантування) дійсності наміру укладення покупцем основного договору та задля спонукання продавця до виконання зазначених зобов`язань. Отже, укладаючи договір про встановлення завдатку з участю відповідача, сторони не мали на меті укладення договору зберігання, а мали намір укладення договору купівлі-продажу майна.

07.03.2018 року відповідач повернула 9 000 доларів США завдатку позивачу, які він в її присутності передав ОСОБА_4 , яка в свою чергу отримала від ОСОБА_2 завдаток в розмірі 9 000 доларів США за приміщення, після чого передала покупцю правовстановлюючі документи на майно, про що ОСОБА_4 склала відповідну розписку від 07.03.2018 року. Разом із завдатком, позивач передав ОСОБА_4 також і оригінали розписок. Таким чином, наявність оригіналів зазначених розписок про завдаток в розпорядженні ОСОБА_4 свідчить про виконання своїх зобов`язань і відповідачем. Крім цього, в силу положень ст.ст.570, 571 ЦК України вона ОСОБА_3 є неналежним відповідачем. Тому, вимоги позивача про повернення коштів, нібито переданих виключно їй для зберігання, є безпідставними та не мають під собою дійсного правового підґрунтя.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані докази в їх сукупності, виходячи з їх належності та допустимості, приходить до наступного висновку.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3, 4 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.76, ч.1, 2 ст.77, ст.ст.79 і 80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судом встановлено, що згідно розписок від 26.02.2018 року та 06.03.2018 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 кошти в сумі 5000 доларів США та 4 000 доларів США, як суму завдатку для зберігання (а.с. 4, 5).

Відповідно до вимоги від 01.02.2019 року ОСОБА_2 надіслав ОСОБА_3 вимогу про повернення коштів у сумі 9 000 доларів США протягом 7 календарних днів з моменту отримання даної вимоги (а.с. 6-9).

Із розписки від 07.03.2018 року слідує, що ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_3 9 000 доларів США, які ОСОБА_2 віддав їй в руки в присутності ОСОБА_3 за приміщення, яке знаходиться в АДРЕСА_1 , як завдаток для купівлі-продажу цього приміщення, де відповідно вона надала йому документи договорів та право власності (а.с. 44).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Положеннями ч.1 ст.942 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний вживати всіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

У відповідності до ч.1 ст.949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно п.1 ч.1 ст.951 ЦК України збитки завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі відшкодовуються зберігачем у разі втрати в розмірі її вартості.

Як було встановлено в судовому засіданні, зокрема із наданої представником відповідача розписки, складеної ОСОБА_4 від 07.03.2018 року, а саме вона отримала від ОСОБА_3 9 000 доларів США, які ОСОБА_2 віддав їй за приміщення, як завдаток для купівлі-продажу приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Також в розписці зазначено, що дані кошти були отримані ОСОБА_4 і від ОСОБА_2 ..

Таким чином, аналізуючи надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що між ОСОБА_2 і ОСОБА_4 був укладений договір завдатку на купівлю приміщення, а не зберігання. У свою чергу, відповідач ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю зазначених сторін та з метою виключно передачі грошей, отримала від позивача та передала ОСОБА_4 отримані кошти у розмірі 9 000 доларів США, які і визнала у розписці остання. Однак, будучи обізнаним з даними обставинами, позивач та його представник звернулися до суду до відповідача ОСОБА_3 , а під час розгляду справи не заявляли клопотання про заміну неналежного відповідача на належного чи залучення співвідповідача.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що обставини, на які посилалися позивач та його представник в позовній заяві, як на підставу своїх вимог в судовому засіданні не підтвердилися, а навпаки спростовані представником відповідача з наданими належними та достатніми доказами, а тому суд приходить до висновку, що позов позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 є безпідставним, та таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 526, 936-938, 943 ЦК України та ст.ст. 13, 76, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 9 000 (дев`ять тисяч) доларів США, що станом на 30.07.2019 року, згідно курсу НБУ становить 227 273 (двісті двадц`ять сім тисяч двісті сімдесят три) гривні 24 копійки - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 24.08.2020 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір