Ухвала суду № 91176284, 27.08.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12221/20

Провадження № 2/127/1872/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Воробйов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.06.2020 року матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики були залишені без руху та надано строк для усунення недоліків даної заяви – не більше ніж 5 днів з дня закінчення строку дії карантину.

Позовна заява була подана з порушенням вимог ЦПК України, а саме:

- до позовної заяви не додано оригінал розписки, що є обов`язковим для даної категорії справ при їх пред`явленні до суду;

- позовна заява не містить відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

- позовна заява не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).

Частиною 5 статті 177 ЦПК України передбачено, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Позивач судовий збір сплатила в не повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно із квитанцією №1829 7888 3765 285 від 03.06.2020 року позивачем сплачено судовий збір за подання до суду вказаного позову в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно з п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 840,80 грн., та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10510,00 грн.

З огляду на вказане позивачу слід доплатити судовий збір в розмірі 3972,69 грн., за реквізитами: «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», Одержувач: УК у м. Вінниці/отг м. Вінниця/22030101, Код ЄДРПОУ: 38054707, Банк: Казначейство України (ЕАП), Рахунок: UA318999980313181206000002856 (для сплати судового збору за розгляд справ Вінницьким міським судом Вінницької області).

До матеріалів позовної заяви позивачем було подано заяву про відстрочку оплати судового збору, яка мотивована тим, що сума судового збору для неї є значною, так як вона є матір`ю трьох неповнолітніх дітей, які знаходяться на її утриманні, їх сім`я відноситься до категорії багатодітних та вона не працює. Просить відстрочити їй оплату судового збору в розмірі 3972,68 грн. до ухвалення судового рішення у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Зі змісту наведених норм слідує, що суд може своєю ухвалою відстрочити, розстрочити сплату судового збору, але не більше, як до ухвалення судового рішення у справі або ж звільнити від сплати судового збору. Підставою для відстрочення сплати судового збору може бути майновий стан сторони, який має бути підтверджений належними та допустимими доказами.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Позивач не довела наявність однієї з вказаних вище умов, за наявності яких особі може бути відстрочено сплату судового збору, зокрема що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік або що позивач є членом багатодітної сім`ї.

Щодо тверджень позивача, що на її утриманні знаходяться троє неповнолітніх дітей, їх сім`я відноситься до категорії багатодітних та вона не працює, то жодного письмового доказу на підтвердження даних фактів суду надано не було.

У рішенні «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року (заява № 28249/95) ЄСПЛ зазначено, що сплата судового збору не обмежує права заявників на доступ до правосуддя та для гарантування справедливого балансу, сторони повинні довести свою погану фінансову ситуацію.

У п.п. 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Станков проти Болгарії» («STANKOV v. BULGARIA») від 12.07.2007 (заява №68490/01), вказано про те, що цілі, які переслідуються при стягненні судових витрат, зокрема судового збору, слід вважати прийнятними, враховуючи загалом питання відправлення правосуддя, зокрема, що стосується фінансування судової системи.

Отже даними законодавчими нормами передбачено право, а не обов`язок суду відстрочувати сплату судового збору.

Крім того, як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в пункті 29 Постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

З урахуванням викладеного, матеріали заяви про відстрочку оплати судового збору не містять доказів про майновий стан позивача. При цьому, предметом спору є значна сума грошових коштів в іноземній валюті, які позивач за незначний термін позичила відповідачу.

Статтею 129 Конституції України визначено засади судочинства, однією із яких є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

За викладених обставин, суддя приходить до висновку, що посилання позивача на відсутність коштів не може слугувати доказом, який об`єктивно відображає її майновий стан, а тому в задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору, слід відмовити.

Також, позивачем не дотримано вимоги статті 95 ЦПК України, а саме не засвідчено належним чином паспорт громадянина України відповідача.

Частинами 2, 4, 5 статті 95 ЦПК України визначено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Копію ухвали суду від 17.06.2020 року про залишення матеріалів позовної заяви без руху позивач отримала 06.07.2020 року, що підтверджується поштовим повідомленням.

У зв`язку з тим, що позивачем недоліки, зазначені в ухвалі суду від 17.06.2020 року, у встановлений судом строк не усунув, слід вважати таку позовну заяву неподаною та повернути її позивачу.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

При цьому, судом враховано положення п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України, а саме щодо продовження строків повернення позовної заяви на строк дії карантину.

Разом з тим, 17 липня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 18 червня 2020 року №731-ІХ, яким внесені зміни, зокрема у пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України. Так, з урахуванням внесених змін всі судові рішення, прийняті з початку введення карантину, 07 серпня 2020 року набирають законної сили.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 185, 353, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики - визнати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення позовної заяви.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: