Рішення № 91172445, 26.08.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

справа № 278/964/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Грубіяна Є.О. за участю секретаря Безпалько В.В., розглянув цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до ПАТ "Банк Національний кредит", ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся із вимогами до відповідачів, якими просить суд ухвалити рішення про зняття арешту з майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822081200:05:001:0046, загальною площею 1152 кв. м. та розміщений на ній незавершений будівництвом об`єкт, який був накладений в рамках виконавчих проваджень №37073856, №42501043.

В обґрунтування заявленого суду позивач зазначив наступне.

Між ВАТ "Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 191 724, 00 доларів США. Для забезпечення кредитних зобов`язань за вказаним договором між сторонами договору укладено договір іпотеки, відповідно до якого іпотекодавець передав іпотекодержателю в якості забезпечення виконання згадуваного кредитного договору нерухоме майно вищезгадуване нерухоме майно.

19.09.2019 року між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та позивачем укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за кредитним договором та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким позивач набув права вимоги до ОСОБА_2 за договором іпотеки.

Позивач зазначає, що право іпотеки на згадуване нерухоме майно виникло раніше, ніж було накладено арешти на все майно в межах виконавчих проваджень, а відтак - майно повинно бути звільнене з-під арештів.

Обтяження вищевказаного предмета іпотеки є безпідставними, такими, що створюють перешкоди для здійснення ОСОБА_1 належних йому речових прав, а тому позивач змушений звернутися до суду за захистом порушених прав.

Враховуючи положення ст. 274 ЦПК України розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності заперечень учасників справи щодо цього.

Судовий розгляд цієї справи здійснено на підставі наявних у суду матеріалів. Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, що відповідає правилам, встановленим реченням другим ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Представник відповідача ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, якими заперечив проти задоволення позову. В обґрунтування пояснень зазначив, що позивачем не надано доказів про реалізацію своїх прав щодо стягнення боргу з ОСОБА_2 , звернення стягнення на предмет іпотеки та не наведено доказів про можливість такої реалізації, оскільки позивачем пропущено строки позовної давності.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.

25.12.2017 року між ВАТ "Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №25/12/2007/840-Н/777, відповідно до якого останній отримав кредит в розмірі 191 724, 00 доларів США.

Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним редитним договором 25 грудня 2007 року між ВАТ "Комерційний банк "Надра" та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, відповідно до якого Іпотекодавець передає і іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання зобов`язань Іпотекодавця за кредитним договором №25/12/2007/840-Н/777 нерухоме майно, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822081200:05:001:0046, загальною площею 1152 кв.м. та розміщений на ній незавершений будівництвом будинок і бесідка з огорожею.

19 вересня 2019 року між ПАТ "КБ "Надра та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу (відступлення) права вимоги за кредитним договором та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки відповідно до п.1.1. якого первісний іпотекодержатель відступив (передав), а новий іпотекодержатель набув (прийняв) належні первісному іпотекодержателю права за договором іпотеки №25/12/2007/840-Н/777 від 25 грудня 2007 року (а.с. 20-23).

Отже, починаючи з 19 вересня 2019 року ОСОБА_1 набув права вимоги до ОСОБА_2 по кредитному договору № 25/12/2007/840-Н/777 та договору іпотеки.

Однак, після реєстрації іпотеки, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна та щодо суб`єкта, позивачем виявлено, що предмет іпотеки (нерухоме майно, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) обтяжений певною кількістю арештів, а саме - постановою про арешт майна боржника від 12.07.2019 року в рамках виконавчого провадження №37073856, постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.03.2013 року в рамках виконавчого провадження №37073856 та постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 14.03.2014 року в рамках виконавчого провадження №42501043 (а.с. 24-25).

Проаналізував фактичні обставини справи суд дійшов висновку про необхідність застосувати наступні положення законодавства України.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Як вбачається з приписів ч.1 та 3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення па предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється і на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 37, 38 Закону України "Про іпотеку" та пунктів 5, 3 договору іпотеки іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі йому права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань або продажу предмету іпотеки від свого імені будь-якій особі.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

В свою чергу, частиною 7 ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження"також передбачено, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Згідно ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Враховуючи наявність накладених арештів на нерухоме майно, неможливість скасування арештів у позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арештів, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту їх права шляхом скасування такого арешту, оскільки позовні вимоги є заснованими на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

Рішення про зняття арешту з майна є підставою для зняття його заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - земельної ділянки для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 1822081200:05:001:0046, загальною площею 1152 кв. м. та розміщений на ній незавершений будівництвом об`єкт, який був накладений в рамках виконавчих проваджень №37073856 та №42501043.

Повне рішення складено 26 серпня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Є.О. Грубіян