Рішення № 91169725, 25.08.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25.08.2020 р. справа №520/4060/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Сліденко А.В., за участі секретаря - Стрєлка О.В., представника позивача - Яковлєва Є.В., представника відповідача - Довгаль В.О.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Сигнал" до Головного управління ДПС у Харківській області проскасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Сигнал» (далі за текстом - заявник, платник, ТОВ, Товариство), у порядку адміністративного судочинства (з урахуванням зменшення) заявив вимоги про визнання протиправним і скасування податкових повідомлень – рішень ГУ ДПС у Харківській області від 13.03.2020р. №00000610518 та від 13.03.2020р. №00000620518.

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що скасування судом наказу про призначення податкової перевірки спричиняє виникнення наслідку у вигляді незаконності добуття усіх без виключення фактичних даних про начебто вчинене особою податкове правопорушення.

Відповідач, Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (далі за текстом - владний суб`єкт, адміністративний орган, податковий орган, контролюючий орган, ГУ, Управління), з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення зазначив, що проведений захід податкового контролю показав на вчинення особою податкового правопорушення за рахунок віднесення на розрахунки із Державою по податку на додану вартість показників первинних документів, які були складені контрагентами – постачальниками у межах нереальних господарських операцій за нікчемними правочинами, де контрагенти – постачальники не мали об’єктивної змоги виконати господарські зобов’язання.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

21.12.2019р. відносно заявника контролюючим органом було видано наказ №3174 з приводу призначення документальної позапланової невиїзної перевірки по взаємовідносинам з ПП «АЗС Постач», ПП «Юнісвіт», ПП «Фостерс», ПП «Смартбуд-Трейд».

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 19.02.2020р. №459/20-05-18-09/38634147 (далі за текстом - Акт).

У тексті Акту викладені судження контролюючого органу про вчинення особою низки податкових правопорушень, а саме: п.п. «а» п.198.1 ст.198, абз.1 п.п.198.3 ст.198, абз.2 п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України за рахунок віднесення на розрахунки із Державою по податку на додану вартість показників первинних документів, які були складені контрагентами – постачальниками (ПП «АЗС Постач», ПП «Юнісвіт», ПП «Фостерс», ПП «Смартбуд-Трейд») у межах нереальних господарських операцій за нікчемними правочинами, де контрагенти – постачальники не мали об’єктивної змоги виконати господарські зобов’язання.

Доказами, які були використані контролюючим органом на підтвердження власного судження про вчинення особою податкового правопорушення, послугували: по епізоду взаємовідносин з ПП «АЗС Постач» - власна оцінка відомостей Єдиного реєстру податкових накладних; по епізоду взаємовідносин з ПП «Юнісвіт» - складена ГУ ДФС у Харківській області (тобто юридичним та фактичним правопопередником відповідача) Узагальнена податкова інформація від 31.07.2017р. №740/20-40-14-21-06, складена ГУ ДФС у Харківській області (тобто юридичним та фактичним правопопередником відповідача) Узагальнена податкова інформація від 28.12.2018р. №216/20-40-57-05-33/40479838; по епізоду взаємовідносин з ПП «Фостерс» - складена ГУ ДФС у Харківській області (тобто юридичним та фактичним правопопередником відповідача) Узагальнена податкова інформація від 22.09.2019р. №159/20-40-14-21-07/40485595, складена ГУ ДФС у Харківській області (тобто юридичним та фактичним правопопередником відповідача) Узагальнена податкова інформація від 04.02.2019р. №242/20-40-57-05-33/40485595; по епізоду взаємовідносин з ПП «Смартбуд-Трейд» - складена ГУ ДФС у Харківській області (тобто юридичним та фактичним правопопередником відповідача) Узагальнена податкова інформація від 14.05.2019р. №72/20-40-56-05-06/42413674, складена ГУ ДФС у Харківській області (тобто юридичним та фактичним правопопередником відповідача) Узагальнена податкова інформація від 25.06.2019р. №106/20-40-56/42292003.

13.03.2020р. з посиланням на Акт контролюючим органом були видані податкове повідомлення - рішення №00000610518 про визначення грошового зобов’язання з ПДВ у загальному розмірі 550.007,50грн. (основний платіж – 440.006,00грн.; штраф – 110.001,50грн. та податкове повідомлення – рішення №00000620518 про зменшення від’ємного значення з податку на додану вартість, яке зараховується до складу податкового кредиту з ПДВ наступного звітного (податкового) періоду на суму 111.582,00грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.03.2020р. у справі №520/1376/2020 (залишеним у силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.05.2020 р.) було визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДПС у Харківській області від 21.12.2019р. №3174 з приводу призначення податкової перевірки заявника з питання дотримання податкової дисципліни.

Не погодившись із відповідністю закону вчиненого адміністративним органом управлінського волевиявлення з приводу самостійного визначення грошових зобов’язань платника податків, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011р. приводи та підстави здійснення податкового контролю за дотриманням учасниками суспільних відносин податкової дисципліни; зміст та обсяг повноважень податкових органів; процедура реалізації повноважень контролю регламентована, насамперед, приписами Податкового кодексу України.

Так, за визначенням п.61.1 ст.61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; а за правилами п.п.62.1.3 ст.62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з п.73.5 ст.73 Податкового кодексу України за результатами зустрічних звірок складається довідка, що надається суб`єкту господарювання у десятиденний строк.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Складання будь-яких інших офіційних письмових документів за наслідками заходів податкового контролю (у тому числі і Узагальненої податкової інформації) національним законом України взагалі не передбачено.

Тому суд вважає, що такі документи створюються контролюючими органами поза дією ч.2 ст.19 Конституції України, а відтак, мають нездоланний та непереборний дефект походження і тому не можуть бути сприйняті у якості допустимих доказів вчинення особою податкового правопорушення.

Окрім того, у контексті спірних правовідносин має місце випадок, коли однин і той же територіальний орган системи ДПС України (ДФС України) спочатку штучно створює непередбачений законом офіційний письмовий документ із найменуванням Узагальнена податкова інформація, де викладає власні судження з приводу дотримання суб`єктом господарювання податкової дисципліни, а потім використовує цей же документ, але уже у якості доказу вчинення податкового правопорушення контрагентом платника податків–покупцем.

Суд вважає, що окреслені умови створення згаданого документу у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року унеможливлюють віднесення Узагальненої податкової інформації до кола допустимих доказів вчинення особою податкового правопорушення.

Насамкінець в аспекті юридичного значення складеного контролюючим органом офіційного письмового документа з найменуванням Узагальнена податкова інформація суд зважає на ясно, чітко та однозначно сформульоване законодавцем у п.86.7 ст.86 Податкового кодексу України застереження, у силу якого контролюючим та іншим державним органам забороняється використовувати акт перевірки як підставу для висновків стосовно взаємовідносин платника податків з його контрагентами, якщо за результатами складення акта перевірки податкове повідомлення-рішення не надіслано (не вручено) платнику податків або воно вважається відкликаним відповідно до статті 60 цього Кодексу.

Таким чином, закон забороняє використовувати у якості доказу вчинення особою податкового правопорушення навіть акт податкової перевірки у разі, коли винесена за таким актом податкове повідомлення-рішення не доведено до відома платника податків або втратило юридичну дію.

Сукупність перелічених судом факторів виключають існування правових підстав для визнання за будь-яких умови Узагальненої податкової інформації доказом вчинення особою податкового правопорушення.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що згідно з п.83.1 ст.83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №826/6245/18 рішення кримінального суду у межах досудового розслідування в кримінальному провадженні є формою здійснення судового контролю на предмет підставності, вагомості та достатності причин для втручання органів досудового розслідування у цивільні і господарські права учасників суспільних відносин, а тому ці судові акти не мають жодного преюдиціального значення у розумінні ч.6 ст.78 КАС України у справі про вчинення податкового правопорушення.

Окрім того, у цій же постанові міститься і висновок Верховного Суду про те, що рішення кримінального суду про затвердження угоди у кримінальному провадженні не зумовлює автоматичного настання наслідків у вигляді доведення нереальності господарських операцій.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що за юридичною природою, змістом та створюваними наслідками доказом вчинення особою податкового правопорушення може бути виключно діючий обвинувальний вирок суду у кримінальному провадженні, адже п.п.83.1.4 ст.83 Податкового кодексу України указано для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є судові рішення.

При цьому, і судові акти кримінального суду під час досудового розслідування кримінального провадження, і діючі обвинувальні вироки у кримінальному провадженні не охоплюються визначенням податкової інформації за ч.1 ст.16 Закону України «Про інформацію» як сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України, адже є матеріалами кримінального провадження.

До матеріалів кримінального провадження за юридичною природою та джерелом походження належить віднести і протоколи допиту осіб як письмовий результат вчинення відповідної слідчої дії.

Пунктом 20.1.1 ст.20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право запрошувати платників податків, зборів, платежів або їхніх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків, зборів, платежів, дотримання вимог законодавства з інших питань, у тому числі законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); а відповідно до п.п.20.1.3 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Проте, у спірних правовідносинах контролюючим органом посадових (службових) осіб та засновників контрагентів заявника – постачальників не запрошувалось, пояснень від перелічених громадян не відбиралось.

Цей недолік в організації функції контролю за податковою дисципліною не може бути виправлений судом у силу дії ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України.

Пунктом 20.1.4 ст.20 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Проте, у спірних правовідносинах контролюючим органом процедури проведення зустрічних звірок контрагентів заявника – постачальників не ініціювались, обставини фізичного існування товарно–матеріальних цінностей безпосередньо не досліджувались, не вивчались, не оцінювались.

Цей недолік в організації функції контролю за податковою дисципліною не може бути виправлений судом у силу дії ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України.

Відповідно до п.20.1.9 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Проте, у спірних правовідносинах контролюючим органом процедури проведення інвентаризації не ініціювались.

Цей недолік в організації функції контролю за податковою дисципліною не може бути виправлений судом у силу дії ст.ст.6, 8, 19, 124, 129 Конституції України.

Продовжуючи вирішення спору, суд відзначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта ч.2 ст.77 КАС України шляхом подання до суду доказів відповідності закону вчиненого волевиявлення та наведення доводів як про відповідність закону вчиненого волевиявлення, так і про безпідставність доводів іншого учасника справи.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб’єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті доказами за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, підсумовуючи викладені вище міркування та беручи до уваги обсяг доказів, наявних у розпорядженні контролюючого органу на момент видання оскарженого рішення, суд не знаходить правових підстав для визнання юридично правильними та фактично обґрунтованими тих мотивів, які покладені в основу оскарженого рішення, адже такими мотивами є лише посилання на узагальнену податкову інформацію.

Окрім того, суд бере до уваги, що скасування судом рішення про призначення податкової перевірки зумовлює втрату юридичної сили усіма матеріалами такої перевірки як добутими владним суб`єктом без дотримання закону.

Відтак, отримані у ході такої перевірки об`єктивні дані не можуть слугувати легальним доказом вчинення особою податкового правопорушення у розумінні ст.109 Податкового кодексу України.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах не забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України, позаяк обставини події з`ясував неповно, у якості доказів вчинення особою податкового правопорушення використав не передбачені законом документи.

За таких обставин, суд не вбачає потреби вдаватись до дослідження інших обставин з приводу правоздатності і дієздатності контрагентів заявника, правильності оформлення первинних документів, умов виконання господарських зобов”язань, позаяк використані податковим органом докази явно та очевидно указують на недоведеність судження про вчинення особою порушення податкової дисципліни, а зміна юридичних мотивів та фактичних підстав вчинення управлінського волевиявлення знаходиться поза компетенцією суду.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом – Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії”, від 22.02.2007р. у справі “Красуля проти Росії”, від 05.05.2011р. у справі “Ільяді проти Росії”, від 28.10.2010р. у справі “Трофимчук проти України”, від 09.12.1994р. у справі “Хіро Балані проти Іспанії”, від 01.07.2003р. у справі “Суомінен проти Фінляндії”, від 07.06.2008р. у справі “Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії”) і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Оскільки, у спірних правовідносинах допущені владним суб`єктом порушення спричинили безпідставне настання для приватної особи негативних наслідків, що є визначеною процесуальним законом підставою для задоволення позову, то заявлені вимоги належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000610518 від 13.03.2020 р. про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 550007 (п`ятсот п`ятдесят тисяч сім) грн. 50 коп.

Визнати протиправним та скасувати в повному обсязі податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00000620518 від 13.03.2020 р. про зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 111582 (сто одинадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) 00 грн.

Роз`яснити, що рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 26 серпня 2020 року; набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду); підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.