Рішення № 91169224, 27.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

27 серпня 2020 р. № 400/1116/20 Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Електропотенціал", вул. Садова, 1, оф. 314, Миколаїв,54001 доГоловного управління Державної податкової служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001 провизнання дій протиправними, скасування ППР від 03.03.2020р. №00002420508,ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Електропотенціал» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Миколаївської області з вимогами визнати протиправними дії відповідача щодо видання наказу від 14.01.2020 за №61Ю, направлень від 14.01.2020 за №60 та №61, запиту від 15.01.2020 за №213/10/14, ППР від 03.03.2020 за №00002420508, а також складання Акту перевірки від 27.01.2020 №74/14-29-05-08/39262927 - в повному обсязі; зобов`язати відповідача скасувати ППР від 03.03.2020 за №00002420508.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що відповідач безпідставно призначив документальну позапланову перевірку, оскільки жодних запитів перед цим про надання документів не надходило. Оскільки, позивач вважав наказ про призначення документальної позапланової перевірки протиправним, то відповідно не допустив представників контролюючого органу до перевірки, що було зафіксовано відповідним Актом від 14.01.2020. На наступний день, позивачем було оскаржено наказ про проведення перевірки в адміністративному порядку. Відповіді на зазначену скаргу у передбачений Законом строк отримано не було, а за таких обставин, вона вважається задоволеною відповідно до вимог п.56.9 ст.56 ПК України.

Оскільки наказ про проведення перевірки був протиправний, на думку позивача, проведена перевірка та прийняті на її підставі рішення, також є протиправними.

Відповідач позов не визнав, просив в його задоволенні відмовити. Свою позицію виклав у відзиві. Фактичною підставою призначення та проведення перевірки стало отримання контролюючим органом податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків податкового законодавства, а також, виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків. Відповідно, правовою підставою є п.п.78.1.1 та пп.78.1.4 ст.78 Податкового кодексу України, про що зазначено у запитах про надання пояснень та їх документального підтвердження, наказі та направленнях на перевірку. На виконання приписів п.73.3 ст.73 ПК України контролюючим органом складено та направлено на адресу ТОВ «Електропотенціал» запит про надання пояснень та їх документального підтвердження №9510/10/14-29-14-08-11 від 28.11.2017 та 1770/10/14-29-14-06-11 від 16.02.2018. Так, підставами направлення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження стало отримання Результатів опрацювання зібраної податкової інформації, а також, виявлення невідповідності звітних показників позивача та його контрагентів у ЄРПН відповідно до Автоматизованої інформаційної системи. Окрім того, відповідно до п.73.3 ст.73 ПК України, платники податків зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Однак, всупереч приписам ст.73 та ст.78 ПК України платник податків відмовився від надання пояснень та їх документального підтвердження, внаслідок чого контролюючим органом на виконання приписів ст.78 ПК України було прийнято рішення про проведення перевірки, оформлене наказом від 14.01.2020 №61. Під час виходу на перевірку директору позивача було пред`явлено копію наказу, направлення на проведення перевірки та службові посвідчення ревізорів. Доводи позивача зводяться до того, що факт оскарження наказу від 14.01.2020 №61 до ДПС України унеможливлює проведення перевірки, складання акту перевірки та винесення податкового повідомлення-рішення. Однак, така думка є хибною. У відповідності приписам ПК України, терміни проведення перевірки можуть перенесені тільки у разі втрати або пошкодження документів. У свою чергу, зупинення перевірки допускається лише щодо великих платників податків, до яких позивач не належить. Рішенням ДПС України від 07.02.2020, скарга позивача від 14.01.2020 залишена без задоволення.

Власноручний підпис керівника товариства на направленнях підтверджує, що неухильне дотримання ст.81 ПК України особами, які проводили перевірку. Акт відмови у допуску до проведення перевірки є підставою для застосування адміністративного арешту, але не призводить до зупинення перевірки або перенесення термінів її проведення. У свою чергу, позивач не навів законодавчо обґрунтованих доводів неможливості проведення перевірки та складання акта і податкового повідомлення-рішення.

Також, відповідач наголошує, що наказ про проведення перевірки вичерпав свою дію в зв`язку з її проведенням.

Позивачем надано відповідь на відзив, де повідомлено, що запит від контролюючого органу надходив до товариства ще в листопаді 2017 р., на що було надано відмову 20.12.2017. Запит 2018 року товариство взагалі не отримувало.

Відповідач надав додаткові пояснення, про те, що запит контролюючого органу від 16.02.2018 був повернутий оператором поштового зв`язку. Також, відповідач пояснив, що вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.05.2019 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.205 КК України ОСОБА_1 за скоєння фіктивного підприємництва, який створив фіктивне підприємство ТОВ «РАТЕК-НК», з яким мав взаємовідносини ТОВ «Електропотенціал».

В судових засіданнях 22.06.2020 та 18.08.2020 представники сторін підтвердили власні позиції, викладені у процесуальних заявах по суті справи.

Суд розглянув справу 27.08.2020 у порядку спрощеного провадження, без проведення судового засідання, з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» та Рішення Ради суддів України від 17.03.2020 №19, в порядку письмового провадження, на підставі матеріалів справи.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Електропотенціал» зареєстровано в якості юридичної особи 18.06.2014.

28.11.2017 за №9510/10/14-29-14-08-11 ГУ ДФС у Миколаївській області направило на адресу ТОВ «Електропотенціал» запит «Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження» щодо взаємовідносин товариства з контрагентами ТОВ «КРЕО-ОЙЛ», ТОВ «РАТЕК-НК», ТОВ «ПАНДА-ИНВЕСТ», МП «ВІКФІЛ», ТОВ «САНРАЙЗ КОМПАНІ», ТОВ «БІЗНЕС ТРЕЙД ІМПЕРІАЛ» та ТОВ «РЕМБУДЗВЯЗОК».

20.12.2017 ТОВ «Електропотенціал» на зазначений лист відповів листом за №20-12-2017/2П-20 відмовою у наданні документів та пояснень.

16.02.2018 за №1770/10/14-29-14-08-11 ГУ ДФС у Миколаївській області направило на адресу ТОВ «Електропотенціал» повторний запит «Про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження» щодо взаємовідносин товариства з контрагентами ТОВ «КРЕО-ОЙЛ».

ТОВ «Електропотенціал» зазначеного запиту не отримав, відповіді на нього не надавав.

14.01.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області видано наказ №61 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електропотенціал», відповідно до якого, на підставі ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, призначено документальну позапланову перевірку ТОВ «Електропотенціал» з 14.01.2020 по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «КРЕО-ОЙЛ», ТОВ «РАТЕК-НК», ТОВ «ПАНДА-ИНВЕСТ».

14.01.2020 ревізори ДПС у Миколаївській області вийшли не позапланову виїзну перевірку ТОВ «Електропотенціал», де ознайомили представники товариства з наказом про призначення перевірки, направленнями на проведення перевірки та службовими посвідченням.

ТОВ «Електропотенціал» було відмовлено у допуску до проведення перевірки ревізорів, з мотивів того, що наказ та направлення оформлені з порушенням вимог п.81.1 ст.81 ПК України, про що було складено Акт від 14.01.2020.

15.01.2020 ТОВ «Електропотенціал» подало до ДПС України скаргу на наказ ДПС у Миколаївській області від 14.01.2020 №61 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електропотенціал» з вимогою скасувати його як протиправний.

15.01.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області направлено на адресу ТОВ «Електропотенціал» вимогу про надання первинних документів для проведення позапланової виїзної документальної перевірки відповідно призначеної за наказом №61 від 14.01.2020.

16.01.2020 ревізорами складено Акт про ненадання ТОВ «Електропотенціал» документів під час позапланової виїзної документальної перевірки.

27.01.2020 ревізорами складено Акт №74/14-29-05-08/39262927 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електропотенціал». Під час перевірки податківці дійшли висновку, що товариством в порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, знижено податок на додану вартість на суму 796137 гривень.

07.02.2020 ДПС України прийняв рішення про залишення скарги ТОВ «Електропотенціал» без задоволення, а наказ від 14.01.2020 №61 без змін.

18.02.2020 ТОВ «Електропотенціал» надав заперечення на Акт перевірки від 27.01.2020, в якому висловило незгоду з самим фактом складання Акту, оскільки ревізори не були допущені до перевірки, то ніякої перевірки не могло бути. Крім того, наказ про призначення перевірки був оскаржений в адміністративним порядку. Підприємством не було надано для ревізорів жодного документу з причини повної відсутності підстав та права у них їх вимагати.

27.02.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області надало відповідь щодо результатів розгляду заперечень до акту перевірки від 27.01.2020.

03.03.2020 ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №00002420508, яким визначено ТОВ «Електропотенціал» грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 988921,25 гривень, з них 791137 гривень за податковим зобов`язанням та 197784,25 гривень за штрафними санкціями.

Щодо оскарження наказу про призначення перевірки.

Відповідно до п.56.1 ст.56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до п.56.15 ст.56 ПК України, у разі подання скарги на рішення контролюючого органу, передбачено лише зупинення виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Зупинення дії інших рішень контролюючого органу ПК України не передбачено.

Відповідно до п.56.8 ст.56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

У цьому випадку, ДПС України отримало скаргу ТОВ «Електропотенціал» 20.01.2020, а вмотивоване рішення по ній прийнято та надіслано 07.02.2020, тобто протягом 18 днів.

Тобто, ДПС України не порушило строки, передбачені п.56.8 ст.56 ПК України, а тому це не призвело до наслідків, передбачених п.56.9 ст.56 Кодексу, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Щодо підстав призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Вичерпний перелік підстав призначення документальних позапланових перевірок визначений ст.78 ПК України.

У наказі ГУ ДПС у Миколаївській області №61 від 14.01.2020 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електропотенціал» зазначено, що вона призначена на підставі п.п.78.1.1, 78.1.4 ПК України.

Відповідно до п.78.1. ст.78 документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

78.1.1. отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, відповідно до обох підстав передбачених 78.1.1 та 78.1.1, обов`язковою умовою призначення перевірки є ненадання пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.

В якості таких обставин, відповідач посилається на ненадання позивачем пояснень та документів на його письмові запити від 28.11.2017 за №9510/10/14-29-14-08-11 та від 16.02.2018 за №1770/10/14-29-14-08-11.

Питання направлення письмових запитів врегульоване ст.73 ПК України.

Відповідно до п.73.3 ПК України, запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до ст.42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, або надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Щодо листа від 16.02.2018 за №1770/10/14-29-14-08-11, то відповідачем не надано під час судового розгляду доказів того, що зазначений лист відправлявся на адресу ТОВ «Електропотенціал» рекомендованим листом. Наданий відповідачем Акт №4433 від 21.03.2018 про повернення листа з поміткою за закінченням зберігання, не є належним документом, який би міг підтвердити виконання ГУ ДСФ вимог ст.42 ПК України щодо направлення письмового запиту рекомендованим листом. Належним доказом у цьому випадку міг би бути «Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення виплату поштового переказу» Ф.119, але такого документу відповідач не надав. За таких обставин, суд дійшов висновку, що лист від 16.02.2018 за №1770/10/14-29-14-08-11 не відповідає вимогам ст.ст.42, 73 ПК України, а тому не може вважатися належним письмовим запитом, ненадання пояснень на який, є підставою для призначення документальної позапланової перевірки.

Стосовно листа від 28.11.2017 за №9510/10/14-29-14-08-11, то судом встановлено, що він містить підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу. Тобто, письмовий запит цілком відповідає вимогам п.73.3 ПК України.

Ненадання ТОВ «Електропотенціал» пояснень та документального підтвердження на зазначений запит, можливо розцінювати як законну підставу призначення документальної позапланової перевірки відповідно до п.78.1.1 ст.78 ПК України.

Щодо строку, протягом якого контролюючий орган має право скористатися зазначеною підставою для призначення документальної позапланової перевірки (ненадання інформації на запит у грудні 2017, а перевірка призначення у січні 2020), то суд звертає увагу, що ПК України це питання окремо не врегульовано. Але, за загальним правилом відповідно до ст.102.1 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань. Зазначений строк відповідачем перевищений не був.

Також, суд приймає до уваги судову практику Верховного Суду, викладену у постановах від 18.09.2019 у справі №520/9980/18 та від 23.04.2019 у справі №2040/6314/18, в яких значний проміжок часу між ненаданням пояснень, документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу та видання наказу про призначення перевірки, не стали підставою для визнання наказу протиправним.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наказ ГУ ДПС від 14.01.2020 №61 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електропотенціал», а також виданні на його підставі направлення на перевірку, є правомірними, не підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо проведення перевірки після фактичного не допуску до неї.

Відповідно до 75.1.2. ст.75 ПК України, документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до 78.4. ст.78 ПК України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до 78.5. ст.78 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п.81.1 ст.81 ПК України (в редакції станом на час спірних правовідносин) посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Відповідно до п.81.2 ст.81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

Пунктом 94.2.3 ПК України, передбачені наслідки у разі недопущення платником податків посадових осіб контролюючого органу до виїзної документальної перевірки - адміністративний арешт майна платника податків.

Таким чином, Кодексом надано платнику податків право на не допущення посадових осіб контролюючого органу до виїзної документальної перевірки. При цьому, це недопущення може бути як законним, так і не законним, але оцінку йому буде надавати суд у разі розгляду подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в порядку, передбаченому ст.283 КАС України.

ПК України не передбачає можливості проведення документальної виїзної перевірки після фактичного недопуску до її проведення.

Складання ревізорами акта про не допуск до проведення документальної виїзної перевірки, унеможливлює її подальше проведення та складання самого Акту документальної виїзної перевірки.

У цьому випадку, ревізорами було спочатку складено Акт про не допуск до перевірки, а після чого, незважаючи на факт недопуску, вони фактично приступили до її проведення, не враховуючи позицію платника податків про недопуск.

Судом враховуються позиції Верховного Суду викладені у постановах від 20.08.2019 у справі №820/2047/17, від 13.06.2019 у справі №825/1747/17, що після не допущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, перевіряючими повинен бути складений відповідний акт, що засвідчує факт відмови, а не вчиняти дії з проведення перевірки без дослідження первинної документації та на підставі податкових документів та даних автоматизаваних систем, які є в наявності у контролюючого органу, а також про відсутність повноважень посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової інспекції, а не за місцемзнаходження платника податків.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та складання Акту №74/14-29-05-08/39262927 від 27.01.2020, в цій частині позов належить задовольнити.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформульовано правову позицію, що у разі, якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, не є належним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки. Оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень, платник податків може посилатись на порушення порядку проведення такої перевірки, яким судами, поряд із встановленими в ході перевірки порушеннями податкового та/або іншого законодавства, має бути надана правова оцінка.

Враховуючи викладені вище висновки суду про протиправність проведення перевірки та складання Акту за умови недопущення платником податків до документальної позапланової виїзної перевірки, суд прийшов до висновку про необхідність також визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00002420508 від 03.03.2020.

При цьому, суд використовує повноваження, передбачені ч.2 ст.9 КАС України (офіційне з`ясування всіх обставин справи), та задовольняє позовні вимоги у тій формі, яка є більш ефективною для захисту прав позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин про захист яких він просить.

Позов задовольнити частково.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 15884,82 гривень підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Також, представником позивача заявлені на відшкодування судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 118670,55 гривень та надані відповідні докази понесення позивачем зазначених судових витрат: договір від 06.03.2020, платіжне доручення №2237 від 16.06.2020 на суму 5000 грн, платіжне доручення №2235 від 12.06.2020 на суму 5000 грн, платіжне доручення №2200 від 25.05.2020 на суму 10000 грн, платіжне доручення №2145 від 13.04.2020 на суму 10000 грн, платіжне доручення №2091 від 13.03.2020 на суму 10000 грн, довіреність.

Частиною 2 ст. 134 КАС України передбачено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України, витрати на правничу допомогу мають бути підтверджені належними доказами та бути співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Аналіз вищезазначених положень КАС України дає підстави вважати, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

Положеннями ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Аналогічні правові позиції викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 та від 19 вересня 2019 року по справі № 810/2760/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Досліджуючи надані докази понесення витрат, судом встановлено, що Договір від 06.03.2020 передбачає надання послуг з представництва інтересів ТОВ "Електропотенціал" в контролюючих органах та судових інстанціях в рамках правовідносин з проведення позапланової документальної виїзної перевірки згідно наказу №61 від 14.01.2020.

Однак, зазначене має абстрактний характер та не передбачає надання правової допомоги саме в цій адміністративній справі.

Також, заявлена сума 118670,50 грн. не підтверджена належними доказами (розрахунками -фактурами, протоколи узгодження ціни, актами виконаних робіт, платіжними документами, тощо).

Ані Договір від 06.03.2020, ані платіжні доручення не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги. Тобто вказані документи не доводять факту понесення Позивачем витрат на правову допомогу по конкретній адміністративній справі. Відсутність конкретизації по адміністративній справі ставить під сумнів обґрунтованість заявленої суми для відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою.

Також, надані документи не містять детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом під час підготовлення позовної заяви, прийняття участі у засідання, підготування та надання інших процесуальних заяв, не зазначено жодного посилання на кількість часу витраченого адвокатом на складання позовної заяви в залежності від складності справи та виконаних адвокатом робіт. Відсутній акт виконаних робіт із зазначенням обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількістю витраченого часу.

Відтак, не можливо ідентифікувати, за які саме послуги сплачено 40000 грн. Платіжне доручення №2237 від 16.06.2020 на суму 5000 грн, №2235 від 12.06.2020 на суму 5000 грн, №2200 від 25.05.2020 на суму 10000 грн, №2145 від 13.04.2020 на суму 10000 грн, №2091 від 13.03.2020 на суму 10000 грн, не підтверджує оплату позивачем наданих послуг на правничу допомогу саме по даній справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування витрат на правову допомогу в сумі 118670,55 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 241, 244, 242 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропотенціал" (вул. Садова, 1, оф. 314,Миколаїв,54001 39262927) до Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо направлення запиту від 15.01.2020 за №213/10/14 та складання Акту перевірки від 27.01.2020 №74/14-29-05-08/39262927 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Електропотенціал».

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області №00002420508 від 03.03.2020 про визначення ТОВ «Електропотенціал» грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

4. В задоволенні позову про визнання протиправними дій Головного управління ДПС у Миколаївській області щодо видання наказу від 14.01.2020 за №61, направлень від 14.01.2020 за №60 та №61, - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6,Миколаїв,54001 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електропотенціал" (вул. Садова, 1, оф. 314,Миколаїв,54001 39262927) судові витрати в розмірі 15884,82 гривень (п`ятнадцять тисяч вісімсот вісімдесят чотири грн вісімдесят дві коп).

6. Апеляційна скарга на це рішення може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя В. В. Біоносенко