Рішення № 91169221, 27.08.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 р. № 400/2160/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лебедєвої Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 06.08.2014р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (надалі - відповідач) про:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 06.08.2014р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 06 серпня 2014 року представник ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва із заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 05 листопада 2014 року № 67/1 позивачу відмовлено в призначенні пенсії. Разом з тим, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017р. по справі № 489/9660/14-а рішення Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року № 67/1 скасовано та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняти рішення по заяві ОСОБА_1 від 06 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. Листом від 30.05.2017 року за вихідним № 118-А-01 Центральне об`єднане УПФУ м. Миколаєва Миколаївської області повідомило, що рішенням управління від 19.05.2017 року № 36/9 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки не підтверджено наявність у заявника необхідного для призначення пенсії загального страхового стажу (15 років). Як зазначило управління у своєму рішенні, підставою для відмови стали розбіжності у записі ім`я ОСОБА_1 у наданих ним для призначення пенсії документах. Так, у трудовій книжці від 02.09.1971 року, дипломі серія НОМЕР_1 від 29.04.1971р., дипломі серія НОМЕР_2 від 16.06.1977р. ім`я ОСОБА_1 зазначено як " ОСОБА_1 ". У архівній довідці від 21.11.2013 року № 3102 про роботу на заводі «Дормашина», наданої ТОВ «Аврора і Ко», що видана на підставі особової картки, значиться ім`я " ОСОБА_1 ". Факт того, що вірне ім`я заявника є " ОСОБА_1 " підтверджується нотаріально засвідченою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 та паспортом громадянина України для виїзду за кордон. Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року по справі № 208/4362/19 встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки з датою заповнення 02.09.1971 року, УРСР від 29.04.1971 року, диплому НОМЕР_4 , виданого Харківським автомобільно - дорожнім інститутом від 16.06.1977 року, диплому серія НОМЕР_5 , виданого Куп`янським автотранспортним технікумом Мінавтотранс УРСР від 29.04.1971р., оформлені на ОСОБА_1 . 03.01.2020 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 засвідчену судом копію рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року по справі № 208/4362/19 про встановлення факту, що має юридичне значення та розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням наданого судового рішення. Листом № 172-К-07 від 21.01.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, оскільки питання призначення пенсії не було предметом спору у судовому засіданні, прийняти відповідне рішення про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 06.08.2014 року підстав не має. На думку позивача такі дії відповідача є протиправними та такими, що грубо порушують право позивача на належний рівень пенсійного забезпечення. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 10.06.2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі № 400/2160/20 та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

15.07.2020 року за вх. № 13934 до канцелярії Миколаївського окружного адміністративного суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позовну заяву, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року у справі № 489/9660/14-а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 року змінено, зокрема скасовано Рішення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року № 67/1, та зобов`язано управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняти рішення по заяві позивача від 06.08.2014 року про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. Вказав, що постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року у справі № 489/9660/14-а виконана в повному обсязі Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, як правонаступником всіх прав і обов`язків управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва шляхом прийняття рішення від 19.05.2017 року № 36/9 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Підставою для відмови стали розбіжності у написанні ім`я позивача у наданих ним для призначення пенсії документах, а саме, у трудовій книжці від 02.09.1971 року, дипломі серії НОМЕР_1 , дипломі НОМЕР_4 . В свою чергу, позивач звернувся до відповідача з заявою від 03.01.2020 року, складеною у довільній формі відповідно до Закону України від 02.10.1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян», у якій вимагав долучити рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року у справі № 2085/4362/19 до матеріалів своєї пенсійної справи та призначити йому пенсію за віком з 06.08.2014 року з урахуванням вищевказаного рішення. У відповіді від 21.01.2020 року № 172-К-07 позивачу повідомлено, що підстави для прийняття рішення про призначення позивачу пенсії за віком з 06.08.2014 року відсутні. Також позивачу роз`яснено його право звернутись до Головного управління відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 з новою заявою про призначення пенсії за віком та доданими документами включаючи рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року у справі № 2085/4362/19. Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. З новою ж заявою про призначення пенсії за віком та доданими документами відповідно до Порядку № 22-1 позивач до Головного управління, не звертався. На підставі звернення складеного в довільній формі відповідно до Закону України від 02.10.1996 року №393/96-ВР «Про звернення громадян» у Головного управління відсутні повноваження для прийняття рішення про призначення, або відмову у призначенні Позивачу пенсії за віком.

Представник позивача в судове засідання, призначене на 12.08.2020 року не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. В позовній заяві представник позивача клопотав про розгляд справи за його відсутності, в порядку письмового провадження.

Представники відповідача в судове засідання, призначене на 12.08.2020 року, не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив. Заяв чи клопотань до суду не надходило.

Суд клопотання представника позивача задовольнив та на підставі частини 9 статті 205 КАС України, суд здійснив розгляд справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є громадянином України, на час звернення за призначенням пенсії вік ОСОБА_1 склав 63 роки.

Згідно трудової книжки страховий стаж склав 24 роки 5 місяців 29 днів та відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» набув право на признання пенсії за віком.

06 серпня 2014 року представник ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 05 листопада 2014 року № 67/1 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 року у справі № 489/9690/14-а позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва про визнання рішень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправним рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва № 67/1 від 05.11.2014 року щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 через відсутність документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України та зобов`язано УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва прийняти по суті рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.08.2014 року, на підставі документів, доданих до заяви про призначення пенсії. Визнано протиправним рішення УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва № 67/2 від 05.11.2014 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 через відсутність документів щодо підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України та зобов`язано УПФУ в Заводському районі м. Миколаєва прийняти по суті рішення щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_2 , починаючи з 06.08.2014 р., на підставі документів, доданих до заяви про призначення пенсії.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 489/9660/14-а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 року змінено та викладено її резолютивну частину в наступній редакції: "Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року №№ 67/1, 67/2 скасувати. Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняти рішення по заявам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 6 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року - залишити без змін.".

На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 489/9660/14-а щодо прийняття по суті рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.08.2014 року, відповідач листом від 30.05.2017 року за вихідним № 118-А-01 повідомив, що рішенням управління від 19.05.2017 року № 36/9 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки не підтверджено наявність у заявника необхідного для призначення пенсії загального страхового стажу (15 років).

Підставою для відмови стали розбіжності у записі ім`я ОСОБА_1 у наданих ним для призначення пенсії документах. Так, у трудовій книжці від 02.09.1971 року, дипломі серія НОМЕР_1 від 29.04.1971 року, дипломі серія НОМЕР_2 від 16.06.1977 року ім`я ОСОБА_1 зазначено як " ОСОБА_1 ". У архівній довідці від 21.11.2013 року № 3102 про роботу на заводі «Дормашина», наданої ТОВ «Аврора і Ко», що видана на підставі особової картки, значиться ім`я " ОСОБА_1 ".

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року по справі № 208/4362/19 встановлено факт належності ОСОБА_1 трудової книжки з датою заповнення 02.09.1971 року, УРСР від 29.04.1971 року, диплому НОМЕР_4 , виданого Харківським автомобільно - дорожнім інститутом від 16.06.1977 року, диплому серія НОМЕР_5 , виданого Куп`янським автотранспортним технікумом Мінавтотранс УРСР від 29.04.1971 року, оформлені на ОСОБА_1 .

03.01.2020 року представник позивача звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області із заявою долучити до матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 засвідчену судом копію рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року по справі № 208/4362/19 про встановлення факту, що має юридичне значення та розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком та прийняти рішення з урахуванням наданого судового рішення.

Листом № 172-К-07 від 21.01.2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повідомило про те, що до матеріалів його пенсійної справи долучено рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року у справі №2085/4362/19. Також, зазначено, що оскільки питання призначення пенсії не було предметом спору у судовому засіданні, прийняти відповідне рішення про призначення пенсії за віком відповідно до заяви від 06.08.2014 року підстав немає. Роз`яснено, що з питання призначення пенсії за віком, з урахуванням рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року у справі № 2085/4362/19, ОСОБА_1 або його законний представник, має право звернутися до відділу обслуговування громадян м. Миколаєва (сервісний центр) із відповідною заявою (форму заяви затверджено Порядком № 22-1).

Не погоджуючись з бездіяльністю Управління, яка полягає в не призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-ХІІ), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Предметом спору у даній справі є оцінка дій відповідача щодо розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Так, відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Закон № 1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Статтею 8 Закону № 1058-IV закріплено право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Так, відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 44 Закону № 1058-IV встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Судом встановлено, що 06 серпня 2014 року представник ОСОБА_1 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 05 листопада 2014 року № 67/1 позивачу відмовлено в призначенні пенсії через відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) позивача на території України.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 489/9660/14-а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09.08.2016 року змінено та викладено її резолютивну частину в наступній редакції: "Адміністративний позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року №№ 67/1, 67/2 скасувати. Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва прийняти рішення по заявам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 6 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком з урахуванням того, що відсутність документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) на території України не є підставою для відмови у призначенні пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В іншій частині постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 9 серпня 2016 року - залишити без змін.".

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Як було встановлено судом в процесі розгляду справи, на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 489/9660/14-а щодо прийняття по суті рішення про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , починаючи з 06.08.2014 року, відповідач листом від 30.05.2017 року за вихідним № 118-А-01 повідомив, що рішенням управління від 19.05.2017 року № 36/9 ОСОБА_1 відмовлено в призначені пенсії за віком, оскільки не підтверджено наявність у заявника необхідного для призначення пенсії загального страхового стажу (15 років), а саме в документах доданих до заяви про призначення пенсії містяться розбіжності у записі ім`я ОСОБА_1 . Так, у трудовій книжці від 02.09.1971 року, дипломі серія НОМЕР_1 від 29.04.1971 року, дипломі серія НОМЕР_2 від 16.06.1977 року ім`я ОСОБА_1 зазначено як " ОСОБА_1 ". У архівній довідці від 21.11.2013 року № 3102 про роботу на заводі «Дормашина», наданої ТОВ «Аврора і Ко», що видана на підставі особової картки, значиться ім`я " ОСОБА_1 ".

Суд зауважує, що предметом розгляду у вказаній справі було рішення управління Пенсійного фонду України в Заводському районі м. Миколаєва від 5 листопада 2014 року № 67/1 про відмову в призначенні пенсії за віком саме з підстав відсутності документів на підтвердження місця проживання (реєстрації) позивача на території України.

Отже, суд доходить висновку, що відповідач виконав постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2017 року по справі № 489/9660/14-а шляхом прийняття рішення від 19.05.2017 року № 36/9 по заяві ОСОБА_1 від 06 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком.

Разом з тим, рішенням від 19.05.2017 року № 36/9 по заяві ОСОБА_1 від 06 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком Центральним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області відмовлено в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у позивача необхідного страхового стажу. Підставою для відмови стали розбіжності у написанні ім`я позивача у наданих ним для призначення пенсії документах, а саме, у трудовій книжці від 02.09.1971 року, дипломі серії НОМЕР_1 , дипломі НОМЕР_4 .

Суд вважає за необхідне зазначити, що доказів оскарження рішення Центрального об`єднаного управлінням Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області від 19.05.2017 року № 36/9 позивачем не надано.

В свою чергу, позивач звернувся з позовною заявою до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення в якій просив встановити факт належності йому трудової книжки з датою заповнення 02.09.1971 року та оформленої на ОСОБА_1 , 1951 року народження, диплому серія НОМЕР_1 , виданого Куп`янським автотранспортним технікумом Мінавтотранс УРСР від 29.04.1971 року, диплому НОМЕР_6 , виданого Харківським автомобільно - дорожнім інститутом від 16.06.1977 року.

Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 у справі № 2085/4362/19 позов про встановлення факту, що має юридичне значення до управління Фонду задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трудової кни жки з датою заповнення 02.09.1971 року, УРСР від 29.04.1971 р., диплому НОМЕР_6 , виданого Харківським автомобільно-дорожнім інститутом від 16.06.1977 р., диплому серія НОМЕР_1 , виданого Куп`янським автотранспортним технікумом МІнавтотранс УРСР від 29.04.1971 р., оформлені на ОСОБА_1 . Вищевказане судове рішення долучено до матеріалів відмовної пенсійної справи Позивача.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1).

Відповідно до п. 1.7 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунок та поновлення пенсії визначений Розділом 2 Порядку № 22-1.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Згідно пункту 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт 4.3 Порядку).

Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Судом встановлено, що з новою заявою про призначення пенсії за віком та доданими документами відповідно до Порядку № 22-1 позивач до Головного управління не звертався.

В свою чергу, позивач звернувся до Головного управління з листом від 03.01.2020 року, у якому просив долучити рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 03.12.2019 року у справі № 2085/4362/19 до матеріалів своєї пенсійної справи та призначити йому пенсію за віком з 06.08.2014 року з урахуванням вищевказаного рішення.

Враховуючи те, що позивач не звернувся із новою заявою про призначення пенсії за віком та документами відповідно до Порядку № 22-1 на підтвердження наявності необхідного страхового стажу, суд ввжає за необхідне зазначити, що позовні вимоги позивача є передчаснимим, тому ОСОБА_1 необхідно звернутися до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Аналіз вказаної норми Кодексу дає підстави вважати, що адміністративне судочинство спрямоване на захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту порушення законного права (свободи, інтересу) саме суб`єкта звернення до суду, тобто, позивача.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права, в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень, особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Навіть у разі наявності порушення вимог Закону діями суб`єкта владних повноважень зазначене не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Таким чином, властивостями оскарження наділені лише ті рішення, дії чи бездіяльність, які створюють реальні правові наслідки для цієї особи, впливають на стан її суб`єктивних прав і обов`язків. А захист прав, свобод та інтересів в адміністративному судочинстві має відповідати критерію ефективності і призводити до відновлення правового становища особи, яке існувало до такого порушення.

Зокрема, право на захист - це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналіз природи спірних правовідносин та їх правового обґрунтування свідчить про відсутність порушеного права позивача у спорі.

Як встановлено судом , що позивач звернувся із позовом бо вважає, що Управління протиправно не прийняло рішення по заяві ОСОБА_1 від 06 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між позивачем та Управлнням з приводу прийняло рішення по заяві ОСОБА_1 від 06 серпня 2014 року про призначення пенсії за віком, уже вирішені судом.

Разом з тим, позивач звернувся до суду з вимогами про визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії.

При цьому, з матеріалів справи не вбачається доказів звернення позивача до відповідача з відповіною заявою про призначення пенсії за віком з доданими документами відповідно до Порядку № 22-1 на підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, а тому, відсутні будь-які порушення прав позивача з боку відповідача стосовно непризначення позивачу пенсії за віком, тому позовні вимоги позивача є передчасними.

Як установлено частинами першою, другою статті 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, заперечуючи проти позову, довів, що він діяв у відповідності до закону.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України та відповідно до наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 77, 78, 159, 162, 241, 243, 244, 245, 246, 250, 260-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_7 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) про визнати протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу, зазначеного в трудовій книжці, заробітної плати для обчислення пенсії, але в розмірі не меншому ніж прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, починаючи з дати звернення - 06.08.2014р. та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2020 року.

Суддя Г.В. Лебедєва