Рішення № 91169158, 27.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/4872/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Карп`як О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Львівської міської ради, Львівської міської ради про скасування наказу,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління охорони здоров`я Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1), Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Ринок, 1) про скасування наказу № 177 «Про заборону надання стоматологічної допомоги у комунальних 3 СП та 5 СП м. Львова», виданого Управлінням охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 18.05.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом № 177 «Про заборону надання стоматологічної допомоги у комунальних 3 СП та 5 СП м. Львова», виданим Управлінням охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради від 18.05.2020 року, порушено його конституційне право на охорону здоров`я, шляхом отримання безкоштовної медичної стоматологічної допомоги в комунальному закладі охорони здоров`я - Комунальній 3 стоматологічній поліклініці м. Львова. Позивач вважає, що відповідачем створено умови для протиправного позбавлення його права на отримання безкоштовної медичної стоматологічної допомоги в комунальному закладі охорони здоров`я.

Ухвалою суду від 24 червня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 24 червня 2020 року у задоволенні клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу, Управління охорони здоров`я Львівської міської ради, за адресою: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1. До суду повернулося повідомленням про вручення поштового відправлення № 7901827866795, з якого вбачається, що ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі отримано представником відповідача 06 липня 2020 року.

Копію вказаної ухвали суду надіслано відповідачу, Львівській міській раді, за адресою: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1. До суду повернулося повідомленням про вручення поштового відправлення № 7901827866809, з якого вбачається, що ухвалу про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі отримано представником відповідача 06 липня 2020 року.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідачі своєчасно та належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Постановою КМ України №211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19», установлено на усій території України карантин з 12.03.2020 року.

Відповідно до п. 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В той же час, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX пункт 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "3. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином".

Згідно Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18 червня 2020 року № 731-IX опубліковано в газеті "Голос України" 16.07.2020.

Станом на 27 серпня 2020 року відсутні докази звернення відповідачів до суду з клопотанням про продовження строків подання відзиву на позов.

27.08.2020 на адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача, Управління охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради, просить позовні вимоги залишити без задоволення з огляду на наступне. Вказує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням. Таким чином, відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу) чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову. Вказує, що підставою прийняття оскаржуваного наказу управління охорони здоров`я Львівської міської ради від 18.05.2020 №177 стали наступні обставини. З 2 серпня 2017 року декілька працівників Комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова протиправно не допускають представників Львівської міської ради як засновника установи, в т.ч. представників управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі - Управління) як уповноваженого органу засновника, і керівника установи до приміщення поліклініки, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. С. Петлюри, 17. З того часу Львівська міська рада як власник вищевказаного приміщення і засновник установи позбавлена можливості здійснювати своє право власності на вказане майно, в т.ч. здійснювати контроль за його станом та використанням. Своєю чергою, Управління позбавлене можливості здійснювати контроль за діяльністю установи, а призначений в установленому законодавством порядку керівник установи не може належним чином виконувати свої посадові обов`язки. Відтак, викликає занепокоєння стан дотримання вимог санітарно- протиепідемічного, в т. ч. дезінфекційного, стерилізаційного режимів, вимог радіаційної безпеки при роботі з рентген-обладнанням, поводження з медичними відходами, проходження медичних оглядів працівниками установи, в т. ч. тими, які працюють в шкідливих умовах праці, оскільки ні представники власника, ні представники Управління, ні керівник установи не мають доступу до приміщення і не володіють жодною інформацією про дотримання зазначених вимог, а порушення цих вимог може спричинити поширення внутрішньо-лікарняних інфекцій та ускладнення епідемічної ситуації. Дане питання набуває особливої актуальності в умовах пандемії коронавірусної інфекції, оскільки, недотримання стандартів інфекційного контролю може призвести до поширення інфекцій, в т.ч. коронавірусної, серед пацієнтів, медичних працівників та відвідувачів. Окрім того, в закладі звільнилися усі працівники бухгалтерії і кадрової служби, а також багато молодших спеціалістів з медичною освітою (медичних сестер) та молодших медичних сестер до функціональних обов`язків яких належить забезпечення дотримання стандартів інфекційного контролю. Для можливості надання стоматологічної допомоги в період пандемії коронавірусної інфекції адміністрація закладу охорони здоров`я повинна забезпечити дотримання «Протиепідемічних заходів при наданні стоматологічної допомоги на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09.05.2020 № 19. Враховуючи те, що управління охорони здоров`я Львівської міської ради не володіє жодною інформацією щодо забезпечення дотримання цих заходів в комунальній 3 стоматологічні поліклініці м. Львова та в комунальній 5 стоматологічні поліклініці м. Львова, з метою запобігання спалаху коронавірусної інфекції у цих закладах наказом управління їм було заборонено надавати стоматологічну допомогу. Також, підставою для прийняття такого рішення були службові записки головного лікаря 3 СП ОСОБА_2 на ім`я керівника Штабу прийняття оперативних рішень в умовах загрози епідемії коронавірусу інфекції СOVID-19 у м. Львові та начальника управління охорони здоров`я ДГП ЛМР (надалі - УОЗ) щодо порушення працівниками комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова карантинних заходів. Отже, з врахуванням наведених обставин був прийнятий оскаржуваний наказ відповідачем. Також, зазначає, що позивач не позбавлений права отримати медичну допомогу, в даному випадку стоматологічну, у Комунальному некомерційному підприємстві «Стоматологічна поліклініка № 1» та у Комунальному некомерційному підприємстві «Стоматологічна поліклініка № 4».

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Ухвалою Львівської міської ради від 09.02.2017 №1481 вирішено питання про припинення Комунальної 3-ої стоматологічної поліклініки м. Львова шляхом перетворення у Комунальне некомерційне підприємство «Стоматологічна поліклініка №3».

Ухвалою Львівської міської ради від 08.11.2018 № 4150 вирішено питання про припинення Комунальної 5-ої стоматологічної поліклініки м. Львова шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства "Стоматологічна поліклініка № 1".

Управлінням охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради 18 травня 2020 року прийнято наказ № 177 «Про заборону надання стоматологічної допомоги у комунальних 3 СП та 5 СП м. Львова». Вказаним наказом заборонено надання стоматологічної допомоги у Комунальній 3 стоматологічній поліклініці м. Львова та у Комунальній 5 стоматологічній поліклініці м. Львова.

Позивач вважаючи, що вказаним наказом порушено його право на отримання безкоштовної стоматологічної допомоги, звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України установлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 2 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Згідно із частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Положеннями статті 60 цього Закону визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема, на заклади охорони здоров`я. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до підпунктів 1, 8 пункту «а» статті 32 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо: управління закладами освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; сприяння роботі творчих спілок, національно-культурних товариств, асоціацій, інших громадських та неприбуткових організацій, які діють у сфері охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту, роботи з молоддю.

З системного аналізу наведених законодавчих норм слідує, що Міськрада від імені територіальної громади здійснює управлінські функції у сфері управління закладами охорони здоров`я шляхом прийняття відповідних актів.

Відповідно до положень статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена.

Закон України від 19 листопада 1992 року № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» (далі - Закон № 2801-XII) визначає правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров`я в Україні, регулює суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров`я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.

За наведеним у статті 3 Закону № 2801-XII визначенням, заклад охорони здоров`я - юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, що забезпечує медичне обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників; охорона здоров`я - система заходів, які здійснюються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, закладами охорони здоров`я, медичними та фармацевтичними працівниками і громадянами з метою збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості її життя.

Положеннями статей 7, 8 Закону № 2801-XII закріплено, що держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я шляхом: а) створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров`я; б) організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров`я; в) надання всім громадянам гарантованого рівня медичної допомоги у обсязі, що встановлюється Кабінетом Міністрів України; г) здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров`я; д) організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; е) встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров`я.

Держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належать: екстрена медична допомога; первинна медична допомога; вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров`я також за епідемічними показаннями та безоплатне проведення медико-соціальної експертизи.

Згідно із частиною другою статті 13 Закону № 2801-XII, складовою частиною державної політики охорони здоров`я в Україні є політика охорони здоров`я в Автономній Республіці Крим, місцеві і регіональні комплексні та цільові програми, що формуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та відображають специфічні потреби охорони здоров`я населення, яке проживає на відповідних територіях.

Відповідно до статі 18 зазначеного Закону фінансування охорони здоров`я здійснюється за рахунок Державного бюджету України та місцевих бюджетів, фондів медичного страхування, благодійних фондів та будь-яких інших джерел, не заборонених законодавством. Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, асигновані на охорону здоров`я, використовуються для забезпечення населенню гарантованого рівня медичної допомоги, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень з цих питань.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955 затверджено Програму подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги (далі - Програма).

Цією Програмою, розробленою на підставі базових показників формування витрат на охорону здоров`я в бюджетах усіх рівнів, визначається перелік видів медичної допомоги, яка подається населенню безоплатно, обсяги безоплатної медичної допомоги, нормативи фінансування охорони здоров`я на 1 жителя, які забезпечують подання гарантованих обсягів медичної допомоги.

На основі Програми і методичних рекомендацій щодо порядку формування та економічного обґрунтування регіональних програм подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, що затверджуються МОЗ (далі - методичні рекомендації), органи виконавчої влади розробляють і затверджують регіональні програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, якими можуть передбачатися додаткові обсяги подання та види медичної допомоги за рахунок коштів місцевих бюджетів.

Пунктом 2 Програми визначено перелік видів безоплатної медичної допомоги. Зокрема, державними та комунальними закладами охорони здоров`я подається безоплатна медична допомога таких видів: швидка та невідкладна - на догоспітальному етапі станціями (відділеннями) швидкої медичної допомоги, пунктами невідкладної медичної допомоги у стані, що загрожує життю людини; амбулаторно-поліклінічна; стаціонарна - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, коли потрібне інтенсивне лікування, цілодобовий медичний нагляд та госпіталізація, в тому числі за епідемічними показаннями, дітям, вагітним та породіллям, хворим за направленнями медико-соціальних експертних комісій, лікарсько-консультативних комісій; невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі - дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років); долікарська медична допомога сільським жителям; санаторно-курортна допомога інвалідам і хворим у спеціалізованих та дитячих санаторіях; утримання дітей у будинках дитини; медико-соціальна експертиза втрати працездатності.

Безоплатна медична допомога перелічених видів подається дозволеними до застосування в Україні методами діагностики та лікування (відповідні протоколи, стандарти), включаючи лікарські засоби, кров та її компоненти і препарати, апаратуру, лабораторні та інші дослідження з використанням наявної матеріально-технічної бази.

Як встановлено судом, спірний наказ прийнятий у зв`язку з реформуванням фінансування системи охорони здоров`я України на виконання Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» з 01 квітня 2020 року Національна служба здоров`я України почала закуповувати медичні послуги у закладах охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги та форм власності і оплачувати їх за договором в рамках Програми медичних гарантій, Заклади охорони здоров`я можуть отримувати кошти від НСЗУ за новою моделлю фінансування відповідно до чинного законодавства лише за умови їх перетворення у комунальні некомерційні підприємства. Враховуючи, що рішення про перетворення комунальної некомерційної 3 СП та 5 СП в комунальні комерційні оскаржено в суді колективами цих закладів, то неможливо укласти договір з НСЗУ. Враховуючи вище викладене 3 СП та 5 СП не можуть брати участь у виконанні Міської програми профілактики та лікування стоматологічних захворювань у дітей та окремих категорій дорослого населення у м. Львові на 2017-2020 роки. Оскільки 3 СП та 5 СП позбавлені бюджетного фінансування, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, то Управлінням охорони здоров`я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради прийнято наказу № 177 «Про заборону надання стоматологічної допомоги у комунальних 3 СП та 5 СП м. Львова» від 18.05.2020 року.

Крім того, у поданих суду поясненнях відповідача, Управління охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (та скерованих на електронну адресу позивача, зазначену ним у позовній заяві), вказується, що при прийнятті спірного наказу враховувались додатково наступні звернення та обставини. Управління позбавлене можливості здійснювати контроль за діяльністю установ, а призначений в установленому законодавством порядку керівник установи не може належним чином виконувати свої посадові обов`язки. Відтак, викликає занепокоєння стан дотримання вимог санітарно- протиепідемічного, в т. ч. дезінфекційного, стерилізаційного режимів, вимог радіаційної безпеки при роботі з рентген-обладнанням, поводження з медичними відходами, проходження медичних оглядів працівниками установи, в т. ч. тими, які працюють в шкідливих умовах праці, оскільки ні представники власника, ні представники Управління, ні керівник установи не мають доступу до приміщення і не володіють жодною інформацією про дотримання зазначених вимог, а порушення цих вимог може спричинити поширення внутрішньо-лікарняних інфекцій та ускладнення епідемічної ситуації. Дане питання набуває особливої актуальності в умовах пандемії коронавірусної інфекції, оскільки, недотримання стандартів інфекційного контролю може призвести до поширення інфекцій, в т.ч. коронавірусної, серед пацієнтів, медичних працівників та відвідувачів. Для можливості надання стоматологічної допомоги в період пандемії коронавірусної інфекції адміністрація закладу охорони здоров`я повинна забезпечити дотримання «Протиепідемічних заходів при наданні стоматологічної допомоги на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби», затверджених Постановою Головного державного санітарного лікаря України від 09.05.2020 № 19. Враховуючи те, що управління охорони здоров`я Львівської міської ради не володіє жодною інформацією щодо забезпечення дотримання цих заходів в комунальній 3 стоматологічні поліклініці м. Львова та в комунальній 5 стоматологічні поліклініці м. Львова, з метою запобігання спалаху коронавірусної інфекції у цих закладах наказом управління їм було заборонено надавати стоматологічну допомогу. Також, підставою для прийняття такого рішення були службові записки головного лікаря 3 СП ОСОБА_2 на ім`я керівника Штабу прийняття оперативних рішень в умовах загрози епідемії коронавірусу інфекції СOVID-19 у м. Львові та начальника управління охорони здоров`я ДГП ЛМР (надалі - УОЗ) щодо порушення працівниками комунальної 3-ї стоматологічної поліклініки м. Львова (надалі - 3 СП) карантинних заходів (копії подано до матеріалів справи).

Відповідно до розділу 2 Міської програми профілактики та лікування стоматологічних захворювань у дітей та окремих категорій дорослого населення у м. Львові на 2017-2020 роки метою Програми є реалізація положень законодавства України щодо забезпечення дітей та окремих категорій дорослого населення м. Львова безоплатною стоматологічною допомогою.

Виконавцями даної Міської програми профілактики та лікування стоматологічних захворювань у дітей та окремих категорій дорослого населення у м. Львові на 2017-2020 роки виконавцями Програми є комунальне некомерційне підприємств "Стоматологічна поліклініка № 1", "Стоматологічна поліклініка № 4" та Госпрозрахункова стоматологічна поліклініка м. Львова.

У розділі 3 Міської програми визначено основні напрямки діяльності та заходи Програми, зокрема невідкладна стоматологічна допомога у повному обсязі (до закінчення лікування даного захворювання) відповідно до Протоколів надання медичної допомоги, без застосування високовартісних матеріалів надається мешканцям м. Львова: Дітям; Ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни); Інвалідам I і II групам; Вагітним жінкам; Особам, нагородженим знаком "Почесний донор України"; Членам сімей загиблих учасників АТО; Особам похилого, старечого віку та довгожителям; Особам, яким присвоєне почесне звання "Мати-героїня"; Профілактичні дії; огляд; санація порожнини рота надається організованому дитячому населенню без застосування високовартісних матеріалів; Терапевтична та хірургічна стоматологічна допомога у повному обсязі надається дитячому населенню м. Львова без застосування високовартісних матеріалів.

Профілактичний огляд за графіком, шляхом огляду та визначення потреби у лікуванні та протезуванні населення без застосування високовартісних матеріалів надається мешканцям м. Львова: Дітям; Ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни); Інвалідам I і II груп; Вагітним жінкам; Особам, нагородженим знаком "Почесний донор України"; Членам сімей загиблих учасників АТО; Особам похилого, старечого віку та довгожителям; Особам, яким присвоєне почесне звання "Мати-героїня".

Терапевтична та хірургічна стоматологічна допомога у повному обсязі без застосування високовартісних матеріалів надається мешканцям м. Львова: Ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни); Інвалідам I і II груп; Вагітним жінкам; Особам, нагородженим знаком "Почесний донор України"; Членам сімей загиблих учасників АТО; Ветеранам праці; Особам похилого, старечого віку та довгожителям; Особам, яким присвоєне почесне звання "Мати-героїня".

Ортопедична стоматологічна допомога з поновленням жувальної спроможності із застосуванням зубних протезів (штамповано-паяні незнімні протези; знімні пластинчаті протези суцільнолиті та пластмасові конструкції протезів за медичними показаннями) надається мешканцям м. Львова у повному обсязі: Ветеранам війни (учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни); Членам сімей загиблих учасників АТО; Інвалідам I і II груп; Ветеранам праці; Дітям; Особам, нагородженим знаком "Почесний донор України"; Особам, яким присвоєне почесне звання "Мати-героїня"; Особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". З оплатою 50 відсотків від вартості роботи - особам похилого, старечого віку та довгожителям.

Фінансування забезпечення Міської програми здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету м. Львова відповідно до додатка до цієї Програми (розділ 4 Програми).

Міською програмою визначено перелік, види та обсяг безоплатної стоматологічної допомоги.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 169 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Позивачем не обґрунтовано, що він позбавлений права на отримання безоплатної стоматологічної допомоги, оскільки ані Програмою, ані будь-яким іншим документом не визначено райони обслуговування комунальних некомерційних стоматологічних підприємств, то позивач має право звернутися до виконавців Програми, якими комунальне некомерційне підприємств "Стоматологічна поліклініка № 1", "Стоматологічна поліклініка № 4" та Госпрозрахункова стоматологічна поліклініка м. Львова.

Оскаржуваний наказ не скасовує право позивача на отримання безоплатної стоматологічної допомоги, оскільки громадяни мають право на отримання такої допомоги у інших медичних закладах (установах).

Тобто, з прийняттям оскаржуваного наказу, позивач жодним чином не позбавлений можливості реалізувати своє конституційне право на отримання безоплатної стоматологічної допомоги у Комунальному некомерційному підприємстві «Стоматологічна поліклініка № 1» та у Комунальному некомерційному підприємстві «Стоматологічна поліклініка № 4».

Положення Міської програми узгоджуються з приписами Програми подання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2002 року № 955, якою визначено, що державними та комунальними закладами охорони здоров`я подається безоплатна медична різних видів, зокрема невідкладна стоматологічна допомога (у повному обсязі - дітям, інвалідам, пенсіонерам, студентам, вагітним, жінкам, які мають дітей до 3 років).

Щодо наявності порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивачів.

Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Для відкриття провадження у справі недостатньо лише суб`єктивного твердження позивачів, наведеного у позовній заяві, про порушення права, свободи або законного інтересу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.

Натомість, суд вважає, що доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваного наказу на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Відтак, позивачем не доведено наявність його порушеного права при винесенні Управлінням охорони здоров`я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради наказу № 177 «Про заборону надання стоматологічної допомоги у комунальних 3 СП та 5 СП м. Львова» від 18.05.2020 року, а тому суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Відповідно до ст.139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління охорони здоров`я Львівської міської ради, Львівської міської ради про скасування наказу - відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.08.2020 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна