Рішення № 91169112, 13.08.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/2269/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Новосядло В.Р.,

представника третьої особи Павліш О.Р.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, із вимогою - визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 26.02.2020 року №81/33.7-03/ 2783109060 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що актом (довідкою) Головного управління ДПС у Львівській області №81/33.7-03/ 2783109060 від 29.01.2020 року про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), від підписання якого ФОП ОСОБА_1 відмовилася, що зафіксовано в акті ГУ ДПС у Львівській області про відмову від підпису від 29.01.2020 року, встановлено порушення ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та їх територіальним органом про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 року. Листом ГУ ДПС у Львівській області від 03.02.2020 року було повідомлено позивача, що матеріали проведеної перевірки передані до Головного управління Держпраці у Львівській області для розгляду та використання при прийнятті рішення згідно з нормою законодавства. 26.02.2020 року ГУ Держпраці у Львівській області було винесено постанову про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 у розмірі 141690,00 грн., оскільки, з матеріалів проведеної органом ДПС перевірки вбачається, що допущено одного працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Однак, на переконання позивача, дані норми не могли бути порушені ФОП ОСОБА_1 , оскільки трудових правовідносин між нею та зазначеною в акті особою (гр. ОСОБА_2 ) не виникло, позаяк між ФОП ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 був укладений договір про надання послуг щодо виготовлення букетів квітів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Позивач вважає, що її дії щодо укладення даного договору не можуть бути розцінені як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях ФОП ОСОБА_1 ознак порушення ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України.

Ухвалою судді від 19.03.2020 року було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

На заперечення проти позовних вимог 09.04.2020 року від відповідача засобами поштового зв`язку надійшов до суду відзив на позовну заяву. Відзив обґрунтований тим, що при проведенні контролюючим органом перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи гр. ОСОБА_2 , з якою не оформлено трудових відносин, що є порушенням вимог ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України. Листом ГУ Держпраці у Львівській області від 04.02.2020 року №017/1/1-31 повідомлено позивача, що отримання акта ГУ ДПС у Львівській області від 29.01.2020 року №81/33.7-03/ 2783109060 є підставою для накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого ч.2 ст.265 КЗпП України. 26.02.2020 року ГУ Держпраці у Львівській області було винесено постанову про накладення штрафу №81/33.7-03/2783109060 за порушення законодавства про працю в частині допуску однієї особи до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідач стверджує у відзиві, що позивачем було скоєно порушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, тому не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.

Представник позивача подала до суду 05.05.2020 року відповідь на відзив, в якій остання додатково надала обґрунтування щодо підстав позову.

Ухвалою суду від 06.05.2020 року було задоволено заяву представника позивача та забезпечено позов; зупинено стягнення на підставі постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №81/33.7-03/2783109060 від 26.02.2020 року до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі №380/2269/20.

Протокольною ухвалою суду від 14.05.2020 року було задоволено клопотання представника відповідача і залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області.

22.05.2020 року засобами поштового зв`язку надійшли до суду від відповідача письмові заперечення на відповідь на відзив, які приєднані до матеріалів справи.

27.07.2020 року представник третьої особи подав до суду письмові пояснення по суті спору.

Згідно ухвали суду від 30.07.2020 року, закрито провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримала, надала пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив, просила суд позов задоволити повністю.

Представник третьої особи проти позову заперечив та просив суд відмовити у задоволенні вимог ФОП ОСОБА_1 .

У судове засідання, призначене, зокрема, на 13.08.2020 року відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив. 13.08.2020 року засобами електронного зв`язку від представника відповідача надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з запровадженням Кабінетом Міністрів України карантинних заходів на території України.

Вирішуючи питання про доцільність участі в судовому засіданні представника відповідача, суд враховує наступне.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року, постановою КМ України від 11.03.2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (з урахуванням змін внесених постановою КМ України від 16.03.2020 року №215) встановлено з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на всій території України карантин, заборонивши: відвідування закладів освіти її здобувачами; з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, у яких бере участь понад 10 осіб, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування; з 00 год. 01 хв. 17 березня 2020 року до 3 квітня 2020 року роботу суб`єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім роздрібної торгівлі продуктами харчування, пальним, засобами гігієни, лікарськими засобами та виробами медичного призначення, засобами зв`язку, провадження банківської та страхової діяльності, а також торговельної діяльності і діяльності з надання послуг з громадського харчування із застосуванням адресної доставки замовлень за умови забезпечення відповідного персоналу засобами індивідуального захисту.

Рішенням Уряду від 22.07.2020 року продовжено дію адаптивного карантину до 31 серпня 2020 року.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 року №540-IX, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України було доповнено пунктом 3 яким визначено, що «під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки, зокрема, щодо строку розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження тощо продовжуються на строк дії такого карантину».

Суд зауважує, що у період дії карантинних заходів Львівським окружним адміністративним судом забезпечено процесуальну можливість для сторін та учасників справи доступу до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та надіслання до суду необхідних процесуальних документів й письмових пояснень у даній справі для урахування їх під час розгляду справи.

Крім того, згідно рубрики «новини» офіційного сайту Головного управління Держпраці у Львівській області, державна установа працює та проводить виїзні засідання та перевірки, особливих карантинних заходів щодо роботи не встановлено.

При цьому, суд зважає на те, що у відповідача була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи, шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції як в усній, так і у письмовій формі, шляхом надіслання додаткових пояснень на поштову чи електронну адресу суду. Проте, відповідач, незважаючи на широкий обсяг прав, наданих йому щодо забезпечення його процесуальної можливості доступу до суду таким правом не скористався.

Більше того, суд наголошує, що розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача, у зв`язку із карантинними заходами.

З огляду на приведені обставини справи, суд вважає, що чергове відкладення розгляду справи є необґрунтованим та таким, що призводить до свідомого затягування відповідачем-суб`єктом владних повноважень розгляду справи, порушення права інших осіб на доступ до суду та порушення судом процесуальних норм щодо граничних строків вирішення спору.

Водночас, з огляду на вищевикладене, зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи по суті, від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи і ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутності уповноваженого представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В00 №462429, ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець; основним видом діяльності позивача за КВЕД є: 49.17 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.

Наказом Головного управління Державної ДПС у Львівській області від 15.01.2020 року №349 «Про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » призначено провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання роботодавцем вимог законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), тривалістю 10 діб.

28.01.2020 року посадовими особами Головного управління ДПС у Львівській області проведено перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що належить платнику податків ФОП ОСОБА_1 .

Актом (довідкою) №81/33.7-03/ 2783109060 від 29.01.2020 року «Про проведення фактичної перевірки з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами)» (надалі по тексту далі - акт) встановлено порушення позивачем ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та їх територіальним органом про прийняття працівника на роботу» №413 від 17.06.2015 року.

В акті (довідці) №81/33.7-03/ 2783109060 від 29.01.2020 року зафіксовано, що 29.01.2020 року ГУ ДПС у Львівській області в результаті перевірки ФОП ОСОБА_1 за фактичним місцем здійснення господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 було виявлено факт виконання трудової функції флористом - гр. ОСОБА_2

03.02.2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області скеровано на адресу Головного управління Держпраці у Львівській області копії матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .

Листом від 04.02.2020 року Головне управління Держпраці у Львівській області повідомило ФОП ОСОБА_1 про отримання 04.02.2020 року матеріалів фактичної перевірки ГУ ДПС у Львівській області. В листі-повідомленні відповідача «Про одержання документів» від 04.02.2020 року №017/1/11-31 зазначено, що отримання акта ГУ ДПС у Львівській області від 29.01.2020 року №81/33.7-03/ 2783109060 є підставою для накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченою ч.2 ст.265 КЗпП України.

26.02.2020 року Головним управлінням Держпраці у Львівській області було винесено постанову №81/33.7-03/ 2783109060 про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 141690,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з оскаржуваним рішенням Головного управління Держпраці у Львівській області - постановою Головного управління Держпраці у Львівській області №81/33.7-03/2783109060 від 26.02.2020 року, вважає його протиправним, тому звернулася до суду з означеним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4)безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6)розсудливо; 7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (далі - Закон №877-V), дія якого поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 4 статті 2 вищезгаданого Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до п.1 якого, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509) цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення» (далі - штрафи).

Як слідує з позиції відповідача, оскаржувана постанова була прийнята на виконання вимог Порядку №509.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 року №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі по тексту - Закон №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону №877-V, заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема, державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому, відповідно до частини п`ятої статті 2 Закону №877-V, зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Згідно ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

Характерними ознаками трудових відносин є:

-систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

-підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

-виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 року №327;

-обов`язок роботодавця надати робоче місце;

-дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Взаємовідносини фізичної особи і суб`єкта господарювання можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому, сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі, згідно з вимогами ст.208 Цивільного кодексу України.

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст.626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу наведених норм, суд зазначає, що основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Зокрема, відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегульоване - чинним законодавством України.

Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором, відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою договору є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу, відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ним ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №820/1432/17, 06.03.2019 року у справі №802/2066/16-а, 13.06.2019 року у справі №815/954/18.

Судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Замовник) та громадянкою України ОСОБА_2 (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 26.01.2020 року. Згідно з п.1.1 цього договору, виконавець зобов`язується здійснити виготовлення 70 букетів квітів в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 3, а замовник зобов`язується своєчасно прийняти і оплатити надані виконавцем послуги; факт надання послуг за цим договором засвідчується актом приймання-передачі наданих послуг. Відповідно до п.1.2 договору, до обов`язків виконавця належить: приймання замовлень по виготовленню букетів квітів в магазині або по номеру телефону магазину, визначеному замовником; виготовлення букетів квітів у загальній кількості 70 штук; отримання коштів від клієнтів та ведення каси; виконання інших вказівок замовника. Пунктом 1.3 цього договору визначено, що виконавець залучається до надання послуг за попереднім усним замовленням замовника у дні та/або години, в які передбачається значна завантаженість магазину або в інших випадках по необхідності. В силу п.1.4 договору виконавець надає послуги на свій ризик, самостійно організовує виконання роботи, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачує страхові внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктами 3.1, 3.2 договору передбачено, що за надання послуг, передбачених даним договором, виконавцю виплачується грошова винагорода в розмірі 4000,00 грн. Оплата послуг за цим договором здійснюється протягом 5-ти календарних днів з дня підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг у готівковій або безготівковій формі.

Актом приймання-передачі послуг до договору про надання послуг від 26.01.2020 року стверджується, що виконавцем надано замовлені послуги вартістю 4000,00 грн. в повному обсязі та належним чином, а замовник прийняв надані послуги і не має до них претензій.

У своїх письмових поясненнях від 28.01.2020 року ОСОБА_2 зазначила, що не здійснювала жодних трудових функцій, а виконувала завдання під час стажування, не отримувала ніяких грошових винагород. Більше того, у поясненнях ОСОБА_2 також повідомила, що стажується на посаді флориста з 26.01.2020 року, її трудова книжка знаходиться вдома.

Окремо суд зазначає, що укладений цивільно-правові договір не визнаний недійсним в судовому порядку, не має ознак нікчемного правочину, а у відповідності до Порядку здійснення державного нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.042017 року №295, яким визначено права посадових осіб - інспекторів праці під час здійснення інспекційних відвідувань, з якого видно, що інспектори праці не наділені повноваженнями тлумачити на власний розсуд характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 23.10.2019 року у справі №806/2064/18, в постанові від 26.05.2020 року у справі №160/5315/19 та в постанові від 14.05.2020 року у справі №640/1099/19.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не містить обов`язкових приписів, у яких випадках сторони зобов`язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, тому вважає, що сторони договору вільні у своєму виборі щодо форми оформлення відносин, і на свій розсуд вправі визначати вид такого договору.

При цьому, слід наголосити, що зобов`язати підприємство/ФОП та фізичну особу укласти трудовий договір, коли між ними фактично існують відносини іншого характеру, або ж визнати існуючий між ними договір недійсним не входить до компетенції контролюючого органу, відповідача. Визнання відносин фактичними трудовими може відбуватися лише у судовому порядку за зверненням особи, яка вважає, що її право порушене, на підставі положень статті 232 КЗпП України.

Судження відповідача про відсутність цивільно-правових відносин між суб`єктом господарювання і третіми особами, які непідтверджені належними та допустимими доказами, не можуть бути підставою для висновку про допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору.

Відтак, суд дійшов висновку, що зазначена вище угода, укладена позивачем з фізичною особою були спрямовані на кінцевий результат, що характеризує цивільно-правові (договірні) відносини, і не пов`язані із самим процесом праці, що є характерним для трудових функцій.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 23.10.2019 року у справі №806/2064/18 та від 22.04.2020 року у справі №160/8902/18.

У зв`язку із втратою чинності 14.05.2019 року постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, якою було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю» від 21.08.2019 року №823 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 року №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

У відповідності до п.2 Порядку №823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до змісту пп.6 п.5 Порядку №823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є інформація ДПС та її територіальних органів про факти порушення законодавства про працю, виявлені в ході здійснення повноважень.

Перед реєстрацією інспекційного відвідування роботодавця, щодо якого протягом попередніх шести календарних місяців здійснювалися інспекційні відвідування, керівник органу контролю (інша уповноважена ним посадова особа) вивчає питання про доцільність його проведення.

Відповідно до п.6 Порядку №823 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування інспектор праці може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування, зокрема шляхом проведення аналізу наявної (доступної) інформації про стан додержання об`єктом відвідування законодавства про працю.

Документи, одержані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування, що містять інформацію про порушення об`єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування.

Відповідно до п.18 Порядку №823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів після дня підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктом 24 Порядку №823 передбачено, що разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що отримання інформації від ДПС та її територіальних органів про виявлені в ході здійснення контрольних повноважень факти порушення платниками податків законодавства про працю, є підставою для призначення і проведення відповідним територіальним органом Держпраці заходів державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування. За результатами проведеного інспекційного відвідування складається акт, на який об`єкт відвідування може подати зауваження. На підставі акту, після розгляду зауважень, може бути вжито заходів до притягнення винної у допущенні порушень особи до встановленої законом відповідальності.

В той же час, матеріали справи не містять жодних доказів щодо прийняття уповноваженою особою відповідача рішення про проведення інспекційного відвідування позивача, або недоцільність проведення такого заходу.

Як слідує з матеріалів справи, листом від 03.02.2020 року №1058/09/33.7-07 Головним управлінням ДПС у Львівській області копії матеріалів фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 було направлено на адресу ГУ Держпраці у Львівській області, які отримані відповідачем.

При цьому, суд критично оцінює посилання відповідача на норми Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі по тексту - Порядок №509), з огляду на таке.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:

фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Частиною 4 ст.265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом пунктів 1 та 2 Порядку №509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі:

рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису;

акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників;

акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування;

акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст.265 Кодексу законів про працю України, штрафи, зазначені в абзаці другому частини другої цієї статті, можуть бути накладені центральним органом виконавчої влади, зазначеним у частині четвертій цієї статті, без здійснення заходу державного нагляду (контролю) на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

Аналіз зазначеної норми вказує, що без здійснення заходу державного нагляду (контролю) відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України можуть бути накладені лише штрафи на підставі рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації.

У всіх інших випадках вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, проведення заходу державного нагляду (контролю) є обов`язковим.

Суд зазначає, що в даному випадку норми Порядку №509 не суперечать положенням Кодексу законів про працю України, оскільки в ході здійснення контрольних заходів податковим органом можуть бути виявлені й інші порушення законодавства про працю, окрім тих, відповідальність за які передбачена абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України.

Однак, у випадку спірних правовідносин, враховуючи, що актом (довідкою) Головного управління ДПС у Львівській області від 29.01.2020 року №81/33.7-03/ 2783109060 було встановлено порушення позивачем законодавства про працю, відповідальність за яке передбачена саме абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, відповідач був зобов`язаний здійснити захід державного нагляду (контролю), а саме: провести інспекційне відвідування.

Враховуючи, що такий захід відповідачем не здійснений, суд дійшов висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та Порядку накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Такі порушення з боку суб`єкта владних повноважень, на переконання суду, є суттєвими, а прийняте рішення відповідача без дотримання визначеного законом способу його прийняття, не може вважатись законним, що є підставою для скасування постанови про накладення штрафу №81/33.7-03/2783109060 від 26.02.2020 року.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З вищезазначеної норми Конституції України слідує, що кожен орган державної влади зобов`язаний діяти виключно в межах передбачених чинним законодавством. Відповідно, суд при вирішенні питання щодо правомірності рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень може вирішувати питання щодо відповідності таких дій нормам чинного законодавства, однак не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені по компетенції цього органу державної влади.

Оскільки здійснення заходу державного нагляду (контролю), а саме - проведення інспекційного відвідування після надіслання ГУ ДПС у Львівській області акту фактичної перевірки, відноситься до виключної компетенції Головного управління Держпраці у Львівській області, а тому суд не вправі перебирати на себе його повноваження, а оцінка виявлених порушень трудового законодавства може бути надана судом виключно після проведення відповідачем інспекційного відвідування та прийняття з урахуванням зауважень об`єкта відвідування відповідних рішень у встановленому порядку.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області від 26.02.2020 року №81/33.7-03/2783109060 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (код ЄДРПОУ 39778297; 79005, м.Львів, пл.Міцкевича, 8) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України, з урахуванням гарантій, встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст рішення складено та підписано 25.08.2020 року.