Ухвала суду № 91169084, 27.08.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

27 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2799/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Смішлива Т.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень,

ВСТАНОВИВ:

22.07.2020 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - представник позивача) інтересів ОСОБА_2 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач), в якому позивач просить: визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 0030691314 від 28.11.2017 на суму 80886,62 грн; визнати протиправним та скасувати рішення № 0030671314 від 28.11.2017 на суму 12501,39 грн; визнати протиправним та скасувати рішення № 0030701314 від 28.11.2017 на суму 170,00 грн.

Разом із позовом представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Так, рішенням суду від 23.05.2018 у справі № 812/111/18 позивачці відмовлено у задоволені позову в повному обсязі з урахування преюдиційної обставини щодо визнання протиправним та скасування наказу від 26.05.2017 № 322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними дій з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки на підставі наказу від 26.05.2017 № 322 (рішення по справі справа № 812/821/17 від 26.05.2017).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01.04.2019 у справі № 752/21365/16-к скасовано ухвалу суду слідчого судді Голосіївського районного суду в м. Києві від 20.12.2016 на підставі якої проведено позапланову документальну невиїзну перевірку.

26.04.2019 позивачка подала заяву про перегляд постанови у справі № 812/821/17 від 26.05.2017 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 16.05.2019 у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019 у справі №812/821/17 провадження зупинено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що наприкінці 2017 року позивачці стало відомо про порушення її прав, та з квітня 2019 року позивачці достеменно стало відомо про всі нові обставини, на які вона посилається у позові як на такі, що порушують її права.

Зі змісту заяви про поновлення строку звернення до суду та доданих до позову документів встановлено, що строку звернення до адміністративного суду розпочався після фактичного отримання позивачкою оскаржуваних рішень, і сплив наприкінці 2017 року, що не заперечується нею.

З наданих матеріалів позову та заяви суд встановив, що позивачка через представника в порушення десятиденного строку звернлась до суду з позовом лише 22.07.2020, тобто більш ніж через 1 рік.

Ухвалою суду від 27.07.2020 позовну заяву залишено без руху, запропонувати протягом 10 (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали, усунути недоліки позову шляхом надання суду: оригіналу документа про сплату судового збору в розмірі 1586,40 грн; документального підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Представником позивача до Луганського окружного адміністративного суду через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) на виконання ухвали суду від 27.07.2020 надано заяву про поновлення строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що отримавши у квітні 2019 року ухвалу Київського апеляційного суду від 01.04.2019 у справі № 752/21365/16-к, позивачка не зверталась з позовом про скасування рішень відповідача з підстав того, що усталена судова практика припускала можливість оскарження наказу відповідача про проведення податкової перевірки. Позивачка мала сподівання, що вона вжила усіх необхідних заходів щодо захисту своїх прав. Позивачка вимушена подати позов лише тому, що змінилась судова практика суду касаційної інстанції. Строк звернення позивача до суду порушено з вини держави.

Розглянувши заяву про поновлення процесуального строку, суд зазначає таке.

Строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень. Дотримання строку звернення є однією з умов реалізації права на позов і тісно пов`язано з реалізацією права на справедливий суд. Наявність такої умови запобігає зловживанням, а її відсутність призводила б до постійного збереження стану невизначеності у правовідносинах.

Частиною другою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Дія Закону України «Про збір та облік внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 2 цього Закону).

Згідно з абзацами 4, 5, 6 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.

Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абзац 8 частини 4 статті 25 Закону №2464-VI).

Відповідно до абзацу 9 частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Положення абзацу 5 частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.

Відповідно до пункту 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Згідно з пунктом 7 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої цим Законом, податковим органом здійснюється накладення штрафу в розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання, несвоєчасне подання або подання не за встановленою формою.

Абзацом 2 частини 14 статті 25 Закону № 2464-VI, встановлено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Суд звертає увагу позивача на те, що статтею 25 Закону № 2464-VI, передбачено десятиденний строк на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки), як з моменту отримання спірної вимоги, так і з моменту отримання рішення про результати розгляду скарги.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 480/106/19.

Посилання представника позивача на поважну причину щодо пропуску строку звернення до суду, а саме на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18, суд вважає безпідставним, оскільки обставини вказаної справи не стосуються спірних рішень.

Суд наголошує, що жодним Законом не передбачено продовження строку звернення з позовом до суду у зв`язку зі зміною судової практики.

Представником позивача ненаведеного жодних обґрунтувань неможливості звернення до суду з позовом у десятиденний строк, як основний довід представника позивача поважності пропуску звернення до суду.

Конституція України гарантує право кожного на судовий захист своїх прав та інтересів, що включає також право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який у цивільному та господарському судочинстві визначений як строк позовної давності, а в адміністративному - строк звернення до суду.

У питаннях визначення строків одразу закладена певна суперечність між інтересами однієї сторони, яка наполягає на безумовному застосуванні процесуальних строків, та інтересами іншої сторони, яка вважає, що строк варто поновити; умовний конфлікт між принципом правової визначеності та принципом права на судовий захист, обидва з яких є елементами принципу верховенства права.

Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід`ємною складовою верховенства права.

Правова визначеність є універсальним правовим інститутом, дія якого поширюється на такі важливі сфери правовідносин між державою та особою, як реалізація і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, встановлення юридичної відповідальності, підстав та порядку притягнення до такої відповідальності, неприпустимість дій і бездіяльності органів влади, спрямованих на необґрунтоване обмеження прав і свобод людини.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Зазначена позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, та, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення "Девеер проти Бельгії", "Голдер проти Сполученого Королівства").

Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позивачем строку на звернення до суду із даними вимогами, суд враховує принцип верховенства права та судову практику Європейського Суду з прав людини, який у своїх рішеннях зазначає, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, необхідно звертати увагу на обставини справи (справа "Ілхан проти Туреччини" від 27 червня 2000 року).

Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій. Але зазначені обставини повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами того, що особа не мала реальної можливості дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, кажучи про принцип рівності сторін, Європейський Суд з прав людини зазначає, що кожній стороні мають бути надані рівні можливості щодо представлення справи у такому вигляді, якій не ставить її у невигідне становище стосовно свого противника (рішення у справі "Бацаніна проти Росії" від 26.05.2009). Вказані принципи допомагають зрозуміти деякі важливі елементи справедливого суду. При цьому, й саме питання застосування строку звернення до суду тісно пов`язано з їх реалізацією.

У справі "Gradescolo S.R.L. проти Молдови" Європейський Суд з прав людини послався на прецедентне право щодо дотримання вимог стосовно допустимості застосування процесуального закону, як важливого аспекту права на справедливий судовий розгляд. Роль позовної давності має велике значення під час інтерпретації преамбули конвенції, відповідна частини якої проголошує верховенство закону, що є обов`язком для країн, які підписали Конвенцію.

Згідно із частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Порядок досудового врегулювання спору позивачем також не дотримано, доказів цього суду не надано.

З огляду на зазначені обставини суд дійшов висновку, що позивачем пропущено десятиденний строк звернення до суду, а надані на виконання ухвали суду від 27.07.2020 обґрунтування причин пропуску цього строку суд вважає не поважними.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу позовної заяви з усіма доданими до неї матеріалами.

Суд звертає увагу на те, що згідно з приписами частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі викладеного, керуючись статтями 133, 169, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Осичнюка Євгена Вікторовича в інтересах ОСОБА_2 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішень повернути позивачу.

Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

СуддяТ.В. Смішлива