Рішення № 91168837, 26.08.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року № 320/2799/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Київській області

третя особа - Пенсійний фонд України,

про визнання протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, третя особа: Пенсійний фонд України, в якому просить суд:

- визнати протиправним нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн.;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області скасувати ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. та виключити інформацію про заборгованість ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, у тому числі з інтегрованої картки платника податків в ІТС «Податковий блок».

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що зареєстрована як фізична особа-підприємець з 05.04.2012. Також, позивач зазначає, що є пенсіонером та отримує пенсію за віком з 2007 року, відтак, на підставі пункту четвертого частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", звільняється від сплати єдиного внеску.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначив, що заборгованість в сумі 2 388, 06 грн. у позивача виникла згідно передавальних сальдових залишків від Пенсійного фонду України. Також, відповідач стверджує, що інших нарахування з єдиного внеску з 01.10.2013 по теперішній час ним ОСОБА_1 не здійснювалися.

Третя особа своїм правом надати пояснення по справі, не скористалася.

ІІІ. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 01.04.2020 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду 28.04.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 05.04.2012 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Позивач є пенсіонером та з 02.11.2012 отримує пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 видане ОСОБА_1 та довідкою №750/07 від 24.02.2015.

Згідно довідки виданої Білоцерківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області у позивача за період з 01.01.2011 по 01.10.2013 рахується заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску у сумі 2388, 06 грн., яка передана на МДЗУ.

Заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 2388, 06 грн., підтверджується даними облікової картки є єдиного внеску за 2013 - 2020 рр.

28.01.2019 позивач звернулася до Білоцерківського ОДПУ із заявою щодо зняття з неї нарахування єдиного внеску у сумі 2388, 06 грн.

Листом №1465/10-36-50-02 від 19.02.2019 Головне управління ДФС у Київській області повідомило позивача про відсутність підстав для скасування боргу зі сплати єдиного внеску.

Не погоджуючись з нарахуванням єдиного внеску, позивач звернулася до суду із даним позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788- XII трудові пенсії діляться на пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з положеннями частини 2 статті 8 та статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини 2 статті 6 Закону).

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5, та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (ч.8 ст.9 цього Закону).

Днем сплати єдиного внеску вважається: 1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів; 2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі; 3) у разі сплати єдиного внеску в іноземній валюті - день надходження коштів на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. (ч.10 ст.9 цього Закону).

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2 ст.25 Закону).

Згідно приписів частини 6 статті 25 цього Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відповідно пункту 2 частини 11 та частини 10 статті 25 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч.14 ст.25 Закону).

Частиною 16 статті 25 цього Закону передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону).

Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422 затверджено «Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Порядок).

Порядок визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування

Порядком визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

VI. Оцінка суду

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI під єдиним внеском на загальнообов`язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під застрахованою особою розуміють фізичну особу, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI).

Отже, з викладеного слідує, що єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем, метою якого є забезпечення захисту прав застрахованих осіб, які такий внесок сплачували самостійно або за них такі внески сплачувались іншими особами.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, вважаються роботодавцями і є платниками єдиного внеску.

Однак, в силу положень частини четвертої статті 4 вказаного Закону фізичні особи підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування від сплати єдиного внеску, можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або інваліда, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у рішеннях Вищого адміністративного суду України, зокрема, від 31.07.2014 №К/800/5226/14, у постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 у справі № 21-59а14, у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 жовтня 2018 року у справі №806/1575/16.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фізична особа підприємець ОСОБА_1 з 02.11.2012 є пенсіонером отримує пенсію за віком.

Втім, як убачається з облікової картки з єдиного внеску позивача за останньою рахується податкова заборгованість у сумі 2388, 06 грн., яка обліковується з 31.12.2012.

Вказане свідчить про те, що у період, за який позивачу нараховано заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску (з І кв. - ІІ кв. 2013 року) позивачу вже набула статусу пенсіонера та отримувала пенсію за вислугу років.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки фізична особа - підприємець ОСОБА_1 , будучи пенсіонером, та отримуючи пенсію за віком з 02.11.2012, а отже звільнена від обов`язку зі сплати єдиного внеску.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10 квітня 2019 року, розглядаючи у системному взаємозв`язку норми Закону № 1058-IV та положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, досягнення пенсійного віку (визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV) є загальним страховим ризиком, який поруч із інвалідністю, вказує на втрату особою працездатності та передбачає право на отримання відповідного соціального забезпечення за рахунок системи загальнообов`язкового державного соціального страхування у порядку та на умовах, визначених чинним законодавством. У зв`язку з цим застрахована особа у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування замість обов`язку подальшої сплати внесків набуває право на отримання відповідних страхових виплат у вигляді пенсій (за наявності необхідного страхового стажу), що логічно виключає можливість покладення на неї обов`язку одночасної сплати єдиного внеску та є нормативно визначеною підставою для звільнення такої особи від його подальшої сплати.

Відтак, посилання відповідача на те, що до позивача не може бути застосовано положення ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на державне соціальне страхування», оскільки останній не досяг пенсійного віку згідно умов ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час розгляду справи.

За наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. є обґрунтованими.

Щодо позовної вимоги про зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області щодо скасування ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. та виключити інформацію про заборгованість ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, у тому числі з інтегрованої картки платника податків в ІТС «Податковий блок» суд зазначає наступне.

Положеннями Порядку № 422 визначено, що: Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС. Відповідальними за достовірність відображення в інформаційній системі органів ДФС первинних показників є працівники структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи. Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень. Дії працівників органів ДФС при відображенні в інформаційній системі органів ДФС первинних показників фіксуються із зазначенням ідентифікатора користувача, дати та часу дії. При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою. У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи (пункти 3-5 розділу І); З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу. Облікові та звітні показники включаються до еталонних довідників з подальшим обов`язковим внесенням відповідних змін до реєстрів операцій та показників, які формуються ДФС за погодженням Міністерства фінансів України. Зміни до реєстрів операцій та показників вносяться не пізніше 15 числа місяця, наступного за місяцем впровадження нових операцій та/або показників (пункт 1 розділу ІІ). У розділі VII Порядку визначений механізм перенесення до ІКП результатів адміністративного та/або судового оскарження рішень органів ДФС та методи контролю достовірності відповідних показників, положеннями якого передбачено, що інформація, внесена та збережена відповідальним юристом в інформаційній системі, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, щодня автоматично відображається в реєстрі «Апеляційне та судове оскарження» підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи.

За наведеного правового регулювання та встановлених обставин, суд дійшов висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов`язань платника податків, є правомірними.

Таким чином, твердження відповідача про те, що дані інтегрованої картки платника податку не несуть жодних правових наслідків суд не бере до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2020 (справа №813/1760/18).

Відповідно до п. 2 розділу І Порядку №422 інтегрована картка платника - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Враховуючи встановлену судом в ході розгляду справи протиправність дій відповідача щодо нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 , суд вважає, що в даному випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде скасування заборгованості з єдиного внеску у сумі 2 388, 06 грн, та зобов`язання відповідача виключити інформацію про заборгованість ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, у тому числі з інтегрованої картки платника податків в ІТС «Податковий блок».

VIII. Висновок суду

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.1 ст. 77 КАС України).

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

IX. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією 0.0.1654089568.1 від 18.03.2020.

Інші докази понесення судових витрат у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області скасувати ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. та виключити інформацію про заборгованість ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за І - ІІ квартал 2013 року у розмірі 2 388, 06 грн. з усіх інформаційно-облікових реєстрів Державної податкової служби України, у тому числі з інтегрованої картки платника податків в ІТС «Податковий блок».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаійний код: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ЄДРПОУ 39393260; місцерозташування: м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а) судові витрати в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 26 серпня 2020р.