Рішення № 91168720, 26.08.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р. справа № 300/1787/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд, у складі судді О.Л.Тимощука, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу, у тому числі пільгового стажу водія пасажирського міського транспорту відповідних періодів роботи та зобов`язати зарахувати періоди роботи до пільгового стажу і призначити пенсію за віком на пільгових умовах, з 28 лютого 2020 року - часу досягнення 55-річного віку,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

1.1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ) 22.07.2020 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), у якій просить:

- визнати протиправною відмову відповідача у зарахуванні до страхового стажу, в тому числі пільгового стажу водія пасажирського міського транспорту відповідних періодів роботи з 19.02.2005 по 25.01.2006, з 09.03.2006 по 25.11.2006, з 21.12.2006 по 10.12.2007, з 05.02.2008 по 25.06.2008, з 01.07.2008 по 10.04.2009, з 27.05.2009 по 27.06.2009, з 30.06.2009 по 27.11.2009, з 05.12.2009 по 23.06.2010, з 21.08.2010 по 23.06.2011, з 20.09.2011 по 31.12.2011;

- зобов`язати відповідача включити до страхового стажу, в тому числі пільгового стажу періоди роботи з 19.02.2005 по 25.01.2006, з 09.03.2006 по 25.11.2006, з 21.12.2006 по 10.12.2007, з 05.02.2008 по 25.06.2008, з 01.07.2008 по 10.04.2009, з 27.05.2009 по 27.06.2009, з 30.06.2009 по 27.11.2009, з 05.12.2009 по 23.06.2010, з 21.08.2010 по 23.06.2011, з 20.09.2011 по 31.12.2011 - водієм лінійного автобуса на регулярних пасажирських маршрутах в державному унітарному підприємстві міста Москви "Мосгортранс" філіал західний та призначити пенсію за віком на пільгових умовах, з 28 лютого 2020 року - з часу досягнення 55-річного віку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах як водію міського транспорту, у зв`язку з тим, що відповідачем з 19.02.2005 по 31.12.2011 не зараховано періоди роботи на території Російської Федерації. На переконання позивача, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області необґрунтовано дійшла до висновку про несплату роботодавцем позивача страхових внесків, натомість факт їх сплати підтверджується довідками вищезазначеного роботодавця. Таким чином, наявні підстави для зарахування спірного стажу роботи та призначення пенсії позивачу на пільгових умовах.

1.2. Позиція відповідача.

На адресу суду 17.08.2020 надійшов відзив на позов №0900-0805-7/14571 від 14.08.2020, у якому відповідач не визнає позов, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення. Щодо спірних періодів роботи позивача, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області вказало, що на запит до Головного управління Пенсійного фонду Російської Федерації по м. Москві і Московській області, повідомлено про те, що з 19.02.2005 по 31.12.2011 страхові внески за звітний період по ОСОБА_1 не сплачувалися. Оскільки страховий стаж роботи водієм є меншим від необхідного, права на пенсію позивач не має (а.с.77-82).

1.3. Заяви учасників справи та процесуальні дії.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України) (а.с.69-70).

Пунктами 4 та 5 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження зобов`язано позивача надати суду власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, окрім відзиву на позов, надати суду: - документальне підтвердження та правове обґрунтування підстав відмови позивачу у зарахуванні періодів роботи з 19.02.2005 по 31.12.2011 та призначенні пільгової пенсії; - детальний розрахунок всіх періодів роботи ОСОБА_1 згідно із поданими ним документами, які зараховані (включені) та не зараховані (не включені) відповідачем при обрахунку необхідного страхового стажу. Копії зазначених документів вказано надати суду у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали.

Ухвала про відкриття провадження згідно з частиною 10 статті 171 КАС України направлена сторонам у відповідності до приписів статті 126 КАС України та отримана позивачем 01.08.2020, відповідачем 29.07.2020, що підтверджується відмітками на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (а.с.73, 74).

Від позивача 05.08.2020 надійшла заява, відповідно до змісту якої В. Г. Тромбалюк підтверджує, що ним не поданого іншого позову до відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав (а.с.75).

Відповідач 17.08.2020 подав суду відзив на позов (а.с.77-82) і долучені до нього документи (а.с.103-108). Також, 19.02.2020 до суду від відповідача надійшли витребувані судом матеріали, на підставі яких відповідачем відмовлено в призначенні пенсії позивачу (а.с.86-87).

Інших документів на адресу суду не надходило. Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи в строк, передбачений частиною 2 статті 263 КАС України.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Розглянувши позовну заяву та відзив на позов, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 з метою призначення пенсії за віком на пільгових умовах як водію міського транспорту, 25.05.2020 звернувся із відповідною заявою до відповідача (а.с.48).

На підтвердження стажу, у тому числі пільгового, позивачем подано:

- копію трудової книжку: НОМЕР_1 від 05.08.1986 (а.с.10-24); копію вкладки в трудову книжку НОМЕР_2 від 30.03.2005 (а.с.25-34); копію вкладки в трудову книжку НОМЕР_3 від 27.11.2009 (а.с.35-44); копію вкладки в трудову книжку НОМЕР_4 від 14.06.2016 (а.с.45-47);

- довідку Державного унітарного підприємства «Мосгортранс» філія західна №939 від 31.01.2020 уточнюючу особливий характер роботи чи праці, необхідних для призначення пенсії у зв`язку з особливими умовами роботи (а.с.54). Суд зазначає, що спірні періоди включені в зазначену довідку (а.с.54-56);

- довідки про заробіток: №97 від 09.07.2018 за період 1995-2000 років (а.с.57); №98 від 09.07.2018 за період 2001, 2002, 2005-2008 років (а.с.58); №99 від 09.07.2018 за період 2009-2014 років (а.с.59); №100 від 09.07.2018 за період 2015-2016 років (а.с.60); №101 від 09.07.2018 за період 2016-2018 років (а.с.61); №65 від 20.01.2020 з період 2018-2019 (а.с.62). У всіх довідках зазначено, що з усіх сум, включених в довідку відрахування в Пенсійний фонд РФ за визначеними тарифами здійснювалася. У довідці №101 та №65 значиться, що з виплат, здійснених з 01.01.2001 по 31.12.2009 виплачений єдиний соціальний податок в органи Міністерства податків і зборів за встановленими ставками;

- відомості про стан індивідуального облікового рахунку застрахованих осіб станом на 01.04.2020 (а.с.63-66).

Розглянувши подану заяву позивача та долучені до неї документи, управлінням застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області прийнято рішення №1339 від 10.07.2020 про відмову в призначенні пенсії (а.с.49-50). Відповідачем вказано те, що згідно з наданими до сервісного центру документами, страховий стаж ОСОБА_1 становить 23 роки 10 місяців, в тому числі, стаж роботи водієм міського пасажирського транспорту - 12 років 7 місяців. Повідомлено, що до страхового стажу не зараховано періоди з 19.02.2005 по 25.01.2006, з 09.03.2006 по 25.11.2006, з 21.12.2006 по 10.12.2007, з 05.02.2008 по 25.06.2008, з 01.07.2008 по 10.04.2009, з 27.05.2009 по 27.06.2009, з 30.06.2009 по 27.11.2009, з 05.12.2009 по 23.06.2010, з 21.08.2010 по 23.06.2011, з 20.09.2011 по 31.12.2011 в філії « 5-й автобусний парк» ДУП «Мосгортранс», оскільки УПФ РФ не підтвердило інформацію про сплату внесків до Пенсійного фонду.

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, з метою захисту свого порушеного права на пенсійне забезпечення, ОСОБА_1 звернувся із даною позовною заявою до суду.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

3.1. Застосування Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

3.2.Застосування норм Міжнародних договорів.

Статтею 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, яка підписана та набрала чинності 14.01.1993 року передбачено, що працівники Сторони виїзду, які працюють на території Сторони працевлаштування, користуються правами та виконують обов`язки, що встановлені трудовим законодавством Сторони працевлаштування (включаючи питання трудових відносин, колективних договорів, оплати праці, режиму робочого часу та часу відпочинку, охорони та умов праці та інші). Трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво та інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Статтею 7 даної Угоди встановлено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року та двосторонніми угодами в цій галузі.

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13.03.1992 року, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Статтею 11 цієї ж Угоди встановлено, що необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав - учасниць Співдружності без легалізації.

Відповідно до частини 3 статті 6 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994 ратифікованої Законом № 290/95-ВР від 11.07.1995, працівники користуються правами і виконують обов`язки, встановлені трудовим законодавством сторони працевлаштування.

3.3. Нормативне обґрунтування права на пільгову пенсію.

Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-IV (надалі, також - Закон № 1058-IV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, який настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Частиною 2 статті 114 Закону № 1058-IV закріплено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається: водіям міського пасажирського транспорту (автобусів, тролейбусів, трамваїв) і великовагових автомобілів, зайнятим у технологічному процесі важких і шкідливих виробництв, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу: для чоловіків - не менше 30 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 12 років 6 місяців; для жінок - не менше 25 років, у тому числі на зазначеній роботі не менше 10 років.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців у чоловіків.

Наведені положення статті 114 Закону №1058-IV збігаються із приписам статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 за №1788-XII (надала також - Закон №1788-XII).

Згідно із статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 (надалі, також - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Відповідно до абзацу 3 статті 3 Федерального закону «Про трудові пенсії в Російській Федерації» від 17.12.2001 р № 173-ФЗ, іноземні громадяни та особи без громадянства, які постійно проживають в Російській Федерації, мають право на трудову пенсію нарівні з громадянами Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених федеральним законом або міжнародним договором Російської Федерації.

Федеральним законом від 03.12.2011 №379-ФЗ внесено зміни в статтю 7 Федерального закону «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» №167-ФЗ від 15.11.2001, відповідно до яких, застрахованими особами є особи, на яких поширюється обов`язкове пенсійне страхування відповідно до цього закону.

3.4. Практика ЄСПЛ.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("STRETCH v. THE UNITED KINGDOM " № 44277/98).

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("MALTZAN (FREIHERR VON) AND OTHERS v. GERMANY " № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

Суд зазначає, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по їх суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

3.5. Застосовані норми КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У той же час, в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, який полягає в активній позиції суду щодо з`ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини 3 статті 2, частини 2, 4 статті 9, частина 3 статті 77, частина 6 статті 94 КАС України).

Згідно з пунктом 4 частини 2 та частини 4 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

ІV. ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що єдиною підставою у не зарахуванні відповідачем спірних періодів є не підтвердження Пенсійним фондом Російської Федерації сплати страхових внесків роботодавцем позивача за період з 19.02.2005 по 31.12.2011.

На переконання суду вказана відмова позивачу зроблена з формальних підстав та не містить в собі ніякого нормативного підґрунтя. Так, у листі Пенсійного фонду Російської Федерації, на який посилається відповідач вказано, що питання нарахування страхових внесків в Пенсійний фонд РФ і обов`язок подання роботодавцем даних персоніфікованого обліку залежить від статусу іноземця в період, за який роботодавець звітується в Пенсійний фонд. Обов`язок реєстрації в системі обов`язкового пенсійного страхування іноземних громадян і осіб без громадянства, та відповідно, сплати за них страхових внесків на фінансування страхової частини трудової пенсії в бюджет ПФР виник 01.01.2012 року. Звітність по вказаній категорії осіб надавалася починаючи зі звітного періоду - 1 квартал 2012 року.

Таким чином, вказаний лист не засвідчує факту несплати страхових внесків за спірні періоди, а тільки зазначає, що звітність щодо сплати таких внесків, в силу змін до законодавства РФ, розпочата з 01.01.2012.

Окрім цього, відповідачем відмовляючи в призначенні пенсії не надано жодної правової оцінки усім поданим у підтвердження страхового стажу та стажу роботи водієм міського пасажирського транспорту, які видані роботодавцем позивача та засвідчують як факт особливого характеру роботи (а.с.54-56), так і сплату усіх необхідних внесків до Пенсійного фонду РФ (а.с.57-62). Необхідно наголосити, що вказані документи оформлені належним чином, факт підробки чи неналежність вказаних документів відповідачем не доведені.

Суд також наголошує, що щодо усіх періодів роботи позивача здійснені записи трудової книжки, які оформлені у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 №58, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Водночас, відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивачем на регулярних міських пасажирських маршрутах (а.с.28-40). На переконання суду записи в трудових книжках щодо роботи позивача самі по собі дають вичерпну інформацію про особливий характер його роботи.

Водночас, суд звертає увагу на принцип пропорційності, який вимагає співрозмірного обмеження прав і свобод людини для досягнення публічних цілей - органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов`язання, що перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які прагнуть досягнути за допомогою застосовуваної міри (або дій владних органів). Вказаний принцип передбачає наявність розумного співвідношення між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар.

Так, сплата страхових внесків, як єдина підстава у відмові призначення пенсії є протиправною, оскільки покладає на пенсіонера надмірний індивідуальний тягар. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду: від 27 березня 2018 року, справа № 208/6680/16-а; від 24 травня 2018 року, справа № 490/12392/16-а; від 20 березня 2019 року, справа № 688/947/17; від 9 вересня 2019 року, справа №242/5448/16-а; від 31 жовтня 2019 року, справа № 235/7373/16.

Таким чином, на переконання суду відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу та спеціального стажу водія міського пасажирського транспорту періоди роботи з 19.02.2005 по 25.01.2006, з 09.03.2006 по 25.11.2006, з 21.12.2006 по 10.12.2007, з 05.02.2008 по 25.06.2008, з 01.07.2008 по 10.04.2009, з 27.05.2009 по 27.06.2009, з 30.06.2009 по 27.11.2009, з 05.12.2009 по 23.06.2010, з 21.08.2010 по 23.06.2011, з 20.09.2011 по 31.12.2011.

Стосовно позовної вимоги щодо зобов`язання призначити та нарахувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 28 лютого 2020 року, суд зазначає таке.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

При цьому, адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов`язаний здійснити ефективний захист порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Розглядаючи питання зобов`язання призначення пенсії, суд повинен перевірити усі умови, за яких відповідач зобов`язаний таку пенсію призначити.

Аналізуючи статтю 8, 26, 45, 114 Закону №1058, позивач станом на момент звернення для призначення пенсії повинен бути громадянином України, досягти 55 річного віку, мати страховий стаж не менше 27 років 6 місяців та звернутися до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області для призначення пенсії не пізніше місячного терміну.

Українське громадянство та необхідний вік (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) підтверджуються копією паспорта громадянина України (а.с.7-8).

Звернення до пенсійного органу в тримісячний строк підтверджується копією заяви від 25.05.2020 (а.с.48).

Щодо страхового стажу, то безспірним є 23 роки 10 місяців, з яких 12 років 7 місяців пільгового, які самостійно визначені відповідачем. Окрім цього зарахування підлягають спірні періоди: з 19.02.2005 по 25.01.2006, з 09.03.2006 по 25.11.2006, з 21.12.2006 по 10.12.2007, з 05.02.2008 по 25.06.2008, з 01.07.2008 по 10.04.2009, з 27.05.2009 по 27.06.2009, з 30.06.2009 по 27.11.2009, з 05.12.2009 по 23.06.2010, з 21.08.2010 по 23.06.2011, з 20.09.2011 по 31.12.2011 як робота водієм лінійного автобуса на регулярних пасажирських маршрутах у державному унітарному підприємстві міста Москви «Мосгортранс» філіал західний.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та висновки, суд приходить до переконання, що відповідача необхідно зобов`язати призначити пенсію за віком з 28.02.2020.

Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у спірному випадку відповідач не діяв на підставі закону, із урахуванням усіх обставин, які мають значення для вірного вирішення порушеного позивачем питання, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявною в матеріалах справи квитанцією №МР_АВ290688TNP_14710538 від 17.07.2020 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 841,00 грн (а.с.1).

Суд зазначає, що за звернення до суду з даною позовною вимогою передбачена сплата судового збору в розмірі 840,80 грн, яка і підлягає розподілу. Решта суми вважається переплатою та може бути повернутою позивачу за його заявою.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат не подано, а тому не підлягають розподілу.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 255, 263, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати незаконною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) від 10.07.2020 №1339 у включенні - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) до страхового стажу, в тому числі пільгового стажу водія пасажирського міського транспорту, періоду роботи з 19.02.2005 по 25.01.2006, з 09.03.2006 по 25.11.2006, з 21.12.2006 по 10.12.2007, з 05.02.2008 по 25.06.2008, з 01.07.2008 по 10.04.2009, з 27.05.2009 по 27.06.2009, з 30.06.2009 по 27.11.2009, з 05.12.2009 по 23.06.2010, з 21.08.2010 по 23.06.2011, з 20.09.2011 по 31.12.2011.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) включити до страхового стажу ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ), у тому числі пільгового стажу водія пасажирського міського транспорту періодів роботи з 19.02.2005 по 25.01.2006, з 09.03.2006 по 25.11.2006, з 21.12.2006 по 10.12.2007, з 05.02.2008 по 25.06.2008, з 01.07.2008 по 10.04.2009, з 27.05.2009 по 27.06.2009, з 30.06.2009 по 27.11.2009, з 05.12.2009 по 23.06.2010, з 21.08.2010 по 23.06.2011, з 20.09.2011 по 31.12.2011 - водія лінійного автобуса на регулярних пасажирських маршрутах у державному унітарному підприємстві міста Москви «Мосгортранс» філіал західний, призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ) судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.