Рішення № 91168399, 27.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 серпня 2020 р. Справа№200/7533/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції України (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ:

10 серпня 2020 року шляхом здавання на пошту позивач, ОСОБА_3 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції України (м. Харків), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13 червня 2019 року в сумі 40765,88 грн. у виконавчому провадженні ВП №48648182.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач покликався на те, що його представником 03 серпня 2020 року була отримана постанова про накладення на нього штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у сумі 40765,88 грн. У спірній постанові заборгованість по аліментах розрахована з 2015 року по 13 червня 2019 року, але державним виконавцем не враховано, що статтю 71 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» було доповнено частиною 14 Законом України від 3 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності 28 серпня 2018 року. Отже, згідно зі статтею 58 Конституції України цей закон не має зворотної дії в часі, а тому позивач не може нести відповідальність за заборгованість по аліментах, яка утворилася до введення закону в дію.

Відповідач подав відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити в їх задоволенні. Відповідач покликався на те, що за позивачем обліковуються заборгованість по аліментах на дату винесення спірної постанови в сумі 81531,75 гривень, а тому на позивача правомірно був накладений штраф в розмірі 50% від суми заборгованості.

Представником третьої особи адвокатом Кухаренко О.В. подані пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, в яких зазначено, що позивач пропустив строк звернення до суду із даним позовом, оскільки спірна постанова була направлена позивачу, що підтверджується копією супровідного листа від 14.06.2019 за вих. №15.2-18/12349, копією реєстру на відправлення рекомендованої кореспонденц2ії за 20 червня 2019 року, копією списку згрупованих поштових відправлень №152 від 20.06.2019. Крім того, позивач неодноразово оскаржував розрахунки заборгованості по сплаті аліментів. Про існування спірної постанови позивачу було відомо ще 10 вересня 2019 року під час звернення до Гадяцького районного суду Полтавської області зі скаргою на дії державного виконавця. Представник позивача Морозова Г.С., яка підписала позов, не має на це відповідних повноважень.

17 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами спрощеного позовного провадження.

17 серпня 2020 року від відповідача витребувані докази.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд вирішив розглянути справу у письмовому провадженні.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

В провадженні Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції України (м. Харків) перебуває виконавче провадження №48648182, відкрите на підставі виконавчого листа №1603/845/2012, виданого 12.11.2012 Гадяцьким районним судом Полтавської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ? всіх видів заробітку відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 квітня 2012 року і до повноліття дитини.

13 червня 2019 року державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Чистової Г.О. у виконавчому провадженні №48648182 винесено постанову про накладання штрафу на ОСОБА_1 на підставі статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, в сумі 40765,88 гривень.

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За нормами частини першої статті 5 Закону № 1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону № 1404-VІІІ, зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно частини першої статті 71 Закону № 1404-VІІІ порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі: 1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача; 2) подання заяви стягувачем або боржником; 3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи; 4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; 5) закінчення виконавчого провадження. (частина 4 статті 71 Закону № 1404-VІІІ).

Згідно з частиною 14 статті 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Судом встановлено, що постанова про накладення штрафу від 13 червня 2019 року у виконавчому провадженні ВП №48648182 була винесена державним виконавцем на підставі статей 63, 75 Закону №1404-VIII.

Постановою встановлено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 50 відсотків від суми заборгованості зі сплати аліментів. Заборгованість станом на 13.06.2019 становить 81531,75 гривень.

Разом з тим, державний виконавець постановив: «За заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, накласти на боржника ОСОБА_1 […] штраф на користь держави у розмірі 40765,88 гривень».

Зміст спірної постанови, яка є індивідуально-правовим актом та породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Системний аналіз вищевказаних положень Конституції України, Закону №1404-VIII, а також установлених обставин справи дозволяє дійти висновку, що спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Залишається незрозумілим, чому відповідач, встановивши наявність у позивача заборгованості станом на 13 червня 2019 року в сумі 81531,75 гривень, яка перевищує суму відповідних платежів за три роки, постановив «За заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, накласти […] штраф на користь держави у розмірі 40765,88 гривень».

При цьому, за приписами частини 14 статті 71 Закону №1404-VIII за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, штраф складає 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Отже, якщо державний виконавець накладав штраф за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, то сума штрафу мала складати 16306,35 гривень (81531,75х20%).

Якщо ж державний виконавець встановив наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, він мав постановити накласти штраф саме за це.

Поза увагою державного виконавця залишилося та обставина, що статтю 71 Закону №1404-VIII було доповнено частиною 14 згідно із Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (далі - Закон №2475-VIII), який набрав чинності 28 серпня 2018 року.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; норми Конституції України є нормами прямої дії; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (стаття 8 Основного Закону України).

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України).

Виключно законами України визначаються, засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них (пункт 22 частини першої статті 92 Основного Закону України).

Як неодноразово зазначав Конституційний Суд України, положення статті 58 Основного Закону України передбачають загальновизнані принципи дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, а саме: принцип їх безпосередньої дії, тобто поширення тільки на ті відносини, які виникли після набуття чинності законами чи іншими нормативно-правовими актами, та принцип зворотної дії в часі, якщо вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Суть зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів полягає в тому, що їх приписи поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, за умови, якщо вони скасовують або пом`якшують відповідальність особи (Рішення від 9 лютого 1999 року1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), абзац другий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 19 квітня 2000 року № 6-рп/2000 у справі про зворотну дію кримінального закону в часі; абзац перший, речення перше абзацу другого пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 26 січня 2011 року № 1-рп/2011 у справі №1-5/2011 справа про заміну смертної кари довічним позбавленням волі).

Оскільки Закон №2475-VIII у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу згідно з частиною 14 статті 71 Закону № 1404-VIII) щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу зі сплати аліментів до 28.08.2018, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли після набрання законної сили Законом № 2475-VIII, тобто для притягнення боржника до відповідальності має враховуватися борг, який утворився після набрання законної сили Законом № 2475-VIII.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки державний виконавець діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом №1404-VIII.

Така правова позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду у справі № 857/10483/19 від 21 листопада 2019 року.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд не приймає до уваги посилання представника третьої особи адвоката Кухаренко О.В. на пропуск позивачем строку звернення до суду з наступних підстав.

Відповідачем не надано достовірних доказів того, що позивачу 20 червня 2019 року була направлена спірна постанова.

Так на супровідному листі про направлення спірної постанови позивачу вказаний вихідний номер 15.2-18/12349 від 14.06.2019.

Згідно з реєстром на відправлення рекомендованої кореспонденції за 20.06.2019 №96 ОСОБА_1 були направлені вихідні документи : «17/12349, 12350, 723, 12324».

Вказані докази не можуть свідчити про те, що позивачу була направлена саме спірна постанова.

Ухвала Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2019 року та постанова Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2020 року у справі № 526/1976/19 за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Чистової Ганни Олександрівни, заінтересована особа: стягувач ОСОБА_2 . про визнання розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27.08.2019 №17/1 недійсним, не містять інформації про те, що 10 вересня 2019 року позивачу було відомо про наявність спірної постанови.

Отже, суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду із даним позовом оскільки ані відповідач, ані третя особа не спростували твердження позивача про те, що спірна постанова отримана ним 03 серпня 2020 року.

Суд не приймає до уваги твердження представника третьої особи адвоката Кухаренко О.В. про те, що представник позивача Морозова Г.С. не має повноважень на підписання позовної заяви, з огляду на наступне.

Представником позивача Морозовою Г.С. на підтвердження власних повноважень подана довіреність, яка на дату вчинення процесуальної дії, була дійсною і містила положення про те, що Морозова Г.С. уповноважена на представляти інтереси Передери О.С. з усіма правами, які надані позивачу.

Оскільки позивач має права підписувати позовну заяву, таке право має і його представник, якщо інше не встановлено довіреністю.

Судом не встановлено, що довіреності на право представництва Морозовою Г.С. інтересів ОСОБА_1 містять обмеження повноважень щодо підписання позовної заяви.

З урахуванням вимог статті 139 КАС України та задоволення позовних вимог судові витрати, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-76, 90, 132, 139, 143, 241-246, 249, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції України (м. Харків) (місцезнаходження: 87515, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Грецька, буд. 19; код ЄДРПОУ 34908779), третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, винесену 13 червня 2019 року державним виконавцем Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Чистової Г.О. у виконавчому провадженні №48648182.

Стягнути з Центрального відділу Державної виконавчої служби у м. Маріуполі Східного міжрегіонального Управління міністерства юстиції України (м. Харків) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Повне рішення складено 27 серпня 2020 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко