Рішення № 91168395, 25.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2020 р. Справа№200/2776/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Голубової Л.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій щодо повернення виконавчих листів, виданих 29 серпня 2019 року у справі № 200/8002/19-а та 26 листопада 2019 року у справі № 200/10383/19-а, зобов`язання здійснити дії, направлені на виконання виконавчих листів, виданих 29 серпня 2019 року у справі № 200/8002/19-а та 26 листопада 2019 року у справі № 200/10383/19-а.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 200/8002/19-а та від 22 жовтня 2019 року у справі № 200/10383/19-а стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача заборгованість з її пенсії.

Позивач звернулася до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві з виконавчими листами, виданими зазначеним судом 29 серпня 2019 року у справі № 200/8002/19-а та 26 листопада 2019 року у справі № 200/10383/19-а, однак оригінали вказаних виконавчих листів їй було повернуто листом від 05.02.2020 року № 14.2-17/1307 разом з доданими документами з причин відсутності відкритих рахунків боржника в органах казначейства.

Позивач з діями Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві щодо повернення виконавчих листів не погоджується, що послужило причиною звернення до суду, посилаючись при цьому на постанову Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 200/4120/19-а у подібних правовідносинах.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду на 31 березня 2020 року. Також ухвалою звільнено позивача від сплати судового збору.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 31 березня 2020 року відкладено розгляд справи на 29 квітня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року судове засідання відкладене на 13 травня 2020 року.

13 травня 2020 року у зв`язку з карантином судове засідання відкладене на 10 червня 2020 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2020 року у задоволенні заяви Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

10 червня 2020 року у зв`язку з карантином судове засідання відкладене на 25 червня 2020 року.

25 червня 2020 року у зв`язку з карантином судове засідання відкладене на 21 липня 2020 року.

21 липня 2020 року у зв`язку з карантином судове засідання відкладене на 25 серпня 2020 року.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином. Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с. 150).

Відповідач надав письмові заперечення від 12.05.2020 року (а.с. 77-81). В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що згідно із пунктом 47 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45) (далі - Порядок № 845) Державною казначейською службою України здійснюється безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Головне управління Казначейства повернуло ОСОБА_1 два виконавчих листа на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку № 845.

Зазначає, що адміністративний позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що зазначені виконавчі листи підлягають виконанню згідно із Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (далі - Закон) та пунктами 47-50 Порядку № 845 органом Казначейства.

Статтею 3 Закону визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу, а саме виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Механізм погашення заборгованості за виконавчими документами та судовими рішеннями, передбаченими пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону встановлено Порядком погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 440.

Рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

У Законі України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» відсутні бюджетні асигнування на погашення заборгованості з виплати пенсій.

Тому відповідач наголошує, що саме Головне управління Казначейства не має об`єктивної, законодавчо визначеної можливості виконати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29.07.2019 у справі 200/10383/19-а про стягнення з ГУ ПФУ у м. Києві заборгованості зі сплати пенсії ОСОБА_1 та здійснити стягнення коштів за судовими рішеннями. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» не передбачено бюджетні асигнування на погашення заборгованості з виплати пенсій, тому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надала письмовий відзив від 13.05.2020 року, в якому заперечувала проти позовних вимог (а.с. 92-96). Зазначає, що пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 637 «Про порядок здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» доповнено абзацом згідно Постанови Кабінету Міністрів від 21.09.2019 р. №788 та зазначено, що «Суми соціальних виплат, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати та виплачуються на умовах окремого порядку визначеного Кабінетом Міністрів України».

Таким чином, змінами від 21 серпня 2019 року, внесеними Кабінетом Міністрів України ще раз підтверджено правомірність дій Управління, оскільки ці кошти не виплачується тимчасово, до прийняття окремого порядку.

Після прийняття окремого порядку щодо здійснення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам, буде вирішено питання виплати коштів за минулий період.

Тому вважає, що рішення Донецького окружного адміністративного суду управлінням виконані.

З зазначених підстав третя особа просила відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України даний предмет спору віднесено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача у відповідності до норм законодавства повідомлено про наявність позову.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 (а.с. 10-11). Згідно паспортних даних позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 04.11.2016 року № 1090 позивач зареєстрована у Деснянському районі м. Києва (а.с. 13).

Відповідно до посвідчення № НОМЕР_2 ОСОБА_1 є одержувачем пенсії за віком з 01.05.1992 року (а.с. 12).

Рішеннями Донецького окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року у справі № 200/8002/19-а та від 22 жовтня 2019 року у справі № 200/10383/19-а стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь позивача заборгованість з її пенсії (а.с. 19-28, 31-36).

Після набуття законної сили вказаними судовими рішеннями позивач отримала виконавчі листи (а.с. 29, 37) та звернулася до відповідача з заявою від 30.01.2020 року про стягнення з рахунків Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на її користь заборгованості з пенсії (а.с. 17-18).

Листом від 05.02.2020 року № 14.2-17/1307 Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві повідомило позивача, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не має відкритих рахунків в органах казначейства, тому повернуло виконавчі листи, які видані 29 серпня 2019 року у справі № 200/8002/19-а та 26 листопада 2019 року у справі № 200/10383/19-а без виконання на підставі підпункту 3 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011№ 845 (а.с. 14-15).

Спірним питанням даної справи є наявність правових підстав для повернення позивачеві виконавчих листів про стягнення пенсії на користь позивача органом Державного казначейства як виконавчим органом за умови відсутності відкритих рахунків у боржника в органах Державного казначейства.

Відповідно до вимог частини 1 статті 25 Бюджетного кодексу України державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно із частиною 1 статті 43 Бюджетного кодексу України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державна казначейська служба України, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства;

2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов`язаннями;

3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 22 Бюджетного кодексу України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

а) за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України: - установи, уповноважені забезпечувати діяльність Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України в особі їх керівників; міністерства, Національне антикорупційне бюро України, Конституційний Суд України, Верховний Суд, вищі спеціалізовані суди, Вища рада правосуддя та інші органи, безпосередньо визначені Конституцією України, в особі їх керівників, а також Державна судова адміністрація України, Національна академія наук України, Національна академія аграрних наук України, Національна академія медичних наук України, Національна академія педагогічних наук України, Національна академія правових наук України, Національна академія мистецтв України, інші установи, уповноважені законом або Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у відповідній сфері, в особі їх керівників;

б) за бюджетними призначеннями, визначеними рішенням про бюджет Автономної Республіки Крим: - уповноважені юридичні особи (бюджетні установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в особі їх керівників;

в) за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети: - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Отже, Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів, а здійснює списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом.

Постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - Порядок №845).

З назви самого Порядку вбачається, що він стосується стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 845, цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Пунктом 2 Порядку № 845, у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні: безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання.

Виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.

Відповідно до абзацу 1 пункту 24 Положення № 845, стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Пунктом 26 Положення № 845 передбачено, що безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках).

Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку.

Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів.

З аналізу наведених положень вбачається, що стягнення судових витрат з боржника за судовим рішенням здійснюється відповідними органами Казначейства шляхом безспірного списання коштів з рахунків боржника.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пенсія не є коштами державного чи місцевого бюджету, а органи ПФУ фінансуються за рахунок не бюджетних коштів, а єдиного соціального внеску, тому не мають відкритих рахунків в органах Державного казначейства, що унеможливлює виконання судових рішень про стягнення сум пенсії.

При цьому, за приписами статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частин 2, 4 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що органи казначейства не є ані органами примусового виконання рішень, ані стороною виконавчого провадження, оскільки не здійснюють самостійних заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».

Враховуючи наведене відповідач є лише встановленою Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком № 845 особою, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів в порядку та в межах повноважень встановлених законом.

Відтак, оскільки органи казначейства не є органами примусового виконання рішень про стягнення пенсії та не здійснюють самостійних заходів з примусового виконання таких рішень, суд зазначає, що на момент звернення позивачем до відповідача з виконавчими листами Донецького окружного адміністративного суду щодо примусового виконання рішення суду в частині стягнення з боржника на користь позивача сум заборгованості з пенсії, а також через відсутність відкритих рахунків боржника в органах Державного казначейства відповідач позбавлений можливості їх виконання.

Суд не бере до уваги зазначену позивачем постанову Верховного Суду від 25 листопада 2019 року у справі № 200/4120/19-а, оскільки відповідачем у вказаній справі є управління соціального захисту населення, яке повністю фінансується за рахунок бюджетних коштів та має відкриті рахунки в органах казначейства, на відміну від управлінь ПФУ, які фінансуються за рахунок надходжень єдиного соціального внеску та не мають рахунків в органах казначейства.

Частина 2 статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року ОСОБА_1 звільнено від сплати судового збору за подачу позовної заяви до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, третя особа на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Питання судових витрат не вирішується у зв`язку зі звільненням позивача від сплати судового збору за подачу позовної заяви та відмовою у задоволенні позовних вимог.

Згідно частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Відповідно до частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

З огляду на викладене, на підставі положень Конституції України, ст.ст. 2, 17, 77, 90, 139, 242-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 (місце реєстрації відповідно паспорта громадянина України: АДРЕСА_2 ; місце фактичного проживання/перебування згідно довідки від 04.11.2016р. № 1090 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_3 ; адреса для листування зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 01601, м. Київ, вул. Терещенківська, буд. 11-А, код ЄДРПОУ 37993783), третя особа на стороні відповідача: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (місцезнаходження згідно даних з ЄДР: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 серпня 2020 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Л.Б. Голубова