Ухвала суду № 91168351, 27.08.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

27 серпня 2020 р. Справа №200/7033/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О.,

секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у підготовчому засіданні матеріали позову ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області», в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність щодо не оформлення і видання відповідно до п. 2.5 Інструкції - наказу Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 № 455, листок непрацездатності у разі захворювання, травми у тому числі й побутової; - зобов`язати відповідно до п. 2.5 Інструкції - наказу Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 № 455 оформити і видати листок непрацездатності у разі захворювання, травми у тому числі й побутовий, період часу з 20.08.2015 по 23.09.2015.

Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 посилається на протиправну відмову Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» у видачі листка непрацездатності у разі захворювання, травми у тому числі й побутовий, за період часу з 20.08.2015 по 23.09.2015 відповідно до п. 2.5 Інструкції - наказу Міністерства охорони здоров`я України від 13 листопада 2001 № 455.

До суду надана копія заяви позивача від 10.07.2020, в якій, посилаючись на приписи Наказу Міністерства охорони здоров`я України № 189 від 09.04.2008, прость видати йому лікарняний лист про тимчасову непрацездатність, який йому не було видано та оформлено належним чином з 20.08.2020, при огляді лікарем ОСОБА_2 .

Також до суду надана копія листа Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» від 14.07.2020 № Г-94/1, яким позивача повідомлено, що видача йому в теперішній час листка звільнення від службових обов`язків через тимчасову непрацездатність за період 2015 року не передбачена.

Відповідно до пунктів 1, 2 і розділу ІІ Положення про Державну установу «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області», затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1430, встановлено, що Державна установа «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» (далі - ТМО) є самостійним державним багатопрофільним закладом охорони здоров`я, який об`єднує в собі лікувально-профілактичні та інші заклади, що здійснюють на основі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС (далі - ЗОЗ МВС).

ТМО є бюджетною, неприбутковою установою, що належить до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України та оперативно підпорядкована Департаменту охорони здоров`я та реабілітації МВС (далі - ДОЗР МВС).

Основні завдання ТМО є здійснення управління закладами охорони здоров`я, що входять його складу, забезпечення належних умов для їх ефективного функціонування з дотриманням санітарно - гігієнічних вимог; надання медичної допомоги особам, які відповідно до законодавства лють право на медичне обслуговування в 303 МВС, за стандартами медичної допомоги; здійснення контролю за фізичним та психічним станом здоров`я осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в ЗОЗ МВС, з відповідною корекцією; проведення медичною (військово-лікарською) комісією лікарської та військово-лікарської експертиз; забезпечення соціального захисту колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовців Національної гвардії України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, членів їхніх сімей; упровадження в практику роботи ТМО досягнень науки, техніки та передового досвіду; організація роботи з підвищення кваліфікації персоналу ТМО, проведення нарад, семінарів, науково-практичних конференцій, засідань Медичної ради тощо.

Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що в цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб`єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

Стосовно терміну «публічно-владні управлінські функції», то у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 КАС України термін «публічно» означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття «владні» полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 757/15346/18-ц).

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

У відповідності до ч. 1 ст. 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років". 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.

Частинами 1-3 ст. 69 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII передбачено, що медична експертиза з тимчасової втрати працездатності громадян проводиться лікарем або комісією лікарів у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, а також лікарями, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Порядок проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності громадян визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Під час проведення медичної експертизи з тимчасової втрати працездатності встановлюється факт необхідності надання листка непрацездатності чи іншого документа, що засвідчує тимчасову втрату працездатності у зв`язку з хворобою, травмою, вагітністю та пологами, доглядом за хворим членом сім`ї, хворою дитиною, карантином, встановленим санітарно-епідеміологічною службою, протезуванням, санаторно-курортним лікуванням, визначаються необхідність і строки тимчасового переведення працівника у зв`язку з хворобою на іншу роботу, приймається рішення про направлення на медико-соціальну експертну комісію для визначення наявності та ступеня стійкого розладу функцій організму, причини, часу настання і групи інвалідності.

Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом МОЗ України від 09.04.2008 № 189, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 липня 2008 року за № 589/15280, визначено, що експертиза тимчасової непрацездатності - це комплексна оцінка порушень функціонального стану організму та інших причин, якими вона обумовлена, що визначають факт тимчасової втрати працездатності, установлення строку непрацездатності, визначення клінічного та трудового прогнозу відповідно до встановленого діагнозу.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 13.11.2001 № 455, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 грудня 2001 року за № 1005/6196 (далі - Інструкція № 455), установлено, що тимчасова непрацездатність працівників засвідчується листком непрацездатності.

Згідно з п. 1.4 Інструкції № 455 Право видачі листків непрацездатності надається: Лікуючим лікарям державних і комунальних закладів охорони здоров`я. Лікуючим лікарям стаціонарів протезно-ортопедичних установ системи Міністерства праці та соціальної політики України. Лікуючим лікарям туберкульозних санаторно-курортних закладів. Фельдшерам у місцевостях, де відсутній лікар, а також на плаваючих суднах. Список цих фельдшерів затверджується щороку органами охорони здоров`я. Лікуючим лікарям закладів охорони здоров`я незалежно від форми власності та лікарям, що провадять господарську діяльність з медичної практики як фізичні особи - підприємці.

Згідно з п. 2.1 указаної Інструкції в разі захворювання чи травми на весь період тимчасової непрацездатності до відновлення працездатності або до встановлення групи інвалідності медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) видається листок непрацездатності, що обраховується в календарних днях.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 455 листок непрацездатності у разі захворювання, травми, в тому числі й побутової, видається в день установлення непрацездатності, крім випадків лікування в стаціонарі.

Також п. 2.22 Інструкції № 455 передбачено, що тимчасова непрацездатність осіб рядового і начальницького складу засвідчується довідкою органу, у сфері управління якого перебувають заклади охорони здоров`я.

У разі вибору особою рядового і начальницького складу лікуючого лікаря і лікувально-профілактичного закладу не за місцем проживання чи роботи довідка видається відповідно до пункту 1.9 розділу 1 цієї Інструкції.

Порядок видачі довідки у разі захворювання та травми; у зв`язку з доглядом за хворим членом сім`ї, хворою дитиною, дитиною віком до трьох років та дитиною-інвалідом до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за дитиною; при карантині; у зв`язку з вагітністю і пологами; на період санаторно-курортного лікування має відповідати вимогам цієї Інструкції.

Особам рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні у зв`язку із захворюванням, пораненням, контузією чи каліцтвом, отриманими під час виконання службових обов`язків, довідка видається до дня закінчення лікування (при сприятливому закінченні лікування) або до дня звільнення з органу управління (підрозділу) за станом здоров`я (при несприятливому перебігу лікування) за висновками військово-лікарської експертизи.

При цьому, п. 1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 03.11.2004 № 532/274/136-ос/1406, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за № 1456/10055, визначено, що Листок непрацездатності (далі - ЛН) - це багатофункціональний документ, який є підставою для звільнення від роботи у зв`язку з непрацездатністю та з матеріальним забезпеченням застрахованої особи в разі тимчасової непрацездатності, вагітності та пологів.

Частиною 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спірні правовідносини виникли з приводу здійснення експертизи тимчасової непрацездатності позивача, тобто пов`язані із реалізацією закладом охорони здоров`я медичного обслуговування певної особи.

У цьому випадку адміністративні правовідносини між позивачем та відповідачем - відсутні.

Суд ураховує посилання позивача про проходження з 11.08.2003 по 06.11.2015 службу в органах внутрішніх справ, а також те, що відповідач є багатопрофільним закладом охорони здоров`я, який об`єднує в собі лікувально-профілактичні та інші заклади, що здійснюють на основі ліцензії медичне забезпечення осіб, які відповідно до законодавства мають право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС. Але ці обставини не впливають питання визначення юрисдикції цієї справи, оскільки під час медичного обслуговування особи, яка відповідно до законодавства має право на медичне обслуговування в закладах охорони здоров`я МВС, зокрема при засвідченні тимчасової непрацездатності такої особи, цей заклад охорони здоров`я не здійснює публічно-владних управлінських функцій.

Розгляд позовних вимог про визнання дій щодо відмови у видачі листка непрацездатності неправомірними і зобов`язання видати листок непрацездатності в порядку цивільного судочинства підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема постановою від 25.09.2019 у справі № 357/6665/16-ц.

Отже, цей спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України передбачено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: закриття провадження у справі.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Суд роз`яснює, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 200/7033/20-а за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Територіальне Медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Донецькій області» про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала прийнята, складена в повному обсязі і підписана в нарадчій кімнаті та проголошена в підготовчому засіданні 27 серпня 2020 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.О. Куденков