Ухвала суду № 91168162, 26.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

26 серпня 2020 р.Справа №542зп-20/160

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Горбалінський В.В., розглянувши заяву Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій заявник просить забезпечити адміністративний позов до його пред`явлення шляхом:

- зупинення дії рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.06.2020 року про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на чотири місяці;

- заборонити Міністерству юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (посвідчення про право здійснення діяльності приватного виконавця № 0084, видане 26.06.2017 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження офісу 49000, м.Дніпро, вул.Володимира Винниченко, 2, оф.6) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке прийнято на підставі подання Міністерства юстиції України від 02.07.2020р. щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Необхідність забезпечення позову позивач обґрунтовує очевидною протиправністю спірних дій та рішень відповідачів, що полягають у грубому порушенні Конституції і законів України при їх вчиненні і прийнятті.

Вказує, що наслідки протиправних дій та рішень Дисциплінарної комісії приватних виконавців у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк 4 місяці призведе до невідворотного порушення прав та законних інтересів заявника, а також прав та законних інтересів всіх стягувачів, провадження по яким знаходяться на виконанні у приватного виконавця.

Розглянувши заяву приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 здійснює діяльність приватного виконавця у виконавчому окрузі Дніпропетровської області, згідно з посвідченням № 0084 від 26.06.2017 року.

На примусовому виконанні у заявника перебувало провадження № 60892369 із примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 року №905/2864/15 про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості.

16.12.2019 року заявником винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди.

На підставі скарги боржника від 05.05.2020 року за наказом Господарського суду Донецької області від 04.03.2019 року №905/2864/15 проведено позапланову невиїзну перевірку діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

Зі змісту подання про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 видно, що приватним виконавцем при здійсненні виконавчого провадження №60892369 порушено вимоги ч.7 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження» та абз.8 п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень щодо зазначення в постанові про стягнення основної винагороди норми закону, на підставі якого її винесено.

Крім того, з висновками подання про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 також встановлено порушення приватним виконавцем вимог п.3 ч.1 ст.2, п.2 ч.1 ст. 4, ч.7 ст.31 Закону України «Про виконавче провадження», абз.7 п.7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Відповідно до листа від 12.08.2020 року за № 251-2020, приватного виконавця було запрошено на засідання Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбулось 17.08.2020 року.

Так, як видно зі змісту заяви про забезпечення позову, на засіданні комісії оголошено рішення про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк 4 місяці.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта та забороною відповідачів вчиняти певні дії.

Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою та шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

З аналізу вказаних положень вбачається, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Так, як видно із матеріалів справи, вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтовані тим, що невжиття таких може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист та поновлення порушених прав позивача.

Окрім того, на думку позивача, очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення.

Таким чином, позивач вважає, що існують всі передбачені статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Крім того, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Види забезпечення позову мають бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони вчиняти певні дії.

Для застосування заходів забезпечення адміністративного позову обов`язковою умовою є встановлення судом хоча б однієї із таких обставин: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів; необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.

Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Як видно зі змісту заяви про забезпечення позову, на засіданні Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке відбулось 17.08.2020 року, оголошено рішення про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк 4 місяці.

Суд вказує, що зазначена обставина є підставою для видання наказу Міністерством юстиції України про введення в дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців про застосування до заявника дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності строком на 4 місяці.

Правомірність рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців підлягатиме дослідженню під час судового вирішення справи за позовом, з яким заявник має намір звернутися до суду із позовом.

Однак, суд вказує, що застосування наслідків останнього у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця на строк 4 місяці може призвести до порушення прав та законних інтересів позивача, тому є підстави для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову до його подання шляхом заборони Міністерству юстиції України вчиняти певні дії.

Так, приватний виконавець зазначає, що станом на 17.08.2020 року в її провадженні перебуває 144 виконавчих провадження. Пошук приватного виконавця на заміщення, який готовий прийняти вказані виконавчі провадження, потребує значних зусиль з боку заявника і значного часу, а тому незворотньо може вплинути, як на права позивача у цій справі так і на права та обов`язки сторін виконавчих проваджень.

Також, суд приймає до уваги доводи заявника, що останній має укладені трудові договори з помічниками приватного виконавця ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується матеріалами справи.

Отже, суд додатково вказує, що наслідки рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців може порушити не лише права заявника, а й право на працю двох працівників приватного виконавця, які, вірогідно, не будуть отримувати заробітну плату протягом 4 місяців, у разі виконання рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

Також, суд окремо зазначає, що на період розгляду справи позивач буде позбавлений права здійснювати діяльність, а скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців жодним чином не відновить порушені права заявника, так як у випадку виконання рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців заявник буде позбавлений права здійснювати діяльність на час судового розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» діяльність приватного виконавця зупиняється у таких випадках у разі застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця - на строк, визначений у рішенні Дисциплінарної комісії про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

Частиною 3 зазначеної статі визначено, що зупинення діяльності приватного виконавця за наявності підстав та в порядку, визначеному цією статтею, здійснюється шляхом видання наказу Міністерством юстиції України.

Згідно з ч. 4 ст. 42 вказаного Закону з дня внесення інформації про зупинення діяльності приватного виконавця до Єдиного реєстру приватних виконавців України приватному виконавцю забороняється здійснювати діяльність приватного виконавця, крім дій, пов`язаних із передаванням виконавчих документів іншому приватному виконавцю або відповідному органу державної виконавчої служб.

Отже, з огляду на наведене, суд доходить висновку, що невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності заявника, ймовірність якого перебуває у прямому зв`язку із внесенням Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду скарги, очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів заявника, на захист яких буде подано позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Більш того, захищене в судовому порядку порушене право заявника (інтерес) взагалі може бути знівельовано наслідками застосування вчинення Міністерством юстиції України запису в Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

Потенційний розвиток подій в такому напрямку для позивача цілком ймовірний та вбачається з матеріалів заяви, а тому дозволяє цілком обґрунтовано припускати необхідність вжиття заходів забезпечення позову в зазначений спосіб.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зупинення діяльності приватного виконавця здійснюється на певний строк, який починає свій облік з моменту введення його в дію наказом Міністерством юстиції України та внесення відповідної інформації про зупинення до Єдиного реєстру приватних виконавців.

Таким чином, у випадку відмови в задоволенні позовної заяви, яка буде подана заявником, до нього будуть застосовано відповідні заходи дисциплінарної відповідальності.

Отже, суд вказує, що заходи забезпечення позову жодним чином не порушують прав відповідачів на реалізацію прийнятного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців.

Щодо очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, то суд зазначає, що ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.

Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Поряд із цим, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову до його подання, суд не дає оцінки спірному рішенню: не оцінює ґрунтовність обставин його прийняття та покладене в його основу правове обґрунтування.

Доводи заявника узгоджуються з вимогами законодавства, якими регулюються дані правовідносини, відповідають нормам процесуального права. При цьому вжиття вказаних заходів є співмірним із заявленими вимогами та не зумовило фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

Також суд наголошує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 Кодексу адміністративного судочинства України, заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, заяви про забезпечення позову, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 - задовольнити.

Заборонити Міністерству юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, 13; ЄДРПОУ 00015622) до вирішення справи по суті вчиняти запис в Єдиному реєстрі приватних виконавців України про зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 (посвідчення про право здійснення діяльності приватного виконавця № 0084, видане 26.06.2017 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження офісу 49000, м.Дніпро, вул.Володимира Винниченко, 2, оф.6) на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, яке прийнято на підставі подання Міністерства юстиції України від 02.07.2020р. щодо притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

Зупинити дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців від 17.06.2020 року, про притягнення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, в частині застосування до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на чотири місяці.

Зобов`язати заявника подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Пунктом 2 частини першої статті 294 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасування забезпечення позову.

Згідно ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, проте, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Горбалінський