Рішення № 91168081, 05.08.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2020 року Справа № 160/3936/20

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до адміністративного суду з вищевказаною позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог, просить:

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2150/15-20-СГ від 14.02.2020 року про відмову їй у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради, із земель державної власності;

- скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1606/15-19-СГ від 20.06.2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради, із земель державної власності;

- зобов`язати відповідача надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради, із земель державної власності, згідно поданих заяв від 19.05.2017 року та 14.01.2020 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що нею було подано до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 19.05.2017 року та 14.01.2020 року заяви, в яких вона просила надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 гектара за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства. Не зважаючи на те, що до заяв були додані усі необхідні документи, визначені законом, проте наказом №4-2150/15-20-с їй було відмовлено у наданні дозволу, оскільки на вказану земельну ділянку вже було видано наказ №4-1606/15-19-СГ від 20.06.2019 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі, а саме ОСОБА_2 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.04.2020 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність статтям 161, 122 КАС України.

Ухвалою суду від 05.05.2020 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.06.2020 року було залучено до справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 .

На виконання вимог ухвали суду 15.06.2020 року відповідачем було подано відзив на уточнений позов, в якому зазначено, що за результатами розгляду визначеного клопотання позивача, було видано наказ від 14.02.2020 р. № 4-2150/15-20-СГ про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав: на запитувану земельну ділянку, яка зазначена на доданих графічних матеріалах видано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» іншій особі - учаснику антитерористичної операції, згідно з поданими клопотаннями та графічними матеріалами.

Крім того, ОСОБА_2 звертався до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з клопотанням від 07.06.2019 р. (вх.Б-2909/0/21-19 від 14.06.2019 р.) про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. За результатами розгляду визначеного клопотання відповідачем було видано наказ від 20.06.2019 р. №4-1606/12-19-СГ. Таким чином, при розгляді клопотання позивача від 14.01.2020 р. (вх.№ К-375/0/21-20 від 17.01.2020 р.) Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області діяло в межах компетенції, на підставі і у спосіб визначений законами та іншими нормативно-правовими актами України. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

До суду 22.06.2020 року від позивача надійшли заперечення на відзив, в яких зазначено, що вперше вона зверталася до відповідача із заявою 19.05.2017 року. 06.07.2017 року нею було отримано листа, в якому їй було рекомендовано оформити звернення згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, визначитися з видом документації, зазначити усі анкетні дані, і надати заяву для розгляду. Спірна земельна ділянка перебуває у її користуванні з осені 2013 року на підставі рішення 21 сесії шостого скликання Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району від 19.09.2013 року, згідно якого їй надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність загальною площею 2,00 га, що знаходиться на території Дмухайлівської сільської ради. Вона є абсолютно ідентифікованим користувачем спірної земельної ділянки, так як щорічно сплачує земельний податок, на сайті органу державної податкової служби має свій особистий кабінет, на сторінці якого зафіксовані щорічні платежі земельного податку. Земельна ділянка має кадастровий номер 1222382000:01:002:0391. Відповідач стверджує про наявність зарезервованих земельних ділянок. В зв`язку з чим, маючи її заяву за 2017 рік, він зобов`язаний був надати ОСОБА_2 земельну ділянку за рахунок зарезервованих земель, оскільки використовувана нею земельна ділянка у неї не вилучалася, і заяви про відмову від користування даною земельною ділянкою вона не подавала. За таких обставин, позивач просила суд позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.

Третя особа будь-яких пояснень щодо позовної заяви або документів, що стосуються даного предмету спору, до теперішнього часу на адресу суду не надіслала.

В силу ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог статей 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням 6 скликання 21 сесії Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області було погодженого дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2,00 га, що знаходиться на території АДРЕСА_1 .

19.05.2017 року позивач звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області з заявою за вх.№К-4861/0/5-17 про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність загальною площею 2,00 га, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради.

Своїм листом від 06.07.2017 року №К4861/0-3118/6-17 відповідачем було рекомендовано оформити звернення згідно з ч.6 ст.118 ЗК України, визначитися з видом документації, зазначити усі анкетні дані, і надати заяву для розгляду.

14.01.2020 року позивачем повторно була подана заява про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради, із земель державної власності.

Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області було видано наказ від 14.02.2020 р. № 4-2150/15-20-СГ, в якому вказано про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,0 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з підстав: на запитувану земельну ділянку, яка зазначена на доданих графічних матеріалах видано наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» іншій особі - учаснику антитерористичної операції, згідно з поданими клопотаннями та графічними матеріалами.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, в своєму наказі №4-2150/15-20-СГ від 14.02.2020 року на запитувану земельну ділянку, яка зазначена на доданих графічних матеріалах видано наказ Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-1606/15-19-СГ від 20.06.2019 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» іншій особі - учаснику антитерористичної операції ОСОБА_2 , згідно з поданими клопотаннями та графічними матеріалами.

З огляду на положення статті 123 Земельного кодексу України, суд зазначає, що така відмова є неправомірною, оскільки така відмова відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з підстав інших ніж передбачено законом, слід вважати протиправною.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 22.04.2019 року у справі №263/16221/17, у постанові Верховного суду від 28.11.2019 року у справі №820/3087/17.

Частиною 5 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Тому посилання відповідача на ч.5 ст.116 Земельного кодексу України є передчасними, оскільки вказана норма повинна застосовуватись не під час прийняття рішення щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а під час прийняття рішення щодо передачі земельної ділянки у власність чи у користування.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати протиправними скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2150/15-20-СГ від 14.02.2020 року та зобов`язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га кожна, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), розташованої на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель державної власності, в іншій частині відмовити.

Що стосується позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 4-1606/15-19-СГ від 20.06.2019 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради, із земель державної власності, суд вважає за необхідне в цій частині позивачу відмовити, у зв`язку з наступним.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.1.1.2019 року в справі № 671/464/17 (адміністративне провадження № К/9901/42945/18) зазначено, що «дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування. Однак надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод.

В силу пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v.Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В силу пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що дана позовна заява підлягає частковому задоволенню, з викладених вище підстав.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 1 681,60 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-2150/15-20-СГ від 14.02.2020 року про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства для передачі її у власність площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, розташованої на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель державної власності.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), розташованої на території Дмухайлівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, із земель державної власності.

У задоволенні решти позовної заяви - відмовити.

Присудити за рахунок бюджетних відшкодувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (пр.О.Поля, 2, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 39835428) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати по справі у розмірі 1 681,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма