Рішення № 91168074, 15.07.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року Справа № 160/6109/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якому просить:

- визнати неправомірними дії Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про внесення відомостей про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як Боржника до Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 54236045 при виконанні виконавчого напису № 173 від 01,02.2017 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.11.2018 року про повернення виконавчого документа стягувану по виконавчому провадженню № 54236045;

- зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) закінчити виконавче провадження № 54236045 при виконанні виконавчого напису № 173 від 01.02.2017 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виключити відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) як Боржника з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 54236045 при виконанні виконавчого напису № 173 від 01.02.2017 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі виконавчого напису нотаріуса на майно позивача, автомобіль, звернуто стягнення, внаслідок чого відкрито виконавче провадження. За результатами судового оскарження даний виконавчий напис визнано протиправним та скасовано. Державним виконавцем винесена постанова про зняття арешту з майна боржника, та постанова про припинення розшуку майна боржника. Відповідач відмовив у виключенні позивача з єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню та неможливості закінчити виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» з підстав, що «виконавче провадження № 54236045 завершене 26.11.2018 року на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (оригінал виконавчого документа направлено стягувачеві), що унеможливлює його повторне завершення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 28.05.2020 року виконавчий напис № 173 від 01.02.2017 року повторно на виконання до відділу не пред`являвся та станом на 28.05.2020 року на виконанні не перебуває. Позивач вважає, що подібні дії суперечать чинному законодавству та фактичним обставинами справи, а також порушують права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2020 року відкрито провадження у справі №160/6109/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України.

Цією ж ухвалою суду встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов до 13.07.2020р., разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, про причини неподання відзиву суд не повідомив, ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 08.07.2020р., що підтверджується звітом про направлення електронного повідомлення з додатками.

На підставі ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Судом встановлено, що Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконувалося виконавче провадження № 54236045 щодо примусового виконання виконавчого напису № 173 від 01.02.2017 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на автомобіль марки Mercedes-Benz модель 310D, тип - фургон малолітражний-В, 1998 року випуску, білого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2 , номер шасі VIN- НОМЕР_3 , що зареєстрований за боржником на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого ВРЕР ДАІ № 1 ГУМВС України в Дніпропетровській області.

27 січня 2020 року Шевченківським районним судом м. Києва по цивільній справі № 761/24258/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Факторинг Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, було прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі - визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною, зареєстрований № 173 від 01.02.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Фінанс» автомобіля марки Mercedes-Benz модель 310D, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

19.05.2020 року позивачем було подано відповідачу клопотання про закінчення виконавчого провадження № 54236045 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виключення позивача з реєстру боржників та зняття арешту та розшуку з транспортного засобу автомобіля марки Mercedes-Benz модель 310D, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підставі вказаного клопотання відповідачем 20.05.2020 року по виконавчому провадженню № 54236045 прийнято постанову про зняття арешту з майна та постанову про припинення розшуку майна боржника.

Листом вих. № 24052 від 28.05.2020 року, відповідачем повідомлено про відмову в виключенні з єдиного реєстру боржників відомостей про позивача по вказаному виконавчому провадженню на підставі клопотання та закінченні виконавчого провадження.

Відмовляючи у виключенні позивача з єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню та неможливості закінчити виконавче провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» вказував на ту обставину, що «виконавче провадження № 54236045 завершене 26.11.2018 року на підставі п. 7 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (оригінал виконавчого документа направлено стягувачеві), що унеможливлює його повторне завершення на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на 28.05.2020 року виконавчий напис № 173 від 01.02.2017 року повторно на виконання до відділу не пред`являвся та станом на 28.05.2020 року на виконанні не перебуває. Державним виконавцем керуючись ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» 20.05.2020 року винесена постанова про зняття арешту з майна боржника, та 20.05.2020 року винесена постанова про припинення розшуку майна боржника. Підстави для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників передбачені ч. 7 ст. 9 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до п. 6 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 року № 2432/5 автоматизованою системою виконавчого провадження виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- Про закінчення виконавчого провадження згідно ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- Про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 1, 3, 11 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- Про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

- При цьому, на теперішній час, на законодавчому рівні не врегульовано питання щодо можливості виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників:

- За виконавчими документами, які було повернуто стягувачеві без виконання;

- За завершеними виконавчими провадженнями, при надходженні на рахунок органу ДВС, суми коштів стягнутих з боржника.

Таким чином, враховуючи, що виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників здійснюється безпосередньо автоматизованою системою виконавчого провадження, то викладені у клопотанні позивача питання можуть бути лише після внесення необхідних змін до чинного законодавства та подальшої їх реалізації у роботі Системи.

Не погодившись з наданою відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1404-VIII Єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 (далі - Положення № 2432/5), автоматизована система виконавчого провадження (далі - Система) - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу; Єдиний реєстр боржників - систематизована база даних про боржників, що є складовою Системи та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна.

Частиною п`ятою статті 9 Закону № 1404-VIII передбачено, що відомості про боржника вносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішеннями немайнового характеру, виконання яких регулює розділ 8 Закону України «Про виконавче провадження».

До рішень немайнового характеру відносяться рішення:

- про поновлення на роботі;

- про вселення стягувача;

- про виселення боржника;

- про відібрання дитини;

- інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

В даному випадку виконавче провадження було відкрито на підстави виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на майно боржника, а отже дане рішення є рішенням майнового характеру, і включення позивача до Єдиного реєстру боржників здійснено відповідачем на підставі, в порядку та у спосіб визначені законом.

Вичерпний перелік підстав для виключення відомостей про боржника з Єдиного реєстру боржників визначено частиною сьомою статті 9 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до ст.40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

За приписами частин першої та другої статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" єдиний реєстр боржників - це систематизована база даних про боржників, що є складовою автоматизованої системи виконавчого провадження та ведеться з метою оприлюднення в режимі реального часу інформації про невиконані майнові зобов`язання боржників та запобігання відчуженню боржниками майна. Відомості про боржників, включені до Єдиного реєстру боржників, є відкритими та розміщуються на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України. Реєстрація боржника в Єдиному реєстрі боржників не звільняє його від виконання рішення.

Так, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини 1 статті 37 цього Закону або повернення виконавчого документа до суду на підставі статті 38 цього Закону чи в день встановлення виконавцем факту відсутності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У свою чергу, відповідно до пункту 6 Розділу Х Положення № 2432/5 система виключає відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників одночасно з винесенням постанови:

- про закінчення виконавчого провадження згідно зі статтею 39 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пунктів 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»;

- про скасування заходів примусового виконання за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.

У день встановлення факту відсутності заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів виконавець зобов`язаний винести постанову про скасування заходів примусового виконання.

Таким чином, з наведених норм суд дійшов висновку, що у відповідача дійсно відсутні правові підстави для виключення позивача з Єдиного державного реєстру боржників, так як положення ст. 9 Закону України "Про виконавче провадження" не передбачають такі обставини, які склались у справі.

Водночас, суд наділений більш широкими повноваженнями, оскільки відповідно до ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не лише перевіряє рішення на предмет того, чи прийнято воно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а й перевіряє обґрунтованість, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонність (неупереджено) прийняття рішення; добросовісність; розсудливість; дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційність, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасність, тобто протягом розумного строку.

Так, судом встановлено, що Шевченківським районним судом м. Києва по цивільній справі № 761/24258/17 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Факторинг Фінанс» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, було прийнято рішення, яким позовні вимоги задоволено у повному обсязі - визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяною Миколаївною, зареєстрований № 173 від 01.02.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Фінанс» автомобіля марки Mercedes-Benz модель 310D, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Отже, суд дійшов висновку, що обставини, передбачені частиною сьомою статті 9 Закону України "Про виконавче провадження" мають бути застосовані до позивача, скасувавши виконавчий документ, суд визнав позивача таким, що не є боржником у розумінні Закону України "Про виконавче провадження", а тому відомості щодо позивача мають бути виключені з Єдиного реєстру боржників.

Стосовно правомірності постанови про повернення виконавчого документу.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

При цьому, за приписами ч. 3 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов`язковою для виконання поліцією. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Судом встановлено, що відповідачем постановою від 05.07.2017 року оголошено в розшук автомобіль, на який вказано звернути стягнення у виконавчому написі.

В матеріалах виконавчого провадження, відсутні докази щодо направлення поліції постанови про розшук майна боржника від 05.07.2017 року, а також взагалі відсутні відомості про обізнаність поліції про наявність цієї постанови та про необхідність вчинення ними дій, направлених на розшук майна боржника. Відділом ДВС не отримано з поліції інформації про стан розшуку майна та результати такого розшуку.

Крім того, частиною 1 статті 60 Закону встановлено, що під час виконання рішень про передачу стягувачу предметів, зазначених у виконавчому документі, виконавець вилучає такі предмети у боржника і передає їх стягувачу, про що складає акт передачі. У разі знищення предмета, що мав бути переданий стягувачу в натурі, виконавець складає акт про неможливість виконання рішення, що є підставою для закінчення виконавчого провадження, а в разі встановлення факту відсутності предмета, що мав бути переданий стягувачу, повертає виконавчий документ стягувачу.

Відповідно до вимог п. 8 Розділу І наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» (далі - Інструкція) встановлено, що акт - документ, що підтверджує певні встановлені факти або події.

Текст акта складається з реквізитів виконавчого документа із зазначенням суті проведених дій; за зведеним виконавчим провадженням - повного найменування (прізвища, імені та по батькові) боржника та дати об`єднання виконавчих проваджень у зведене, а також вступної і констатуючої частин.

Отже, вказаними нормами матеріального права визначено обов`язок державного виконавця здійснювати заходи на примусове виконання рішення, у спосіб та порядок, який встановлено чинним законодавством.

Крім того, державним виконавцем не було здійснено вихід за адресою вказаною у виконавчому документі та не здійснено заходів щодо виявлення за такою адресою майна, що необхідно передати стягувачу, оскільки в матеріалах справи відсутній акт державного виконавця про проведення означених вище виконавчих дій.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про те, що державним виконавцем не було вжито заходів, передбачених чинним законодавством, щодо примусового виконання виконавчого напису, а саме - не направлено постанову про розшук майна боржника поліції, не здійснено вихід за місцезнаходженням боржника та не складено відповідний акт про наявність чи відсутність майна.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про повернення виконавчого документу державного виконавця є неправомірною, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. У випадках, передбачених пунктами 1-3, 5-7, 9-12, 14, 15 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.

Частиною 7 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується та відкрите виконавче провадження по стягненню виконавчого збору підлягає закінченню, арешт, накладений на майно (кошти) боржника знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача закінчити виконавче провадження, оскільки судовим рішенням, що набрало законної сили, визнано виконаний документа таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій, суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів таких правовідносин і мають обов`язковий характер.

Отже, предметом оскарження є дії суб`єкта владних повноважень, якщо вони обмежують чи порушують права чи законні інтереси особи.

У розглянутому спорі неправомірність дій по внесенню відомостей про ОСОБА_1 , як Боржника до Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 54236045 є обґрунтуванням з боку позивача протиправності винесеної постанови.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача є оскарження вказаної постанови, яка породжує правові наслідки та може порушувати права особи.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати, підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позивних вимог, тобто за дві задоволені вимоги, без врахування однієї похідної.

Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (52005, Дніпропетровська обл., Дніпровський район, смт.Слобожанське, вул.Теплична, 2, ЄДРПОУ 34919031) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 26.11.2018 року про повернення виконавчого документа стягувану по виконавчому провадженню № 54236045.

Зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) закінчити виконавче провадження № 54236045 при виконанні виконавчого напису № 173 від 01.02.2017 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Зобов`язати Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виключити відомості про ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як Боржника з Єдиного реєстру боржників по виконавчому провадженню № 54236045 при виконанні виконавчого напису № 173 від 01.02.2017 року Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бондар Тетяни Миколаївни.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1681,60грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 61коп).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова