Рішення № 91168016, 26.08.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 140/9034/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сорока Ю.Ю.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи протиправними та зобов`язання відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу період роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок страхового стажу, в якій просив зарахувати до страхового стажу період його роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019. Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області листом від 10.02.2020 позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки у системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків за період його роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля", а тому відповідач не вбачає підстав для зарахування вищевказаного періоду до страхового та пільгового стажу.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки страхувальник (роботодавець) ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" щомісячно здійснював відрахування страхових внесків із заробітної плати позивача та сплачував страхові внески за нього, а факт не зарахування сум страхових внесків, сплачених із заробітної плати позивача, на банківський рахунок Пенсійного фонду за відсутності його вини, не є підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу за періоди роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019.

Враховуючи те, що його пільговий стаж роботи на посадах за Списком №1 становить понад, мінімально визначених 15 років, просить визнати дії відповідача щодо відмови у зарахуванні стажу роботи до пільгового протиправними та зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу період роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням даного пільгового страхового стажу відповідно до ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з дня звернення.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 прийнято дану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У відзиві на позовну заяву від 22.07.2020 представник відповідача позовні вимоги не визнав. Зазначив, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою щодо зарахування страхового стажу за періоди роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" та перерахунку пенсії згідно Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці". Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від повідомлено позивача про те, що період роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" не зараховано до пільгового і загального страхового стажу через несплату страхових внесків роботодавцем, а відтак підстав для зарахування цього періоду роботи позивача немає.

Крім того, зазначив, що представником позивача безпідставно завищено оцінку вартості його роботи та об`єм роботи з підготовки позову, оскільки дана справа є справою незначної складності, а тому дані витрати не підлягають відшкодуванню.

З урахуванням вищевикладеного, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог позивача повністю.

Враховуючи вимоги статті 263 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.10.2019 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області та отримує пенсію по інвалідності у відповідності до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку страхового стажу, в якій просив зарахувати до страхового стажу період його роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 10.02.2020 повідомлено позивача про неможливість зарахування до пільгового та загального трудового стажу періоду його роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019, оскільки у системі персоніфікованого обліку відсутня інформація про сплату страхових внесків за період його роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля", а тому відповідач не вбачає підстав для зарахування вищевказаного періоду до страхового та пільгового стажу.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу не зарахування до страхового та пільгового стажу для перерахунку пенсії періоду роботи позивача з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля", у зв`язку з відсутністю у відповідача даних про сплату страхових внесків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів правомірності своїх дій, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, є Закон "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За приписами статті 1 Закону №1058-IV у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування;

страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Відповідно до частини першої статті 21 Закону №1058-IV з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється персоніфікований облік.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя статті 24 Закону №1058-IV - застосовується з 01 жовтня 2017 року).

Згідно із частиною першою статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону № 1058-IV).

Як передбачено частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою статті 20 Закону №1058-IV, сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Крім того, згідно із частиною шостою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року №2464-VI (з наступними змінами та доповненнями) за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

З наявної в матеріалах справи довідки про доходи ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" №164 від 27.05.2020 вбачається, що позивачу в період з 01.05.2017 по 30.09.2019 нараховувалася та виплачувалася заробітна плата, з якої нараховувався та перераховувався (сплачувався) єдиний соціальний внесок, у повному обсязі.(а.с.18)

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву представника відповідача, відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей про сплату страхових внесків по застрахованим особам, зокрема, ОСОБА_1 , обумовлена тим, що у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" наявна заборгованість зі сплати страхових внесків.

Таким чином, системний аналіз даних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески.

При цьому, на думку суду, виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків (у зв`язку із чим утворилася заборгованість зі сплати таких внесків) тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи сплачені страхові внески зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, а тому у відповідача відсутні підстави не зараховувати до страхового та пільгового стажу, для перерахунку пенсії на пільгових умовах, періоду роботи позивача з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України Волинській області здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи те, що матеріалами справи, з урахуванням обставин встановлених у даній справі, підтверджується наявність у позивача необхідного пільгового стажу роботи на посаді за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України - не менше як 15 років для чоловіків, тому суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з дня звернення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне, визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні до пільгового стажу періоду роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля", зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу період роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням зарахованого пільгового страхового стажу відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з дня звернення.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У пункті 269 Рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Позивач просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 3000 грн.

Відповідач у відзиві не погоджується із клопотанням про відшкодування судових витрат, вважає, що позивачем не надано доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, які поніс позивач у зв`язку з розглядом даної справи.

Перевіряючи доводи сторін та докази, якими позивач підтверджує понесені витрати, суд встановив, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано суду договір про надання правової допомоги від 10 лютого 2020 року, укладений між позивачем та адвокатом Свередюк Ю.А., розрахунок витрат на правову допомогу від 12.06.2020, корінець квитанції до прибуткового касового ордеру №26 від 12.06.2020 про сплату коштів в сумі 3000,00 грн. за надання правової допомоги згідно договору від 10.02.2020.

З урахуванням наведеного, враховуючи наявні докази понесених витрат на правову допомогу адвоката, суд приходить до висновку, що на користь позивача необхідно стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн. та по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області у зарахуванні ОСОБА_1 до пільгового стажу періоду роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу період роботи з 01.05.2017 по 30.09.2019 гірником підземним у ВП "Шахта №9 "Нововолинська" ДП "Волиньвугілля" та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням зарахованого пільгового страхового стажу відповідно до Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці" з дня звернення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України Волинської області судові витрати на правову допомогу в розмірі 3000, 00 грн. та по сплаті судового збору в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Ю. Сорока