Рішення № 91167661, 26.08.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/1801/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Новікової Н.А.

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", 02002, м. Київ, вул. Є.Сверстюка, будинок 23, офіс 106, код ЄДРПОУ 37396233;

до фізичної особи-підприємця Соболєва Валерія Олександровича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

про стягнення заборгованості за договором №КБР-35/05/11 від 18.05.2011 у розмірі 7683,23грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація "Українська ліга авторських та суміжних прав" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до фізиної особи-підприємця Соболєва Валерія Олександровича, в якому просить стягнути з останнього заборгованість за договором №КБР-35/05/11 від 18.05.2011, яка складається з 6600,00грн. - основного боргу, 127,06грн. - інфляційних витрат, 124,16грн. - 3% річних від простроченої суми, 832,01грн. - пені. Окрім цього, останній просив покласти на відповідача судові витрати по справі, які складаються з судового збору у розмірі 2102,00грн, а також витрат на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00грн..

В обґрунтовування позовних вимог вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №КБР-35/05/11 від 18.05.2011 в частині повного та своєчасного внесення платежів, передбачених п. 1.1 додатку № 2 до договору, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем станом на 09.06.2020 року склала 6600,00грн., на яку нарахована інфляційні втрати в сумі 127,06грн., 124,16грн. - 3% річних від простроченої суми, 832,01грн. - пені. Здійснюючи правове обґрунтування посилається на ст. ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. ст. 193, 230, 231, 232 ГК України.

Ухвлою господарського суду Харківської області від 15.06.2017 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в порядку спрощеного позовного провадження справи за наявними у справі матеріалами.

Водночас, 10.08.2020 від позивача надійшли додаткові пояснення з окремих питань (вх. №15829 від 10.07.2020), в яких позивач підтримав позовні вимоги, а також вказав, що станом на теперішній час, договір №КБР-35/05/11 від 18.05.2011 є чинним та не визнавався судом недійсним.

20.08.2020 від позивача надійшла заява, в якій останній на підтвердження понесених судових витрат надав суду відповідні докази, а саме акт приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2020, як підтвердження витрат понесених позивачем на професійну правову допомогу по справі.

Водночас, відповідач своїм правом на захист не скористався, відзив на позов не надав. Разом з цим, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 15.06.2020, була направлена на адресу відповідача - АДРЕСА_1 , яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась до суду 24.06.2020 з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Так, процесуальні документи у цій справі (ухвала суду про відкриття провадження у справі) направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідного документу.

При цьому, відповідно до п. 4 ч.6 ст. 242 ГПК України, ухвала суду вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. Таким чином, суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, що є підставою для розгляду справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

18.05.2011 року між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі - «позивач») та Фізичною особою-підприємцем Соболев Валерій Олександрович (надалі також - «відповідач») було укладено Договір №КБР-35/05/11 (надалі також - «договір»).

Відповідно до п. 2.1. Договору, відповідач визнає, що він здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів. Позивач, в свою чергу, надав Відповідачу згідно з цим Договором невиключне право на таке виконання.

За надане невиключне право Відповідач відповідно до пункту 2.3. Договору зобов`язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті) узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п`ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Строк дії Договору визначено в п. 4.1. Договору: він набрав чинності з моменту його підписання, тобто з 18.05.2011 року і мав діяти до 31.12.2011 року. При цьому у пункті 4.2. Договору зазначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається подовженою на той самий строк, і на тих же умовах, і так кожного разу, коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного

Враховуючи те, що жодна із сторін не повідомляла іншу сторону про припинення дії договору, на поточний момент строк дії договору визначається періодом: з 18.05.2011 року по 11.09.2020 року.

У додатку № 2 до Договору сторонами погоджено розмір щомісячної винагороди (роялті) за використання Творів, загальна сума якої з дня набуття чинності договору становить 550,00грн..

За підрахунками позивача відповідачем мали бути здійсненні платежі за 109 місяці - 550,00грн. за кожен місяць, при цьому здійснено лише за 95 місяців, а тому заборгованість відповідача станом на 09.06.2020 року склала 6600,00грн. - за 14 місяців, на яку нараховано 127,06грн. - інфляційних витрат, 124,16грн. - 3% річних від простроченої суми, 832,01грн. - пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належать збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав суб`єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб`єктам прав відповідно до цього Закону.

Суб`єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об`єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об`єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об`єкти.

У п. 49.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 73 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 6600,00грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь втрати від інфляції у розмірі 526,48 грн. та трьох проценти від простроченої суми у розмірі 114,79 грн., суд виходить з наступного.

Приписами п. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування інфляційних в розмірі 127,06грн. та 3% річних за користування коштами в сумі 124,16грн., суд провівши власні розрахунки встановив, що вони є обґрунтованими та вірно розрахованими, а тому в підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь пені у сумі 832,01грн., суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 5.11 передбачено, що за прострочення оплати рахунків експедитор за рахунок замовника перевезення або у випадку, передбаченого договором за власний кошт виплачує перевізнику неустойку у розмірі 0,1 % від суми, що підлягає виплаті, за кожен день прострочення , але не більше подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми.

За змістом частини 3 статті 1 Закону України "Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне виконання плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм па праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження своєї діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 832,01грн. на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст. 253-255, 549 ЦК України, ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому є такими, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача 8102,00грн. судових витрат, понесених останнім, які складаються з 2102,00грн.- судового збору та 6000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу вказаних статей суд дійшов висновку про те, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.

Як вбачається з договору 8.259-А про надання професійної правничої допомоги від 15.04.2020 укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Інтелкрафтс», адвокатське об`єднання, зобов`язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. Професійна правнича допомога, що надається за цим Договором: підготовка позовної заяви та всіх необхідних документів, пов`язаних з розглядом справи, звернення до суду, представництво інтересів Клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у господарській справі за позовом Клієнта до ФОП СОБОЛЕВ ВАЛЕРІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ про стягнення заборгованості за договором № КБР-35/05/11 від 18.05.2011 року. (п.1.1-1.2 договору)

Відповідно до п. 4.1.1 договору за надання професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду у наступних розмірах: підготовка позовної заяви, звернення до суду та представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції - 6000,00 грн. (шість тисяч гривень), без ПДВ. При цьому, згідно п. 4.4 договору за результатами надання професійної правничої допомоги на кожній стадії судового процесу складається Акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті зазначається, яка саме правнича допомога була надана та її вартість.

Відповідно до Акту Приймання-передачі наданих послуг від 08.07.2020 даним актом підтверджується повне та належне виконання адвокатом послуг пов`язаних з наданням позивачу юридичних послуг, а саме: - Вивчення та аналіз положень Договору №КБР-35/05/11 - 200,00грн.; - Надання консультацій Клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання Договору №КБР-35/05/11 - 300,00грн.; - Складання тексту позовної заяви - 3000,00 грн.; - Роздруківка і посвідчення копій документів - 750,00грн. - Надання консультації Клієнту з приводу відкриття провадження у справі порядку і строків судового розгляду, роз`яснення Клієнту змісту ухвал - 750,00грн. - Підготовка процесуальних документів - 1000,00грн. Загальна вартість виконаних робіт складає 6000,00грн.

Вирішуючи питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вказує на те, що надання консультацій Клієнту щодо порядку стягнення заборгованості, участі у нарадах клієнта з питань збирання доказів виконання Договору №КБР-35/05/11 та надання консультації Клієнту з приводу відкриття провадження у справі порядку і строків судового розгляду, роз`яснення Клієнту змісту ухвал, а також підготовка процесуальних документів є нероздільними одна від одної та є підготовчими, супутніми послугами для складання тексту позовної заяви, а тому перелічені послуги не можуть бути надані окремо одна від одної, що свідчить про необгрунтованість відокремлення вартості такої, при цьому, при сьому роздруківка та засвідчення копій додатків взагалі не є послугою, яка відноситься до послуг з правничої допомоги, а відтак, враховуючи, малозначність справи, суд дійшов висновку, що справедливим є покладення на відповідача судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3000,00грн.. у зв`язку з чим, суд дійшов висновку, що інша частина витрат на професійну правничу допомогу, які понесені позивачем в розмірі 3000,00грн. є необґрунтованими та не доведеними.

З огляду на недоведеність частини витрат на адвоката, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00грн., а також витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00грн..

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.73-77, 86, 129, 182, 183, 235, 236-238, 252,254, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Соболєва Валерія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Свестюка, 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233, п/р НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 322313) суму заборгованості за договором №КБР-35/05/11 від 18.05.2011, яка складається з 6600,00грн. - основного боргу, 127,06грн. - інфляційних витрат, 124,16грн. - 3% річних від простроченої суми, 832,01грн. - пені.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Соболєва Валерія Олександровича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. Євгена Свестюка, 23, офіс 1016, код ЄДРПОУ 37396233, п/р НОМЕР_2 в АТ "Укрексімбанк" в м. Києві, МФО 322313) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102,00грн., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00грн.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк та порядку, визначеними ст. 241 ГПК України і може бути оскаржене в стоки і в порядку, визначеними ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.08.2020.

Суддя Н.А. Новікова