Ухвала суду № 91167550, 27.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"27" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2496/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» про забезпечення позову за вх. № 2-3643/20 від 25.08.2020р. у справі № 916/2496/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» (Багатофункціональний ТВО комплекс «Рів`єра», с. Фонтанка, Лиманський район, Одеська область, 67571)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кутлуер Ібрахім ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 648 748,89 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» (надалі - ТОВ «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Кутлуера Ібрахіма (надалі - ФОП Кутлуер Ібрахім) 648 748,89 грн., з яких 584 737,22 грн. - основний борг, 36 827, 86 грн. - штрафна санкція за договором (пеня), 5526,70 грн. - 3% річних, 21 657, 11 грн. - інфляційних втрат.

Разом із позовною заявою до Господарського суду Одеської області ТОВ «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» подано заяву про забезпечення позову за вх. №2-3643/20 від 25.08.2020р., в якій позивач просить суд накласти арешт на грошові кошти в касі та на поточних рахунках, а також на інше майно відповідача ФОП Кутлуера Ібрахіма, у тому числі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , торгівельна площа - об`єкт №102, в межах ціни позову - 648 748,89 грн.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що на виконання договору оренди від 18.06.2019 року позивачем було передано у користування відповідачу торгівельну площу - об`єкт №120, загальною площею 140 кв.м., який розташований за адресою: Одеська обл., Лиманський район, село Фонтанка, багатофункціональний торгівельно-виставковий-офісний комплекс «Рів`єра», проте, в порушення умов Договору ФОП Кутлуер Ібрахім відмовляється від виконання зобов`язання по сплаті орендної плати, операційних і комунальних послуг, а також внеску на рекламу.

Позивач звертає увагу суду на те, що саме факт тривалого невиконання Відповідачем свого обов`язку по сплаті всіх платежів в рамках договору є підставою для вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, а саме накладення арешту на грошові кошти в касі та на поточних рахунках, а також на інше майно відповідача ФОП Кутлуера Ібрахіма.

У зв`язку з вказаними обставинами ТОВ «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» вказує, що невжиття заходів забезпечення позову, істотно ускладнить або навіть унеможливить виконання рішення суду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.138 ГПК України заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно зі ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Вимогами ч.1 ст.137 ГПК України встановлені такі види заходів забезпечення позову, як накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї статті.

Згідно з ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Суд, вирішуючи питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача, повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у позовній заяві боргу.

Судом встановлено, що предметом позовних вимог позивача є стягнення з відповідача боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 648 748,89 грн. за договором оренди від 18.06.2019р.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58).

Проаналізувавши заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в касі та на поточних рахунках, а також на інше майно відповідача ФОП Кутлуера Ібрахіма, у тому числі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , торгівельна площа - об`єкт №102, в межах ціни позову - 648 748,89 грн., суд не вбачає посилань на те, які докази вказують на наявність обставин, з якими пов`язується застосування цього заходу до забезпечення позову, та в чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення в разі задоволення позову, вважає що заявником належним чином не обґрунтовано причини звернення із заявою про забезпечення позову із наданням достатніх та відповідних доказів.

Суд зауважує, що умовами Договору оренди передбачено заходи щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача.

Так, умовами Договору передбачено, що після припинення дії договору або закінчення строку оренди відповідач зобов`язаний повернути позивачу орендовані приміщення у тому ж стані, у якому вони були одержані від позивача, згідно з описом, наведеним в Акті приймання-передачі, з урахуванням нормального зносу. ( п. 22.1 Договору).

Під час повернення орендованих приміщень обидві сторони повинні укласти Акт про стан орендованих приміщень, який підтверджує стан орендованих приміщень та містить перелік всього майна, яке слід залишити в орендованих приміщеннях, якщо сторони дійшли згоди про те, що окреме майно залишається в орендованих приміщеннях. (п. 22.2 Договору).

Пунктом 22.7. Договору передбачено, що у разі не повернення відповідачем орендованих приміщень у порядку, визначеним цим договором, протягом одного місяця з моменту закінчення строку оренди та/або припинення та/або розірвання Договору, позивач має право вилучити наявне у орендованих приміщеннях майно відповідача та направити його для зберігання на будь-який склад для тимчасового зберігання, або розмістити у будь-якому іншому місці, або знищити (утилізувати) таке майно за своїм вибором. Для цього позивач створює комісію, яка складає Акт опису майна відповідача.

Якщо відповідач істотним чином порушує будь-які свої зобов`язання за цим Договором та не дотримується вимог щодо повідомлення позивача про виправлення такого порушення або не звільняє орендовані приміщення у кінці строку оренди, позивач має право на відключення постачання електроенергії, води та газу до орендованих приміщень (п. 24.5 Договору).

Договір набуває чинності після його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (п.30.7. Договору).

Крім того, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від « 11» березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» було запроваджено певні карантині заходи, з метою протидії поширенню короновірусної інфекційної хвороби COVID-19, які спрямовані на призупинення діяльності або обмеження діяльності деяких суб`єктів господарювання.

Аналізуючи положення вище зазначеної постанови КМУ, суд критично оцінює доводи позивача щодо ухилення відповідача від виконання зобов`язань за спірним договором та зазначає, що це не може бути підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачем є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Частиною 11 статті 137 ГПК України передбачено недопущення вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Також, наявність у позивача об`єктивного сумніву вважати, що рішення суду буде виконане, за відсутності належних доказів у цій частині не є достатньою підставою для забезпечення позову, адже такий процесуальний інститут як, «забезпечення позову у вигляді накладання арешту на кошти» має наслідком позбавлення особи права на вільне розпорядження власним майном, у зв`язку з чим для його застосування мають існувати реальні підтверджені доказово причини, а не лише бажання позивача примусити відповідача провести розрахунки всіх платежів в рамках договору, нарахованих позивачем, які є предметом розгляду в суді.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВІ БІЗНЕС ПОГЛЯДИ» (вх. № 2-3643/20 від 25.08.2020р.) про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набрала чинності 27.08.2020 року та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали Господарського суду Одеської області.

Повний текст ухвали складено 27 серпня 2020 р.

Суддя О.В. Цісельський