Рішення № 91167486, 17.08.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"17" серпня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1491/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М., розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича про стягнення витрат на професійну правничу допомогу по справі №916/1491/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 )

до відповідача: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039,м. Одеса, вул. Артилерійська, 1)

про стягнення 58 276,83 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Тарановський Д.С. - ордер №697496 від 22.05.2020р.

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні судді Господарського суду Одеської області Щавинської Ю.М. перебувала справа №916/1491/20 за позовом Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича до Департаменту комунальної власності Одеської міської ради про стягнення 58 276,83 грн.

Під час судових дебатів представник позивача звернувся до суду з усною заявою, в порядку ч.8 ст. 129 ГПК України, про надання йому можливості протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати до суду докази витрат на правничу допомогу, які позивач поніс в зв`язку із розглядом справи.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 3.08.2020р. позов задоволено частково, стягнуто з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича заборгованість у сумі 14 194, 13 грн, судовий збір у сумі 511, 97 грн, в задоволенні решти позову відмовлено.

При цьому, враховуючи вищевказану заяву позивача, судом при прийнятті рішення не було вирішено питання розподілення витрат на правову допомогу. Водночас рішенням від 3.08.2020р. суд, в порядку ст.ст.221 та 238 ГПК України, призначив судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 17 серпня 2020 р. о 13год.45хв.

06.08.2020р. до суду від позивача надійшли докази понесення витрат на правничу допомогу, а саме оригінал детального розрахунку витрат на професійну допомогу (т.2, а.с.115) та виписка з рахунку адвокатського об`єднання "ТДС ГРУП", що підтверджує надходження коштів від ФОП Пушкар М.П. на рахунок об`єднання.

17.08.2020р. від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради електронним зв`язком до суду надійшли заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх заперечень департамент зазначає, що у наданому до матеріалів справи детальному розрахунку відсутні обґрунтування щодо заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, адже не вказано, з чого саме адвокат виходив при встановленні тієї або іншої вартості наданих ним послуг, не зазначено скільки всього часу знадобилося для виконання тих чи інших робіт.

Так, відповідач зазначає, що за зустріч, консультацію клієнта та узгодження правової позиції адвокатом виставлено рахунок на 700 грн, при цьому, на офіційному сайті юридичної компанії "ТДС ГРУП", директором якої є адвокат Тарановський Д.С., міститься інформація про безкоштовне консультування.

Крім того, департамент вважає сумнівною і заявлені суми в розмірі 1000 грн та 700 грн, які пов`язані із ознайомленням зі справою а також збиранням доказів, з огляду на те, що адвокат Тарановський Д.С. був представником Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у справі №522/5298/14, а тому, на думку відповідача, матеріали даної справи, як і її обставини представнику ФОП Пушкаря М.П. у даній справі були достеменно відомі.

Щодо заявленої суми в розмірі 1800 грн, пов`язаної із написанням позовної заяви про повернення безпідставно набутих коштів, департамент зазначає, що така сума є занадто перевищеною, адже стягнення коштів є досить поширеним спором, який у адвокатській практиці не вимагає додаткових зусиль для надання обґрунтувань.

Необґрунтованою, на думку департаменту, є й заявлена сума в розмірі 300 грн, яка пов`язана із подачею позовної заяви до суду, адже така позовна заява могла бути подана безпосередньо позивачем без прийняття у цьому участі адвокатом.

Щодо витрат у сумі 300 грн на пошук практики судів та 1000 грн на написання відповіді на відзив департамент також заперечує, оскільки вважає, що зазначені дії пов`язані між собою з огляду на те, що пошук практики судів адвокатом здійснювалась для обґрунтування відповіді на відзив.

У судове засідання 17.08.2020р. з`явився представник Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича, представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до суду не з`явився.

Представник позивача просив суд стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради витрати на правничу допомогу у сумі 7 500 грн.

Щодо заперечень відповідача в частині стягнення суми у розмірі 700 грн за зустріч, консультацію клієнта та узгодження правової позиції з підстав того, що на офіційному сайті юридичної компанії "ТДС ГРУП" міститься інформація про безкоштовне консультування, представник зазначив, що зазначена інформація стосується саме онлайн консультацій.

Щодо посилань відповідача на те, Тарановський Д.С. був представником Департаменту комунальної власності Одеської міської ради у справі №522/5298/14 за позовом , а тому йому відомі матеріали та обставини даної справи, представник зазначив, що при звільненні з департаменту усі документи та матеріали передавалися за актом-приймання передачі та жодних доказів по справі №522/5298/14 у адвоката не збереглось.

Проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 ГПК України.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За приписами ч.3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається з поданої позивачем заяви, останній, заявляючи вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу, зазначає, що такі витрати склали 7 500 грн.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Згідно з положеннями пункту 4 статті 1, частини третьої статті 27 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 "Послуги. Загальні положення" цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

З огляду на предмет договору про надання правової допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги, зокрема, у зв`язку із вирішенням спору в суді.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивач за первісним позовом відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу представником Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича надано суду договір про надання правової допомоги від 22.01.2020р., укладений між ФОП Пушкарем М. П. та Адвокатським об`єднанням "ТДС ГРУП" (т.1 а.с.164-168), детальний розрахунок наданих послуг (т 2 а.с.115), виписка з рахунку адвокатського об`єднання "ТДС ГРУП", що підтверджує надходження коштів від ФОП Пушкар М.П. на рахунок об`єднання (т.2 а.с.116).

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2020р. між ФОП Пушкар М. П. (клієнт) та адвокатським об`єднанням "ТДС ГРУП" (адвокатське об`єднання) укладено договір №47 про надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1 договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу, а саме повернення безпідставно набутих коштів по договору оренди нежитлового приміщення першого поверху, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська 34/6, в обсязі та на умовах визначених даним договором. Оплата за цим договором складає 7 500 грн, які перераховуються клієнтом на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання протягом 5-ти робочих днів з моменту підписання договору.

Згідно до п. 7.1 цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до п.8.3 договору детальний перелік послуг, а також розмір та порядок оплати клієнтом адвокатському об`єднанню гонорару та фактичних витрат, пов`язаних із виконанням даного договору, окремо обумовлюється сторонами та може визначатися додатковою угодою до цього договору або усно.

Згідно наявного в матеріалах справи опису наданих послуг вбачається, що адвокатом Тарановським Д.С. було надано наступну правову допомогу: зустріч, консультація клієнта, узгодження правової позиції - 700 грн, ознайомлення зі справою - 1000 грн, збір доказів - 700 грн, написання позовної заяви про повернення безпідставно набутих коштів - 1800 грн, написання клопотання про витребування доказів - 500 грн, подача позовної заяви про повернення безпідставно набутих коштів із додатками до Господарського суду Одеської області - 300 грн, пошук практики судів - 300 грн, написання відповіді на відзиві відповідача - 1200 грн, участь у двох судових засіданнях - 1000 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд зазначає про доведеність позивачем факту понесених ним витрат на послуги адвоката у розмірі 7 500 грн.

Водночас, суд вказує, що за змістом п. 3 ч. 4 ст.129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно.

Так, рішенням суду від 3.08.2020р. позов Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича задоволено частково, стягнуто з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на користь Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича заборгованість у сумі 14 194, 13 грн, судовий збір у сумі 511, 97 грн, в задоволенні решти позову відмовлено.

За таких обставин, оцінивши правомірність вимог Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича щодо покладання на відповідача обов`язку відшкодування понесених ним витрат на правову допомогу, виходячи із загальних принципів справедливості та верховенства права, з огляду на часткову відмову у позові, з урахуванням п.3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд вважає за доцільне та правомірне витрати на правову допомогу покласти на обидві сторони пропорційно.

Водночас, суд, розподіляючи судові витрати, не враховує суму витрат у розмірі 500 грн., пов`язаних із написанням клопотання про витребування доказів, оскільки у задоволенні такої заяви судом було відмовлено протокольною ухвалою від 3.08.2020р.

Щодо заперечень Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стосовно посилань департаменту на те, що на офіційному сайті юридичної компанії "ТДС ГРУП", директором якої є адвокат Тарановський Д.С. міститься інформація про безкоштовне консультування клієнтів в той час, як адвокатом виставлено рахунок на 700 грн за вказану послугу, суд зазначає, що з усних пояснень, які були надані представником позивача у судовому засіданні встановлено, що зазначена інформація, яка міститься на офіційному сайті юридичної компанії "ТДС ГРУП" стосується саме онлайн консультацій.

Крім того, посилання відповідача на те, що адвокат Тарановський Д.С. був представником Департаменту комунальної власності Одеської міської ради при розгляді справи №522/5298/14 судом також не беруться до уваги, оскільки зазначене жодним чином не свідчить про неможливість здійснення ним пошуку практики по зазначеній справі, що пов`язана з витрачанням його часу.

Інші твердження департаменту не можуть бути визнані судом обґрунтованими та такими, що свідчать про наявність підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги або відмову у їх стягненні.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 232, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039,м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) на користь Фізичної особи-підприємця Пушкаря Миколи Петровича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 1704 /одну тисячу сімсот чотири/ грн 95 коп. витрат на правову допомогу.

3. У задоволенні решти заяви відмовити.

Додаткове рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Повний текст складено 25 серпня 2020 р.

Суддя Ю.М. Щавинська