Рішення № 91167476, 13.08.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року Справа № 910/15895/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛ-ПЛЮС",

(02099, м. Київ, вул. Сормовська, 13, код ЄДРПОУ 35030421),

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Зінченка Олександра Васильовича,

( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (01030, м.Київ, вул. Леонтовича, 6)

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар судового засідання Сулейманова С.М.

Представники:

від позивача: Рибка О.В., за довіреністю,

від відповідача: Матвієнко Н.В., за ордером,

від ІІІ особи:

СУТЬ СПОРУ: припинення дії договору від 01.01.2008 «Про надання послуг паркування транспортних засобів», зобов`язання припинити вести господарську діяльність. -

11.11.2019р. ТОВ «СЛ-ПЛЮС» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи - підприємця Зінченка Олександра Васильовича про: припинення дії договору від 01.01.2008р. «Про надання послуг паркування транспортних засобів», укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «СЛ-ПЛЮС» та фізичною особою - підприємцем Зінченком Олександром Васильовичем; зобов`язання фізичної особи - підприємця Зінченка Олександра Васильовича припинити вести господарську діяльність на території майданчиків та за власний рахунок демонтувати самовільно встановлені рекламні вивіски на приміщенні охорони та огорожі, що розташована на майданчиках для паркування за адресою: м. Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик № 1 (між вул. Л.Руденко та просп.. П.Григоренка) та майданчик № 2 (між вул. Л.Руденко та просп.. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019р. вказану позовну заяву ТОВ «СЛ-ПЛЮС» з доданими до неї матеріалами було передано за територіальною підсудністю до Господарського суду Миколаївської області.

Зазначена ухвала в апеляційному порядку оскаржена не була та 11.12.2019р. матеріали справи №910/15895/19 надійшли до Господарського суду Миколаївської області та за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим у справі визначено суддю Ткаченка О.В.

Ухвалою суду від 16.12.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28 січня 2020 року.

24.01.2020р. від відповідача до суду надійшов відзив на позов, за змістом якого позовні вимоги він вважає недоведеними, вказує, що передані йому місця за укладеним з позивачем договором від 01.01.2018 використовує виключно для паркування наявних у нього транспортних засобів та жодної господарської діяльності на цій території не здійснює. При цьому відповідач повідомив, що займається господарською діяльністю з купівлі-продажу автомобілів, має зареєстровану торгову марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та підтверджує факт розміщення рекламного оголошення своєї діяльності з продажу автомобілів - автосалон «ІНФОРМАЦІЯ_1», проте вказує, що наведені рекламні оголошення не містять вказівку на розміщення автосалону на території позивача, а тому вважає їх неналежними доказами здійснення відповідачем господарської діяльності саме за цією адресою.

Також 24.01.2020р. відповідачем надано письмові пояснення щодо наданого позивачем в якості доказу - акту обстеження майданчика для паркування від 30.08.2019р. за адресою: м. Київ, проспект М.Бажана, майданчик №1, №2 (між вулицями Л.Руденко та П.Григоренка), в межах ІІІ територіальної зони паркування в м.Києві (паркувальний майданчик).

27.01.2020р. від позивача надійшло клопотання про залучення додаткових доказів, а саме копії акту обстеження майданчику для паркування від 30.08.2019р. за адресою: м. Київ, проспект М.Бажана, майданчик №1, №2 (між вулицями Л.Руденко та П.Григоренка), в межах ІІІ територіальної зони паркування в м.Києві (паркувальний майданчик), що був складений КП «Київтранспарксервіс», та матеріали фотофіксації.

Ухвалами суду від 28.01.2020р., від 11.02.2020р. та від 12.03.2020р. підготовче засідання відкладалось, в т.ч. строк підготовчого провадження судом продовжувався.

Ухвалою суду від 11.02.2020р. до участі у справі було залучено КП «Київтранспарксервіс» в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні позивача.

03.03.2020р. від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач просив витребувати у КП «Київтранспарксервіс» оригінал акту обстеження майданчику для паркування від 30.08.2019р. за адресою: м.Київ, пр. М.Бажана, майданчик №1, №2 (між вулицями Л.Руденко та П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування в м.Києві (паркувальний майданчик) та електронні докази - фотокартки прикладені до акту обстеження.

Ухвалою суду від 12.03.2020р. підготовче засідання було відкладено на 02.04.2020р., витребувано у третьої особи зазначені позивачем у клопотання докази.

23.03.2020р. від КП «Київтранспарксервіс» до суду надійшли пояснення у справі, в яких третя особа зазначила, що вона є єдиним оператором з паркування транспортних засобів у м.Києві відповідно до рішення Київської міської ради від 26.06.2007р. №930/1591, та відповідно до умов п. 17.3.2 Правил благоустрою міста Києва, оператор не має права здійснювати на земельних ділянках, на яких розташовані спеціально обладнані та відведені місця для паркування, будь-яку діяльність, окрім надання платних послуг з паркування транспортних засобів та обладнання таких місць. Згідно з пунктом 24 Правил паркування транспортних засобів, оператор зобов`язаний використовувати майданчик для паркування за призначенням. 01.12.2017р. за №ДНП-2017-12/33 між третьою особою та позивачем у даній справі був укладений договір про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування, відповідно до умов якого, у експлуатацію позивачу були передані і спірні майданчики для паркування. Третя особа зазначила у поясненнях, що ТОВ «СЛ-Плюс» здійснювало діяльність з надання послуг з паркування на спірних паркувальних майданчиках з порушенням умов договору від 01.12.2017р. за №ДНП-2017-12/33, що було встановлено під час моніторингу та обстеження, на підтвердження чого складений відповідний акт перевірки від 30.08.2019р. За таких обставин, комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» було у односторонньому порядку розірвано договір від 01.12.2017р. за №ДНП-2017-12/33 шляхом направлення ТОВ «СЛ-Плюс» відповідного повідомлення. У зв`язку з чим, третя особа у даних поясненнях просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

01.04.2020р. від третьої особи до суду надійшли оригінали акту обстеження майданчику для паркування від 30.08.2019р. та диск з електронними доказами (фотографіями).

Ухвалою суду від 02.04.2020р. у зв`язку із вжиттям карантинних заходів, з огляду на впровадження постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції постанови від 04.05.2020р. №343) на період з 12.03.2020р. по 22.05.2020р. на всій території України карантину, а також на запровадження з 16.03.2020р. на території адміністративної будівлі Миколаївської обласної ради обмежувальних та профілактичних заходів (розпорядження голови Миколаївської обласної ради «Про заходи щодо недопущення поширення випадків захворювань, спричинених новим коронавірусом» № 35-р від 13.03.2020р.), з 16.03.2020р. було обмежено доступ громадян та учасників судового процесу до Господарського суду Миколаївської області, тому підготовче засідання будо відкладено без визначення дати судового засідання.

Ухвалою суду від 25.05.2019р. підготовче засідання було призначено на 18.06.2020р.

18.06.2020р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, за змістом яких відповідач заперечує проти встановлених третьою особою у акті порушень, зазначаючи, що: у акті жодним чином не зазначено працівники якого підприємства, установи чи організації проводили обстеження майданчику (вказані посади, проте відсутні вказівки на те, на якому підприємстві займають означені посади особи, які підписали акт); акт підписаний особами, трудові відносини яких з відповідачем жодним чином не підтверджені; в матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження прав та повноважень осіб, що підписали акт, на проведення перевірок чи обстежень; відсутні докази спілкування осіб, зазначених у акті із охоронцем паркувального майданчика та акт не містить жодної інформації, яка б надала можливість ідентифікувати особу охоронця; матеріали фотофіксації, долучені до акту не містять ані дати ані часу проведення фотофіксації; з долучених до матеріалів справи фотокопій на думку відповідача неможливо встановити достовірно ані місцезнаходження паркувального майданчику, обстеження якого проводилось, ані кількість припаркованих автомобілів, ані порушення санітарних норм, ані факту розміщення реклами відповідача саме на паркувальному майданчику. При цьому відповідачем зазначено, що огляд майданчиків для паркування, за результатом якого був складений акт від 30.08.2019р. в порушення приписів п.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п.6 Правил паркування транспортних засобів, затверджених постановою КМУ від 03.12.2009р. №1342, був проведений без присутності та без повідомлення керівника позивача чи відповідача або іншої уповноваженої особи. Вказані обставини, на думку відповідача, свідчать про невідповідність акту обстеження майданчику для паркування від 30.08.2019р. та наданих фотографій вимогам ст. ст. 76-78 ГПК України, що в свою чергу, свідчить про те, що ані позивачем ані третьою особою не надано жодного доказу порушення відповідачем умов договору.

Ухвалою суду від 18.06.2020р. було закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2020р.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився.

Як вбачається з матеріалів справи, третя особа була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не скористалась своїм процесуальним правом участі в судовому засіданні.

В судовому засіданні 13.08.2020р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

01 січня 2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю «СЛ-Плюс» (сторона-1 за договором) та фізичною особою-підприємцем Зінченко Олександром Васильовичем (сторона-2 за договором) був укладений договір про надання послуг паркування транспортних засобів, відповідно до умов якого сторона-1 зобов`язалась надати послуги паркування транспортних засобів сторони 2 на території для паркування транспортних засобів за адресою: м.Київ, проспект М.Бажана, майданчик №1, №2 (між вулицями Л.Руденко та П.Григоренко), а сторона-2 зобов`язалась провести оплату наданих послуг сторони-1 та дотримуватись умов даного договору (п.1.1 договору).

Відповідно до умов п.1.2 договору замовнику надається 60 місць для паркування транспортних засобів.

Розділом 2 договору його учасники узгодили права та обов`язки сторін.

Так, сторона-1 (позивач у справі) зобов`язалась надавати послуги стороні-2 передбачені умовами договору; надавати стороні-2 у користування зарезервовані місця; контролювати дотримання правил пожежної та санітарної безпеки стороною-2; забезпечити наявність зарезервованих місць вільними; гарантувати вільний доступ до місць паркування транспортних засобів сторони-2; в разі припинення надання послуг, передбачених умовами даного договору, попередити про це сторону-2 у письмовому вигляді за 15 днів до дня такого припинення (п.п.2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6 договору).

В свою чергу, сторона-2 (відповідач у справі) зобов`язалась виконувати вимоги, передбачені умовами даного договору; здійснювати охорону наданих місць паркування транспортних засобів власними силами; за необхідності власними силами забезпечити себе електроенергією; вчасно та в повному обсязі проводити оплату за надання послуг, передбачених умовами даного договору; виконувати правила техніки безпеки, пожежної та екологічної безпеки та утримувати зайняті транспортними засобами місця у чистоті; не допускати ушкодження транспортних засобів третіх осіб, що розміщені на інших місцях для паркування транспортних засобів; не вести будь-якої господарської діяльності на території майданчика для паркування та використовувати зарезервовані місця виключно для паркування транспортних засобів (п.п.2.3.1, 2.3.1, 2.3.3, 2.3.4, 2.3.5, 2.3.6, 2.3.7 договору).

Відповідно до п.2.4.2 договору, сторона-2 має право обладнати надані місця для паркування транспортних засобів огорожею, що, за необхідності, легко демонтується і не завдає шкоди дорожньому покриттю та благоустрою майданчика, а також оновити дорожнє покриття, що знаходиться на місцях паркування, зайнятих стороною-2.

В силу умов п. 5.1 даний договір набуває чинності з 01.01.2018р. і діє до 31.12.2018р.

Якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не попередить письмово другу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія продовжується ще на один рік (п.5.5 договору).

Умовами п. 5.3 договору, його учасники визначили випадки, за яких договір може достроково припинити свою дію, а саме: за взаємною згодою сторін до закінчення строку дії цього договору; у випадку рішення компетентного суду, прийнятого у зв`язку з порушенням однією із сторін умов даного договору; в разі порушення умов даного договору; використання стороною 2 зарезервованих місць для паркування не за призначенням; у випадку, передбаченому п.6.4 даного договору.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним 02.08.2019р. під час обстеження паркувального майданчика було виявлено, що відповідачем самовільно на зарезервованих місцях, наданих для паркування транспортних засобів, розміщено приміщення з вивіскою «Автосалон «ІНФОРМАЦІЯ_1», що прямо заборонено умовами договору.

Того ж дня позивач звернувся до відповідача з вимогою за №5 про здійснення у добровільному порядку власними силами та за власні кошти демонтаж вивіски впродовж двох днів (а.с.14).

Відповідач отримав вказану вимогу09.08.2019р., про що свідчить відповідна відмітка про отримання на копії вимоги.

05.08.2019р. за №1 відповідач надав позивачу відповідь на вимогу, в якій повідомив про те, що рекламна вивіска «Автосалон «ІНФОРМАЦІЯ_1» на приміщенні охорони та огорожі буде демонтовано у терміни, зазначені у вимозі (а.с.15).

В подальшому, 12.08.2019р. за №6 позивач направив відповідачу повторну вимогу, в якій зазначив про те, що станом на дату вимоги вимога щодо демонтажу вивіски «Автосалон «ІНФОРМАЦІЯ_1» з приміщення охорони та огорожі. Відповідач отримав вказану вимогу 14.08.2019р., що підтверджується відповідною відміткою на копії вимоги (а.с.16).

Листом від 15.08.2019р. за №1 відповідач повідомив позивачу, що рекламні вивіски «Автосалон «ІНФОРМАЦІЯ_1» не було демонтовано по технічних причинах та буде демонтовано протягом двох днів (а.с.17).

19 серпня 2019 року за №2 позивач направив відповідачу листа-повідомлення про розірвання договору, за змістом якого зазначено, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов п. 2.3.7 договору, керуючись п. 2.1.6 та п. 5.3.3, позивач повідомляє відповідачу про дострокове розірвання договору в односторонньому порядку та відповідно до умов п. 2.3.8 договору вимагає звільненні зарезервованих за відповідачем місць для паркування.

Вказаний лист-повідомлення був отриманий відповідачем 20.08.2019р., що підтверджується відповідною відміткою на копії листа (а.с.18).

27 серпня 2019 року за №1 відповідач надав позивачу лист-відповідь на повідомлення про розірвання договору, в якому зазначив, що вважає договір діючим та таким, що відповідає вимогами чинного законодавства, оскільки господарська діяльність, яку проводить відповідач, в т.ч. по розміщенню на огорожі та приміщенні охорони вивісок «Автосалон «ІНФОРМАЦІЯ_1» відповідає умовам договору та не порушує вимог чинного законодавства, а в силу вимог ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін тільки в разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або Законом та за рішенням суду.

Позивач відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України визначив ефективним способом захисту відновлення становища, яке існувало до порушення та припинення правовідношення, вчиненого у формі розірвання договору від 01.01.2018р. про надання послуг паркування транспортних засобів, у зв`язку з чим, просить суд припинити дію вказаного договору та зобов`язати відповідача припинити вести господарську діяльність на території майданчиків та за власний рахунок демонтувати самовільно встановлені рекламні вивіски на приміщенні охорони та огорожі, що розташована на майданчиках для паркування за адресою: м.Київ, Дарницький район, просп. Бажана, майданчик №1 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) та майданчик №2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м.Києва.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб`єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права. Під способами захисту права слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення. Після з`ясування фактичних обставин суд може зробити висновок про відповідність заявленої матеріально - правової вимоги способам захисту права і про порушення охоронюваного законом інтересу позивача. У разі встановлення, що заявлені вимоги за своїм змістом не відповідають матеріально-правовим способам захисту права, суд приймає рішення про відмову у позові.

Так, право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до приписів вказаної статті кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або Законом. Аналогічні приписи містяться і в ст. 20 Господарського кодексу України.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ст. 658 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач зазначив підставою для припинення дії договору ведення відповідачем господарської діяльності на наданих йому позивачем майданчиках для паркування та використання зарезервованих місць не для паркування транспортних засобів.

На підтвердження позивач послався на проведене ним 02.08.2019р. обстеження паркувального майданчика.

Проте, акту відповідного обстеження паркувальних майданчиків, наданих відповідачу за умовами спірного договору, здійсненого 02 серпня 2019 року або у будь-яку іншу дату саме позивачем - ТОВ «СЛ-Плюс» матеріали справи не містять.

Натомість, позивач надав суду акт обстеження майданчика для паркування, складений 30 серпня 2019 року комісією у складі: начальника відділу фінансово-економічної безпеки Опришко В.А., головного спеціаліста відділу фінансово-економічної безпеки Пристинської Н.П. та головного спеціаліста розробки схем організації дорожнього руху Семенчук М.Ю. (а.с.67).

Відомостей до складу якої юридичної особи входять члени комісії з перевірки у акті обстеження не зазначено.

В ході розгляду справи судом було з`ясовано, що вказаний акт був складений представниками Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» під час здійснення контролю за виконанням договору, укладеного між КП «Київтранспарксервіс» та ТОВ «СЛ-Плюс» 01.12.2017р. за №ДНП-2017-12/33 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування (пояснення від 20.03.2020р. №053/05-1162).

З даного акту вбачається, що комісією в ході обстеження були здійснені обміри та фотофіксацію паркувального майданчика (роздруківки фото додаються), та на момент обстеження території паркувального майданчика комісією виявлені наступні недоліки:

- на майданчику №1 припарковано понад 140 автомобілів, а на майданчику №2 припарковано понад 130 автомобілів всупереч схемі ОДР;

- на території паркувального майданчика розміщено автосалон «ІНФОРМАЦІЯ_1», який здійснює господарську діяльність з продажу транспортних засобів, що підтверджується рекламною вивіскою та інформацією про режим роботи автосалону;

- територія майданчика не прибрана та має незадовільний санітарний стан;

- відсутня розмітка місць для паркування згідно схеми ОДР;

- відсутні позначки місць пільгового паркування;

- на майданчику №1 відсутні знаки регулювання дорожнього руху 3.2.1, 5.38.1, 7.14, 4.2;

- на майданчику №2 відсутні знаки регулювання дорожнього руху 2.2, 5.38.1, 7.14.

Дослідивши додані до акту обстеження фотографії суд встановив, що вони не містять ідентифікуючих ознак, зокрема, зазначення відомостей геолокації з прив`язкою до місцевості, які дозволяють зробити висновок про те, в якій місцевості розташовані паркувальні майданчики, зображені на фотографіях.

Наявність рекламної вивіски на паркувальних місцях відповідачем не заперечується, однак з наданих суду у відзиві пояснень вбачається, що відповідач має зареєстровану торгову марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», дійсно розмістив рекламну вивіску на території майданчиків для паркування, наданих йому за договором, однак місце здійснення господарської діяльності у відповідача - м.Миколаїв, вул. Садова, 25а та м.Київ, вул. Нижній Вал, 15а.

Як вбачається з бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, фізична особа-підприємець Зінченко Олександр Васильович має зареєстроване місцезнаходження у АДРЕСА_1 , види діяльності: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 46.14 Діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткованням, суднами та літаками; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у.; 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у.; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 73.20 Дослідження кон`юнктури ринку та виявлення громадської думки, взятий на облік як платник податків у Головному управлінні ДПС у Миколаївській області, Миколаївське управління, Державна податкова інспекція у м. Миколаєві (Заводський р-н м. м, 43144729).

З наданого відповідачем договору оренди нерухомого майна від 31.08.2018р. (а.с.47-52) відповідач, як орендар, взяв у строкове платне користування частину асфальтованого майданчика на пристанційній території АС «Поділля» площею 756,0 кв.м, розміщене за адресою м.Київ, вул. Нижній Вал, 15А з метою розміщення торговельного об`єкту з продажу автомобілів.

Відповідно до ч. 1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Позивач не надав суду доказів здійснення ним 2 серпня 2019 року обстеження паркувального майданчика, переданого відповідачу за умовами договору від 01.01.2018р. про надання послуг паркування.

З листування між позивачем та відповідачем, здійсненого у серпні 2019 року вбачається, що позивачем було встановлено розміщення відповідачем рекламної вивіски.

Застережень щодо здійснення відповідачем господарської діяльності на паркувальних майданчиків надані суду копії листів (а.с.14-19) не містять.

Наданий в ході розгляду справи акт обстеження майданчика для паркування від 30.08.2019р., який був складений працівниками КП «Київтранспарксервіс» також не може бути прийнятий судом я доказ здійснення відповідачем господарської діяльності, оскільки, по-перше, у самому акті зазначено про здійснення обстеження двох паркувальних майданчиків №1 та №2 (між вул. Л.Руденко та просп. П.Григоренка) в межах ІІІ територіальної зони паркування м.Києва, однак в подальшому з тексту акту не вбачається на якому саме з майданчиків зафіксовані виявлені комісією недоліки; по-друге, зазначення про здійснення господарської діяльності підтверджується у акті лише посиланням на наявність рекламної вивіски з графіком роботи автосалону та жодних інших обставин, які б свідчили про здійснення відповідачем будь-якого з видів господарської діяльності, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у акті комісії не зазначено. При цьому, судом прийнято до уваги те, що надані третьою особою фотографії не надають можливості ідентифікувати місце проведення зйомки.

За таких обставин, твердження позивача про здійснення відповідачем на території майданчика для паркування господарської діяльності не знайшли свого підтвердження доказами, наявними у матеріалах справи.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини справи, оцінивши відповідно до ст. 86 ГПК України надані докази, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Учасники процесу:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛ-ПЛЮС», (02099, м. Київ, вул. Сормовська, 13, код ЄДРПОУ 35030421),

відповідач: Фізична особа - підприємець Зінченко Олександр Васильович, ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).

третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» (01030, м.Київ, вул. Леонтовича, 6)

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складений та підписаний 27 серпня 2020 року.

Суддя О.В. Ткаченко