Рішення № 91167313, 27.08.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" серпня 2020 р. Справа № 911/1421/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері»

до Фізичної особи-підприємця Трунтаєва Віталія Володимировича

про стягнення 25 871, 28 грн.

Представники: не викликалися

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області із позовною заявою б/н від 18.05.2020 (вх. № 1432/20 від 18.05.2020) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Трунтаєва Віталія Володимировича (відповідач) 25 871, 28 грн. заборгованості за договором поставки № 756 від 16.01.2019.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін надати суду певні документи.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань щодо сплати вартості поставленого товару, у зв`язку з чим він просить суд стягнути з відповідача 17 749, 86 грн. - основного боргу, 6 229, 84 грн. - пені, 1 774, 98 грн. - штрафу та 116, 60 грн. - 3 % річних. Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, а саме 2 102, 00 грн. судового збору.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103271681759, відзив на позовну заяву не надіслав.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері» (постачальник - позивач) та Фізичною особою-підприємцем Трунтаєвим Віталієм Володимировичем (покупець - відповідач) укладено договір поставки № 756, за умовами якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача продукти харчування (далі - товар), а відповідач - прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та за цінами, викладеними у додатках до цього договору.

Відповідно до п. 1.2 договору під додатками до цього договору маються на увазі додаткові угоди, специфікації, додатки, узгоджені позивачем замовлення відповідача, рахунки та видаткові накладні, які видаються позивачем. Всі додатки до даного договору становлять його невід`ємну частину.

Згідно з п. 1.4 договору поставка товару здійснюється окремими партіями. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, її часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) кожної партії товару узгоджується сторонами шляхом оформлення замовлень (специфікацій) на поставку товару відповідно до умов, визначених цим договором.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить від позивача до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару.

Відповідно до п. 5.1 договору вартість кожної одиниці товару та загальна вартість кожної партії товару, яка поставляється за цим договором, визначається сторонами відповідно до специфікації договору та вказується у видаткових накладних.

Згідно з п. 5.2 договору загальна сума договору складається з суми вартості товару, що поставляється із видатковими накладними до договору протягом терміну його дії. Будь-які накладні, в яких зазначений товар, який є предметом даного договору, поставляється виключно в рамках даного договору.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що розрахунок за кожну партію товару здійснюється відповідачем шляхом перерахування коштів у безготівковій формі на поточний рахунок позивача.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунок здійснюється в національній валюті - гривня.

Згідно з п. 6.4 договору відповідач зобов`язався здійснити оплату товару не пізніше 14 календарних днів з дати приймання товару відповідачем, що вказана в накладній.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що днем здійснення платежу за договором, а отже, днем виконання свого платіжного зобов`язання відповідачем, вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, зарахована на банківський рахунок позивача.

Відповідно до п. 7.3 договору приймання-передача товару здійснюється представниками обох сторін на складі доставки згідно наданих позивачем супроводжуючих документів на товар із підписанням відповідних накладних.

Згідно з п. 7.10 договору підписанням цього договору відповідач свідчить, що особи, які будуть підписувати накладні, товарно-транспортні накладні про приймання товару від імені відповідача, мають відповідні повноваження на таке підписання та прийняття товару в інтересах та на користь відповідача. Відповідач не має права не сплачувати поставлений позивачем товар та відмовитися від його приймання на підставі відсутності відповідних повноважень у особи, яка підписала від його імені відповідні документи і прийняла товар в інтересах і на користь відповідача.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами умов даного договору, вони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та цим договором.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом 10 календарних днів відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі 10 % вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

Згідно з п. 9.4 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше ніж 10 календарних днів, відповідач також сплачує на користь позивача пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Пунктом 9.10 договору передбачено, що для розрахунку розміру неустойки за цим договором вартість товару береться з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 12.1 договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими на це представниками і скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не заявить про намір припинити співробітництво за даним договором, даний договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік. Такий же порядок продовження строку дії договору передбачається на кожний наступний термін його дії.

На виконання умов договору поставки № 756 від 16.01.2019 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 17 749, 86 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними № 233 від 10.01.2020 на суму 4 872, 13 грн. та № 614 від 17.01.2020 на суму 12 877, 73 грн.

Проте, в порушення своїх договірних зобов`язань, відповідач за вищевказаний товар не розрахувався, у зв`язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 17 749, 86 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, належних та допустимих доказів, які підтверджують виконання ним договірних зобов`язань щодо оплати поставленого позивачем товару суду не надав.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів його оплати відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 17 749, 86 грн. основного боргу за договором поставки № 756 від 16.01.2019 є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, на підставі п. 9.3 та п. 9.4 договору, просить суд стягнути з відповідача пеню, яка за його розрахунком, здійсненим щодо кожної видаткової накладної, за якою мало місце прострочення платежу, за період з 02.02.2020 по 17.04.2020 складає 6 229, 84 грн., а також штраф у розмірі 1 774, 98 грн.

Відповідно до п. 9.3 договору у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору протягом 10 календарних днів відповідач сплачує на користь позивача штраф в розмірі 10 % вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції.

Згідно з п. 9.4 договору у випадку несвоєчасної оплати продукції згідно умов договору протягом більше ніж 10 календарних днів, відповідач також сплачує на користь позивача пеню, яка обчислюється з 11 дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписом ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунок штрафу, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Разом з тим, судом перевірено розрахунок пені, здійснений позивачем, та встановлено, що він суперечить вимогам ст. 253 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Таким чином, зважаючи на положення п. 6.4, 9.4 договору, ст. 253 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України, нарахування у даному випадку пені можливе за період з 04.02.2020 по 17.04.2020 (видаткова накладна № 233 від 10.01.2020) та з 11.02.2020 по 17.04.2020 (видаткова накладна № 614 від 17.01.2020) у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.

За таких обставин, за розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 700, 42 грн.

Також, зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов`язання щодо здійснення оплати за отриманий товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 % річних з простроченої суми грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 24.01.2020 по 17.04.2020 (розрахунок щодо кожної видаткової накладної, за якою мало місце прострочення платежу) складають 116, 60 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних, здійснений позивачем, та встановлено, що він є арифметично невірним, оскільки суперечить вимогам ст. 253 Цивільного кодексу України.

Таким чином, за розрахунком суду, зробленим з урахуванням п. 6.4 договору та ст. 253 Цивільного кодексу України, 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 114, 83 грн.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 756 від 16.01.2019 підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 20 340, 09 грн., з яких: 17 749, 86 грн. - основного боргу, 700, 42 грн. - пені, 1 774, 98 грн. - штрафу та 114, 83 грн. - 3 % річних, у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 5 529, 42 грн. - пені та 1, 77 грн. - 3 % річних суд відмовляє.

Судовий збір, відповідно приписів ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-74, 76-79, 86, 129, 237-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері» задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трунтаєва Віталія Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері» (04080, місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок 124, квартира 55, ідентифікаційний код - 39819673) 17 749 (сімнадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн. 86 коп. - основного боргу, 700 (сімсот) грн. 42 коп. - пені, 1 774 (одна тисяча сімсот сімдесят чотири) грн. 98 коп. - штрафу, 114 (сто чотирнадцять) грн. 83 коп. - 3 % річних та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи-підприємця Трунтаєва Віталія Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудс Делівері» 5 529 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн. 42 коп. - пені та 1 (одна) грн. 77 коп. - 3 % річних відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано: 27.08.2020.

Суддя Т.В. Лутак