Рішення № 91165668, 25.08.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

Справа № 278/3146/19

Провадження №2/278/332/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді - Зубчук І.В.

секретаря с/з - Яцюрук С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовною заявою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить:

- стягнути з ОСОБА_1 втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 1820,00 гривень та випрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що на підставі наказу від 05.12.2017 року №465-ДК Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області було здійснено перевірку, в результаті якої встановлено, що розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації від 27.03.2008 року №418 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка розташована на території Глибочицької сільської ради Житомирського району загальною площею 7,3098 га. з ведення особистого селянського господарства на землі іншого призначення (будівництво сервісного пункту для обслуговування населення) та зобов`язано останнього сплатити втрати сільськогосподарського виробництва у розмірі 1820 гривень. Вимоги припису відповідачем не виконані, що є порушенням вимог земельного законодавства і стали підставою для подачі позову.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні вищевказаного позову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, оскільки обов`язок сплатити втрати сільськогосподарського виробництва у випадку зміни цільового призначення земельних ділянок виникає у власника ділянки з моменту прийняття відповідного розпорядження про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, а розмір втрат визначається розрахунком, який є складовою частиною відповідного проекту землеустрою. А тому лише розпорядження районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок, а також затверджений таким розпорядженням проект землеустрою, у складі якого є розрахунок втрат сільськогосподарського виробництва, можуть бути належними, достатніми та достовірними доказами заявлених позовних вимог. Окрім того відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів наявності розрахунку втрат сільськогосподарського виробництва у складі проекту землеустрою, який як зазначено в позовній заяві, було затверджено розпорядження Житомирської районної державної адміністрації від 27.03.2008 року №418, а тому позивачем не доведено належними, достатніми та достовірними доказами наявність обставин, які слугували підставою для звернення до суду з даним позовом (а.с.27-29).

Позивачем подано відповідь на відзив, в якому зазначено, що 15 грудня 2017 року Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області стало відомо про відповідні порушення норм чинного законодавства, так як саме даного числа було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства, в результаті якої і було встановлено відповідні правопорушення, а саме те, що відповідачем не сплачено втрати сільськогосподарського виробництва в результаті зміни цільового призначення земельної ділянки. Зазначені обставини відповідач визнає у своєму відзиві (а.с.35-37).

Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та просила його задовольнити з підстав зазначених в ньому та не заперечувала проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився. У відповідності до ч.6 ст.128 ЦПК України належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи за адресою проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи те, що у справі є достатньо матеріалів про права та взаємовідносини сторін, зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи у відсутності відповідача та представника позивача, що відповідає вимогам ст.280 та ч.2 ст.247 ЦПК України.

В зв`язку з неявкою в судове засідання сторін розгляд справи проводиться відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши доводи учасників справи, викладені у відзиві та відповіді на відзив, та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Власником об`єкта нерухомого майна - земельної ділянки площею 7,3098 га. є відповідач ОСОБА_1

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 05 грудня 2017 року №465 ДС «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель» вирішено здійснити державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час додержання встановленого законодавством порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, згідно з Порядком визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (а.с.8).

За змістом частини першої статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

Як вбачається із акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом-земельною ділянкою №465-ДК/327/АП/09/01/-17 від 15 грудня 2017 року, розпорядженням Житомирської районної державної адміністрації від 27.03.2008 №418 гр. ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки, яка розташована на території Глибочицької сільської ради Житомирського району загальною площею 7,3098 га з ведення особистого селянського господарства на землі іншого призначення (будівництво сервісного пункту для обслуговування населення). Цим же розпорядженням зобов`язано гр. ОСОБА_1 сплатити втрати сільськогосподарського виробництва у двомісячний термін з дня видачі вказаного розпорядження в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень. Відповідно до інформаційного листа Міськрайонного управління у Житомирському районі та м.Житомирі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 14.11.2017 року №642/423-17-0.15. гр. ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати втрат сільськогосподарського виробництва. На момент перевірки 15.12.2017 року втрати сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 не сплачені, що є порушенням вимог ст.207 Земельного кодексу України (а.с.7).

Також щодо відповідача складено припис №465-ДК/0238Пр/03/01/-17 від 15 грудня 2017 року та ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом сплати витрат сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №332-ДК/686/АП/09/01/-18 від 11 травня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 за результатами перевірки від 15 грудня 2017 року було надано припис про усунення порушення земельного законодавства за реєстраційним №465-ДК/0238Пр/03/01/-17 від 15 грудня 2017 року та встановлено строк виконання припису до 14 грудня 2018 року (а.с.9-10).

Приписом №332-ДК/0512Пр/03/01/-18 від 11 травня 2018 року ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом сплати витрат сільськогосподарського виробництва (а.с.11-12).

Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки №509-ДК/895/АП/09/01/-18 від 12 липня 2018 року встановлено, що ОСОБА_1 за результатами перевірки від 11 травня 2018 року надано припис про усунення порушення земельного законодавства за реєстраційним №332-ДК/0512Пр/03/01/-18 від 11 травня 2018 року та встановлено строк виконання припису до 26 березня 2018 року (а.с.13-14).

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Земельний Кодекс України та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин є спеціальними.

За змістом частини 3 статті 1 Земельного кодексу України використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, що закріплено у статті 79 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту «а» частини 1 статті 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням.

Відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Відповідно до ст.207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом, а також внаслідок використання для будівництва, розміщення і експлуатації об`єктів нафтогазовидобування, облаштування родовища та надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Відповідно до п. «ґ» ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року №963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

Статтею 56 Закону України «Про охорону земель» визначено, що юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом. Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Враховуючи факт відсутності добровільного відшкодування шкоди відповідачем, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області звернулось до суду з даним позовом щодо примусового стягнення завданої шкоди з винної особи.

Суд наголошує, що судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Нормами частини 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем доказів на спростування фактів, викладених у позові, суду не надано, а акти перевірок та приписи, згідно яких встановлено порушення земельного законодавства при використанні земельної ділянки не оскаржувались останнім.

Керуючись вищевикладеним, аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм діючого законодавства, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва.

Питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору суд вирішує на підставі статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 4, 5, 11-13, 43, 76-77, 81, 83, 141, 224, 263-265, 268, 272-274, 279, 280 ЦПК України ст.ст. 207, 211 ЗК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення втрат сільськогосподарського виробництва задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (на рахунок р/р НОМЕР_1, код 21110000, код (ЄДРПОУ) 38035705, отримувач: УК у Житомирському району ОТГ с.Глибочиця) втрати сільськогосподарського виробництва в сумі 1820 (одна тисяча вісімсот двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (р/р НОМЕР_2, Код ЄДРПОУ: 39765513, назва банку: ДКСУ у м.Києві) сплачений судовий збір при подачі позову до суду в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одну) гривню.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: І. В. Зубчук