Рішення № 91165190, 20.08.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/16580/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Литвинової І. В.,

при секретарі судових засідань Винник С. М.,

за участі представника позивача Сапсай О. В.,

представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Позиція сторін у справі.

У квітні 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 7 069, 65 грн, 3 % річних та інфляційну складову боргу у розмірі 1 608, 47 грн. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що сторонами укладено договір про користування електричною енергією, відповідно до якого позивач на платній основі постачав відповідачу електроенергію у помешкання за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на 01 квітня 2020 року відповідач має заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 7 069, 65 грн, що свідчить неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань.

Представник відповідача подала до суду відзив і заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, в яких зазначила, що заборгованість утворилася за попередніми власниками квартири, позивачем пропущено позовну давність, а тому позов не підлягає задоволенню.

Процесуальні дії.

22 квітня 2020 року до Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява, для розгляду якої, у відповідності до пункту 15 Розділу XIII Перехідні положення та ст. 33 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у редакції Закону № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), визначено суддю та передано, для вирішення питання про відкриття провадження у справі судді, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

26 травня 2020 року до суду надійшла відповідь на запит суду від 23 квітня 2020 року, направленого згідно з частиною шостою статті 187 ЦПК України, щодо відомостей про адресу зареєстрованого у передбаченому законом місця проживання відповідача /а. с. 33, 34/.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27 травня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті /а. с. 35-36/.

07 серпня 2020 року представником відповідача подано письмові заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 20 серпня 2020 року, постановленою на місці, без виходу до нарадчої кімнати, внесеною до протоколу судового засідання, залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи у загальному позовному провадженні.

19 серпня 2020 року до суду надійшли письмові заперечення сторони відповідача проти позову та заява про застосування строку позовної даності.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав і просив задовольнити у повному обсязі.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача заперечували проти позову, просили відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши обґрунтування представника позивача та заперечення представників відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Фактичні обставини справи.

20 липня 2018 року відповідач придбала квартиру АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого і зареєстрованого за № 1574 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голяченко М. В. /а. с. 15-17, 18/.

Відповідно до пункту 4.3.1 укладеного договору купівлі-продажу від 20 липня 2018 року, покупець [відповідач] зобов`язалася сплатити за заборгованість за комунальні послуги продавців /а. с. 17/.

07 вересня 2018 року відповідач подала позивачеві заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії побутовому споживачу, а також заяву про надання інформації, за який період часу утворився борг у розмірі понад 7 000, 00 грн за споживання електроенергії /а. с. 19-24, 43/.

02 жовтня 2018 року бригада працівників позивача здійснила відключення в електроустановках від електроспоживання квартиру АДРЕСА_1 /а. с. 25/.

08 жовтня 2018 року відповідач звернулася до Антимонопольного комітету України, Київського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України та позивача - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» із заявою про те, що квартиру АДРЕСА_1 було відключено від електропостачання без надання споживачу попередження /а. с. 44/.

З наданої відповідачу відповідач Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕПК) від 30 липня 2018 року № 10447/20/9-18 ОСОБА_1 стало відомо, що, відповідно до наданої ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» інформації, 28 серпня 2018 року у зв`язку із заборгованістю на суму у 7 076, 85 грн на ім`я ОСОБА_2 було сформоване попередження про припинення електропостачання до помешкання та надіслане на адресу споживача рекомендованим листом /а. с. 45/.

Також з відповіді від 30 липня 2018 року № 10447/20/9-18 вбачається, що заборгованість почала утворюватися з грудня 2016 року.

Окрім того, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕПК) у своєму листі від 30 липня 2018 року № 10447/20/9-18 зроблено висновок, що відключення споживача ОСОБА_1 було здійснено з недотриманням вимог ПРРЕЕ, оскільки повідомлення про припинення електропостачання на об`єкт було надано на ім`я попереднього споживача ( ОСОБА_2 ), ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» мають терміново безоплатно відновити електропостачання на об`єкт споживача.

Згідно з розрахунком позивача за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 станом на 01 вересня 2019 року наявний борг за електричну енергію у розмірі 7 069, 65 грн, нарахований з лютого 2017 року, три відсотки річних від простроченої суми - 387, 60 грн та сума інфляційних втрат - 1 220, 87 грн.

Позиція суду та оцінка аргументів сторін.

Згідно даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань приватне акціонерне товариство «ДТЕК київські електромережі» є правонаступником публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО».

Таким чином, Товариство є правонаступником ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» в частині праві і обов`язків, необхідних для здійснення діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, в тому числі і в частині використання ліцензій та тарифів виданих та встановлених для ПАТ «КИЇВЕНЕРГО».

Правовідносини з постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 Цивільного кодексу України та Законом України «Про електроенергетику». Правилами користування електричної енергією для населення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року, і Методикою визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживача Правил користування електричною енергією, затвердженою постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 04 травня 2006 року № 562.

Відповідно до абз. 10 частини першої ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до першого розділу Закону України «Про електроенергетику», постачання електричної енергії - надання електричної енергії споживачу за допомогою технічних засобів передачі та розподілу електричної енергії на підставі договору.

Відповідно до п. 7 Правил користування електричною енергією для населення для споживання електроенергії новий наймач (власник) квартири або іншого об`єкта повинен звернутися до енергопостачальника для укладення договору про користування електричною енергією.

Як встановлено приписи закону щодо повідомлення про зміну власника та укладення договору-приєднання, відповідач виконала.

Разом з тим, 02 жовтня 2018 року бригада працівників позивача здійснила відключення в електроустановках від електроспоживання квартиру АДРЕСА_1 , що визнано Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕПК), порушенням ПРРЕЕ і позивач мав терміново безоплатно відновити електропостачання на об`єкт споживача.

Також з відповіді Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕПК від 30 липня 2018 року № 10447/20/9-18 вбачається, що заборгованість з оплати електропостачання у квартирі АДРЕСА_1 почала утворюватися з грудня 2016 року.

Разом з тим, відповідач стала власником вказаної квартири лише 20 липня 2018 року.

Позивач, не заперечуючи того факту, що заборгованість утворилася не з вини відповідача, вказав в обґрунтування позову, що вона взяла на себе зобов`язання сплатити заборгованість попередніх власників, що підтверджується пунктом 4.3.1 договору купівлі-продажу від 20 липня 2018 року.

Як вказано у письмових запереченнях на позов, позивач не поновив електропостачання у квартирі відповідача, чого не заперечував представник позивача, і з 02 жовтня 2018 року у вказаній квартирі, яка належить відповідачеві, послуги з доступу до електричної енергії не надаються.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Відповідно до статті 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Частиною першою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. При цьому такими учасниками є: споживач, виробник, виконавець. Виробник може бути одночасно і виконавцем.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець (підприємство, яке надає житлово-комунальні послуги) зобов`язаний проводити відповідні перерахунки розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання.

Власність, відповідно до частини четвертої статті 319 ЦК України, зобов`язує; зокрема, за статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Діючим законодавством не передбачено обов`язку покупця квартири сплачувати борги попередніх власників (наймачів) квартири за отримані ними раніше житлово-комунальні послуги, якщо це прямо не оговорено в договорі купівлі-продажу.

Частиною четвертою статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про обґрунтованість позову.

Судом враховуються роз`яснення, надані у пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» про те, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у справі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Оскільки із позовом до суду ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернувся 21 квітня 2020 року, а просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості, яка утворилася за період з грудня 2016 року по 02 жовтня 2018 року, коли помешкання було відключено від електропостачання, до вимог слід застосувати наслідки пропуску строку позовної давності і відмовити у задоволенні позову.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав-учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення ЄСПЛ від 20 вересня 2011 року у справі «Юкос проти Росії», пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

На підставі положень статті 141 ЦПК України, судові витрати позивачеві, у разі відмови у задоволенні позову, не відшкодовуються.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись

ст. ст. 3, 8, 21, 43, 55, 129, 129-1 Конституції України,

ст. ст. 1-16, 22, 256-257, 267, 526, 625, 714 Цивільного кодексу України, Законом України «Про електроенергетику», Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,

ст. ст. 1-18, 76-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 289, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити у повному обсязі у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26 серпня 2020 року.

Суддя І. В. Литвинова