Рішення № 91162741, 06.07.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/7806/18

Провадження № 2/752/737/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

06.07.2020 року Голосіївський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Воробйова І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі, -

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України, в особі свого представника, звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Міністерства оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 37872,28 грн.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що ОСОБА_1 в період з 2007 по 2011 рік навчався у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Радіотехніка». 18.06.2011 року ОСОБА_1 закінчив Військовий інститут телекомінікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Управління діями підрозділів із засобами військового зв`язку» та наказом Міністра оборони України від 18.06.2011 № 586 був призначений для проходження військової служби у Збройних Силах України.

Останнім місцем проходження військової служби ОСОБА_1 була посада командира телеграфно-телефонного взводу роти зв`язку військової частини А4416. 23.03.2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», введене в дію Указом Президента України від 24.03.2014 року № 339/2014.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено особливості припинення проходження громадянами України військової служби у військових формуваннях, пов`язані з тимчасовою окупацією території.

Частиною другою цієї статті встановлено, що військовослужбовці військових формувань, які не прибули до визначених пунктів у визначені військовими формуваннями строки, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб. Відповідна інформація щодо їх розшуку надається до правоохоронних органів.

Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 року № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасово окупацією території України» визначено порядок та встановлено строки прибуття військовослужбовців Збройних Сил України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Незважаючи на вимоги зазначених документів, громадянин ОСОБА_1 не прибув з тимчасово окупованої території України до визначеного пункту у визначен строки для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.

Своїм проступком ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Силах України, які зобов`язують кожного військовослужбовця свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.

Відповідно до вимог статей 12, 45, 68 Дисциплінарного статуту Збройних Силах України наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 23.03.2015 року № 117 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України» на старшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «позбавлення військового звання».

Відповідно до наказу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) від 26.03.2015 № 57 ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, позбавленого військового звання в дисциплінарному порядку відповідно до вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.03.2015 року № 117 з 21.03.2015 року виключено зі списків особового складу Командування Військово- Морських Сил Збройних Сил України, знято зі всіх видів забезпечення та направлено документи для зарахування на військовий облік до Приморського міського військового комісаріату м. Одеси.

На підставі зазначеного наказу наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.04.2015 № 37, колишнього старшого лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього командира телеграфно-телефонного взводу роти зв`язку військової частини А4416 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом "ж" (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 21.03.2015 року.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІЇ від 25.03.1993 року, курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

У відповідності до пункту 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006 року (далі - Порядок) відшкодування витрат курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 5 Порядку витрати відшкодовуються у повному розмірі особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за весь період навчання.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Відповідно до Загального розрахунку наданого Військовим інститутом телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» витрати, пов`язані з утриманням у вищих навчальних закладах ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, становить 37872,28 грн.

Зважаючи на недотримання відповідачем вказаних вимог закону, позивач вважає, що звільнення відповідача з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу, останній має відшкодовують Міністерству оборони України, витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, направив на адресу суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явивився, про час та місце розгляду справи повідомлений згідно чинного законодавства належним чином - рекомендованою поштою з повідомленням про вручення, розміщеним оголошенням на офіційному сайті судої влади (суду).

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом опубліковання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет. Відзив на позов не подав.

За таких підстав судом відповідно до положень статті 280 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України, принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 3 ЦПК України, правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Саттею 5 ЦПК України, визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Судом встановлено, що сторони перебували у договірних/зобов`язальних правовідносинах.

Територіальна підсутніцсть даної справи за цим судом відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначена визначена ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.04.2018 року.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, змінено територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено особливості припинення проходження громадянами України військової служби у військових формуваннях, пов`язані з тимчасовою окупацією території.

Судом встановлено, що сторони перебували у договірних/зобов`язальних правовідносинах.

ОСОБА_1 в період з 2007 по 2011 рік навчався у Військовому інституті телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Радіотехніка».

18.06.2011 року ОСОБА_1 закінчив Військовий інститут телекомінікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за спеціальністю «Управління діями підрозділів із засобами військового зв`язку» та наказом Міністра оборони України від 18.06.2011 № 586 був призначений для проходження військової служби у Збройних Силах України.

Останнім місцем проходження військової служби ОСОБА_1 була посада командира телеграфно-телефонного взводу роти зв`язку військової частини А4416.

23.03.2014 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», введене в дію Указом Президента України від 24.03.2014 року №339/2014.

Статтею 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», визначено особливості припинення проходження громадянами України військової служби у військових формуваннях, пов`язані з тимчасовою окупацією території.

Частиною 2 статті 14 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», встановлено, що військовослужбовці військових формувань, які не прибули до визначених пунктів у визначені військовими формуваннями строки, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб. Відповідна інформація щодо їх розшуку надається до правоохоронних органів.

Спільною директивою Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 року № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасово окупацією території України» визначено порядок та встановлено строки прибуття військовослужбовців Збройних Сил України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь.

Незважаючи на вимоги зазначених документів, ОСОБА_1 не прибув з тимчасово окупованої території України до визначеного пункту у визначен строки для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.

Своїм проступком ОСОБА_1 порушив вимоги статей 11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Силах України, які зобов`язують кожного військовослужбовця свято і неухильно додержуватися Конституції України та законів України, виконувати вимоги статутів Збройних Сил України.

У зв`язку із зазначеним та відповідно до вимог статей 12, 45, 68 Дисциплінарного статуту Збройних Силах України наказом Генерального штабу Збройних Сил України від 23.03.2015 року № 117 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України» на старшого лейтенанта ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення - «позбавлення військового звання».

Відповідно до наказу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по стройовій частині) від 26.03.2015 № 57 ОСОБА_1 , який перебуває у розпорядженні командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України, позбавленого військового звання в дисциплінарному порядку відповідно до вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 21.03.2015 року № 117 з 21.03.2016 року року виключено зі списків особового складу Командування Військово- Морських Сил Збройних Сил України, знято зі всіх видів забезпечення та направлено документи для зарахування на військовий облік до Приморського міського військового комісаріату м. Одеси.

На підставі зазначеного наказу наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 06.04.2015 № 37, колишнього старшого лейтенанта ОСОБА_1 , колишнього командира телеграфно-телефонного взводу роти зв`язку військової частини А4415 відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнено з військової служби у запас за пунктом «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 21.03.2015 року.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1993 року курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «і», «и» частини шостої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.

У відповідності до пункту 3 Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 964 від 12.07.2006 року (далі - Порядок) відшкодування витрат курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов`язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням, перевезення до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Сума відшкодованих витрат зараховується до спеціального фонду державного бюджету і використовується відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Відповідно до пункту 5 Порядку витрати відшкодовуються у повному розмірі особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого навчального закладу відповідно до пунктів «е», «є», «ж», «и», «і» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - за весь період навчання.

Розрахунок фактичних витрат здійснюється вищим навчальним закладом згідно з нормами утримання курсантів.

Згідно наданих розрахунків Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» сума витрат, пов`язаних з утриманням ОСОБА_1 за 2007-2010 навчальний рік у ВНЗ, що має бути ним відшкодована, становить 37868,28 грн, яка складається з витрат на: грошове забезпечення - 7303,84 грн, продовольче забезпечення - 20011,21 грн, речове забезпечення - 2923,15 грн, медичне забезпечення - 1080,00 грн, оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв - 6550,08 грн.

Разом з цим, як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, представник позивача просить стягнути із відповідача суму відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі у розмірі 37872,28 грн, що не сходиться із розрахунком наданим стороною позивача, у зв`язку із чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі що відповідає наданим розрахункам та становить 37868,28 грн.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 не спростовано належними та допустимими доказами, що ним після позбавлення військового звання в дисциплінарному порядку, виключенню зі списків особового складу Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України не здійснено відшкодування вищевказаних фактичних витрат на його утримання в розмірі 37868,28 грн. в добровільному порядку.

Відповідно до частини 10 статті 25 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зважаючи на недотримання відповідачем вказаних вимог закону, суд вважає, що звільнення відповідача з військової служби протягом п`яти років після закінчення вищого військового навчального закладу, останній має відшкодувати Міністерству оборони України, витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Статтею 610 ЦК України, визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який порушив зобов`язання, відповідно до ст. 623 ЦК України, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 1 статті 141 ЦПК України.

Так, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в сумі 1762,00 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на утримання у вищому навчальному закладі - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022; місцезнаходження: м. Київ, пр-кт. Повітрофлотський, 6) витрат на утримання у вищому навчальному закладі у розмірі 37868 (тридцять сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) гривень 28 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Міністерства оборони України (ідентифікаційний код: 00034022) судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Ю.Ю. Мазур