Ухвала суду № 91157063, 26.08.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/11528/20

Провадження № 2-з/638/325/20

26.08.2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

за участю секретаря Жакун Н. О.

з участю судового розпорядника Зміївської О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Опта-Стандарт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодом Харків», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДН» про стягнення дійсної вартості часток статутного капіталу підприємств, сформованих за спільні кошти подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.08.2020 року звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Опта-Стандарт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодом Харків», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДН» про стягнення дійсної вартості часток статутного капіталу підприємств, сформованих за спільні кошти подружжя, а саме просить суд: 1) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсну вартість частки в розмірі 6, 25 % статутного капіталу Приватного підприємства «Опта-Стандарт» відповідно до чистої вартості активів вказаного підприємства за даними останнього звітного фінансового періоду, що передував поданню позову до суду; 2) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсну вартість частки в розмірі 12, 5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Харків» відповідно до чистої вартості активів вказаного підприємства за даними останнього звітного фінансового періоду, що передував поданню позову до суду; 3) стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дійсну вартість частки в розмірі 12, 5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДН» відповідно до чистої вартості активів вказаного підприємства за даними останнього звітного фінансового періоду, що передував поданню позову до суду; 4) стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.

Одночасно із поданням позову, ОСОБА_1 20.08.2020 року звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, згідно якої просить суд: 1) накласти арешт на рухоме майно, грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , які знаходяться у нього та або інших осіб в межах первісної суми позовних вимог – 2201662, 50 грн.; 2) встановити заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі їх обтяження у будь-який спосіб щодо часток у статутних капіталах підприємств (товариств), які належать ОСОБА_2 , але оформлені на ОСОБА_3 , а саме: частки в розмірі 6, 25 % статутного капіталу Приватного підприємства «Опта-Стандарт», частки в розмірі 12, 5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Харків», частки в розмірі 12, 5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДН». Вимоги заяви обґрунтовує тим, що у неї наявні обґрунтовані підозри вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до неможливості виконання судового рішення або істотного ускладнення можливості ефективного захисту або поновлення порушених прав та інтересів позивача. Відповідач вчиняє недобросовісні дії з метою приховування спільного майна подружжя від поділу шляхом його переоформлення на свого батька. Такі дії вчиняє для приховування грошових коштів для уникнення зобов`язань по сплаті аліментів на утримання неповнолітніх дітей від спільного шлюбу. Просить заяву про забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її находження без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

У відповідності до частини 1 статті 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У відповідності до частини 2 статті 149 ЦПК України,забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який за час розгляду справи може приховати майно, продати, знищити чи знецінити його тощо.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Тобто, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлюються ухвалою суду, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Як вбачається із матеріалів заяви, заявник просить накласти арешт на рухоме майно, грошові кошти відповідача ОСОБА_2 , які знаходяться у нього та або інших осіб в межах первісної суми позовних вимог – 2201662, 50 грн., при цьому не вказує ні вид рухомого майна, щодо якого необхідно застосувати арешт, ні підтверджує взагалі наявність у нього будь-яких грошових коштів, при цьому формулювання «рухоме майно, грошові кошти, які знаходяться у нього та або інших осіб», суду незрозуміле.

Формулювання заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову шляхом «встановлення заборони на вчинення будь-яких реєстраційних дій, в тому числі їх обтяження у будь-який спосіб щодо часток у статутних капіталах підприємств (товариств), які належать ОСОБА_2 , але оформлені на ОСОБА_3 , а саме: частки в розмірі 6, 25 % статутного капіталу Приватного підприємства «Опта-Стандарт», частки в розмірі 12, 5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Харків», частки в розмірі 12,5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДН», не ґрунтуються на вимогах закону, адже питання належності цих часток саме ОСОБА_2 , як наголошує про це заявник, всупереч тому, що матеріалами, доданими до позовної заяви, підтверджено протилежне, на даний момент не вирішене.

Так, згідно постанови Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі №619/3102/17за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про поділ спільно нажитого майна подружжя, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 16 березня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 11 грудня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Із Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що остаточне рішення по вказаній справі судом не ухвалено, тобто маса спільно нажитого майна подружжя не установлена та не розподілена у визначеному законом порядку.

Враховуючи предмет спору та співмірність заявленого виду забезпечення позову з позовними вимогами, суд приходить до висновку, що вимоги заяви про вжиття заходів забезпечення позову не є співмірними із заявленими позовними вимогами, вони направлені на суттєве обмеження прав третіх осіб (зокрема щодо заборони вчинення дій відносно часток у статутних капіталах підприємств), тому в задоволені заяви слід відмовити.

В заяві також не зазначено про наявність достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, тобто підстав, що дають можливість вважати, що відповідач не виконає зобов`язання, та не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач має намір вчинити будь-які дії стосовно майна - частки в розмірі 6, 25 % статутного капіталу Приватного підприємства «Опта-Стандарт», частки в розмірі 12, 5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодом Харків», частки в розмірі 12,5 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТДН», яке, за твердженням заявника, належить наразі третій особі по справі – ОСОБА_3 , а заява про вжиття заходів щодо цієї третьої особи та встановлення будь-яких обмежень щодо спірних часток заявником не подавалась.

Заява про забезпечення позову також не містить посилання на беззаперечні мотиви, за якими позивач вважає, що захист його прав, свобод та інтересів буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказано в чому полягає значимість таких зусиль і наскільки значні витрати будуть при цьому понесені позивачем.

З огляду на викладене, оскільки заявником не обґрунтовано у повному обсязі необхідність забезпечення позову, а також з огляду на недоведеність співмірності заявлених вимог щодо заходів забезпечення позову, про які просить заявник, суд не може визнати застосування забезпечення позову у даному випадку законним, доцільним та співрозмірним, а тому дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову», ст.ст. 149-153, 260 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи на стороні відповідача: ОСОБА_3 , Приватне підприємство «Опта-Стандарт», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автодом Харків», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТДН» про стягнення дійсної вартості часток статутного капіталу підприємств, сформованих за спільні кошти подружжя – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Дзержинський районний суд м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Головуючий: