Рішення № 91151910, 26.08.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2901/20

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Соломко І.І.,

при секретарі Пархомчук Д.А.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Сидорчука В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Новозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про закінчення виконавчого провадження ВП № 62294664, і зобов`язання відповідача відновити виконавче провадження ВП № 62294664 та продовжити виконавчі дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 62294664 від 22.07.2020 з підстав неможливості виконати рішення суду без боржника, оскільки відомості щодо припинення юридичної особи (боржника) відсутні.

17.08.2020 ухвалою суду розгляд справи призначено в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.

Представник відповідача надіслав відзив, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки ним вжито всіх заходів, передбачених частиною третьою статті 63 Закону України "Про виконавче провадження".

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, викладені в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належно повідомлений.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9, статті 72, частин першої, другої, п`ятої статті 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VII (далі - Закон України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Крім того, як передбачено пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Отже, законодавство України про виконавче провадження гарантує як стягувачу так і боржнику рівність прав під час виконавчого провадження та гарантії їх захисту, що обумовлено проведенням з боку державного виконавця неупередженого та об`єктивного провадження виконавчих дій, а також вжиття всіх необхідних заходів для реалізації прав та інтересів обох сторін у виконавчому провадженні.

Пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено підставу для закінчення виконавчого провадження - надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.

У спірній постанові про закінчення виконавчого провадження від 22.07.2020 ВП №62294664 зазначено, що боржником рішення суду не виконано. Рішення суду не може бути виконано без участі боржника. Відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню. Виконавчий документ підлягає поверненню до органу, що його видав.

Так, відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Проаналізувавши положення статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» вбачається, що під час виконання рішень державний виконавець фактично надає боржнику строк на добровільне виконання рішення, а у випадку повторного невиконання боржником рішення протягом наданого строку законодавець диференціює подальші дії державного виконавця залежно від участі боржника в процесі виконання рішення. Так, якщо рішення можливо виконати без участі боржника державний виконавець вживає заходів примусового виконання рішення, а якщо рішення неможливо виконати без участі боржника, державний виконавець після надсилання органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, тобто не вживає жодних заходів примусового виконання рішення.

Суд встановив, що 07.07.2020 державним виконавцем, керуючись статей 63,75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладання штрафу у розмірі 5100 грн.

22.07.2020 державним виконавцем винесено постанову про накладання штрафу в розмірі 10200,00 грн.

Оскільки станом на 22.07.2020 рішення суду боржником не виконано, 22.07.2020 державним виконавцем у порядку статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 382 КК України до Чернігівського відділу поліції м. Чернігова скеровано подання (повідомлення) № 60900.

Ураховуючи те, що в рамках виконавчого провадження державний виконавець наділений компетенцією виключно на накладення на боржника штрафів та складення повідомлення до правоохоронного органу про невиконання рішення суду, що власне і було зроблено відповідачем, суд приходить до висновку, що відповідач здійснив усі дії, передбачені частиною третьою статті 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Разом з тим, встановлення у спірній постанові факту, що виконавчий документ № 620/3292/19 не може бути виконано без боржника, відповідачем жодними доказами не підтверджено.

У свою чергу суд зазначає, що боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як видно з виконавчого листа №629/3292/19 від 09.06.2020, боржником вказано: Військова частина № 2253.

Посилання у відзиві, як на обґрунтування своїх доводів, що у межах виконавчого провадження № 62294664 призначено перевірку виконання рішення суду, яку неможливо було провести за відсутністю юрисконсульта боржника, суд відхиляє як безпідставне, оскільки за рішенням суду у справі № 629/3292/19 боржником є юридична особа, а не посадова особа- юрисконсульт.

Отже, висновок державного виконавця в оскаржуваній постанові не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, судом встановлено відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт неможливості виконання рішення суду у справі № 629/3292/19 боржником-Військовою частиною 2253, що свідчить про необґрунтованість закінчення відповідачем виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження", внаслідок чого суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови ВП № 62294664 слід задовольнити.

При цьому, не підлягає задоволенню вимога позивача в частині поновлення виконавчого провадження № 62294664, оскільки за наслідками скасування постанови про закінчення виконавчого провадження в судовому порядку вказані дії є обов`язком державного виконавця в силу положень частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» і не потребують додаткового зобов`язання судом.

Враховую викладене, позов слід задовольнити частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не відшкодовуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Новозаводського відділу Державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 22.07.2020 про закінчення виконавчого провадження ВП № 62294664.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку статей 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Новозаводський відділ Державної виконавчої служби міста Чернігова Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030, код ЄДРПОУ - 35029699.

Повний текст рішення виготовлено 26 серпня 2020 року.

Суддя І.І. Соломко