Рішення № 91147771, 26.08.2020, Оржицький районний суд Полтавської області

543/404/20

2/543/172/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2020 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі: головуючого-судді Гришка О.Я., за участі секретаря судового засідання Федорини А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернувся 05.05.2020 року до Оржицького районного суду Полтавської області з вказаним позовом.

У позові вказано, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 19.07.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 4500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок

Як вказує у позовній заяві позивач, ОСОБА_2 порушено зобов`язання за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості він станом на 11.11.2019 року має заборгованість в сумі 7699,10 грн., яка складається з наступного: 7699,10 грн. заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 7699,10 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 0,00 грн. - штраф (фіксована частина), 0,00 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_2 помер. На виконання вимог ст. 1281 УК України позивачем 26.08.2018 року була направлена претензія кредитора до Оржицької державної нотаріальної контори. 12.10.2018 року позивачем було отримано відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємцем ОСОБА_2 , який звернувся із заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_1 . 09.10.2019 року до спадкоємця ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно якого позивач пред`явив свої вимоги, але ніяких дій не було виконано.

Посилаючись на вищевикладені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7699,10 грн. за кредитним договором № б/н від 19.07.2013 року та стягнути судові витрати.

У судове засідання представник позивача Савіхіна А.М (довіреність №3451-К-Н-О від 29.07.2019 року) не з`явився, в матеріалах справи є клопотання, в якому представник просить суд розгляд справи провести за його відсутності, повідомляє, що заявлені позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі (а.с. 48, 55).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, до суду направив заяву про розгляд справи без його участі. У заяві також зазначено, що сторона відповідача вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Крім іншого в заяві зазначено, що одностороння зміна відсотків за кредитом позивачем є незаконною.

Суд ухвалює рішення без проведення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу по справі, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до наступного висновку.

Згідно із витягом із статуту позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (а.с.51-52). Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також банківською ліцензією підтверджується, що він є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку та має право на здійснення банківських операцій (а.с. 49-50).

Судом встановлено, що 19.07.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 4500 грн. (а.с. 15).

З розрахунків заборгованості за договором б/н від 19.07.2013 року, які надані позивачем, вбачається, що позивач нарахував (станом на 11.11.2019 року) заборгованість у розмірі 7699,10 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту (а.с. 9-14).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а ст. 530 ЦК України встановлює те, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник має повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позивачем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.35).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною п`ятою ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За змістом статті 1282 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент відкриття спадщини, на протягом шести місяців з дня відкриття спадщини) спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Разом із тим положення вказаної норми застосовується у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців.

Так, згідно зі ст. 1281 ЦК України (в редакції, яка була чинною на момент відкриття спадщини, на протягом шести місяців з дня відкриття спадщини), спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою ст. 1281 ЦК України, позбавляється права вимоги.

Крім цього, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року при розгляді справи №522/407/15-ц зазначила, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Оскільки зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК, які визначають преклюзивні строки пред`явлення таких вимог.

26.08.2018 року позивачем було направлено до Оржицької державної нотаріальної контори претензію кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України (вих. №SAMDN52000098323577 від 16.08.2018) (а.с. 36-41) та, відповідно до листа Оржицької державної нотаріальної контори від 17.09.2018 року, позивачу було повідомлено, про те, що до нотаріальної контори надійшла заява від ОСОБА_1 про прийняття спадщини по якій заведена спадкова справа №30 за 2018 рік до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.42).

З листом-претензією позивач звернувся до спадкоємця ОСОБА_1 25.09.2019 року, з позовом до суду 05.05.2020 року.

Позивачем не зазначено, коли і при яких обставинах він дізнався про відкриття спадщини після ОСОБА_2 , не зазначено, коли настав строк вимоги, не надано відповідних доказів, не обґрунтовано, чому позивач надіслав претензію кредитора до нотаріальної контори лише 16.08.2018 року, а не раніше.

Суд приймає до уваги, зокрема, і те, що позовна заява не містить обґрунтування того, що відповідач знав про борги спадкодавця, такі обставини не доводилися позивачем у суді.

У відповідності до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із ст.ст. 79-80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.

Частиною першою ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У ч. 6 ст. 81 ЦПК України зазначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оскільки позивачем не доведено належними і допустимими доказами, що АТ КБ «Приватбанк», як кредитор, пред`явив вимоги до спадкоємця померлого боржника з дотриманням строків, встановлених ст. 1281 ЦК України, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 525, 530, 626, 629, 1049, 1052, 1216, 1218, 1268, 1281-1282 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77, 79-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя