Ухвала суду № 91145747, 20.07.2020, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 20.07.2020

Справа № 334/4042/19

Провадження № 2/334/774/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року

Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Гнатюка О.М.,

за участі секретаря Алєйніковій О.В.,

в присутності представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

представника третьої особи Шеремет О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Ленінського районного суду м. Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 , яка діє в своїх та в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району.

30 травня 2019 року ОСОБА_4 звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 , а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог, заявниця вказує, що їй стало відомо про намір відповідача найближчим часом продати житловий будинок, відновлення права на проживання в якому є предметом позову. Заявниця зазначає, що упродовж всього часу спільного проживання відповідач ухилявся від реєстрації дітей у житловому будинку задля змоги продати його у будь-який час без врахування інтересів дітей і згоди державних органів, які піклуються цими інтересами. У випадку відчуження будинку судовий розгляд не матиме сенсу, оскільки при задоволені позову судове рішення неможливо буде виконати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2019 року в задоволенні заяви ОСОБА_4 про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено частково. Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 30 травня 2019 скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні представник позивача наполягала на задоволенні клопотання про забезпечення позову, просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Відповідач у судовому засіданні не погодився з обґрунтуванням вказаного клопотання, надав письмові пояснення, відповідно до яких просить відмовити у задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступного. Відповідач вважає, що надана заявницею інформація про продаж будинку є недостовірною, оскільки жодних оголошень про продаж майна відповідачем не подавалось, договір з ріелторами не укладались. Водночас, відповідач зазначає, що інформація, яка міститься у вказаному оголошенні та у довідці щодо наявного у ОСОБА_2 нерухомого майна має суперечливості у загальній площі будинку та кількості кімнат, розташованих в ньому. Крім того, відповідач підписав довгостроковий договір № 1 від 25.04.2019 про щодо найму (оренди) вказаного житлового будинку, оскільки на теперішній час не має постійного доходу, а отримання коштів від оренди майна є перспективним джерелом доходу для нього. Також, відповідач вказує, що заявницею не обґрунтовано чому інші заходи забезпечення позову не гарантують можливості виконання рішення суду.

У відповідності з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті зазначено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зобов`язати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогами. При встановлені зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до фактичного виконання рішення суду, яким закінчується вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові ? для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб ? громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, а також надати суду докази на підтвердження того, що майно, на яке слід накласти арешт з метою забезпечення позовних вимог, належить боржнику.

Так, заявник в своїй заяві про забезпечення позову просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 151, 153,157, 260 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Вжити заходи щодо забезпечення позову.

Накласти арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Стягувачем за даною ухвалою, що є виконавчим документом, є:

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Боржником за даною ухвалою є:

ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції в п`ятнадцятиденний строк.

Оскарження ухвали не зупиняє її дії.

Суддя О.М. Гнатюк