Рішення № 91141037, 21.07.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" липня 2020 р. м. Київ Справа № 911/879/20

Розглянувши матеріали справи за позовом Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технополіс»

прo стягнення 49 397,45 грн.

Суддя А.Ю. Кошик

При секретарі судового засідання: Фроль В.В.

За участю представників:

позивача: Ревуцький С.В.

відповідача: не з`явився

Обставини справи:

Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (надалі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технополіс» (надалі відповідач) прo стягнення 49 397,45 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2020 року відкрито провадження у справі № 911/879/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 28.05.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 26.05.2020 року представником відповідача подано клопотання б/н б/д про відкладення судового засідання.

До канцелярії Господарського суду Київської області 27.05.2020 року від представника позивача надійшло клопотання б/н від 25.05.2020 року про перенесення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.05.2020 року підготовче засідання відкладено на 18.06.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 911/879/20 та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.07.2020 року.

До канцелярії Господарського суду Київської області 18.06.2020 року представником позивача подано клопотання б/н від 18.06.2020 року про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні 07.07.2020 року представник відповідача надав суду пояснення та докази щодо сплати основної суми боргу.

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 07.07.2020 року не з`явився. Розгляд справи відкладався на 21.07.2020 року.

В судовому засіданні 21.07.2020 року представник позивача визнав факт сплати відповідачем основного боргу в сумі 20 000,00 грн. та наполягав на стягненні заявлених позові штрафних санкцій. Відповідач в судове засідання 21.07.2020 року не з`явився.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 21.07.2020 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 20.12.2017 року між Казенним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Технополіс» (Постачальник) укладено Договір поставки № 17/585-юр (далі - Договір). Пунктом 1.1 Договору визначено, що Постачальник зобов`язується передати, а Покупець прийняти та сплатити продукцію (далі - Продукція), вказану у Специфікаціях - (Додатках до Договору), на умовах передбачених даним Договором. У Специфікації № 1 до зазначеного Договору на поставку продукції (лічильників мотогодин в кількості 20 штук) ціна складає 46 574, 40 грн. (з ПДВ), строк поставки становить 35 днів після попередньої оплати в розмірі 100 %.

Позивач в позові зазначає, що на виконання обов`язків за Договором, він як Покупець 10.01.2018 року платіжним дорученням № 455 перерахував на розрахунковий рахунок Постачальника 46 574,40 грн. (100 % попередньої оплати). За таких обставин строк поставки Продукції настав 14.02.2018 року.

У відповідності до видаткової накладної № РН-0000020 15.03.2018 року Постачальник поставив лише частину оплаченого Покупцем товару (6 лічильників мотогодин) на загальну суму 13 972,32 грн. (включаючи ПДВ).

Листом № 2142 від 27.02.2018 року Постачальник повідомив Покупця про неможливість поставити передплачену Продукцію в повному обсязі і в зв`язку з цим зобов`язався повернути Покупцю 32 602,08 грн.

Враховуючи неналежне виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором (постачання Продукції не в повному обсязі), а також неповернення Покупцю залишку передплачених коштів в розмірі 32 602,08 грн., на адресу Постачальника була направлена претензія (вих. № 889/1217-юр від 13.09.2018 року) на суму 46952,70 грн. (з яких 32 602,08 грн. сума заборгованості за Договором, 6762,58 грн. пеня, 2975,00 грн. річних, 1325,83 грн. інфляційного збільшення боргу та 3260,21 грн. штрафу. Зазначена претензія була лише частково задоволена Постачальником, який 19.09.2018 року повернув Покупцю 12 602,08 грн.

За таких обставин сума неповернутих Покупцю за Договором грошових коштів складає 20 000 грн.

Як передбачено п.7.3. Договору, у випадку порушення строків або обсягів поставок Продукції, Постачальник сплачує Покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені від вартості не поставленої в строк Продукції за кожен день прострочення.

Крім того, п.7.6. Договору визначено, що в разі порушення Постачальником строків поставки Продукції, передбачених Специфікаціями, за яку Покупцем внесена повна оплата, Постачальник зобов`язується сплатити Покупцеві 15 % річних від цієї суми за період з дня оплати до дня поставки Продукції чи повернення коштів.

В ході розгляду спору відповідач подав пояснення, в яких визнав основну суму боргу та повідомив про її сплату за платіжним дорученням № 2 від 25.06.2020 року, копія якого долучена до матеріалів справи.

Посилаючись на відсутність протягом тривалого часу господарської діяльності та сплату основного боргу, зазначає про відсутність фінансової можливості сплатити штрафні санкції.

Судом встановлено, що основна сума боргу 20 000 грн. сплачена відповідачем за платіжним дорученням № 2 від 25.06.2020 року, тобто після відкриття провадження у справі.

Погашення відповідачем основної заборгованості в сумі 20000 грн. після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, у зв`язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі 20000 грн. шляхом її сплати, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі у відповідній частині позовних вимог про стягнення 20 000,00 грн. основного боргу підлягає закриттю.

В той же час, згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 20000 грн. протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов`язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Ссторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов`язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Згідно приписам ч.4 ст.232 Господарського кодексу України відсотки за неправомірне користування чужим коштами справляються по день сплати цих коштів кредитору.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня в розмірі 0,1% вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Як передбачено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений законом або договором.

Враховуючи неналежне виконання Постачальником своїх зобов`язань за Договором (постачання Продукції не в повному обсязі), а також неповернення Покупцю залишку передплачених коштів, вимоги позивача про стягнення з відповідача 16843,13 грн. пені, 2 282,15 грн. штрафу, 7 338,52 грн. річних та 2 933,65 грн. інфляційних є правомірними і підлягають задоволенню.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 16843,13 грн. пені, 2 282,15 грн. штрафу, 7 338,52 грн. річних та 2 933,65 грн. інфляційних, в решті вимог провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 1250,95 грн.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Таким чином, решта сплаченого судового збору в сумі 851,05 грн. з вимог, щодо яких закрито провадження у справі, підлягає поверненню позивачу згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технополіс» прo стягнення 49 397,45 грн. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технополіс» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Кирилова, 4а, кв. 2, код ЄДРПОУ 32170772) на користь Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84, код ЄДРПОУ 14313866) 16 843,13 грн. пені, 2 282,15 грн. штрафу, 7 338,52 грн. річних, 2 933,65 грн. інфляційних втрат та 1250,95 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» (69071, м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 84, код ЄДРПОУ 14313866) 851,05 грн. судового збору, сплаченого за платіжним дорученням № 324 від 02.04.2020 року.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Закрити провадження у справі № 911/879/20 в частині позовних вимог Казенного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Іскра» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технополіс» прo стягнення 20 000 грн. основного боргу.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.Ю. Кошик

повний текст рішення складено 25.08.2020 року