Рішення № 91140677, 25.08.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 32/79/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2020 Справа № 908/1268/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Колодій Н.А., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу:

За позовом Казенного підприємства Шосткинський казенний завод Імпульс (41101, Сумська область, м. Шостка, вул. Заводська, буд. 41)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю БК Запоріжсервісбуд (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, оф. 5)

про стягнення 51836,24 грн.

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

25.05.2020 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № 11-17/1/20/182 від 20.05.2020 (вх. № 1375/08-08/20 від 25.05.2020) Казенного підприємства Шосткинський казенний завод Імпульс, м. Шостка Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Запоріжсервісбуд, м. Запоріжжя про стягнення 51836,24 грн., які складаються з 39593,54 грн. основного боргу за договором № 35/019-11/П від 12.02.2019, 285,59 грн. -3 % річних, 197,02 грн. втрат від інфляції, 1971,02 грн. пені, 7017,52 грн. штрафу за неналежне виконання п. 8.12 договору та 2771,55 грн. штрафу за неналежне виконання п. 8.6. договору.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2020 справу № 908/1268/20 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Колодій Н.А.

Ухвалою Господарського суду від 29.05.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1268/20, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку письмового позовного провадження без виклику представників сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання які передбачені договором № 35/019-11/П від 12.02.2019, у зв`язку з чим за ТОВ «БК «Запоріжсервісбуд» утворилась заборгованість (попередньої оплати за непоставлений товар) в розмірі 39593,54 грн. У зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також нараховані на суму боргу пеню в сумі 1971,02 грн., 197,02 грн. втрат від інфляції, 3 % річних у розмірі 285,59 грн., 7017,52 грн. штрафу за неналежне виконання п. 8.12 договору та 2771,55 грн. штрафу за неналежне виконання п. 8.6. договору. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву, у встановлений ухвалою суду по справі строк не надав, про поважність причин неподання відзиву суд не повідомив, правову позицію у справі не висловив.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до Витягу (безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Запоріжсервісбуд» є: 69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, оф. 5, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвала суду від 29.05.2020 про відкриття провадження у справі № 908/1268/20, яка направлялася на зазначену адресу відповідача, повернулася на адресу Господарського суду Запорізької області без вручення, з відміткою поштового відділення «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання пошового відправлення».

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає. (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1268/20.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву. (ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України)

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі сплив 28.07.2020, але судом враховано, що постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (з подальшими змінами) на усій території України установлено карантин, який наразі триває, із запровадженням відповідних заборонюючих та обмежувальних карантинних заходів.

Законом України № 540-IX від 30.30.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» у Господарському процесуальному кодексі України розділ X «Прикінцеві положення» доповнено пунктом 4 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.».

Законом України № 731-IХ від 18.06.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» пункт 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

При цьому, згідно з п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IХ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

Встановлений п. 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IХ 20-денний строк закінчився 07.08.2020.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 29.05.2020 у справі № 908/1268/20 відповідачу запропоновано у строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 15 днів з дня, наступного за днем закінчення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою поширенню коронавірусної хвороби (COVID-2019) подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 29.05.2020 у справі № 908/1268/20 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у строк до 07.08.2020 включно не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/1268/20 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 25.08.2020.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

12.02.2019 між Казеннем підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Запоріжсервісбуд» (відповідач, постачальник) укладено договір № 35/019-11/П (надалі- договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, відповідач зобов`язується передати у власність холодильне обладнання, а позивач прийняти та оплатити продукцію (надалі- товар) за ціною, в асортименті, кількості та якості відповідно до специфікації, яка є невідємною частиною даного договору.

Пунктом 2 договору встановлено, що поставка товару здійснюється за цінами, які визначені у Договорі. Ціни по яких поставляється товар, є договірними. Ціна на товар є сталою і не може бути змінена.

Кількість, номенклатура товару вказується в специфікації до даного договору (п.3.1. Договору).

Згідно п. 5.1. договору, загальна сума договору на момент його укладення складає: 163397,28 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

У відповідності до Специфікації від 12.02.2019 додаток № 1 до договору № 35/019-11/П постачальник повинен поставити покупцю товар, а саме: шафа комбінова CV114S (в кількості 1 шт), шафа комбінова CV110S (в кількості 1 шт), агрегат холодильний ВС 630380В (в кількості 2 шт), ларь морозильний M Juka Польща (в кількості 1 шт.), ларь морозильний FR 965 (Tefcold) Данія в кількості 1 шт, за загальною вартістю із ПДВ 163397,28 грн.

Згідно п. 4.2. договору, постачальник зобов`язаний здійснити постачання товару в продовж 30 робочих днів з моменту отримання письмової заявки на постачання товару від покупця.

Відповідач виставив рахунки: № СФ-0000013 від 18.02.2019 (на суму 84210,19 грн.), № СФ-0000014 від 18.02.2019 р. (на суму 31448,38 грн.), № СФ-0000015 від 18.02.2019 (на суму 47738,71 грн.), для сплати товару на загальну суму 163397,28 грн.

Оплата здійснюється проти виставленого постачальником рахунка- фактури шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у вигляді 50% передоплати вартості партії товару, що поставляється. Остаточний розрахунок (50% від вартості товару) здійснюється протягом 15 днів, після отримання товару покупцем. Оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі. (п. п. 5.2., 5.3 Договору).

На виконання п. 5.2. договору, Казенне підприємство сплатило 50 % попередньої оплати за вказаний товар, що підтверджується платіжними дорученнями № 1583 від 25.02.2019 (на суму 15724,19 грн.), № 1584 від 25.02.2019 (на суму 23869,35 грн.), № 1582 від 25.02.2019 (42105,09 грн.).

Позивач прийняв товар за рахунком № СФ -0000013, а саме шафу комбінову CV114S (в кількості 1 шт), шафу комбінову CV110S (в кількості 1 шт), агрегат холодильний ВС 630380В (в кількості 2 шт), що підтверджується підписаними видатковими накладними № РН-0000013 від 28.02.2019 р. (на суму 17406,58 грн.), № РН-0000012 від 27.02.2019 (на суму 66803,62 грн.).

01.04.2019 позивач зробив остаточний розрахунок за вищезазначений поставлений товар, що підтверджується платіжним дорученням № 2570 на суму 42105,10 грн.

Станом на момент звернення позивача до суду з позовом відповідач передплачений товар за платіжними дорученнями № 1583 від 25.02.2019 (на суму 15724,19 грн.), № 1584 від 25.02.2019 (на суму 23869,35 грн.) відповідно до рахунків № СФ-0000014 та СФ -0000015 від 18.02.2019 не поставив, передплату у розмірі 39593,54 грн. не повернув.

Відповідно до п. 10.1 договору, даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплений печатками сторін. Даний договір може бути укладено сторонами за допомогою факсимільного зв`язку, з обов`язковим наступним підписанням оригіналу.

Договір діє з моменту визначеного у п.10.1 даного договору до 31 грудня 2019 рок, але в будь якому разі до повного виконання зобов`язань по даному договору. Закінчення строку даного договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії даного договору (п. п. 10.2, 10.3 договору).

У відповідності до п. 8.6. договору, за прострочення постачання чи недопоставку товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% вартості не поставленого в термін товару за кожний день прострочення, а при простроченні більш ніж на 30 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого в термін товару.

Згідно п. 8.8. договору, у випадку порушення строку перерахування коштів, зайво отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за продукцію коштів, пов`язаного з порушенням строків або обсягів поставок, поставкою товару неналежної якості, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

Пунктом 8.12. договору сторони передбачили, що за порушення вимог ст. 201 Податкового колексу України постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі втраченого покупцем податкового кредиту.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу відповідача претензію (за вих. № 11-08/5/19/293 від 20.11.2019), в якій зазначено, що після оплати позивачем предплати за товар, відповідачем не поставлено товар позивачу, а тому позивач просить відповідача повернути предплату перераховану на користь відповідача, а також позивач вимагає у відповідача сплатити на користь позивача пеню та штрафні санкції.

З урахуванням вище викладеного, позивач звернувся за захистом своїх порушених прав до суду, з позовом про стягнення з відповідача 39593,54 грн. попередньої оплати за непоставлений товар за договором № 35/019-11/П від 12.02.2019, 285,59 грн. -3 % річних, 197,02 грн. втрат від інфляції, 1971,02 грн. пені, 7017,52 грн. штрафу за неналежне виконання п. 8.12 договору та 2771,55 грн. штрафу за неналежне виконання п. 8.6. договору.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Частиною ч. 1 ст. 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу (абз.1).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Вбачається, що за умовами. 5.2 договору, оплата здійснюється проти виставленого постачальником рахунка- фактури шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у вигляді 50% передоплати вартості партії товару, що поставляється. Остаточний розрахунок (50% від вартості товару) здійснюється протягом 15 днів, після отримання товару покупцем.

Як свідчить наявні у матеріалах справи платіжні доручення № 1583 від 25.02.2019 на суму 15724,19 грн., № 1584 від 25.02.2019 на суму 23869,35 грн. № 1582 від 25.02.2019 на суму 42105,09 грн. позивачем здійснено попередню оплату виставлених ТОВ «БК «Запоріжсервсібуд» рахунків на оплату від 18.02.2019 № СФ-0000013, № СФ-0000014, № СФ-0000015.

Отже, з урахуванням наведених вище положень закону та умов договору, відповідач з огляду на оплату рахунку позивачем, мав передати товар.

Проте, відповідач свого обов`язку щодо поставки передплаченого позивачем товару за платіжними дорученнями № 1583 від 25.02.2019 (на суму 15724,19 грн.), № 1584 від 25.02.2019 (на суму 23869,35 грн.) відповідно до рахунків № СФ-0000014 та СФ -0000015 від 18.02.2019 не виконав, попередню оплату у розмірі 39593,54 грн. не повернув.

Докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідачем не спростовано, що у строк, встановлений договором, товар був поставлений покупцеві.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що зі сторони ТОВ «БК «Запоріжсервісбуд» мало місце порушення зобов`язання за договором від 12.02.2019 № 35/019-11/П, внаслідок якого порушені права позивача на поставку товару обумовленого договором строк.

Приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України закріплено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що ТОВ «БК» Запоріжсервісбуд» отримало від позивача попередню оплату товару у сумі 39593,54 грн., проте не виконало свого обов`язку щодо його поставки позивачу у встановлений строк, попередню оплату у сумі 39593,54 грн. на вимогу казенного підприємства «Шосткинський казенний завод «Імпульс» не повернуло, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39593,54 грн. основного боргу (суми попередньої оплати).

Як наслідок, судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 39593,54 грн. основного боргу (суми попередньої оплати).

Також, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 1971,02 грн. пені та 2771,55 грн. штрафу відповідно до п.8.6 договору.

Пунктом 8.6. договору передбачено, що за прострочення постачання чи недопоставку товару постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 0,1% вартості не поставленого в термін товару за кожний день прострочення, а при простроченні більш ніж на 30 днів, додатково сплачує штраф у розмірі 7% вартості недопоставленого в термін товару.

Згідно п. 8.8. договору, у випадку порушення строку перерахування коштів, зайво отриманих від покупця, а також повернення раніше сплачених за продукцію коштів, пов`язаного з порушенням строків або обсягів поставок, поставкою товару неналежної якості, постачальник сплачує покупцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у ГК України, іншими законами та договором.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірені надані позивачем розрахунки та встановлено, що сума штрафу в розмірі 2771,55 грн. та пені в сумі 1971,02 грн. пред`явлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Окрім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем пред`явлені сума витрат від інфляції в розмірі 197,02 грн. та 3 % річних в розмірі 285,59 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимог кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки судом перевірені та встановлено, що сума індексу інфляції та 3% річних розрахована вірно, вимоги щодо їх стягнення позивачем доведені.

Крім того, позивач просить стягнути штраф у розмірі втраченого податкового кредиту в розмірі 7017,52 грн.

Відповідно до п. 8.12. договору, за порушення вимог ст. 201 Податкового колексу України постачальник зобов`язаний сплатити покупцю штраф у розмірі втраченого покупцем податкового кредиту.

В силу п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абз.1 п.201.7. ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів/ послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем зареєстрована податкова накладна № 5 від 25.02.2019 на суму 42105,11 грн., податкова накладна № 4 від 25.02.2019 на суму 23869,36 грн. та податкова накладна № 3 від 25.02.2019 на суму 15724,19 грн.

Як зазначив позивач, що 28.02.2019 р. відповідач здійснив поставку агрегату холодильного ВС 630 у кількості 2 шт, на суму 17406,58 грн., а також 27.02.2019 року шафи комбінованої CV114S та шафи комбінованої CV110S на суму 66803,62 грн., однак податкову накладну на часткове постачання товару не зареєстрував, чим порушив ст. 201 Податкового кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Запоріжсервісбуд» доводи позивача щодо підстав виникнення спору не спростувало, жодних доказів на підтвердження факту реєстрації податкової накладної щодо товару, поставленого за договором № 35/019-11/П та оплаченого Казеннним підприємством, не надало.

Таким чином, штраф в сумі 7017,52 грн. відповідно до п. 8.12. договору пред`явлений обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Отже, проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи міру та ступінь вини кожної із сторін у спірних правовідносинах, судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача на користь позивача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Казенного підприємства Шосткинський казенний завод Імпульс, м. Шостка Сумської області до Товариства з обмеженою відповідальністю БК Запоріжсервісбуд, м. Запоріжжя про стягнення 51836,24 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю БК Запоріжсервісбуд (69005, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 160, оф. 5, код ЄДРПОУ 36141038) на користь Казенного підприємства Шосткинський казенний завод Імпульс (41101, Сумська область, м. Шостка, вул. Заводська, буд. 41, код ЄДРПОУ 14314452) 39593 (тридцять дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 54 коп. основного боргу, 1971 (одна тисяча дев`ятсот сімдесят одна) грн. 02 коп. пені, 285 (двісті вісімдесят п`ять) грн. 59 коп. -3% річних, 197 (сто дев`яносто сім) грн. 02 коп. втрат від інфляції, 7017 (сім тисяч сімнадцять) грн. 52 коп. штрафу відповідно до п. 8.12 договору, 2771 (дві тисячі сімсот сімдесят одна) грн. 55 коп. штрафу за неналежне виконання п. 8.6 договору та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повний текст рішення оформлено і підписано 26серпня 2020.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст.ст. 254-256 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.А. Колодій