Рішення № 91139911, 25.08.2020, Господарський суд Рівненської області

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2020 р.м. РівнеСправа № 918/262/20

Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,

розглянувши заяву Дочірнього підприємства "Олевский лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради про ухвалення додаткового рішення

у справі за позовом: Дочірнього підприємства "Олевский лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна трейдінгова компанія "Карбо"

про стягнення в сумі 221 721,73 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "Олевский лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна трейдингова компанія "Карбо" про стягнення в сумі 221 721,73 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21 липня 2020 року позов задоволено, вирішено закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 125 000,00 грн. заборгованості, позов в частині вимог про стягнення 89 186 грн. 11 коп. заборгованості, 5 026 грн. 59 коп. пені та 2 509 грн. 03 коп. 3% річних задоволено.

У своєму позові позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, яку сторона понесе у звязку із розглядом справи.

Судом встановлено, що у рішенні суду від 21 липня 2020 року не вирішено питання про розподіл понесених сторонами судових витрат (крім судового збору), оскільки позивачем не заявлено конкретної суми понесених судових витрат.

Позивач звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 27 172,17 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, зокрема, що витрати, пов`зані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Суд, оцінивши докази, надані у підтвердження судових витрат, вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Договором про надання правової допомоги є домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За приписами статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суд, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18).

Відповідно до статті 126 Господарського процесуального кодексу України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23-рп/2009, яким передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Суд встановив, що позивач надав суду акт приймання - передачі наданих послуг від 30.07.2020, як доказ понесених витрат на професійну правничу допомогу. У зазначеному акті відображено детальний перелік наданих адвокатом послуг з надання правничої допомоги, вартість окремих складових таких послуг та загальна сума понесених позивачем витрат на правничу допомогу. Зокрема в акті зазначено, що адвокат отримав оплату в загальному розмірі 27 127,17 грн. за надання вказаних послуг в повному об`ємі. Акт приймання - передачі наданих послуг від 30.07.2020 підписано адвокатом та директором позивача та скріплено печатками адвоката та позивача.

У заяві про ухвалення додаткового рішення представник позивача зазначає, що адвокат може видати клієнту на його вимогу будь-який довільний документ, оскільки факт оплати послуг (в тому числі адвокатських) має обліковуватись позивачем.

При цьому, акт приймання - передачі наданих послуг, як видно з його змісту, підтверджує не лише факт надання послуг, але й понесення таких витрат позивачем.

На перекронання суду, акт приймання - передачі наданих послуг хоча й не є розрахунковим документом, а проте може вважатися доказом який підтверджує понесення витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому суд враховує, що Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів (затверджене наказом Міністерства фінансів України 21.01.2016 № 13), що розроблене відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", не поширюються на адвокатів.

Відповідно до положень статті 14 Податкового кодексу України адвокати здійснюють незалежну професійну діяльність. В свою чергу норми Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" не наводять форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату.

Таким чином суд враховує, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг. А отже адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Окрім того суд враховує приписи "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затвердженого наказом Міністерством фінансів України, від 24.05.1995 № 88.

Так, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення (пункт 1.2.). Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пункт 2.1.).

Відповідно до приписів пункту 2.4. вказаного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера або особи, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства, щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи (пункти 2.13-2.14.).

Суд враховує, що відповідальність за фіксування факту здійснення господарської операції з понесення витрат на правову допомогу несе керівник позивача. Водночас, відображення у акті приймання-передачі факту оплати адвокату наданих ним послуг та зазначення розміру таких витрат, надає суду змогу встановити обставини щодо понесення позивачем витрат на професійну правову допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Отже, оскільки позивачем надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає за необхідне задоволити вимоги про стягнення 27 172,17 грн. витрат на професійну праввничу допомогу адвоката.

За таких обставин, керуючись статтями 123, 126, 129, 238, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву про ухвалення додаткового рішення задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Західна трейдінгова компанія "Карбо" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи 4А/6а, офіс 505, код ЄДРПОУ 42661680) на користь Дочірнього підприємства "Олевский лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11002, Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вул. Олевської Республіки 114, код ЄДРПОУ 05418483) 27 172 (двацять сім тисяч сто сімдесят дві) грн. 17 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Позивач: Державне підприємство "Олевский лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (11002, Житомирська область, Олевський район, місто Олевськ, вул. Олевської Республіки 114, код ЄДРПОУ 05418483).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Західна трейдінгова компанія "Карбо" (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи 4А/6а, офіс 505, код ЄДРПОУ 42661680).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя Качур А.М.