Ухвала суду № 91135571, 21.08.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2379/20 Провадження № 2/450/1417/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2020 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Добош Н.Б.

при секретарі Гев`як Ю.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити заяву представника позивача Іванова Олега Олександровича про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Автогаржного кооперативу «Сокільники» до ОСОБА_1 , Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення та скасування запису про реєстрацію права власності,-

встановив:

представник позивача в заяві про забезпечення позову, просить накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий № 4623686400:01:001:1018, площею 0, 0385 га, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивує тим, що на розгляді в Пустомитівському районному суді Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом Автогаржного кооперативу «Сокільники» до ОСОБА_1 , Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення та скасування запису про реєстрацію права власності. Зазначає, що на підставі рішення Сокільницької сільської Ради № 609 від 11 грудня 2018 року земельну ділянку із кадастровим номером 4623686400:01:001:1018, яка перебуває в постійному користуванні АГК «Сокільники», незаконно було передано у власність громадянину ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель та споруд. Вказана земельна ділянка Сокільницькою сільською радою була передана у власність без згоди законного землекористувача - автогаражного кооперативу, у встановленому законом порядку у законного землекористувача земельна ділянка не вилучалась, акти про право користування АКГ «Сокільники» землею не скасовані, недійсними судом не визнавалися, чим порушено пункт 5 статті 116, пункт 6 статті 188 Земельного кодексу України. Вказує, що незаконні дії Сокільницької сільської ради продовжуються, оскільки на підставі її рішення від 06 серпня 2019 року № 762, згідно з інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, були передані у приватну власність ще три земельні ділянки громадянам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Ці земельні ділянки також перебувають у користуванні автогаражного кооперативу і теж передавались Сокільницькою сільськок радою без законних на те підстав. Пустомитівським районним судом розглядаються справи № 450/766/20, 450/4001/19 про визнання недійсним рішення та скасування запису пре реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки. Ще дві земельні ділянки із кадастровими номерами 4623686400:01:001:1076 та 4623686400:01:001:1047, які передані у приватну власність Сокільницькою сільськок радою, за рахунок частини земельної ділянки, яка знаходиться у постійному користуванні автогаражного кооперативу, без його згоди, вже відчужені первісним набувачем за договорами купівлі продажу громадянину ОСОБА_5 . На даний час Пустомитівським районним судом розглядається справа № 450/1675/20 за позовом Автогаражного кооперативу «Сокільники» до ОСОБА_5 , треті особи Головне управління Держгеокадастру у Львівській області, Сокільницька сільська рада про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, визнання договорі: купівлі-продажу недійсними та скасування записів про реєстрацію права власності. Також, під час розгляду справи Відповідач, ОСОБА_1 , може відчужити земельну ділянку, що в подальшому істотно ускладнить та унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 21.08.2020 року відкрито провадження по справі.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, ч. 2 ст. 247 ЦПК України сторони у судове засідання не викликалися, фіксування судового процесу технічними засобами не здійснюється.

Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.

За змістом ст. 152 ЦПК України заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Предметом позову, є визнання недійсним рішення Сокільницької сільської ради № 609 від 11.12.2018 року в частині передачі у власність земельної ділянки (кадастровий № 4623686400:01:001:1018) ОСОБА_1 та скасувати запис № 37196991 про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6-605 цс16 від 25 травня 2016 року, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва, та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі №922/4587/13.

Отже, підставою для забезпечення позову є те, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак проаналізувавши заяву позивача, судом встановлено, що таке не містить достатнього обгрунтування вжиття заходів забезпечення позовних вимог та даних про те, що відповідач має намір відчужити вказане майно, що в подальшому може утруднити виконання рішення суду, а саме по собі пред`явлення позовних вимог до відповідачів про визнання недійсним рішення Сокільницької сільської ради №т 609 від 11.12.2018 року в частині передачі у власність земельної ділянки (кадастровий № 4623686400:01:001:1018) ОСОБА_1 та скасувати запис № 37196991 про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, не є підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.

Тому враховуючи вищенаведене, суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення позову, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 153, 154, 247, 260, 261, 263 ЦПК України, суд,-

постановив :

в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_6 про вжиття заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом Автогаржного кооперативу «Сокільники» до ОСОБА_1 , Сокільницької сільської ради Пустомитівського району Львівської області, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсним рішення та скасування запису про реєстрацію права власності,- відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання її суддею.

Ухвала може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 - денний строк з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повної ухвали суду.

Апеляційна скарга подається через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

СуддяН. Б. Добош