Ухвала суду № 91132876, 20.08.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35722/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Волкова С.Я. при секретарі Бурому Є.В., за участю прокурора Коломійця Р.Р., захисників Каплунової В.В., Онищука В.В., підозрюваного ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Єрофєєва Єгора Валерійовича про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

установив:

Слідчий третього слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Єрофєєв Є.В. за погодженням із процесуальним керівником по кримінальному провадженню начальником першого відділу військового прокуратури Київського гарнізону Коломійцем Р.Р. звернувся до суді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві, за процесуального керівництва військової прокуратури Київського гарнізону здійснюється досудове розслідування кримінального № 42020110350000036 від 18.03.2020 р. за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України, а також за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.

У клопотанні зазначено, що 14.01.2015 р. Президентом України видано Указ «Про часткову мобілізацію» № 15/2015, затверджений Законом № 113-VIII від 15.01.2015 р., у зв`язку з чим почав діяти особливий період.

Згідно ч. 3 ст. 401 КК України особи, які не є військовослужбовцями, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями Розділу ХІХ КК України.

У клопотанні зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вирішили стати на злочинний шлях та, діючи у складі організованої групи, вчинили злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), за наступних обставин. Починаючи з 2014 р., більш точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, ОСОБА_2 , будучи військовою службовою особою, познайомився із приватним підприємцем ОСОБА_6 , який у зазначений період здійснював діяльність у сфері продажу пально-мастильних матеріалів, у зв`язку з чим у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на організацію групи осіб, які будуть об`єднані єдиним злочинним планом з розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення нижчезазначеного, відомого всім учасникам групи плану, з метою особистого збагачення за рахунок незаконного збуту пально-мастильних матеріалів, належних військовій частині А2860 на території Київської області, в умовах дії особливого періоду. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , розуміючи, що злочинну участь у вказаній групі можуть приймати лише особи, яким він довіряє, залучив до вказаної злочинної діяльності водія-перевізника палива ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_2 мав особисті контакти з невстановленого досудовим розслідуванням часу. Зокрема, ОСОБА_2 , розподіляючи ролі у вказаній організованій групи, роз`яснив, що громадянин ОСОБА_4 залучений до вказаної злочинної діяльності у зв`язку із тим, що у ОСОБА_4 перебуває у постійному користуванні вантажний транспортний засіб - бензовоз тягач Renault Magnum, державний номерний знак НОМЕР_1 (далі - «бензовоз») та причіп до нього державний номерний знак НОМЕР_2 із типом кузова «паливоцистерна» (далі - «цистерна»). Також ОСОБА_2 , розуміючи, що в силу займаної посади та службового становища особисто реалізовувати пально-мастильні матеріали не зможе, залучив до складу групи цивільну особу-директора ТОВ «Октан БЦ» ОСОБА_5 , який шляхом пошуку покупців серед інших суб`єктів господарювання домовлявся про кількість пально-мастильних матеріалів, які підлягатимуть збуту, особисто контактував із іншими суб`єктами господарювання, обумовлюючи суми, кількість та вид пально-мастильних матеріалів, які можуть бути незаконно збуті зазначеною організованою групою. Разом з тим ОСОБА_2 , розуміючи, що, одержуючи особисто грошові кошти від ОСОБА_5 за незаконну реалізацію пально-мастильних матеріалів, належних Збройним Силам України, ризикує бути викритим правоохоронними органами, ОСОБА_2 ввів до складу указаної організованої групи ОСОБА_1 , який виконував роль фінансового директора, одержував грошові кошти від незаконної реалізації ОСОБА_5 військового майна, в подальшому організовував їх зберігання у відповідному офісі за адресою: АДРЕСА_1 та передавав ОСОБА_2 за окремими вказівками останнього, з поміж іншого ОСОБА_1 вчиняв дії з організації місця прямого збуту військового майна, зокрема на комплексі АЗС за адресою: АДРЕСА_2. У подальшому за невстановлених обставин ОСОБА_2 довів всім учасникам групи злочинний план та їх ролі, на що всі учасники групи, переслідуючи мету збагатитись за рахунок незаконного збуту військового майна, погодились. Разом з тим у зв`язку із тим, що військове майно, зокрема, пально-мастильні матеріали підлягають суворому обліку у військовій частині, порядок їх оприбуткування, списання та використання унормовано керівними документами, а донесення про їх використання подаються командиру військової частини начальником відповідної служби та ним же оформлюються, ОСОБА_2 вирішив залучити до своєї злочинної діяльності також начальника служби забезпечення військової частини А2860 ОСОБА_3 . При цьому ОСОБА_2 спільно та по взаємній згоді з ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 очолив стійке об`єднання, визначивши необхідну для досягнення загальної злочинної мети кількість учасників групи, а також злочинну спеціалізацію вказаної групи. Отже, визначившись з напрямом протиправної діяльності, та, поклавши на себе функції організатора і керівника групи, ОСОБА_2 особисто підібрав її учасників з числа знайомих та співслужбовців. Забезпечуючи при цьому стійкість організованої групи, керованість і тривалість намічених ним злочинних дій, він використовував для відбору кандидатів займані ними посади, їх повноваження та матеріально-технічні засоби для забезпечення вчинення злочинів. З метою забезпечення існування та функціонування групи між її учасниками був розроблений єдиний план з розподілом функцій кожного з учасників групи. Відповідно до вказаного плану завданнями і метою існування організованої групи було налагодження систематичного викрадення та збуту пально-мастильних матеріалів, які належать Збройним Силам України, особам, які, здійснюючи роздрібний продаж зазначених пально-мастильних матеріалів, одержували від цього прибуток, а також подальше приховання вказаних нестач пально-мастильних матеріалів силами служби забезпечення військової частини шляхом їх списання. У подальшому з метою дотримання співучасниками заходів конспірації для протидії викриттю правоохоронними органами на етапі створення групи ОСОБА_2 себе визначив як особу, яка забезпечує процес привласнення військового майна, погоджуючи кількість та строки вивозу військового майна із військової частини із ОСОБА_5 та начальником служби забезпечення військової частини ОСОБА_3 , а також організовує заїзд на територію військової частини А2860 бензовозу та цистерни цивільної особи ОСОБА_4 та одержує незаконно здобуті грошові кошти від реалізації військового майна через ОСОБА_1 , який організовує зберігання указаних грошових коштів у відповідному офісному приміщенні, також ОСОБА_2 контролює процес заправки зазначеного бензовозу та забезпечує виїзд заправленої пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України цистерни із бензовозом ОСОБА_4 , який в подальшому, керуючись єдиним злочинним умислом організованої групи, розпоряджаючись указаним військовим майном, передає його цивільним особами на автозаправочні станції, з яких здійснюється збут військових пально-мастильних матеріалів у роздрібний спосіб. Стійкість організованої групи ОСОБА_2 забезпечував за рахунок її стабільного складу, роду діяльності її учасників, займаних посад її учасників, планування злочинної діяльності, особистого контактування із цивільними особами організованої групи - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , розумінням неможливості керівництва організованою групою іншими військовими службовими особами в силу займаних посад та відсутності спілкування із місцевими суб`єктами господарської діяльності у сфері продажу пально-мастильних матеріалів. Організована ОСОБА_2 група була стійкою, що знайшло своє вираження у згуртованості, стабільності та тривалості існування. Злочинна група, очолювана ОСОБА_2 , характеризувалась наступним чином: попередньою зорганізованістю в спільне об`єднання для вчинення злочинів; «спеціалізацією» злочинної діяльності учасників організованої групи, яка виражалась у вчиненні умисних злочинів, пов`язаних з привласненням військового майна та подальшим збутом привласненого на території Київської області; стабільністю членів групи, котра виразилась у тривалості їх дій з 2014 р. до дня припинення злочинної діяльності працівниками правоохоронних органів, та детальної організації функціонування групи; об`єднаністю злочинів, вчинених організованою групою, єдиним планом з розподілом функції кожного із учасників групи, спрямованих на досягнення єдиної злочинної мети; підпорядкованістю учасників організованої групи ОСОБА_2 з питань злочинної діяльності, обізнаністю всіх членів злочинної групи з планом злочинних дій та високою латентністю зазначених злочинних діянь.

ОСОБА_2 , будучи організатором та керівником групи, використовуючи службове становище, здійснював безпосереднє керівництво діями учасників організованої ним групи, визначав і уточнював обов`язки кожного під час вчинення кримінальних правопорушень для досягнення загальної злочинної мети, особисто підбирав учасників групи, та доводив їм їх ролі при здійсненні злочинної діяльності, розробляв плани вчинення злочинів, у тому числі, вживаючи заходів щодо невикриття злочинної діяльності групи правоохоронними органами, особисто погоджував кількість та строки вивозу майна із військової частини із директором ТОВ «Октан БЦ» ОСОБА_5 та начальником служби забезпечення військової частини ОСОБА_3 , організовував заїзд на територію військової частини А2860 бензовозу та цистерни цивільної особи ОСОБА_4 , контролював процес заправки зазначеного бензовозу та забезпечував виїзд заправленого пально-мастильними матеріалами Збройних Сил України цистерни із бензовозом ОСОБА_4 , надавав вказівку ОСОБА_5 на збут пально-мастильних матеріалів, належних військовій частині, надавав вказівки ОСОБА_1 на одержання грошових коштів від ОСОБА_5 за незаконний збут військового майна та подальшої їх передачі ОСОБА_2 та зберігання у відповідному офісному приміщенні.

ОСОБА_5 , будучи активним учасником організованої ОСОБА_2 групи, згідно розподілених функцій погоджував із ОСОБА_2 кількість пально-мастильних матеріалів, належних військовій частині А2860, які незаконно привласнювались організованою групою з метою їх збуту, та, погоджуючи із ОСОБА_2 ціну, організовував продаж вказаного військового майна, після чого, одержуючи за такий продаж грошові кошти, за погодженням із ОСОБА_2 здійснював їх розподіл, та передачу ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 , будучи активним учасником організованої ОСОБА_2 групи, згідно службових повноважень та розподілених функцій забезпечував приховування привласнення пально-мастильних матеріалів, належних військовій частині, контролював процес заправки цистерни ОСОБА_4 пально-мастильними матеріалами у кількісному показнику, вказаному ОСОБА_2 , здійснював заходи з приховування нестач пально-мастильних матеріалів військової частини.

ОСОБА_4 , будучи активним учасником організованої ОСОБА_2 групи, згідно розподілених функцій надавав засіб для вчинення злочину (бензовозу та цистерни), за допомогою якого здійснював заїзд на територію військової частини А2860 із порожньою цистерною, подальшої заправки зазначеної цистерни пально-мастильними матеріалами, які належать військовій частині, та виїзду за межі контрольно-пропускного пункту військової частини із подальшою доставкою зазначених пально-мастильних матеріалів суб`єктам господарської діяльності, на яких вкаже ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1

ОСОБА_1 , будучи активним учасником організованої ОСОБА_2 групи, згідно розподілених функцій виконував роль особи, яка відповідала за незаконно отримані фінанси, їх зберігання та одержував у ОСОБА_5 грошові кошти від незаконної реалізації військового майна, в подальшому організовував їх зберігання у відповідному офісі за адресою: АДРЕСА_1 та передавав ОСОБА_2 за окремими вказівками останнього, з поміж іншого ОСОБА_1 вчиняв дії з організації місця прямого збуту військового майна, зокрема, на комплексі АЗС за адресою: АДРЕСА_2 .

24.04.2020 р. о 09:48 год. ОСОБА_1 , будучи об`єднаним спільним умислом із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , виконуючи свою роль у вчиненні злочину організованою групою, діючи у порушення норм законодавства, з корисливих мотивів з метою заволодіння військовим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, і, бажаючи їх настання, користуючись умовами, які створив ОСОБА_2 для безперешкодного доступу ОСОБА_4 на територію військової частини А2860 (Київська область, Васильківський район., с. Данилівка), діючи відповідно до єдиного злочинного умислу організованої групи, домовився про дату та час одержання від ОСОБА_5 грошових коштів за незаконний збут військового майна, та у подальшому згідно єдиного злочинного плану ОСОБА_4 перетнув контрольно-пропускний пункт зазначеної військової частини, де до 11:04 год. цього ж дня за участі ОСОБА_3 та невстановлених військовослужбовців зазначеної військової частини відбулось завантаження обумовлених раніше пально-мастильні матеріалів у кількості 21,7 тон дизельного палива, які належать військовій частині А2860 та є військовим майном, вартість яких становить 629 300 грн, після чого ОСОБА_4 безперешкодно виїхав за межі контрольно-пропускного пункту та розпочав незаконно розпоряджатись привласненими пально-мастильними матеріалами у спосіб, визначений ОСОБА_2 , а саме: доставки вказаних пально-мастильних матеріалів на автозаправочні станції, перелік яких погоджував із ОСОБА_5 . Після реалізації вказаних пально-мастильних матеріалів, належних військовій частині А2860, ОСОБА_5 24.04.2020 р. о 18:30 год. за адресою: перехрестя автодороги М-05 та смт. Калинівка Васильківського району у напрямку м. Біла Церква Київської області ОСОБА_1 сів до салону транспортного засобу, керованого ОСОБА_5 , а саме: AUDI А8 державний номерний знакНОМЕР_3 , де одержав від останнього грошові кошти у сумі 214 000 грн за незаконну реалізацію ОСОБА_5 військового майна для подальшої доставки указаних грошових коштів до офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та передачі ОСОБА_2 . Таким чином ОСОБА_1 вчинив привласнення військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем іншого військового майна організованою групою в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України.

30.04.2020 р. о 12:07 год. ОСОБА_1 , будучи об`єднаним спільним умислом із ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 , виконуючи свою роль у вчиненні злочину організованою групою, діючи у порушення норм законодавства, з корисливих мотивів з метою заволодіння військовим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, і, бажаючи їх настання, користуючись умовами, які створив ОСОБА_2 для безперешкодного доступу ОСОБА_4 на територію військової частини А2860 (Київська область, Васильківський район., с. Данилівка), діючи відповідно до єдиного злочинного умислу організованої групи, домовився про дату та час одержання від ОСОБА_5 грошових коштів за незаконний збут військового майна та у подальшому ОСОБА_4 перетнув контрольно-пропускний пункт зазначеної військової частини, де до 13:50 год. цього ж дня за участі ОСОБА_3 та невстановлених військовослужбовців зазначеної військової частини відбулось завантаження обумовлених раніше пально-мастильні матеріалів у кількості 17 тон дизельного палива, які належать військовій частині А2860 та є військовим майном, вартість яких становить 493 000 грн, після чого ОСОБА_4 безперешкодно виїхав за межі контрольно-пропускного пункту та розпочав незаконно розпоряджатись привласненими пально-мастильними матеріалами у спосіб, визначений ОСОБА_2 , а саме: доставки вказаних пально-мастильних матеріалів на автозаправочні станції, перелік яких погоджував із ОСОБА_5 . Після реалізації вказаних пально-мастильних матеріалів, належних військовій частині А2860, ОСОБА_5 30.04.2020 р., більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено, за адресою: смт. Калинівка Васильківського району Київської області ОСОБА_1 сів до салону транспортного засобу, керованого ОСОБА_5 , а саме: AUDI А8 державний номерний знакНОМЕР_3 , де одержав від останнього грошові кошти у сумі близько 200 000 грн за незаконну реалізацію ОСОБА_5 військового майна для подальшої доставки указаних грошових коштів до офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 та передачі ОСОБА_2 . Таким чином ОСОБА_1 повторно вчинив привласнення військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем іншого військового майна, вчинене повторно організованою групою в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України.

15.05.2020 р. близько 12:00 год. ОСОБА_1 , будучи об`єднаним спільним умислом із ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , виконуючи свою роль у вчиненні злочину організованою групою, діючи у порушення норм законодавства, з корисливих мотивів з метою заволодіння військовим майном, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки, і, бажаючи їх настання, користуючись умовами, які створив ОСОБА_2 для безперешкодного доступу ОСОБА_4 на територію військової частини А2860 (Київська область, Васильківський район., с. Данилівка), діючи відповідно до єдиного злочинного умислу організованої групи, організував незаконний збут військового майна цивільним особам на комплексі АЗС за адресою: АДРЕСА_2 та у подальшому ОСОБА_4 перетнув контрольно-пропускний пункт зазначеної військової частини, де до 13:40 год. цього ж дня за участі ОСОБА_3 та невстановлених військовослужбовців зазначеної військової частини відбулось завантаження обумовлених раніше пально-мастильні матеріалів у кількості 14 тон дизельного палива та 600 літрів бензину, які належать військовій частині А2860 та є військовим майном, вартість яких становить понад 310 000 грн, після чого ОСОБА_4 безперешкодно виїхав за межі контрольно-пропускного пункту та розпочав незаконно розпоряджатись привласненими пально-мастильними матеріалами у спосіб, визначений ОСОБА_2 , а саме: доставки вказаних пально-мастильних матеріалів на автозаправочні станції, перелік яких погоджував із ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Таким чином ОСОБА_1 , повторно вчинив привласнення військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем, іншого військового майна, вчинене повторно, організованою групою в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто злочин передбачений ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України.

Отже ОСОБА_1 , підозрюється у привласненні військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем іншого військового майна, вчинене повторно організованою групою в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України.

Згідно ст. 12 КК України кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_1 , є особливо тяжкими злочинами, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років. Метою застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 згідно ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Прокурор у судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив його задовольнити.

У судовому засіданні підозрюваний, його захисники заперечували проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, вислухавши пояснення учасників провадження, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступних висновків.

19.08.2020 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 410 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейського суду з прав людини у рішенні у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Слідчий суддя, перевіряючи обґрунтованість підозри, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами, зокрема, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 17.04.2020 р.; матеріалами виконаного доручення працівниками оперативного підрозділу; протоколом обшуку військової частини А2860, проведеного у період з 15.05.2020 р. по 17.05.2020 р.; протоколом обшуку від 15.05.2020 р. вантажного сідлового тягача державний номерний знакНОМЕР_1 ; протоколом обшуку від 15.05.2020 р. причіпа паливоцестерни

державний номерний знакНОМЕР_2 ; протоколом огляду від 17.06.2020 р. причіпа паливоцестерни державний номерний знакНОМЕР_2 ; протоколом обшуку від 15.05.2020 р. за місцем здійснення своєї діяльності з роздрібної торгівлі паливними продуктами ОСОБА_7 , в ході якого вилучено 553 717 грн та 14 200 доларів США (за адресою: АДРЕСА_1); довідкою про виділення спеціаліста Північного офісу Держаудитслужби України від 11.06.2020 р. № 26-09-17-17/3738-2020; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 17.05.2020 р.; протоколом допиту як свідка ОСОБА_9 від 16.05.2020 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 15.05.2020 р.; протоколом допиту як свідка ОСОБА_11 від 15.05.2020 р.; протоколом допиту як свідка ОСОБА_12 від 15.05.2020 р.; протоколом проведення слідчого експерименту від 16.05.2020 р. із підозрюваним ОСОБА_4 ; протоколом огляду від 20.06.2020 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 19.05.2020 р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 19.05.2020 р.; листом ГУ ДПС у Київській області від 18.06.2020 р. № 18663/9/10-36-32-03-08; листом ГУ ДПС у Київській області від 04.06.2020 р. № 17580/9/10-36-32-03-08; заявою потерпілого ОСОБА_6 від 20.06.2020 р.; протоколом про хід і результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 24.04.2020 р.; протокол про хід і результати візуального спостереження за річчю від 24.04.2020 р.; протоколом про хід і результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 30.04.2020 р.; протоколом про хід і результати візуального спостереження за річчю від 30.04.2020 р.; протоколом про хід і результати аудіо, відеоконтролю особи від 15.05.2020 р.; протоколом про хід і результати візуального спостереження за річчю від 15.05.2020 р.; протоколом про хід і результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.05.2020 р.; протоколом про хід і результати зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 15.05.2020 р.; протоколом огляду матеріалів НСРД від 16.06.2020 р.; - протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_5 від 11.08.2020 р.

Слідчий суддя, приймаючи рішення, виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні, та доданих матеріалах, та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на наведені у клопотанні прокурора дані, у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення. Аналіз представлених доказів об`єктивно зв`язують підозрюваного з певними злочинами, на даному етапі хоча і не можна стверджувати про їх достатність для негайного засудження, проте можна дійти висновку про виправданість подальшого розслідування або висунення звинувачення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства», рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»). Відтак, на даний час у кримінальному провадженні існують обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

Згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зав`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Слідчий суддя, вирішуючи питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, враховує не тільки положення, які передбачені КПК України, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, за якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії» серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бойченко проти Молдови» одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мамедова проти Росії» посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Стороною обвинувачення в судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, в противагу чому сторона захисту не навела будь-яких аргументів, які б спростовували доводи, зокрема, ризиків передбачених: 1) враховуючи, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, існує ризик, що підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) оскільки ОСОБА_1 являється директором ТОВ «СОЮЗ К», де акумулюються грошові кошти, одержані внаслідок незаконної діяльності, а отже може особисто або опосередковано негативно впливати на хід досудового слідства та судового розгляду, через прохання, погрози або іншим шляхом щодо знищення, приховання або спотворення документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень; 3) незаконно впливати на осіб, які вже допитані як свідки у кримінальному провадженні, так і на тих осіб, які встановлюються, яким відомо або можливо відомо про протиправні дії організованої ОСОБА_15 групи або які могли діяти спільно з останнім, оскільки ОСОБА_1 , перебуваючи на волі з метою уникнення кримінальної відповідальності, користуючись налагодженими зв`язками та здобутими знайомствами, може через прохання, погрози або іншим шляхом знищити, приховати або спотворити документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може як у спосіб погроз, підкупу, незаконних наказів, психологічного впливу, так і в інший спосіб незаконно впливати на зазначених вище осіб, також наразі встановлюються дані про можливу причетність вказаних осіб до вчинення інших кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим підозрюваний зможе вчинювати тиск на можливих свідків у даному кримінальному провадженні з метою приховання своєї злочинної діяльності; 4) враховуючи суспільний резонанс кримінального провадження, ОСОБА_1 під впливом тяжкості покарання, яке загрожує останньому, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, та у такий спосіб істотно перешкоджати повному та всебічному досудовому розслідуванню даного кримінального провадження; 5) враховуючи, що злочинна діяльність ОСОБА_1 пов`язана із привласненням військовою службовою особою із зловживанням службовим становищем іншого військового майна мала системний тривалий характер, то він може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість злочинів, характер вчинених кримінальних правопорушень, дані, які характеризують ОСОБА_1 , вік та стан здоров`я підозрюваного, його соціальні зв`язки, сімейний стан, майновий стан, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді дійти висновку про наявність ризиків, які наведені вище, а для їх запобігання, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні, вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у виді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій слідчим суддею під час розгляду клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Так, згідно пункту 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод звільнення може бути обумовлено наданням гарантій явки в суд, й судова практика Європейського суду з прав людини встановлює, що не відповідає пункту 3 ст. 5 Конвенції встановлення розміру застави, виключно в залежності від інкримінованої шкоди. Гарантія має мету не відшкодування шкоди, а забезпечення присутності обвинуваченого в залі судового засідання. Тому її розмір повинен відповідати перспективі втрати застави чи обернення на неї стягнення у разі не явки обвинуваченого до суду, й повинен утримувати обвинуваченого в межах належної процесуальної поведінки.

При визначенні ОСОБА_1 альтернативного запобіжного заходу у виді застави, слідчий суддя поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні у справі «Мангурас проти Іспанії».

Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, їх корисливий мотив, матеріальне становище підозрюваного, тяжкість правопорушень, у яких він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у межах відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України не здатна забезпечити виконання ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжких злочинів, покладених на нього обов`язків, що застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, а тому приходить до висновку, про необхідність визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 051 000 (один мільйон п`ятдесят одну тисячу) гривень, що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків з урахуванням вказаних обставин, таким чином застава у зазначеному розмірі на думку слідчого судді не є надмірно обтяжливою, та такою, що не виправдує мету застосування запобіжного заходу.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Блиставиця, Бородянського району Київської області, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЮЗ К», проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 16 жовтня 2020 р., включно, в межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 42020110350000036 від 18.03.2020 р.

Взяти ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під варту в залі суду.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої визначити у 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 051 000 (один мільйон п`ятдесят одну тисячу) гривень, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_1 в разі внесення застави виконувати процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи;

не відлучатись із Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

утримуватися від спілкування із свідками та підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

носити електронний засіб контролю.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України, м. Київ

Рахунок отримувача UA128201720355259002001012089 .

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Термін дії обов`язки, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 16 жовтня 2020 р., включно, але не більше строків досудового розслідуваннякримінального провадження № 42020110350000036 від 18.03.2020 р.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки піозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Волкова С.Я.