Ухвала суду № 91130088, 18.08.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/6237/20 1-кс/335/3259/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2020 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя Апаллонова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Пронтенко А.В.., прокурора Кравець Л.В., слідчого Потряскової І.С.., підозрюваного ОСОБА_1 захисника Луньової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя, клопотання старшого лейтенанта поліції Потряскової Інни Степанівни, погоджене прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Кравець Л.В.., про застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні № 12020080060001866 від 22.07.2020 року, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Тернопіль, громадянин України, який має середньо-спеціальну освіту, офіційно непрацевлаштований, не одружений, який не має на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, -

ВСТАНОВИВ:

З наданих слідчому судді матеріалів вбачається, що в провадженні Вознесенівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження №12020080060001866 від 22.07.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 22 липня 2020 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, зайшов в якості покупця до приміщення магазину « Сигарний будинок Фортуна » ПП «Фортуна-Тютюн» (ЄДРПОУ 35358238), який розташований на першому поверсі в будинку № 196 по проспекту Соборному в м. Запоріжжя , після чого підійшов до вітрини з сигаретами, та за допомогою ключа, який знаходився в замку, відкрив вказану вітрину, тим самим здійснив проникнення до сховища.

В подальшому, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_1 , не реагуючи на заклики продавця ОСОБА_2 про повернення товару, через відкриті дверцята вітрини з сигаретами, відкрито заволодів майном ПП « Фортуна Тютюн », а саме: пачкою сигар «Харвест» вартістю 95 гривень, пачкою сигарет «Чапмен» вартістю 99 гривень та пачкою сигар «Коіба» вартістю 378 гривень, які поклав до лівої зовнішньої кишені своїх брюк та разом з викраденим майном покинув місце вчинення злочину, тим самим спричинив матеріальну шкоду ПП «Фортуна-Тютюн» загальною вартістю 572 гривні.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України, що кваліфікується як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у сховище.

23 липня 2020 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Вина ОСОБА_1 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: - протоколом огляду місця події від 23.07.2020; - протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 23.07.2020; - протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 22.07.2020; - протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 23.07.2020; - протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 23.07.2020 - протоколом допиту представника потерпілого ПП «Фортуна Тютюн» ОСОБА_7 від 23.07.2020; - протоколом затримання особи на підставі ст. 208 КПК України; - іншими матеріалами кримінального провадження.

Органом досудового розслідування встановлено наявність в діях ОСОБА_1 ризиків, передбачених п.1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КК України.

Так, ОСОБА_1 вчинив тяжкий корисливий злочин проти власності. Не дивлячись на те, що по кримінальному провадженню зібрано достатньо доказів, які підтверджують та прямо вказують на його причетність до вчинення інкримінованого злочину, він у скоєному злочині не розкаявся, вину не визнає, що вказує на те, що він намагається таким чином уникнути від кримінальної відповідальності. У зв`язку з цим, орган досудового слідства обґрунтовано вважає, що ОСОБА_1 усвідомлюючи невідворотність покарання у вигляді позбавлення полі, залишаючись на волі спробує ухилитись від відповідальності та переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, що є ризиком, передбаченим п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, підозрюваний ОСОБА_1 порушує та принципово ігнорує правила поведінки у суспільному житті, нормальні умови життя людей. Вивчаючи особу ОСОБА_1 встановлено, що він перебуває під спостереженням у лікаря нарколога з діагнозом «психічні та поведінкові розлади внаслідок поєднаного вживання канабіоїдів та алкоголю. Синдром залежності.». Також було направлено запит до КНП «ОКЗ НПД» ЗОР, було надано відповідь про те, що ОСОБА_1 під наглядом лікаря психіатра не перебуває, проте з 2019 року неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Остання госпіталізація 24.07.2020 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, модифікована вживанням ПАР, галюцінаторно-параноїдний синдром». У зв`язку з вищевикладеним, можна вважати, що ОСОБА_1 є соціально-небезпечним для суспільства та знаходячись в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння залишаючись на волі продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, що є ризиком, передбаченим п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Про неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, такого як особисте зобов`язання, передбаченого п.1 ч.1 ст. 176 КПК України, свідчить тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення.

Неможливість обрання до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, передбаченого п.2 ч.1 ст. 176 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, які б заслуговували довіру, та поручились за виконання ним покладених на нього обов`язків. Крім того, на час звернення з клопотанням до слідчого судді, до слідчого не надходило відповідних клопотань від поручителів.

Про неможливість обрання підозрюваному ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді застави, що передбачено п. 3 ч. 1 ст. 176 КПК України свідчить те, що підозрюваний на даний час не працює, обґрунтовано підозрюється у вчиненні корисливого злочину та одним з джерел його доходу є матеріальні блага, отримані злочинним шляхом, які не можуть бути внесені як застава з метою забезпечення покладених на нього обов`язків.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 принципово ігноруючи виконання встановлених норм поведінки в суспільстві, вчинив тяжкий злочин проти власності. Орган досудового слідства вважає, що у разі обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який передбачений п.4 ч.1 ст.176 КПК України, останній його порушуватиме, та вказаний запобіжний захід не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою слідчий суддя повинен своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, визначенням таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

В судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали та просили його задовольнити на підставах, які викладені у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти клопотання заперечували, посилаючись на не обґрунтованість підозри та недоведеність ризиків, просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного та його захисника, доводи прокурора щодо неможливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, і дослідивши матеріали справи в їх сукупності, слідчий суддя приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 22.07.2020 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України, за №12020080060001866.

Клопотання слідчого, погоджене із прокурором Запорізької місцевої прокуратури №2 Кравець Л.В. оформлене відповідно до вимог ст.184 Кримінального процесуального кодексу України.

До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання. 23.07.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 186 КК України.

Згідно зі змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів. Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, наявними у справі допустимими доказами які з достатньою імовірністю підтверджують суду існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, в межах розслідування яких ставиться питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваної під вартою.

Разом із тим, перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя не у повній мірі може погодитися з існуванням ризиків, про які вказує слідчий та прокурор, виходячи за наступного.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» (№ 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року), одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу. А у справі «Мамедова проти Росії» (№ 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року) Європейський суд дійшов висновку, що посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Як вказує сторона обвинувачення, усвідомлюючи можливість реального позбавлення волі за вчинене кримінальне правопорушення, ОСОБА_1 з метою уникнення відповідальності, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, що свідчить про наявний ризик, передбачений пунктом 1 частиною першою ст. 177 КПК України.

Ризик передбачений п. 1 ст. 177 КПК України доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування, що також відображено у рішенні ЄСПЛ у справі «Яжинський проти Польщі» («Jarzynski v. Poland», § 43).

На час розгляду клопотання слідчого належних доказів про те, що за час проведення досудового розслідування підозрюваний переховувався від органу досудового розслідування, або намагався вчинити інше кримінальне правопорушення, надано не було, ОСОБА_1 є особою раніше не судимою, а лише посилання на тяжкість інкримінованого підозрюваному ОСОБА_1 злочину не є підставою для застосування виняткового запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» презумпція психічного здоров`я встановлює, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Щодо посилання сторони обвинуваченого про те, що згідно відповіді на запит слідчого КНП «ОКЗ НПД» ЗОР було надано відповідь про те, що ОСОБА_1 під наглядом лікаря психіатра не перебуває, проте з 2019 року неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні. Остання госпіталізація 24.07.2020 року з діагнозом «Шизофренія, параноїдна форма, модифікована вживанням ПАР, галюцінаторно-параноїдний синдром», то слідчий суддя зазначає, що наведені обставини не свідчать про те, що ОСОБА_1 є соціально-небезпечним для суспільства та знаходячись в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння залишаючись на волі продовжить вчиняти кримінальні правопорушення, оскільки по- перше, ОСОБА_1 був виписаний з лікарні, по-друге презумпція психічного здоров`я, оскільки відсутні будь-які висновки експерта, які б визначали психічний стан підозрюваного як особи, яка є суспільно-небезпечною.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України, передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Так, при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Згідно практики ЄСПЛ існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (див. рішення у справі «Смирнова проти Росії» (Smirnova v. Russia), заяви №№ 46133/99 і 48183/99, п. 63, ECHR 2003-IX (витяги)). У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (див. рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії» (Vrenсev v. Serbia), заява № 2361/05, п. 76).

За викладених обставин, вбачається, що клопотання не містить переконливого обґрунтування доводів сторони обвинувачення про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м`якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України, а відтак застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непропорційними легітимній меті, яка ставиться до їх застосування.

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що ОСОБА_1 має постійну реєстрацію та місце проживання, існують міцні соціальні зв`язки, проживає з матір`ю, про що остання підтвердила у судовому засіданні, соціально адаптований, раніше не судимий.

Отже, долучені до клопотання докази, в своїй сукупності не можуть переконливо свідчити про наявність підстав для застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знаходить підстав для задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, слідчий суддя вважає, що прокурором та слідчим не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів до підозрюваного не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, отже, вважає обґрунтованим застосувати до підозрюваного більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.

З урахуванням викладеного та оцінюючи ступінь порушення загальносуспільних прав та інтересів, з метою забезпечення належного проведення досудового розслідування, явки даної особи для надання показань тощо, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволення клопотання про застосовування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та вважає за необхідне застосувати відносно останнього запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного певні обов`язки.

Відповідно до ст.198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.

Керуючись ст.ст. 177, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 206, 309 КПК України,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Вознесенівського ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області Потряскової Інни Степанівни про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту шляхом заборони ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , в межах строку досудового розслідування до 23 вересня 2020 року.

Покласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;

-не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

-утримуватися від спілкування потерпілим та свідками в цьому кримінальному провадженні;

В разі невиконання покладених на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,, що відповідно до ст. 181 КПК України працівники органу національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з`являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього обов`язків.

Термін дії домашнього арешту та обов`язків, покладених судом, визначити до 23 вересня 2020 року включно.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому ст. 199 КПК. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Копію ухвали для виконання передати до органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення .

Слідчий суддя Ю.В. Апаллонова