Рішення № 91129358, 19.08.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/2284/19

Провадження по справі 2/305/233/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2020 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Ємчука В.Е.

за участі секретаря судового засідання Орос С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки "Мрія" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за договором внеску (вкладу)члена кредитної спілки на депозитний рахунок,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся в суд з позовом до Кредитної спілки "Мрія" (далі Відповідач) про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів за договором внеску (вкладу)члена кредитної спілки на депозитний рахунок. Позов мотивує тим, що 09.04.2012 року між ним, як членом спілки, ОСОБА_1 , та Кредитною спілкою "Мрія" в особі начальника Рахівського відділення КС "Мрія" Репко О.М., було укладено в письмовій формі Договір №23 про внесення внеску (вкладу) членом кредитної спілки на даний час ним внесено на депозитний рахунок спілки 75000 гривень, строком на сім місяців з можливістю автоматичного продовження згідно з п. 6.4 даного договору, та з виплатою 24% щомісячно. Згідно з п.3.3.1 договору, у випадку дострокового розірвання договору з ініціативи члена КС термін повернення грошових коштів та виплата відсотків здійснюється спілкою протягом 40 днів з моменту отримання відповідного листа (заяви) від вкладника попередивши КС за 20 днів. Вказаний внесок в загальній сумі 75000 грн, здійснені ним як вкладником, шляхом внесення грошових коштів у національній валюті готівкою в касу кредитної спілки "Мрія". Він, як вкладник, 28.10.2015 звернувся до представника відповідача в Рахівське відділення кредитної спілки "Мрія" з письмовою заявою повернути вклад (внесок) у повній сумі у зв`язку з розірванням дії договору. Представник відповідача прийняв заяву та як виявилося через місяць зник, а телефоном безпідставно грубо та в нецензурній формі відмовив у видачі йому вкладу, чим порушив умови договору. Відповідач на свій розсуд розпоряджається його коштами, при цьому не сплачує відсотки з вересня 2015 року. Він 11.01.2017 року повторно надіслав заяву про розірвання Договору з КС "Мрія" та безрезультатно. Кошти, які йому належать, він не отримав по сьогодні. У зв`язку з наведеним просить стягнути з відповідача на його користь грошове стягнення в загальній сумі 90020, з яких 75000 гривень грошової суми, внесеної ним готівкою в касу відповідача, 20 гривень сплаченого членського пайового внеску та 15000 гривень моральної шкоди.

Ухвалою Рахівського районного суду від 26.12.2019 року відкрито провадження за позовною заявою, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 09.00 год. 22 січня 2020 року, а відповідачу був наданий строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, на подачу відзиву на позовну заяву.

Відповідач відзиву у визначений судом строк не подав, однак 20.02.2020 та 26.03.2020 голова правління КС «Мрія» Козак В.В. надіслав на електронну адресу суду заяву, в якій просив застосувати у даному спорі строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, 20 лютого 2008 року між сторонами, зокрема Кредитною спілкою «Мрія», в особі начальника Рахівського відділення Репко Ольги Миколаївни, з одного боку, та ОСОБА_1 , з другого боку, 09.04.2012 укладено Договір про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок (далі по тексту Договір), відповідно до умов якого Позивач передав Відповідачу, а Відповідач прийняв грошову суму в розмірі 75000 грн на строк до 09.122012 року, зі сплатою 24 % річних (п. 1.1, 1.3).

Відповідно до 2.2 умов Договору Відповідач зобов`язався повернути з депозитного рахунку вкладника на підставі заяви вкладника.

Згідно з п. 2.6 Договору Спілка зобов`язалася повернути Члену КС суму внеску, а також нараховані, але не сплачені проценти на Внесок, після закінчення терміну дії договору, попередивши письмово за 30 днів.

Однак, в порушення зобов`язань за договором, вклад Позивачу Відповідач не повернув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов`язків.

Відповідності до статті 23 та 24 Закону України «Про кредитні спілки», вклади (внески) членів кредитної спілки на депозитні рахунки належать членам кредитної спілки на правах приватної власності. Кожен член кредитної спілки має право отримати належні йому вказані кошти

Договором передбачено строк дії договору до 09 грудня 2012 року (п. 1.1), однак відповідно до п. 6.4 встановлено, що при закінченні терміну дії договору, договір вважається пролонгований на той самий термін, якщо ні одна зі сторін не заявила письмово про розірвання даного договору на протязі 10 днів.

Як зазначив Позивач, він 28.10.2015 року звернувся до Відповідача із письмовою заявою про повернення йому вкладу у повній сумі, у зв`язку з розірвання Договору. Отже, строк дії Договору закінчився.

Зазначене не заперечувалося Відповідачем, зокрема звернувшись до суду із заявою про застосування строків позовної давності, зазначені вище обставини він не спростовував.

Відмова кредитної спілки повернути вкладнику його кошти порушує права вкладника та умови укладеного між сторонами договору. Отже, Відповідач порушив умови договору в частині неповернення депозиту, тобто в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, тому позов ОСОБА_1 в частині повернення вкладу в сумі 75 000 гривень є підставною та підлягає до задоволення.

Що стосується вимога Позивача про повернення йому членського пайового внеску в сумі 20 гривень, то дана вимога до задоволення не підлягає, оскільки Позивач, хоч і надав доказ сплати 20 гривень обов`язкового членського пайового внеску згідно з угодою №23 (квитанцію до прибуткового касового ордера №640 від 09 квітня 2012 року), однак Договір №23 про залучення внеску (Вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, не містить ні природу походження цього внеску, ні обов`язку Відповідача повернути зазначені кошти, як і не встановлено такого обов`язку Законом.

Зі змісту статті 1166 Цивільного кодексу України слідує, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, тобто заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб (частина перша ст. 1167 Цивільного кодексу України). Під моральною шкодою розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.95 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Чинне законодавство встановлює, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності, прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточенням, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 абзацу 2 вказаної вище постанови, зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Поряд з цим, факт звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди покладає на позивача у даній справі обов`язок довести, що зазначені ним втрати немайнового характеру не є абстрактними, а дійсно були понесені позивачем.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Так, ЦПК України встановлено процедуру визнання судом доказів наданих сторонами по справі належними та допустимими, що відповідає практиці Європейського суду з якої випливає, що конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (Рішення Суду «Артіко проти Італії» (Artico c. Italie) від 13 травня 1980). Крім того, цивільним процесуальним законом забезпечена рівність, змагальність сторін та можливість реалізувати свої процесуальні права в наданні доказів в межах та в кількості, які на думку сторін можуть підтвердити або спростувати викладені у справі обставини, реалізовувати право надання сторонам правової допомоги та інші права передбачені законом. Однак, саме суд оцінює докази та керуючись діючими нормативно-правовими актами України виносить відповідне рішення, право на оскарження якого надано сторонам по справі.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, саме на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції.

Позивач не надав суду жодних доказів, які б вказували на те, що він зазнав втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями Відповідача.

Отже, судом не встановлено в ході розгляду справи будь-яких даних, які б свідчили про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, внаслідок якихось неправомірних дій Відповідача.

Фактичний аналіз змісту наявних у матеріалах справи доказових матеріалів свідчить про те, що Позивачем не доведено факту заподіяння йому шкоди морального характеру, внаслідок зазначеної нею ситуації, в частині існування протиправної поведінки Відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою Відповідача та шкодою немайнового характеру й матеріальної шкоди, а також наявності самої моральної шкоди.

Відсутність цих обов`язкових елементів, виключає наявність складу цивільного правопорушення, за наявності якого можуть бути задоволенні вимоги про відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.

Пункт 2 статті 268 Цивільного кодексу України передбачає, що позовна давність не поширюється на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу.

З огляду на викладене, заява голови правління КС «Мрія» про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням того, що Позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», з Відповідача слід стягнути в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області судовий збір в сумі 840 гривень 80 копійок

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 83, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Кредитної спілки "Мрія" м.Ужгород, набережна Незалежності, буд. 21 оф. 2, Закарпатської області код ЄДРПОУ 22089934 в користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 грошові кошти в сумі 75000 грн (сімдесят п`ять тисяч гривень) депозитного вкладу.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Кредитної спілки "Мрія", м.Ужгород, набережна Незаалежності, 21 під.6 оф.2 код ЄДРПОУ 22089934, в спеціальний фонд Державного бюджету України в особі Рахівського районного суду Закарпатської області 840 гривень 80 копійок судового збору на рахунок: отримувач коштів УК у Рахiв. р/Рахівський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ)37862638, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA448999980313161206000007211, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу *;101 судовий збір.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст виготовлено 25.08.2020.

Суддя: В.Е. Ємчук