Рішення № 91128416, 25.08.2020, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/7768/19

Провадження № 2/219/401/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

18 серпня 2020 року м. Бахмут Донецької області

Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Шевченко Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

позивача - відповідача (за зустрічним) ОСОБА_1 ,

представника позивача - відповідача (за зустрічним) ОСОБА_2 ,

представника відповідача - представник позивача (за зустрічним) ОСОБА_3 ,

відповідача - позивача (за зустрічним) ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бахмут в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Друга Бахмутська державна нотаріальна контора, про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

12.07.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить суд встановити факт оплати у повному обсязі нею, ОСОБА_1 , ціни майна - жилого будинку (один гіпсоблочний, 0,5 цегляний жилий будинок, загальною площею - 73,90 кв.м, житловою площею - 45,10 кв.м), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, яка згідно умов п.2 цього договору становить 80 000 грн.

Встановити факт оплати у повному обсязі ОСОБА_1 , ціни майна - земельної ділянки площею 0,2886 га (кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, яка згідно умов п.3.1 цього договору становить 80 000 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.10.2013 між нею та ОСОБА_4 , було укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської (в теперішній час - Бахмутською) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997 (далі за змістом - договір купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року). Умовами даного договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року визначено, зокрема, що Продавець, ОСОБА_4 , та Покупець, ОСОБА_1 , домовилися про те, що Продавець продав, а Покупець купив жилий будинок АДРЕСА_1 , надалі - жилий будинок, розташований на земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці розташований один гіпсоблочний, 0,5 цегляний жилий будинок, загальною площею - 73,90 кв. м, житловою площею - 45,10 кв. м. Цей жилий будинок належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Красненською сільською радою 27.10.2010 року за реєстром № 24 та зареєстрованого у комунальному підприємстві «Бюро технічної інвентаризації м. Артемівська» 02.11.2010 р. за № 5-1199. Продаж цей вчинено за 80000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. - будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року. Також договором визначено, що експертна оцінка жилого будинку, згідно висновку оцінювача, становить - 46 456 грн…. Право власності на майно, згідно ч.1 ст.697 Цивільного кодексу України, у покупця виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором...».

Крім того, 28.10.2013 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської (в теперішній час - Бахмутської) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 2999 (далі за змістом - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року). Умовами даного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року визначено, зокрема, що продавець - ОСОБА_4 , а покупець - ОСОБА_1 , домовилися про продаж земельної ділянки площею 0,2886 га, що розташована на території АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ДН № 153945, виданого Красненською сільською радою Артемівского району Донецької області 21.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 579. Кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352. Згідно договору продаж цей вчинено за 80 000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року; експертна оцінка земельної ділянки - 38 753,90 грн. Сторони договору узгодили, що право власності на майно, згідно ч.1 ст.697 Цивільного кодексу України, у покупця виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором...».

Відповідно до норм ч.1 ст.697 ЦК України та умов п.8 укладеного між позивачем та відповідачем договору, право власності на вказану земельну ділянку, на думку позивача, фактично перейшло від продавця ОСОБА_4 до неї, покупця за цим договором. Також зазначає, що з липня 2013 року і по теперішній час вона постійно проживає у вказаному жилому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , сплачує відповідні комунальні послуги, доглядає за земельною ділянкою, здійснює за цією адресою певні будівельні та ремонті роботи.

Враховуючи, що право власності на жилий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , виникає у неї лише після державної реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, вона декілька разів усно просила ОСОБА_4 звернутися до Другої Артемівської державної нотаріальної контори, нотаріусом якої були посвідчені договір купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, та підтвердити повну сплату ціни майна за вказаними договорами. ОСОБА_4 кожного разу погоджувалась та неодноразово усно обіцяла звернутися до нотаріальної контори та підтвердити особисто факт повної оплати ціни майна за вищезазначеними договорами, але свої обіцянки не виконувала.

Вказує, що з жовтня 2016 року ОСОБА_4 перестала визнавати факт повної оплати позивачем ціни нерухомого майна за вищезазначеними договорами купівлі-продажу та взагалі уникала зустрічей з нею. За цих обставин, вона звернулась 17.08.2017 року до ОСОБА_4 з письмовою заявою з проханням звернутися до нотаріальної контори та підтвердити повну сплату ціни майна за вказаними договорами. До моменту звернення з позовом до суду ОСОБА_4 до нотаріальної контори не звернулась та не підтвердила особисто факт повної оплати ціни майна за вищезазначеними договорами. В червні 2019 року вона звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області, якому подала вказані договори, оригінали розписок ОСОБА_4 , але рішенням державного реєстратора № 47467526 від 24.06.2019 року їй було відмовлено у державній реєстрації права власності на житловий будинок та на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Тому на підставі вищевикладеного позивач звернулась до суду з даним позовом, який просить суд задовольнити у повному обсязі, визнавши факт повної оплати вартості нерухомого майна за договорами від 28.10.2013 року.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 24.07.2019 відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

18.09.2019 року позивачем ОСОБА_1 було подано до суду заяву про забезпечення позову (том 1, а.с.61-63).

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19.09.2019 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа Друга Бахмутська державна нотаріальна контора, про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки, шляхом накладення арешту на житловий будинок (один гіпсоблочний, 0,5 цегляний жилий будинок, загальною площею - 73,90 кв. м, житловою площею - 45,10 кв. м), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ), та на земельну ділянку площею 0,2886 га (кадастровий номер 1420985500:03:000:0352), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 181323307 від 17.09.2019 року (том 1, а.с.69-70).

07.10.2019 року ОСОБА_4 через свого представника адвоката Деменкову Є.С. звернулась до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, а саме просила суд прийняти зустрічний позов до розгляду, розірвати договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 , укладеного 28.10.2013 р між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори В. А. Літвіновою, зареєстрованого у реєстрі за № 2997 та Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,2886 га по АДРЕСА_1 , укладеного 28.10.2013 р між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідчений державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори В.А.Літвіновою, зареєстрованого у реєстрі за № 2999; визнати зобов`язання за договорами від 28.10.2013 р купівлі-продажу будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 припиненими. Відмовити повністю у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення фактів сплати у повному обсязі ціни майна, що встановлена договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки. Судові витрати покласти на ОСОБА_1 .

В обгрунтування зустрічного позову ОСОБА_4 зазначає, що 28.10.2013 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договори купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 (далі - Договір № 2997) та земельної ділянки площею 0,2886 га, що розташована під цим жилим будинком на території АДРЕСА_1 (далі - Договір № 2999). Відповідно до п. 6 Договору № 2997 сторони засвідчили, що у тексті цього Договору зафіксовано усі істотні умови, що стосуються продажу жилого будинку, будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладання цього Договору і не відображені у його тексті, після підписання не матимуть правового значення. Відповідно до п.8 Договору № 2997, право власності на майно, згідно ч.1 ст. 697 ЦК України, у Покупця (тобто ОСОБА_1 ) виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим Договором. Аналогічні вимоги сторони зафіксували і у Договорі № 2999 - щодо купівлі-продажу земельної ділянки під жилим будинком АДРЕСА_1 . Зазначає, що укладення договорів між сторонами відбулося до початку проведення антитерористичної операції на території с. Красне (нині с. Іванівське) та м. Артемівська (нині - м. Бахмут). Позивач (відповідач за зустрічним позовом) не виконала свої зобов`язання до теперішнього часу. Декілька разів позивач за зустрічним позовом зверталася до відповідача за зустрічним позовом із проханням погасити їй заборгованість в сумі 150 000 грн., ОСОБА_1 обіцяла виплатити ці кошти, навіть їздила до м. Москва на заробітки (як сама повідомляла остання ОСОБА_4 ), мотивуючи тим, що розпочалося АТО і змінилася ситуація у її фінансовому становищі. Враховуючи дійсну ситуацію у регіоні у 2014 - 2015 роках, ОСОБА_4 йшла на зустріч ОСОБА_1 щодо відстрочки терміну погашення боргу за нерухомість. Однак, ОСОБА_1 вирішила взагалі не платити за спірними Договорами, мотивуючи тим, що начебто вона з ОСОБА_4 розрахувалася на її думку повністю, декілька разів зверталася до Артемівського міськрайонного суду Донецької області із позовами до ОСОБА_4 про зобов`язання до вчинення дій та визнання права власності, але щоразу свої позови ОСОБА_1 залишала без розгляду. Вважає, що позивачем а ні на той час, ні на теперішній, не було надано доказів виконання нею умов Договорів № 2997 та № 2999 - сплати грошових коштів ОСОБА_4 в сумі 150 000 грн. після укладення цих договорів, тобто після 28.10.2013 року, як передбачено самими умовами договорів.

Відповідач ОСОБА_4 вважає, що у договорах купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року, який посвідчений нотаріально, вказана узгоджена сторонами договору ціна будинку 80 000 грн. та земельної ділянки 80 000 грн., тобто разом - 160 000 грн., сторони у договорі підтвердили факт неповного розрахунку (станом на 28.10.2013 р.) до підписання договору, а саме в загальній сумі погашеної вартості майна 150 000,00 грн. Зазначає, що до теперішнього часу жодна зі сторін правочину не оскаржувала дії нотаріуса при посвідченні договорів купівлі-продажу житлового будинку і земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року, відтак підстави сумніватись у відповідності дій нотаріуса вимогам чинного законодавства відсутні, зокрема щодо установлення однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків для кожної із сторін. Договір купівлі-продажу житлового будинку від 28.10.2013 року, договір купівлі-продажу земельної ділянки 28.10.2013 року як повністю так і в частині не визнавалися недійсними у встановленому законом порядку, були нотаріально посвідчені, до договорів зміни не вносилися.

Відповідач ОСОБА_4 (позивач за зустрічним позовом) вказує, що, укладаючи договори № 2997 та № 2999, реально планувала отримати від продажу її житлового будинку із земельною ділянкою за спірними договорами станом на день укладання них, тобто на 28.10.2013 - 18 766,42 доларів США (на залишок боргу - 150 000 грн.), якщо навіть сьогодні ОСОБА_1 сплатить решту боргу ОСОБА_4 в сумі 150 000 грн., це в еквіваленті до долару США складає лише 6094,63 доларів. Свою нерухомість ОСОБА_4 продавала для того, щоб придбати окреме житло своїм дітям і розраховувала саме на 18 766, 42 доларів США. Незважаючи на те, що ОСОБА_4 постійно намагалася вирішити позасудовим способом цей спір, а ОСОБА_1 відмовлялася, вважає, що саме з вини ОСОБА_1 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_4 була позбавлена в значній мірі того, на що могла розраховувати при укладенні договорів № 2997 та № 2999 з відповідачем за зустрічним позовом. Вона була позбавлена придбати для своєї доньки нерухомість, розраховуючи на отримання коштів від ОСОБА_1 . Вважає, що ОСОБА_1 порушила умови договору від 28.10.2013, відступивши від принципу добросовісності виконання договору, не сплативши решту суми в розмірі (загальній) 150 000 грн. в строк до 01.10.2014 року. Позивач за первісним позовом не представила суду належних доказів, які б свідчили про неналежне, на думку відповідача, виконання нею зобов`язань саме за договорами купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 28 жовтня 2013 року, що надані копії розписок є доказами виконання її договірних зобов`язань від 28.10.2013, окрім цього, вважає, що ніякими показаннями свідків не може підтверджуватися факт передачі грошових коштів, тим більш, що ніяких свідків, окрім ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та нотаріуса не було взагалі. Таким чином, просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення фактів сплати у повному обсязі ціни майна, що встановлена договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки - відмовити, а зустрічний позов - задовольнити (том 1, а.с.90-99).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 21.10.2019 прийнято до провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Друга Бахмутська державна нотаріальна контора, про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, об`єднавши в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та договором купівлі-продажу земельної ділянки (том 1, а.с.114).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2020 закрито підготовче судове засідання та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Крім того, визнано доцільним і обов`язковим явку у судове засідання позивача (за первісним позовом) ОСОБА_1 та відповідача (за первісним позовом) ОСОБА_4 та вирішено витребувати з Другої бахмутської державної нотаріальної контори усі документи щодо укладення спірних договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 2997 та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013, зареєстрованого в реєстрі за № 2999 (том 1, а.с.188).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позов, просила його задовольнити, а доводи ОСОБА_4 вважала безпідставними. Зазначила, що за умовами спірних договорів продаж будинку та земельної ділянки сторонами договору вчинено за 80 000 гривень за кожний об`єкт нерухомості. Звертаючись із зустрічним позовом у цій справі, ОСОБА_4 зазначає, що нею не були виконані зобов`язання з повної оплати вартості будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Якщо ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_1 не було виконано обов`язок оплати за цими договорами до 01.10.2014 року, тому з 02.10.2014 року вона є боржником, який прострочив виконання грошового зобов`язання, а право ОСОБА_4 вважається порушеним у зв`язку з чим у неї виникає право на подання відповідного позову до суду та починає перебіг строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. При цьому спливає даний строк позовної давності, відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України 02.10.2017 року. ОСОБА_4 звернулась до суду з даним зустрічним позовом лише 07.10.2019, що підтверджується матеріалами цієї справи, тобто після спливу строку позовної давності. Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як сторона по цій справі, наполягає на застосуванні позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Друга Бахмут державна нотаріальна контора, про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладених 28.10.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 просить відмовити (том 1, а.с.133-135, 139, 204-205).

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні наполягав на задоволенні позову ОСОБА_1 . Зазначає, що остання повністю виконала умови договорів купівлі-продажу, тому встановлення факту оплати є необхідним для державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Вважає, що надані суду розписки є належними, допустимими, достатніми та достовірними письмовими доказами виконання нею у повному обсязі зобов`язань за укладеними між нею та ОСОБА_4 договорами купівлі-продажу будинку та земельної ділянки від 28.10.2013 року. Вказує, що відповідач ОСОБА_4 після отримання позову по цій справі та доданих до неї документів, не заперечує фактів отримання нею від позивача грошових коштів у загальному розмірі 22 000 доларів США за придбані будинок та земельну ділянку та факти написання нею особисто відповідних розписок про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів, тому в судовому засіданні позивач та її представник відмовилися від клопотання про призначення почеркознавчої експертизи.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_3 заперечували проти позовних вимог, просили відмовити в позові та задовольнити зустрічний позов, оскільки вважає, що ОСОБА_1 не сплатила повну суму вартості майна, на яку вона розраховувала, чим порушила зобов`язання за договором.

Представник третьої особи - Другої Бахмутської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу листа, згідно з яким просив розглянути справу без їх участі, рішення ухвалити на розсуд суду (том 2, а.с.12).

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частин першої, другої статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Так, відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Відповідно до ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зст.663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 655, 657, ч.1 691, ч.2 ст. 692, ч.1, 2, 3 ст. 695, ч.5 ст. 694 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст.632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.

До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п`ятої та шостої ст.694 цього Кодексу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст.536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Судом встановлено, що 28.10.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу будинку, посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської (в теперішній час - Бахмутської) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997 (далі за змістом - договір купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року). Умовами даного договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року визначено, зокрема, що Продавець ОСОБА_4 та покупець ОСОБА_1 , домовилися про те, що Продавець продав, а Покупець купив жилий будинок АДРЕСА_1 , надалі - жилий будинок, розташований на земельній ділянці. На вказаній земельній ділянці розташований один гіпсоблочний, 0,5 цегляний жилий будинок, загальною площею - 73,90 кв. м, житловою площею - 45,10 кв. м. В договорі зазначено, що цей жилий будинок належить Продавцю на підставі Свідоцтва про право власності, виданого Красненською сільською радою 27.10.2010 року за реєстром №24 та зареєстрованого у комунальному підприємстві бюро технічної інвентаризації м. Артемівська 02.11.2010 р. за №5-1199. Продаж цей вчинено за 80 000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. - будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року. Також договором визначено, що експертна оцінка жилого будинку, згідно висновку оцінювача, становить - 46 456 грн….

Згідно з п. 8 договору право власності на майно, згідно ч.1 ст.697 Цивільного кодексу України, у покупця виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором...».

Також 28.10.2013 між позивачем та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений державним нотаріусом Другої Артемівської (в теперішній час - Бахмутської) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованим в реєстрі за № 2999 (далі за змістом - договір купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року). Умовами даного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року визначено, зокрема, що продавець - ОСОБА_4 , а покупець - ОСОБА_1 , домовилися про продаж земельної ділянки площею 0,2886 га, що розташована на території АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства. Земельна ділянка належить продавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія І-ДН № 153945, виданого Красненською сільською радою Артемівского району Донецької області 21.10.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів державних актів за № 579. Кадастровий номер: 1420985500:03:000:0352.

Відповідно до п.3.1 договору продаж вчинено за 80 000 грн., з яких 5 000 грн. отримані продавцем до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. будуть виплачені покупцем до 01.10.2014 року; експертна оцінка земельної ділянки - 38 753,90 грн. Сторони договору узгодили, що право власності на майно, згідно ч.1 ст.697 Цивільного кодексу України, у покупця виникає лише за умови сплати в повному обсязі ціни майна, що встановлена цим договором.. (п.6.4 договору).

Договори посвідчені державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А., підписані в її присутності та зареєстровані в реєстрі за № 2997 та № 2999 відповідно (том 1, а.с.15-17, 20-22).

Крім того, в договорах передбачено, що відповідно до статті 182 ЦК України право власності підлягає державній реєстрації у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Бахмутської районної державної адміністрації Донецької області Чинник Ю.І. від 24.06.2019 року за № 47467526, відмовлено у державній реєстрації права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку, кадастровий номер земельної ділянки 1420985500:03:000:0352, житловий будинок який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 , оскільки заяву подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію (том 1, а.с.35).

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аргументуючи позовні вимоги позивач зазначає, що на виконання зобов`язань за вказаним договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, позивачем 12.02.2014 року були передані особисто продавцю вищезазначеного будинку ОСОБА_4 (відповідачу за первісним позовом), за їх домовленістю, грошові кошти у розмірі 10 000 доларів США. На підтвердження отримання грошових коштів у розмірі 10 000 доларів США ОСОБА_4 особисто написала 12.02.2014 року відповідну розписку, вказавши при цьому, що «отримала десять тисяч доларів в якості завдатку за будинок в АДРЕСА_1 » (арк.с.18).

Згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на 12.02.2014 року еквівалент 100 доларів США становило 855,0700 грн. Тобто, станом на 12.02.2014 року, згідно офіційного курсу Національного банку України, 10 000 доларів США складало еквівалент 85 507 гривень (10000,00 х 8,550700).

Згідно ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердила факт отримання 10000 доларів США в якості оплати за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року і факт написання розписки із зазначенням, що ці гроші є завдатком за будинок.

Договором визначена вартість майна всього - 160000 грн., по 80000 грн. за будинок та земельну ділянку під будинком відповідно. Валюта договору - гривня. Строк повної оплати вартості майна - до 01.10.2014 року.

Таким чином, фактично, на виконання зобов`язань згідно п.2 вказаного договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, позивачем 12.02.2014 року були передані особисто продавцю вищезазначеного будинку ОСОБА_4 , грошові кошти у розмірі 85 507 гривень, з яких 75 000 гривень - повна оплата решти ціни жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1 за умовами п. 2 договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, а 10 507 грн. - є переплатою.

Отже, 12.02.2014 року позивачем належним чином та у повному обсязі виконано зобов`язання згідно п.2 вищезазначеного договору купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року щодо повної оплати решти ціни жилого будинку (75000 грн.) за адресою: АДРЕСА_1 ., що за строком та ціною договору відповідає умовам договору.

29.07.2013 (до дати укладання договорів) ОСОБА_4 отримала від позивача - ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США, зазначивши при цьому, що отримала їх в якості попередньої оплати за будинок в АДРЕСА_1 , про що особисто написала відповідну розписку (арк.с.23).

При цьому позивач ОСОБА_1 вважає дану оплату оплатою згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки та вказує, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 29.07.2013 року 100 доларів США становило 799,3000 грн. Тобто, станом на 29.07.2013 року, 2 000 доларів США складало еквівалент 15 986 гривень (2000 х 7,993000) (арк.с.23).

02.09.2013 року (до дати укладання договору купівлі-продажу 28.10.2013), позивач передала відповідачу грошові кошти у розмірі 8 000 доларів США. На підтвердження отримання грошових коштів у розмірі 8 000 доларів США, ОСОБА_4 особисто написала відповідну розписку, у якій зазначила, що отримала ці кошти в якості застави за будинок.

Позивач ОСОБА_1 вважає дану суму грошових коштів оплатою за договором купівлі-продажу земельної ділянки та вказує, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 02.09.2013 року 100 доларів США становило 799,3000 грн. Тому, станом на 02.09.2013 року, згідно офіційного валютного курсу Національного Банку України, 8 000 доларів США складало еквівалент 63 944,00 гривень (8000,00 х 7,993000) (арк.с.25).

Крім того, 14.10.2013 (до дати укладання договору купівлі-продажу 28.10.2013) позивачем особисто відповідачу - ОСОБА_4 передані грошові кошти у розмірі 2 000 доларів США. Відповідач ОСОБА_4 особисто написаною 14.10.2013 року розпискою підтвердила, що отримала від ОСОБА_1 ці гроші (2000 доларів США) в якості застави за будинок по АДРЕСА_1 .

В свою чергу, ОСОБА_1 вважає передану суму оплатою згідно з договором земельної ділянки та вказує, що згідно офіційного курсу Національного банку України, станом на 14.10.2013 року 100 доларів США становило 799,3000 грн. Тобто, станом на 14.10.2013 року, згідно офіційного курсу Національного Банку України, 2 000 доларів США складало еквівалент 15986,00 гривень (2000,00 х 7,993000).

З огляду на наведене та враховуючи, що за умовами даного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, ціна земельної ділянки площею 0,2886 га, що розташована на території АДРЕСА_1 , яку ОСОБА_4 продала їй, складає 80 000,00 грн., позивач вважає, що розрахувалася за придбану нею земельну ділянку, оскільки відповідач отримала від неї в якості передоплати за земельну ділянку площею 0,2886 га, що розташована на території АДРЕСА_1 , грошові кошти у загальному розмірі 95 916 грн. (15 986 грн. + 63 944 грн. + 15 986 грн.), тому нею належним чином та у повному обсязі виконані зобов`язання згідно п.3.1 вищезазначеного договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року щодо повної оплати решти ціни земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 572, 573, 574 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні звертала увагу суду на те, що договорами передбачено, що будь-які попередні домовленості, які мали місце до укладення цього договору і не відображені у його тексті, після підписання договору не матимуть правового значення. Втім, така умова визначена тільки у договорі купівлі-продажу будинку (п.6 договору, арк.с.15,16 зворотній бік). На переконання відповідача та представника відповідача, укладаючи договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки 28.10.2013 року, відповідач розраховувала отримати 18766,42 доларів США (неоплачена вартість майна - 150000 грн.). Втім, після укладення договорів ОСОБА_4 отримала лише 10000 доларів США, що станом на 12.02.2014 року, згідно офіційного курсу Національного банку України, складало еквівалент 85 507 гривень.

Отримані нею інші 14 000 доларів США відповідач не вважає їх платою остаточної вартості земельної ділянки, а вважає їх оплатою за призначенням згідно наданих розписок: 2000 доларів США (попередня оплата за будинок) та 12000 доларів як застава за будинок і не заперечує факту їх отримання.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов`язання. Зобов`язання припиняються частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. (ч.ч.1,2 цієї статті).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Так, відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Таким чином, кожна особа самостійно вибирає спосіб захисту в суді своїх прав і розпоряджається предметом спору на власний розсуд.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просить встановити факт оплати у повному обсязі нею, ОСОБА_1 , ціни майна - жилого будинку (один гіпсоблочний, 0,5 цегляний жилий будинок, загальною площею - 73,90 кв. м, житловою площею - 45,10 кв. м), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 , та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, яка згідно умов п.2 вказаного договору становить 80 000 грн. Встановити факт оплати у повному обсязі ОСОБА_1 , ціни майна - земельної ділянки площею 0,2886 га з кадастровим номером 1420985500:03:000:0352, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої Артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, яка згідно з умовами п.3.1 цього договору становить 80 000 грн.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, оскільки завданням суду є саме захист порушених або оспорюваних прав та інтересів особи.

Звернення особи до суду з позовом про визнання зобов`язання виконаним (припиненим) не є необхідним, оскільки презюмується ст.599 ЦК України, проте такі вимоги можуть розглядатися судом у разі наявності відповідного спору.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України) слід дійти висновку про те, що в разі невизнання кредитором права боржника на визнання виконаним (припинення) зобов`язання, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч.2 ст.16 ЦК України, тобто визнання права власності на майно у разі виконання зобов`язань за договорами.

Суд не приймає в якості доказу акт, який складено 23.09.2018 року сусідами на підтвердження того, що ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 з червня 2013 року, за час проживання у вказаному будинку вона доглядає за земельною ділянкою та за будинком, проводить будівельні та ремонтні роботи, а саме: в будинку проведені сантехнічні роботи та косметичний ремонт, провела в будинок водовід і в будинку і на вулиці, відремонтувала всі господарчі будівлі, у дворі побудований новий сарай, відремонтований підвал. По всі ділянці збудовані вольєри та паркани, привела в порядок старий та посадила новий (дерева та кущі). Вся ділянка приведена в порядок та доглядається територія, яка розташована поряд з ділянкою. Згідно з актом, який затверджено 01.08.2018 року т.в.о. сільського голови ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації (том 1, а.с.29, 30), оскільки спір не йде про відшкодування шкоди (збитків) чи відсутність (наявність) права проживання у будинку.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, оскільки воно не захищає належним чином право позивача та не доведено належними доказами факт оплати земельної ділянки.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_4 .

Згідно з ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Сторонам було надано достатньо часу для ознайомлення з договором купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, який вони згодом підписали у присутності нотаріуса, що позивачем та відповідачем не заперечується. Спірні договори були посвідчені державним нотаріусом Другої Артемівської (в теперішній час - Бахмутської) державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованим в реєстрі за №№ 2997 та 2999. Посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки здійснено нотаріусом з дотриманням вимог Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року.

Сторони за договорами узгодили, що Продавець продав, а Покупець купив будинок та земельну ділянку, тобто фактично відбулася передача нерухомого майна на умовах розстрочки оплати вартості ( п. 1.1, 3.1 договору).

Відповідачем (позивач за зустрічним позовом) ставиться питання про розірвання договорів від 28.10.2013 року в зв`язку з тим, що вони не були виконані належним чином позивачем, тобто не були оплачені кошти за придбання житлового будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частиною 3 вказаної вище статті встановлено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 1 ст.694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Відповідно до ч. 1 ст.695 ЦК України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів.

За положеннями ч. 2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої ст.651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від від 18 вересня 2013 року у справі №6-75цс13.

Розірвати або змінити можна лише такий договір, який є укладеним і дійсним.

Судом встановлено, що спірні договори купівлі продажу будинку та земельної ділянки від 28.10.2013 є укладеними, оскільки сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору: предмету договору, ціни, строку оплати, перехід права власності тощо.

Сторони не зверталися до суду з приводу визнання недійсним договору повністю або його частини.

Відповідач не зверталася до суду з вимогою щодо стягнення несплаченої суми вартості нерухомого майна за договорами від 28.10.2013 року.

З матеріалів справи вбачається, що 01.10.2016 року ОСОБА_4 на адресу ОСОБА_1 надіслала претензію, у змісті якої зазначила, що до теперішнього часу остаточний розрахунок за договорами не виконаний, в житловий будинок АДРЕСА_1 вона поселила невідомих їй людей, які три роки користуються будинком, господарчими будівлями та земельною ділянкою, утримують господарство в неналежному стані, перешкоджають відвідування нею належного їй будинку, тому просить до 15.10.2016 року звільнити будинок по АДРЕСА_1 ; провести на протязі місяця з 1 по 31 жовтня 2016 року в повному обсязі розрахунок по указаним угодам - вісімдесят тисяч гривень (в еквіваленті на жовтень 2013 року десять тисяч доларів США. В іншому випадку вона буде звертатися до суду (том 1, а.с.31).

У відповідь на зазначену претензію від 01.10.2016 року, ОСОБА_1 17.08.2017 року на адресу ОСОБА_4 була направлена відповідь зі змісту якої вбачається, що продаж будинку та земельної ділянки було здійснено за 80 000 грн., з яких 5 000 грн. ОСОБА_4 отримала до підписання цього договору, а решта 75 000 грн. будуть ОСОБА_1 виплачені до 01.10.2014 року (такі умови зазначені у договорі купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, відповідно в кожному). Згідно розписок ОСОБА_4 від 29.07.2013 року, 02.09.2013 року, 14.10.2013 року, 12.02.2014 року, ОСОБА_4 отримала від ОСОБА_1 кошти за будинок та земельну ділянку в розмірі 22 000 доларів США, тобто всю суму передбачену вищезазначеними договорами. На підставі вищенаведеного, пропонує ОСОБА_4 до 01.09.2017 року з`явитися до нотаріальної контори для належного переоформлення на ОСОБА_1 вищезазначеного майна. В іншому випадку вона буде змушена звернутися до суду за захистом своїх прав (том 1, а.с.32).

Представник позивача вказував, що якщо ОСОБА_4 вважає, що ОСОБА_1 не було виконано обов`язок оплати за цими договорами до 01.10.2014 року, тому з 02.10.2014 року вона є боржником, прострочив виконання грошового зобов`язання, а право ОСОБА_4 вважається порушеним, у зв`язку з чим у неї виникає право на подання відповідного позову до суду та починає перебіг строк позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу. При цьому спливає даний строк позовної давності, відповідно до ч.1 ст.254 ЦК України 02.10.2017 року. Однак, ОСОБА_4 звернулась до суду з даним зустрічним позовом лише 07.10.2019, що підтверджується матеріалами цієї справи, тобто після спливу строку позовної давності. Відповідно до ч.3, ч.4 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як сторона по цій справі, наполягає на застосуванні позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа: Друга Бахмутська державна нотаріальна контора, про розірвання договорів купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, укладених 28.10.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК).

Згідно із чч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони в спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови в позові.

Пунктом 1 ст.6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення й застосування конвенції (п.1 ст.32), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (п.51 рішення від 22.10.96 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст.261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся по його захист до суду, недостатньо.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.261 ЦК України, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Виходячи з викладного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши дотримання сторонами форми оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна щодо його нотаріального посвідчення, дотримання сторонами усіх істотних умов договору з умовою про розстрочення платежу, зокрема, ціну товару, чітке визначення порядку, строків і розміри платежів; приймаючи до уваги, що покупцем оплачена вартість будинку за договором, наявність претензії від 01.10.2016 року, а також те, що між сторонами залишилась неузгодженою підстава та призначення платежу за оплатою, проведеною до укладення договорів у розмірі 14000 доларів США, суд не вбачає підстав для застосування строку позовної давності, приходить до висновку про відсутність істотного порушення умов договорів купівлі-продажу нерухомого майна з розстрочкою платежу від 28.10.2013, а тому підстави для розірвання договорів відсутні.

Згідно ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за договорами купівлі-продажу цінних паперів, укладених на фондовій біржі, встановлюються законодавством. Зобов`язання може бути припинено виконанням, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу тощо.

Відповідачем визначено неконкретно спосіб захисту в частині визнання припиненими зобов`язань за договорами від 28.10.2013 купівлі-продажу будинку та земельної ділянки, оскільки не визначено підставу припинення зобов`язання. Позивач не скористався своїм правом збільшення чи зменшення позовних вимог, зміни предмету чи підстав позову, а суд згідно ч.1 ст.13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання зобов`язань припиненими не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 5, 12, 81, 141, 142, 229, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про встановлення факту сплати ціни майна за договором купівлі-продажу будинку від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, та договором купівлі-продажу земельної ділянки від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, - відмовити.

У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа Друга Бахмутська державна нотаріальна контора, про розірвання договору купівлі-продажу житлового будинку від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2997, та договору земельної ділянки від 28.10.2013, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , посвідченого державним нотаріусом Другої артемівської державної нотаріальної контори Літвіновою В.А. та зареєстрованого в реєстрі за № 2999, та визнання зобов`язання за договорами від 28.10.2013 купівлі - продажу будинку і земельної ділянки по АДРЕСА_1 припиненими - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення ухвалено в судовому засіданні 18 серпня 2020 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 18 серпня 2020 року. Повне рішення складено та підписано суддею 25 серпня 2020 року.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Л.В. Шевченко

25.08.2020