Рішення № 91126521, 20.08.2020, Тетіївський районний суд Київської області

20.08.2020 Провадження по справі № 2/940/266/20

Справа № 940/693/20

Рішення

Іменем України

20 серпня 2020 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді : Косович Т.П.

при секретарі : Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 3000 гривень страхового відшкодування в порядку регресу та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивує тим, що 26.07.2017 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК.7351784, за яким було забезпечено автомобіль Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

22.05.2018 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_1 та автомобіля Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_2 .

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 10.07.2018 року винним в настанні ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП.

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з огляду на що ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» згідно умов страхування на підставі заяви потерпілого про настання страхового випадку виплатило останньому страхове відшкодування в розмірі 3000 грн. та набуло право на звернення до ОСОБА_1 про відшкодування завданої шкоди.

Ухвалою від 26.06.2020 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у цивільній справі без повідомлення сторін (а.с. 78-79).

Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 26.07.2017 року між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК.7351784, за яким було забезпечено автомобіль Mitsubishi ASX, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

22.05.2018 року в м. Києві, по вул.. Петропавлівській, 1 сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю застрахованого автомобіля під управлінням водія ОСОБА_1 та автомобіля Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням ОСОБА_2 (копія довідки № 3018149435296303 про дорожньо-транспортну пригоду від 23.09.2019 року - а.с.55-56).

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 10.07.2018 року винним в настанні ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП (а.с.57).

В результаті ДТП було пошкоджено автомобіль Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується копією акту огляду транспортного засобу від 25.05.2018 року (а.с.58-59). Згідно ремонтної калькуляції (а.с.60-62) вартість відновлюваного ремонту складає 3000 гривень.

На підставі заяви про настання страхового випадку від 22.05.2018 року, заяви потерпілого ПП «Назарі» (яке є власником транспортного засобу Geely MK, реєстраційний номер НОМЕР_2 ) від 25.07.2018 року про виплату страхового відшкодування та зроблених розрахунків відповідно до страхового акту №UA2018052500023/L01/01 від 03.08.2018 року (а.с. 48,49-54,63,64) ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 03.08.2018 року згідно умов страхування виплатило потерпілій стороні страхове відшкодування в розмірі 3000 грн. (копія платіжного доручення - а.с.65).

25.01.2019 року та 22.07.2019 року ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зверталося до ОСОБА_1 з вимогами про відшкодування завданих збитків (а.с.66,68), проте зазначена шкода винуватцем ДТП страховику відшкодована не була.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору ( ст. 979 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України «Про страхування» страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем.

Відповідно до ст. 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Як передбачено ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утримання бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Зі змісту наведеної норми права вбачається, що право зворотної вимоги (регресу) - це вимога кредитора до боржника (особи, яка завдала шкоди) про повернення сплаченого за його вини відшкодування потерпілому. За загальним правилом, на боржника за зворотною вимогою покладається обов?язок відшкодувати кредитору сплачений ним третій особі платіж у повному обсязі. Право зворотної вимоги до боржника виникає з моменту відшкодування потерпілому шкоди.

Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, вина ОСОБА_1 встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі та дослідженні в судовому засіданні докази, суд вважає, що правові підстави права позивача щодо вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування ґрунтуються на законі і повністю є вмотивованими та доведеними, а тому суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000 гривень заподіяної внаслідок ДТП шкоди в порядку регресу.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2102 гривні, що підтверджується платіжним дорученням № 38637 від 15.01.2020 року (а.с.70), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

Керуючись ст.ст.16,1166,1187,1188,1191 ЦК України, ст.ст. 82,141,258,259,263-265,268,354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) - 3000 (три тисячі) гривень в якості страхового відшкодування.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 40, код ЄДРПОУ 20782312, IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП Банк», МФО 300528) - сплачений судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві ) гривні.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Тетіївський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного рішення: 26.08.2020 року.

Суддя: Т.П.Косович