Ухвала суду № 91126452, 25.08.2020, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д.Ростовського, 35, смт. Макарів, Київська область, 08000, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

У Х В А Л А

25 серпня 2020 року Справа №370/1976/20

Номер провадження № 1-кс/370/473/20

Слідчий суддя Макарівського районного суду Київської області Тандир О.В., із секретарем судового засідання Гребінською Н.П., за участю прокурора Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Шабанова Є.С., слідчого СВ Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Сімороза О.С., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Левочка Я.А.,

розглянувши у судовому засіданні у залі суду у смт. Макарів Київської області клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120191110210000406 від 29.07.2019 року, виділеному з кримінального провадження №12020110210000551 від 21.08.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,

в с т а н о в и в:

Слідчий СВ Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області Сімороз О.С., за погодженням з прокурором Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Шабановим Є.С., звернувся до слідчого судді Макарівського районного суду Київської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на наявність щодо нього обґрунтованої підозри у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також вказував на те, що застосування інших запобіжних заходів не зможе запобігти зазначеним ризикам.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити із викладених у ньому підстав.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили. Вказали, що запобігти вказаним ризикам зможе запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Заслухавши сторін кримінального провадження, дослідивши його матеріали, суд керується наступним.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження та встановлено органом досудового розслідування, 21.08.2020 року, близько 22 години, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 прийшов до будинку своєї колишньої дружини ОСОБА_2 , що розташований в АДРЕСА_1 , з метою його знищення, шляхом підпалу, де діючи умисно, таємно підпалив вищевказаний будинок.

Внаслідок умисних дій ОСОБА_1 виникла пожежа, в результаті якої вогнем було повністю знищено житловий будинок, та він став непридатним для подальшого проживання. Таким чином, своїми умисними злочинними діями ОСОБА_1 , завдав матеріальних збитків своїй колишній дружині ОСОБА_2 .

Відомості про даний факт було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110210000551 від 21 серпня 2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

22.08.2020 о 20 годині 45 хвилини в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_1 , затримано.

23.08.2020 року о 16 годині 39 хвилин ОСОБА_1 , з додержанням порядку та строків, встановлених ст.ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України.

Підозра у вчиненні ОСОБА_1 , вказаного злочину обґрунтовується на даній стадії досудового розслідування наступними доказами:

- допитом свідка ОСОБА_3 , який повідомив, що 21.08.2020 він знаходився вдома у співмешканки свого батька ОСОБА_2 , та близько 17 год. 30 хв. цього ж дня до будинку прийшов ОСОБА_1 , який почав спочатку стукати у вікно, після чого через вікно проник до будинку, забрав електроінструмент та захисну маску для зварювання, після чого на запитання з цього приводу свідка, почав йому погрожувати, фізичною розправою та вбивством, заявивши, що спалить свідка разом з цим будинком. Допитаний у судовому засіданні при розгляді даного клопотання свідок ОСОБА_3 , вказані покази підтвердив.

- допитом свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що 21.08.2020 в період часу з 12 год. до 17 год. він спільно з ОСОБА_1 , розпивали горілку, після чого ОСОБА_5 залишив його та пішов у невідомому напрямку. Вказані покази свідка, в свою чергу, ставлять під сумнів покази підозрюваного в тій частині, де ОСОБА_1 зазначає, що того дня він розпивав алкогольні напої з 10 год. до 21 год.

- допитом свідка ОСОБА_6 , рідної сестри ОСОБА_1 , яка повідомила, що неодноразово особисто була свідком конфліктів між ОСОБА_5 , в ході яких ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_2 спалити її будинок. Окрім цього, вона стверджує, що саме він спалив сарай ОСОБА_2 , та після цієї події погрожував спалити ще й будинок з тієї метою, щоб ОСОБА_2 , зі своєю нинішньою сім`єю назавжди залишила с. Мотижин Макарівського району Київської обалсті.

- допитом свідка ОСОБА_7 , яка повідомила, що близько 22 год. 21.08.2020 вона прокинулася від незрозумілих звуків та, визирнувши у вікно, побачила дим, який іде зсередини будинку ОСОБА_2 та тріскаючий і «відстрілюючий» шифер з даху, з-під якого, а також з-під стріхи з`являлося полум`я, після чого будинок почав палати вже повністю. Вона одразу зателефонувала на лінії «101» та « 104 » і повідомила про даний факт. Також свідок зазначила, що раніше неодноразово особисто чула, як ОСОБА_1 погрожував ОСОБА_9 , спалити цей будинок.

- оглядом місця події від 21.08.2020, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , де було виявлено знищений вогнем житловий будинок, а також знищений вогнем дерев`яний каркас.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України у даному кримінальному провадженні обґрунтовано підозрюється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Вили Дзержинського району Житомирської області, українець, громадянин України, тимчасово не працюючий, не одружений, зі слів раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

В ході розгляду клопотання та дослідження поданих матеріалів було встановлено наявність наступних ризиків, про які зазначив прокурор.

Слідчий суддя погоджується з тим, що ОСОБА_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказаний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний непрацевлаштований, зареєстрований у АДРЕСА_2 , а фактично, з його слів, проживає у с. Мотижин Макарівського району Київської області, тобто не має стійких соціальних зв`язків на території Макарівського району Київської області. Крім того, ОСОБА_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, який згідно ст.12 КК України за ступенем тяжкості є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, і в разі визнання судом ОСОБА_1 , винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, йому загрожує покарання, пов`язане з ізоляцією від суспільства, а саме позбавлення волі. Враховуючи ці обставини і тяжкість вчиненого ним злочину, існує ризик залишення ним місця проживання в будь-який час задля уникнення кримінальної відповідальності. Враховуючи викладене, слідчий суддя погоджується з прокурором, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий суддя погоджується із доводами сторони обвинувачення щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_1 , може впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовується тим, що підозрюваний ОСОБА_1 , перебуваючи на свободі та володіючи інформацією про вище перелічених свідків, які на даний момент фактично є його односельчанами, їх фактичне місце перебування, а також роль їх показань у провадженні, може незаконно впливати на вказаних осіб, змушуючи їх із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань.

Крім того, слідчий суддя погоджується з доводами прокурора, що ОСОБА_1 , схильний до вчинення інших кримінальних правопорушень. Слідчим суддею встановлено, що 30.07.2020 року до Макарівського районного суду Київської області було направлено кримінальне провадження №12020115210000011 від 09.07.2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України. Окрім цього, СВ Макарівського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області проводиться досудове розслідування у кримінальних провадженнях №12020110210000487 від 10.07.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України за фактом знищення підсобного приміщення ОСОБА_2 , шляхом підпалу. В ході досудового розслідування було аргументовано встановлено, що до скоєння даного злочину може бути причетним ОСОБА_1 . А також у кримінальному провадженні №42020111200000321 від 26.06.2020 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, за фактом хуліганських дій ОСОБА_1 , стосовно ОСОБА_2 . Неодноразові факти притягнення ОСОБА_1 , до кримінальної відповідальності вказують на деформований стан його правосвідомості та схильність до вчинення злочинів.

Разом із тим, посилання прокурора на те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе запобігти вищевказаним встановленим ризикам, є суто формальним та необґрунтованим.

За змістом ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ. Такий обов`язок покладено на суд також з огляду на ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенція) та практику ЄСПЛ як джерело права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на те, що національні суди при продовженні застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою мають містити належне обґрунтування та визначені строки; при цьому ЄСПЛ відзначав порушення пп. «с» п. 1 ст. 5 Конвенції у випадках, коли рішення національних судів як на підставу продовження строку тримання під вартою містили посилання лише на первісні підстави для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання заявника під вартою та не містили обґрунтування можливості застосування до підозрюваного будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою ( у справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року Заява N 16698/05).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ у справі «Смирнова проти Росії» від 24.07.2003 року Заяви № 46133/99 і 48183/99). У всіх випадках, коли ризик ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення ЄСПЛ від 23 вересня 2008 року у справі «Вренчев проти Сербії» від 23.09.2008 року № 2361/05).

Порушення вимог п. 3 ст. 5 Конвенції у справі «Цигоній проти України» полягало в тому, що рішення судів про продовження строку тримання заявника під вартою не містили належних та достатніх підстав для такого тримання та національні суди не розглядали жодних альтернативних триманню під вартою запобіжних заходів.

Так, згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Іншими словами, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, щодо обґрунтованості підозри та наявності відповідних ризиків, але не доведе обставин, щодо неможливості інших запобіжних альтернативних заходів запобігти вказаним ризикам, слідчий суддя має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого відповідні обов`язки, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

На думку слідчого судді, в повній мірі запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам зможе застосування менш суворого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з покладенням на підозрюваного відповідних процесуальних обов`язків до ч. 5 ст. 194 КПК України.

Домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ст. 181 КПК України).

Слідчий суддя вважає, що застосування вказаного вище альтернативного запобіжного заходу в повній мірі дозволить завершити досудове розслідування у даному кримінальному провадженні у встановлені процесуальним законом строки.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово.

Керуючись ст.ст. 131-132, 176-178, 183, 194-196, 372 КПК України, слідчий суддя -

п о с т а н о в и в :

Клопотання слідчого СВ Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Київській області Сімороза О.С., за погодженням з прокурором Макарівського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Шабановим Є.С., - задовольнити частково.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, що полягає у забороні йому залишати житло за адресою: АДРЕСА_3 , цілодобово, строком до 20.10.2020 року включно.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , негайно доставити до місця проживання і звільнити з-під варти.

Виконання ухвали доручити Макарівському ВП Ірпінського ВП ГУ НП у Київській області.

Визначити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язки: не залишати місце свого проживання АДРЕСА_3 , цілодобово; прибувати до слідчого Макарівського відділення поліції Ірпінського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області чи іншої визначеної в порядку чинного законодавства України службової особи за їх викликом; заборонити спілкуватися з потерпілою ОСОБА_2 , свідками ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та є чинною по 20.10.2020 року включно.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з моменту її проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню, а її оскарження не зупиняє її виконання.

Повний текст ухвали виготовлено та проголошено 25.08.2020 року о 17-50.

Слідчий суддя О.В. Тандир