Рішення № 91121914, 20.07.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

20.07.2020 Єдиний унікальний номер 205/3988/18

Провадження № 2/205/2368/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11 червня 2018 року звернувся до суду з позовом до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 червня 2018 року позов залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки з додержанням вимог п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 175, ч. 1 ст. 177 ЦПК України, з метою усунення яких 3 липня 2018 року позивачем було подано виправлений позов.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 липня 2018 року позовну заяву судом було прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 жовтня 2018 року підготовче провадження було закрито, а справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 листопада 2019 року було призначено проведення судової товарознавчої експертизи та зупинено провадження у справі на час проведення експертизи.

09 червня 2020 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов висновок експерта № 21-20 від 28 травня 2020 року.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 16 червня 2020 року провадження по справі було поновлено.

Позивач у своєму позові та ході судового розгляду, а його представник у ході судового розгляду, посилалися на те, що 08 грудня 2017 року позивач уклав з відповідачем договір № 01 про надання комплекту кухонних меблів. Відповідно до умов зазначеного договору ФОП ОСОБА_2 мала передати у власність ОСОБА_1 комплект меблів, вказаний у замовленні та ескізі товару, а також встановити їх. На виконання умов договору позивач перерахував на рахунок позивача передплату у розмірі 30 000 гривень. Згодом, позивач зрозумів, що кошти було перераховано на рахунок ОСОБА_3 , який не є стороною договору, таким чином ФОП ОСОБА_2 з самого початку надала рахунок третьої особи, тим самим увівши покупця в оману. Згодом позивачем було сплачено безпосередньо відповідачеві 46 500 гривень готівкою, що підтверджується товарним чеком без номера і дати. Строк виконання договору сторони обумовили 26 лютого 2018 року. 20 лютого 2018 року третьою особою ОСОБА_3 на адресу ОСОБА_1 було доставлено меблі без фурнітури, а також з`ясовано, що один з коробів розкроєний не за розмірами. Після зауваження заявника, представник продавця погодився забрати та переробити його. 22 та 23 березня 2018 року працівники продавця почали виконання робіт з монтажу та встановлення меблів, проте, позивачем було з`ясовано, що розміри знову не відповідають специфікації, так само як і фурнітура до меблів. Внаслідок неправильних вимірів було неправильно виготовлено корпуси, що призвело до проблем при збірці меблів, а саме робота з монтажу виконувалася неякісно. Внаслідок неякісного виконання умов договору було виявлено наступні недоліки: тумба № 9 порізана не за розмірами, через що утворилася дірка, яка не перекривається столешницею; для встановлення холодильника на підставку довелося змістити тумбу на 10 см., через що відсутнє нависання стільниці над тумбою; після вирізання отворів під техніку, яка була наявна при здійсненні вимірів, всі корпуси необхідно було зміщувати вліво, при цьому змістилася симетрія техніки; висота корпусів виявилася вищою від вбудованої посудомийної машини на 4 см., що не дає можливості прикріпити стільницю до самої машини; відповідачем було самовільно змінено розміри ящиків: замість 150/300/300 було виготовлено 150/150/300, після їх переробки не змінено бічні стінки корпусу і залишено з просвердленими отворами; мийку було врізано в стільницю на 4 см. далі, ніж того бажав позивач; корпус ящика під систему «карго» не має задньої стінки - встановлено саморобну конструкцію, що імітує систему «карго», сама конструкція не поміщається в корпус; висота барної стійки вища замовленого розміру - виріб підпирає розетки, що унеможливлює їх використання за призначенням; стільниця коротша за тумбу на 20 см.; малюнок на фасаді в різних напрямках, кухонний гарнітур має також інші недоліки, які унеможливлюють повноцінне його встановлення та експлуатацію. При цьому, до теперішнього часу відповідачем не в повному обсязі доставлено комплектуючі, а саме: скло на ящики, радіусний цоколь, кліпси, полиці, кромки, заглушки, шурупи для кріплення, планки, підставка під холодильник та ін. При цьому позивач вказував, що він був згоден сплати за виготовлення корпусів на належні розміри, проте, третя особа ОСОБА_3 запропонував підписати додаткову угоду та сплатити остаточну суму 13 600 гривень, після чого він виконає роботу, на що замовник не погодився. Умови договору обговорювалися, до них вносилися зміни, також було підписано договір розбіжностей, а потім і сам спірний договір. В результаті в тексті самого договору від 08 грудня 2017 року виявилась відсутність пункту, що відповідальність за заміри несе продавець, оскільки покупець не є спеціалістом. Розміри побутової техніки доводилися до відома третьої особи. Під час поставки меблів було виявлено невідповідність барної стійки замовленим розмірам, а фурнітура була поставлена не того виробника, а дешева, яку згодом було замінено. Саму побутову техніку неможливо закріпити, оскільки корпуси меблів виконані не за розмірами, що унеможливлює її використання за призначенням. Після зауважень ОСОБА_1 та пропозиції виправити недоліки за рахунок продавця, працівники ФОП ОСОБА_2 намагалися покинути збірку кухонних меблів, через що позивач змушений був викликати наряд поліції, яка і зафіксувала відмову працівників відповідача від виконання робіт. Відповідно до умов договору, він є виконаним після підписання акта прийому-передачі, проте, такий акт через наявність конфлікту підписано не було. Таким чином, ФОП ОСОБА_2 не виконала своїх зобов`язань та істотно порушила умови договору, результатом чого є те, що меблі не зібрані та до експлуатації не придатні, продовжувати договірні відносини з відповідачем позивач не бажає. Просили суд розірвати договір купівлі-продажу № 01 від 08 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , стягнути з відповідача на користь позивача 76 500 гривень сплаченого авансового платежу, три відсотки річних у розмірі 1 509 гривень 04 коп., пеню у розмірі 183 600 гривень, моральну шкоду у розмірі 2 000 гривень та судові витрати по справі.

Відповідач у своєму відзиві, а її представники у ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечували, посилаючись на те, що при укладенні спірного договору про придбання кухні, відповідач у магазині «Територія комфорту» продемонструвала позивачеві наявні зразки кухонь, з яких ним було обрано необхідний варіант. Умовами договору було врегульовано, що у разі проведення розрахунку в безготівковій формі, замовник має сплатити кошти на рахунок, зазначений у рахунку-фактурі. Після обрання варіанту кухні, визначення розмірів та підписання договору зі специфікацією, почався процес виготовлення та прирізка меблів до необхідних та затверджених розмірів. Також умовами договору було визначено, що ОСОБА_4 має право повідомляти свої зауваження та пропозиції щодо якості та установці товару за телефоном. 17 лютого 2018 року для виконання умов договору та установки товару на адресу замовника було доставлено корпуси, фурнітуру, стільницю, систему «карго». На 23 лютого 2018 року було призначено фінальну зборку гарнітура, для чого відповідач повинна була доставити позивачеві усі частини кухні та встановити їх, після чого сторони повинні були розрахуватися. В процесі підготовки меблів, за бажанням позивача, корпус № НОМЕР_1 , який було виготовлено відповідно до специфікації, підписаної сторонами, має бути більшим в ширину на 170 мм, на що відповідач погодився і переробив корпус безкоштовно. Згодом, в телефонному режимі, ОСОБА_1 повідомив про зміну висоти навісних шафів, а також відстані навіски від стіни. Ще трохи згодом замовник висловив претензію щодо системи «карго» та сушки, оскільки вони йому не сподобалися, та які врешті були замінені за рахунок продавця. Також просив змінити глибину корпусів кухонних меблів разом з ящиками та глибину корпусів з 450 мм на 500 мм; вказані розміри суперечили специфікації. Покупець постійно змінював свою думку, та з урахуванням усіх внесених змін позивачеві було направлено додаткову угоду, в якій було враховано всі зміни, та від підписання якої позивач відмовився, посилаючись на те, що всі зміни слід погоджувати в усному порядку. Після обрання варіанту форми барної ноги, розмір якої було зазначено у специфікації, а саме: 1 050 мм, позивач забажав змінити її розмір до 1 020 мм. Після установки частини меблів, покупець зателефонував і повідомив, що ніжки мають бути змінені з розміру у 100 мм. на ніжки розміром 70 мм. Потім з`ясувалося, що такий розмір його вже не влаштовує, так само як і висота ноги барної стійки, яка має бути 1 050 мм., на що продавець пішов на поступки і виготовив «п`ятак» висотою 30 мм. Також в процесі установки позивач забажав змінити глибину обраної стільниці та збільшити їй глибину шляхом наклеювання планок на задню частину стільниці. Врізка місця для мийки в стільницю також було погоджено, проте, після її виконання позивачеві не сподобалося. Після встановлення варильної поверхні було з`ясовано, що заміри були невірні та поверхня змістилася на 20 мм вліво, на тлі цього між ОСОБА_1 та працівниками відповідача виник конфлікт, у ході якого позивач погрожував працівникам та цкював на них собаку великих розмірів, вимагаючи зібрати меблі і встановити їх, у результаті чого було викликано наряд поліції. При цьому позивач пропонував поліцейському порушити закон та незаконно утримати працівників відповідача для того, щоб вони закінчили монтаж меблевого гарнітуру. Усі дефекти, на які вказує позивач, виникли виключно з його вини, оскільки він постійно змінював розміри в процесі виготовлення корпусів меблів. Щодо стягнення пені зазначали, що відповідно до умов договору пеня стягується у разі порушення продавцем строків поставки товару до 26 лютого 2018 року, при цьому товар було поставлено вчасно, 17 лютого 2018 року, а 23 лютого 2018 року було розпочато роботи з монтажу корпусів меблів, що також не заперечувалося позивачем. Тому право на стягнення пені виникає лише у разі порушення продавцем строків поставки товару. Після доставки товару жодних претензій щодо дефектів, пошкоджень, браку чи/або невідповідності товару покупцем продавцеві направлено не було. Разом з цим вказували, що докази понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 8 000 гривень, ним не доведено: надані договори про надання юридичних послуг від 11 квітня 2018 року та 10 травня 2018 року з виправленнями рукописним текстом кульковою ручкою на дату «10.05.2018»; у самому договорі зазначено: «представництво інтересів позивача в Самарському районному суді м. Дніпропетровська»; в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, а з наданих квитанцій неможливо визначити призначення платежу. Також заперечували проти задоволення позовних вимог в частині відшкодування позивачеві моральної шкоди, оскільки останнім не доведено її заподіяння. У своїй заяві до суду представник відповідача просила справу розглядати за її відсутності, заперечувала проти висновку експертизи, зазначивши, що при її проведення сторона відповідача запрошена не була та не повідомлена про час та дату її проведення, заміри, зроблені перед виготовленням, експертом до уваги взято не було, просила справу розглянути без її участі, просила відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 у ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що меблевий гарнітур виготовлювався ним по специфікації, зробленій ФОП ОСОБА_2 і погодженій сторонами. Заміри робив ОСОБА_3 , які неодноразово змінювалися замовником: спочатку погодили глибину шухляд в 45 см., яка була представлена у виставковому залі магазину. Коли привезли меблі, позивач забажав збільшити глибину до 50 см., пізніше - до 55 см. За заміри відповідальність несе виробник, тобто ФОП ОСОБА_2 . В попередньому договорі був пункт, що відповідальність несе особа, яка заміри виконувала. На момент виконання робіт із замірювання у кухні було виконано ремонтні роботи, за винятком кахлів на робочій поверхні кухні (фартуху). Глибина шухляд була погоджена до того моменту, коли позивач надав розміри побутової техніки. Петлі спочатку були доставлені не ті, проте, їх замінили; система «карго» також була доставлена білого кольору - це помилка працівників на виробництві, та її замінили на хромовану. Щодо плінтусів, вони ставляться за бажанням замовника. Взагалі, розміри змінювалися позивачем неодноразово. В специфікації визначені останні погоджені розміри. Коли доставили шафу, виготовлену не за розмірами, її переробили за власний рахунок. Місце врізання мийки було погоджено з ОСОБА_1 , проте після виконання робіт йому не сподобалося. Шафа під систему карго не повинна мати задньої стінки. Форму ноги до барної стійки позивач обирав довго, оскільки хотів аби вона була за формою, як ніжки у столу, який він мав на меті придбати, через що відповідач і третя особа вимушені були наполягати на визначення позивача з вибором, який він зробив лише 26 лютого 2018 року. Акт приймання-передачі не було підписано через конфлікт. Усі комплектуючі, у тому числі і скло, було привезено, проте, через конфлікт ОСОБА_3 їх позивачу не віддав. Про це було також зазначено поліцейськими, які приїхали на виклик. Також з метою змушування третьої особи зібрати меблевий гарнітур позивач намагався насильно його утримувати у будинку, зачинивши ворота та випустивши собаку. Зазначив, що вини відповідача немає. У судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована 12 грудня 2016 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець (а.с. 34).

08 грудня 2017 року між ОСОБА_1 і ФОП ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу № 01, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати покупцеві у власність комплект меблів, зазначений в замовленні та ескізі товару, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар в порядку і на умовах, передбачених договором (а.с. 29-33).

Згідно з п. 2.1.3 договору покупець зобов`язаний після отримання товару або безпосередньо після його встановлення на місці ретельно оглянути товар з метою виявлення дефектів, пошкоджень, браку або іншої невідповідності товару даним, зазначеним у замовленні та ескізі, а у разі їх виявлення, вказати про це письмово в заяві представникові продавця (збірникові меблів).

Відповідно до положень п. 2.2.1 покупець має право не підписувати та не видавати акт виконаних робіт на руки представникові продавця (збірникові меблів) до повного виконання робіт з установки товару на місці.

Пунктом 2.2.2 визначено, що покупець має право вносити свої зауваження і претензії щодо якості встановлення товару у відповідну графу акта виконаних робіт.

Також п. 2.3.4 сторони погодили, що у випадку виявлення покупцем при доставці товару його некомплектності, продавець зобов`язаний провести доукомплектування товару у відповідності до замовлення протягом 7 днів з дати надходження продавцеві письмової заяви від покупця, за умови наявності необхідного для доукомплектування аналогічного товару на складі продавця, у випадку відсутності такого товару, за погодженням сторін в інший строк, який не може перевищувати двох тижнів з дати надходження покупцеві відповідної письмової заяви покупця.

Строком доставки товару, визначеною п. 4.1 договору № 01 від 08 грудня 2017 року, зазначено 26 лютого 2018 року.

Крім цього, сторони п. 7.4 договору, погодили відповідальність сторін, зокрема, в разі порушення продавцем строку поставки товар, передбаченого п. 4.1 даного договору, покупець має право на власний вибір: стягнути з продавця пеню у розмірі 1 % від вартості товару за кожен день прострочення; за погодженням з продавцем продовжити строк поставки товару, відобразивши дані зміни в замовленні; за погодженням з продавцем провести заміну не отриманого товару на інший, що є у продавця з відповідним перерахуванням ціни (вартості товару) і зміною строків поставки товару, відобразивши дані зміни в додатковій угоді.

08 грудня 2017 року позивач сплатив на рахунок ОСОБА_3 , за реквізитами, які було зазначено відповідачем, 30 000 гривень (а.с. 35 оберт), загальна сума передоплати, сплаченої ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2 , склала 76 500 гривень (а.с. 35).

20 лютого 2018 року позивачеві третьою особою ОСОБА_3 було поставлено меблі, але не в повній комплектації, що не заперечувалося сторонами під час розгляду справи.

11 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_2 з претензією щодо порушення строків виконання договору, порушення умов договору, а також розірвання договору (а.с. 37-41).

Відповіддю на претензію ФОП ОСОБА_2 від 16 квітня 2018 року ОСОБА_1 у задоволенні вимог про розірвання договору, повернення передоплати у розмірі 76 500 гривень, сплати пені у розмірі 38 700 гривень, трьох відсотків річних у розмірі 318 гривень 08 коп., а також витрат на юридичні послуги у розмірі 3 000 гривень, відмовлено (а.с. 42-50).

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 21-20 від 28 травня 2020 року, кухонний меблевий комплект напівзібраний, має показники: модуль № 9 має недоліки: стільниця не встановлена, не встановлено плінтус, якщо буде монтаж плінтусу, доступ до джерела електропостачання буде перекрито, на час огляду доступ до розеток утруднений (не допускається ДСТУ 4414:2005); модулі № 9, 10 мають недоліки: візуально видимий зазор більше 20 мм. в з`єднанні модулів та стільниці, при встановленні модуля під мийку відбувся зсув стільниці до модуля № 9, що мало наслідком зазор та порушення симетрії для встановлення духової шафи до варильної поверхні та витяжки, усунути неможливо, оскільки стільниця монолітна (не допускається ГОСТ 16371-2014); модуль № 18 під посудомийною машиною не закріплений на стільниці - зазор 50 мм., відсутність фіксації посудомийної машини без завантаження при відчиненні дверей призводить до зсуву модулів № 18, 19 (не допускається ДСТУ 4414:2005); модулі № 18, 19 мають недоліки: стільниця обрізана із зазором 25 мм, при спробі усунення зазору відбувається порушення симетрії, фрагмент стільниці по висоті з модулем № 19 не співпадає та відкоригований двома незакріпленими фрагментами ДСП (не допускається ДСТУ 4414:2005); модуль № 13 має недоліки: духова шафа має глибину 530 мм, відстань до стіни 560 мм., глибина модуля № 13 450 мм., що зафіксовано у специфікації; модуль № 16 під систему карго має недоліки: система не має вільного ходу, в модулі відсутня задня стінка, що не дозволяє фіксувати корзини з посудом (не допускається ДСТУ 4414:2005); модулі № 20, 21 мають недоліки: модуль з нішею під холодильник щільно прилягає до стіни, що є порушенням правил безпеки, при висуванні холодильника від стіни відбувається втрата рівноваги, що неможливо усунути, навіть у разі встановлення плінтусу (не допускається ДСТУ 4414:2005); модуль № 15 з внутрішньої невидимої поверхні має отвори, що утворилися внаслідок переробки висувних шухляд (допускається ДСТУ 4414:2005). Встановлено, що встановлення та збірка комплекту кухонних меблів остаточно не завершені, відсутні фасади верхніх модулів, візуально комплект кухонних меблів за своїм цільовим призначенням в експлуатації не знаходився, а сам кухонний гарнітур у напівзібраному стані має істотні виробничі дефекти. Також в меблевих фасадах порушено вимогу естетичної складової.

Також у судовому засіданні було допитано в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є дружиною позивача. Заміри для виготовлення майбутніх меблів виконував ОСОБА_3 , замовники йому пояснили свої побажання та обговорили вид кухонних меблів. Всі комунікації на момент виконання замірів, було виконано. Побутова техніка, окрім духової шафи, була в наявності, коли придбали духову шафу і варильну поверхню, повідомили їх розміри ОСОБА_3 . Коли привезли меблі і почали їх збирати, виявилося, що вони мають недоліки, після пред`явлення претензій виник конфлікт. Доступ до кухні для встановлення меблів було забезпечено, збірці меблів нічого не заважало. Акт приймання-передачі не підписувався, коли привезли комплектуючі та деталі, то їх не звірили. В обумовлений договором термін комплектуючі були доставлені не в повному обсязі. На теперішній час кухонний гарнітур за призначенням не використовується, техніка та комунікації не під`єднані. ОСОБА_3 відмовився перевішувати верхні шухляди. З приводу цькування собакою заперечила, оскільки на той час це було тримісячне цуценя.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він перебуває з позивачем у дружніх відносинах. Він перебував дома у позивача, коли відбувався монтаж кухонного гарнітуру. При збірці виявилося, що петлі не ті, ОСОБА_3 купив потрібні петлі та встановив їх на шафи. Третя особа привіз стільницю і завірив, що все на своїх місцях і можна розмічати місце під встановлення варильної поверхні. Коли її було встановлено, виявилося, що шафи слід здвинути на 2 см., оскільки отвір для варильної поверхні виявився не в тому місці. Напрямок малюнку на фасадах виявився різним: як горизонтального, так і вертикального напряму. Коли ОСОБА_3 поїхав, фасади залишилися не встановлені. Поліцію викликали, тому що третя особа відмовився далі збирати меблі. Нога до барної стійки виявилася зависокою, і ОСОБА_3 запропонував її підрізати, хоча такі вироби регулюються по висоті. У присутності поліції ОСОБА_3 пообіцяв, що приїде виконати роботу і повністю збере кухонні меблі, проте, не приїхав.

Допитаний у ході судового розгляду свідок ОСОБА_7 зазначив, що він працював з третьою особою ОСОБА_3 у позивача при встановленні меблевого гарнітуру, в ході чого виник конфлікт і вони зі ОСОБА_3 припинили його встановлення. Роботи із встановлення кухні виконані були приблизно відсотків на 80. Сам процес зборки тривав декілька днів, проте, це не були дні підряд. Змінювали глибину корпусів і шухляд, переробляли барну стійку, висоту ноги барної стійки за бажанням клієнта, йому йшли на зустріч. Висоту барної ноги змінювали за бажанням позивача, а розетками користуватися цілком можливо. Конфлікт виник через стільницю. Спочатку за бажанням клієнта у стільниці зробили отвір, потім ОСОБА_1 захотів зробити більше нависання, через що отвір змістився. Сам отвір для мийки заміряли і робили у присутності та за участі позивача. Верхні модулі після встановлення позивачем знімалися. На місце їх встановлення позивач почав клеїти шпалери. Сам ОСОБА_7 за спеціальністю хімік-технолог. Збірником меблів до роботи у ФОП ОСОБА_2 не працював та досвіду не мав, проте, на його думку, є спеціалістом у даній галузі. При перевірці наявності деталей до кухонного гарнітуру, яка відбувалося у присутності поліції, свідок присутнім не був, у цей час він перебував в автомобілі. Після того участі у збірці меблів не приймав, ОСОБА_3 сам мав закінчити встановлення меблів. Фасади на модулі встановлені не були.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ч. 2 ст. 628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Положеннями ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частин 1 та 3 ст. 865 ЦК України, за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. До відносин за договором побутового підряду, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів.

Частиною 2 ст. 873 ЦК України передбачено, що робота оплачується замовником після її остаточного передання підрядником. За згодою замовника робота може бути ним оплачена при укладенні договору побутового підряду шляхом видачі авансу або у повному обсязі.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

У ході судового розгляду було встановлено, що товар було поставлено позивачеві в строк, що не заперечувалося самим ОСОБА_1 , проте, його було поставлено не в повній комплектації, про що зазначалося також самим ОСОБА_3 , який безпосередньо виконував роботи зі збирання та встановлення модулів кухонного гарнітуру, та без яких використання товару за призначенням неможливе. При цьому, самим ОСОБА_3 у ході судового розгляду зазначалося про те, що він відмовився передавати позивачеві деталі, оскільки позивач відмовився сплатити залишок суми у розмірі 13 500 гривень, тому кухонний гарнітур не було зібрано та встановлено остаточно.

Згідно із п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки відповідач умови договору в повному обсязі не виконав - роботи з встановлення кухонних меблів не виконав, позивач свої зобов`язання виконав та сплатив вартість матеріалів у розмірі 76 500 гривень, що підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами у ході розгляду справи, товар у тому вигляді, в якому його було поставлено позивачеві, не відповідає вимогам ДСТУ 4414:2005 та ГОСТ 16371-2014, не може використовуватися за призначенням і станом на теперішній час з моменту встановлення, з 23 лютого 2018 року, позивачем не використовується через виробничі дефекти, а верхній ярус модулів, встановлений відповідачем, є частиною ансамблю і сам по собі не може виконувати самостійну функцію, ОСОБА_1 на теперішній час втратив інтерес до послуг, які повинні були бути надані відповідачем.

Також судом враховуюється те, що кухонні меблі були виготовлені з виробничими дефектами, які унеможливлюють їх використання покупцем за функціональним призначенням, а відповідач не надав доказів на підтвердження своїх заперечень щодо належної якості виготовленого товару, факт наявності дефектів було підтвердженого у ході розгляду справи, висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи № 21-20 від 28 травня 2020 року та показами свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 , а відповідач від усунення зазначених дефектів ухилилася, передати комплектуючі до гарнітуру відмовилася, що не дає позивачеві змоги встановити та використовувати придбаний у відповідача товар за призначенням задля задоволення власних побутових потреб, тому позовні вимоги у частині розірвання договору № 01 від 08 грудня 2017 року та стягнення передплаченої суми у розмірі 76 500 гривень, підлягають задоволенню.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Згідно роз`яснень п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12 квітня 1996 року, вирішуючи справи про захист прав споживачів, суди мають виходити з того, що відповідно до ст. 4 ЗУ «Про захист прав споживачів» держава: забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів; надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг) та набуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час вибору й використання товарів (робіт, послуг) відповідно до їх потреб; гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я та життєдіяльності. Встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобов`язання продавців, виготівників, виконавців.

У зв`язку з відсутністю з боку відповідача дій по виконанню умов договору по поставці меблів або поверненні коштів, позивачем подано відповідачеві претензію від 11 квітня 2018 року про порушення строків надання послуг, порушення умов договору та розірвання договору, яку відповідачем отримано особисто, ФОП ОСОБА_2 дефекти та недоліки виправлені не були, меблі не встановлені, грошові кошти у розмірі 76 500 гривень не повернуто, стягнення штрафних санкцій у вигляді пені, передбаченій п. 7.4 договору у розмірі 1 % від вартості товару за кожен день прострочення, не сплачено, саму претензію залишено без задоволення.

Згідно із ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків розмір пені становить 183 600 гривень (а.с. 83). Проте, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 до розміру суми передплати, сплаченої ОСОБА_1 відповідачеві, до 76 500 гривень. У задоволенні інших позовних вимог у цій частині позивачеві слід відмовити.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 153 000 гривень (76 500 гривень + 76 500 гривень = 153 000 гривень).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача трьох відсотків річних у розмірі 1 509 гривень 04 коп. суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у договорі від 08 грудня 2017 року погоджено вид і розмір санкції з порушення виконання зобов`язань, визначених у договорі у виді пені в розмірі 1 % від вартості товару за кожен день прострочення, що передбачено умовами спірного договору.

Таким чином застосування ст. 625 ЦК України і нарахування штрафних фінансових санкцій у вигляді трьох відсотків річних не відповідають вимогам спеціального законодавства, при тому, що в самій ст. 625 ЦК України зазначена можливість її застосування лише у разі, якщо законом чи договором не передбачений інший розмір санкцій.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задоволенню не підлягають.

На підставі ч. 2 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Щодо позовної вимоги про стягнення на користь позивача з відповідача моральної шкоди, то суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не було суду надано доказів наявних у нього душевних страждань з приводу неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків, які у неї виникли під час укладення договору; в обґрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 не зазначив жодних обставин та не навів жодних фактів, які б свідчили про заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, у чому саме полягає вина заподіювача та інші обставини, що мають значення для вирішення спору в цій частині. Таким чином, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 2 000 гривень не підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві позивачем зазначається попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому витрати на правничу допомогу складають 8 000 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Всупереч зазначеним вимогам стороною позивача не надано суду розрахунок вартості гонорару, відсутня детальна фіксація та опис послуг, що надаються в межах ведення відповідної судової справи, їх обсяг (витрачений час на прибуття адвоката до місця розгляду справи) і вартість (якщо окремі послуги мають різну вартість); витрати, що понесені адвокатом у зв`язку з наданням послуг щодо ведення відповідної судової справи (участь у судових засіданнях, час, витрачений на складання процесуальних заяв, в яких виникла необхідність), також до матеріалів справи стороною позивача не надано підписаного акту прийнятих робіт Абрамчуком А.О., підтвердження оплати ним послуг адвоката саме за ведення цивільної справи в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська.

Тому суд приходить до висновку, що позивачеві у стягненні з відповідача витрат на правову допомогу слід відмовити.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так позивачем ОСОБА_1 були понесені витрати на проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 4 521 гривні 60 коп., які з урахуванням часткового задоволення позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Частиною 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Згідно з п.п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 704 гривні 80 коп.

Відповідно до п.п. 2 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру і позовну вимогу майнового характеру, з відповідача на користь держави підлягає до стягнення 2 234 гривні 80 коп. (704 гривні 80 коп. за позовну вимогу немайнового характеру + 1 530 гривень 00 коп. за позовну вимогу майнового характеру = 2 234 гривні 80 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 526, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 611, ч.ч. 1, 3 ст. 612, ст. 626, ч.ч. 1,2 ст. 628, ст. 629, ч. 2 ст. 651, ст. 638, ст. 837, ч.ч. 2, 3 ст. 849, ч.ч. 1, 3 ст. 865, ч. 2 ст. 873, ч. 1 ст. 386 ЦК України, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Договір купівлі-продажу № 01 від 08 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) розірвати.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) кошти, сплачені за договором купівлі-продажу № 01 від 08 грудня 2017 року, у розмірі 76 500 (сімдесят шість тисяч п`ятсот) гривень, пеню у розмірі 76 500 (сімдесят шість тисяч п`ятсот) гривень, а також судові витрати з проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 4 521 (чотири тисячі п`ятсот двадцять одна) 60 коп., а всього 157 521 (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять одна) гривня 60 коп.

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ) відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 2 234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) гривні 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя