Ухвала суду № 91121735, 25.08.2020, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/2713/20

Провадження № 2/204/1078/20

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2020 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мащук В.Ю.,

при секретарі Голушко В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача адвоката Іванової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації заробітної плати за весь час затримки її видачі, видачу трудової книжки та компенсацію моральної шкоди, –

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, уточнивши позовні вимоги, просила суд:

- стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.03.2019 року по 16.08.2019 року у розмірі 45958 грн. 05 коп. без урахування утримань.

- стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію заробітної плати за весь час затримки проведення повного розрахунку по день фактичного розрахунку - станом на 31.05.2020 р. у розмірі 86 795 грн. 28 коп., без урахування утримань.

- стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати;

- стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 компенсацію середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 19.08.2019р. (затримка видачі трудової книжки);

- зобов`язати Приватне Акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» видати позивачу трудову книжку з належним записом про звільнення на підставі поданої заяви про звільнення від 05.08.2019 р. з 16.08.2019 р.;

- стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що з 06 червня 2017 року позивач працювала у Приватному Акціонерному Товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод». 05 серпня 2019 року вона звернулася до відповідача з заявою про звільнення за згодою сторін. Заява про звільнення подана до департаменту з управління персоналом та соціально – побутових потреб. Останній робочий день позивача на підприємстві – 16 серпня 2019 року. Однак, на дату звільнення і по дату звернення до суду відповідач не провів повного розрахунку з позивачем, не видав їй трудову книжку, чим порушує її трудові права, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду.

В судовому засіданні позивач, представник позивача, кожна окремо, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, які зазначені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання, повторно не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, відзив на позов чи заяву про розгляд справи за його відсутності суду, не надав. Заяв про перенесення розгляду справи, не подавав.

Судом відповідно до ч.4 ст.223, ст.ст.280,281 ЦПК України ухвалено про розгляд справи в заочному порядку на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, її представника, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 працювала у Публічному акціонерному товаристві «Дніпропетровський агрегатний завод» з 06.06.2017 року (арк.с.7-9).

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» перейменовано у Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод», зміни до статуту АТ (нова редакція) затверджені загальними зборами акціонерів (протокол від 15.11.2017 року № 22) та зареєстровані державним реєстратором 28.01.2019 року.

Відповідно до копій розрахункових відомостей АТ «ДАЗ» ОСОБА_1 нараховано: за березень 2019 року – 8002 грн. 72 коп., за квітень 2019 року – 9581 грн. 55 коп., за травень 2019 року – 6027 грн. 49 коп., за червень 2019 року – 8285 грн. 08 коп., за липень 2019 року – 6180 грн. 95 коп., за серпень 2019 року – 7880 грн. 26 коп. (арк.с.10-15).

Розглядаючи вимогу позивача про зобов`язання ПАТ «Дніпропетровський агрегатний завод» винести наказ про звільнення з 16.08.2019 року та видати трудову книжку з внесеним записом про звільнення, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Отже, працівник має право з власної ініціативи в будь-який час розірвати укладений з ним на невизначений строк трудовий договір. При цьому строк розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до його розірвання, і які працівник визначає самостійно.

За загальним правилом, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. При цьому, загальний двотижневий термін може бути скорочено.

Позивачем в судовому засіданні стверджувалось, що нею було подано заяву про звільнення 05 серпня 2019 року за згодою сторін з 16 серпня 2019 року. Відповідач на зазначені обставини, будь – яких заперечень, або доказів, які підтвердження іншого, не надав.

Тобто, подання позивачем заяви про звільнення слід розглядати як дію, направлену на зміну діючих між сторонами правовідносин, з метою настання наслідку, а саме звільнення працівника та припинення трудових відносин. Роботодавець або уповноважений ним орган зобов`язаний був розірвати трудові відносини з позивачем у певний строк, зазначений у заяві, і видати наказ, у якому причини й дата звільнення мають бути чітко сформульовані.

У заяві позивача про звільнення було зазначено дату звільнення – 16.08.2019 року, тому датою припинення трудових відносин слід вважати - 16.08.2019 року. Крім того, відповідно до пояснень позивача, після подання заяви про звільнення 05.08.2019 року, вона працювала на заводі до 16.08.2019 року, включно, після цього позивач на роботу не виходила.

Отже, враховуючи, що у заяві позивача про звільнення, зазначено дату звільнення 16.08.2020 року, відповідач повинен був звільнити позивача та розірвати з нею трудові відносини в цей же день – 16.08.2019 року, видати наказ про звільнення та видати трудову книжку.

Відповідно до з абз.1 ст. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 4.1 Інструкції передбачено у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням. Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмових заперечень на позовну заяву не подавав, доказів про винесення наказу про звільнення працівника, а також доказів про видачу працівнику трудової книжки, не надав, вказане суд розцінює, як визнання відповідачем фактів не винесення наказу про звільнення, та не видачі трудової книжки.

Таким чином, протиправні дії відповідача порушують право позивача на припинення трудових відносин. Обраний позивачем спосіб захисту прав є належним, а тому, слід зобов`язати відповідача винести наказ про звільнення ОСОБА_2 та видати їй належним чином оформлену трудову книжку з внесенням запису про звільнення.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 43 Конституції України гарантує, що кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, сума остаточного розрахунку, тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При винесенні рішення, судом враховуються роз`яснення викладені в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за яким задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» не проведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Отже, передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Пунктом 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз`яснено, що якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати, судовий наказ може бути видано не лише на суму заборгованості із заробітної плати, а й на суму компенсації за порушення строків її виплати, оскільки вона входить до структури заробітної плати. До заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання.

Розмір заборгованості з заробітної плати не виплаченої позивачу при звільненні, за розрахунками позивача, складає 45958 грн. 05 коп., а саме: за 8002 грн. 72 коп., за квітень 2019 року – 9581 грн. 55 коп., за травень 2019 року – 6027 грн. 49 коп., за червень 2019 року – 8285 грн. 08 коп., за липень 2019 року – 6180 грн. 95 коп., за серпень 2019 року – 7880 грн. 26 коп.

При цьому, до суду відповідачем інших розрахунків стосовно нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, або доказів відсутності заборгованості перед працівником, не надано, тому, розглядаючи позовну заяву, в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що вимога про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати у сумі 45958 грн. 05 коп. (сума заробітної плати без урахування податків і інших обов`язкових платежів) підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Середньоденна заробітна плата позивача, відповідно до заробітної плати за останні два відпрацьованих місяці згідно розрахункових листків, складає: за червень 2019 року - 6180 грн. 95 коп., за липень 2019 року – 8285 грн. 08 коп., що разом складає (6180 грн. 95 коп. + 8285 грн. 08 коп.= 14466 грн. 03 коп.).

Протягом червня – липня 2019 року, відповідно до розрахункових листків, позивачем відпрацьовано 255 годин.

Середньогодинна заробітна плата розраховується наступним чином – 14466 грн. 03 коп. /255 год. = 56 грн. 73 коп.

Середньоденна заробітна плата розраховується наступним чином – 56 грн. 73 коп. х 8 = 453 грн. 83 коп.

Середній заробіток розраховується за період, починаючи з дня, наступного за днем звільнення, тобто з 19 серпня 2019 року і по день розгляду справи судом, оскільки розрахунок з позивачем на день розгляду справи відповідачем не проведено.

Кількість робочих днів за період з 19.08.2019 року по 15.08.2020 року складає 257 днів.

Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2019 року по 25.08.2020 року повинен бути обчислений наступним чином: 257 днів х 453 грн. 83 коп. = 116634 грн. 31 коп.

Отже суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні знайшла своє підтвердження у судовому засідання та з відповідача підлягає стягненню 116634 грн. 31 коп.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення моральної шкодив сумі 50000 грн., суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом встановлено, що Приватним акціонерним товариством «Дніпропетровський агрегатний завод» було порушено право позивача ОСОБА_1 на своєчасне розірвання трудового договору та отримання трудової книжки. При цьому, суд враховує, що відповідач не видає наказ про звільнення позивача та не видає їй належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення з серпня 2019 року, своєчасно не виплачує заробітну плату.

Отже, суд вважає, що позивач як працівник має право на відшкодування завданої моральної шкоди, яка виразилася у порушенні її права на звільнення та отримання трудової книжки, несвоєчасної виплати заробітної плати, що призвело до порушення права на працю, вимушених змінах у її житті, та як наслідок до моральних страждань. Внаслідок неправомірних дій відповідача позивач вимушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вказаної Постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи й не повинен призводити до її збагачення.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Виходячи з принципу розумності і справедливості суд вважає, що заявлена до відшкодування сума моральної шкоди у розмірі 50000 грн. не відповідає глибині і ступеню перенесених моральних страждань, а тому має бути зменшена до 2000 грн.

Щодо вимог позивача про стягнути з Приватного Акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» на її користь компенсації втрати заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати, та стягнення компенсації середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 19.08.2019р. (затримка видачі трудової книжки). суд вважає, що дані вимоги задоволенню не підлягають, так як є неконкретизованими та необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1681 грн. 60 коп., також з відповідача на користь держави підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

Згідно п.2 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст.3,4,38, 47, 116, 117, 237 - 1 КЗпП України, ст.ст.15,16, 23, 430 ЦК України, ЗУ «Про оплату праці», «Порядку обчислення середньої заробітної плати», Інструкцією про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України та Міністерством соціального захисту населення № 58 від 29 липня 1993 року, «Порядком обчислення середньої заробітної плати», ст.ст.4, 5-8, 10, 12, 13, 76, 77-78, 81-83, 133, 137, 141, 210, 247, 264-265, 280, 282 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» про стягнення невиплаченої заробітної плати, компенсації заробітної плати за весь час затримки її видачі, видачу трудової книжки та компенсацію моральної шкоди – задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський агрегатний завод» винести наказ про звільнення ОСОБА_1 за згодою сторін та видати їй належно оформлену трудову книжку з внесеним записом про звільнення.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з березня 2019 року по серпень 2019 року в сумі 45958 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 05 (п`ять) коп. (сума заробітної плати без урахування податків та інших обов`язкових платежів).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 19.08.2019 року по 25.08.2020 року у сумі - 116634 (сто шістнадцять тисяч шістсот тридцять чотири ) грн. 31 (тридцять одна) коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 (дві тисячі) грн.

Допустити по справі негайне виконання рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати по справі у сумі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 (шістдесят) коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський агрегатний завод» (код ЄДРПОУ 14311614, місцезнаходження: 49052, м. Дніпро, вул. Щепкіна, буд. 53) на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 (вісімдесят ) коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя В.Ю. Мащук