Ухвала суду № 91121655, 25.08.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1702/18

Провадження № 2-ві/203/8/2020

УХВАЛА

25 серпня 2020 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Казака С.Ю. у цивільній справі за № 203/1702/18, провадження № 2/0203/46/2020, за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Приватного підприємства «Екстрем-Тюнінг» про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2020 року до Кіровського районного суду надійшла заява ОСОБА_1 (далі – заявник) про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Казака С.Ю. у цивільній справі за № 203/1702/18, провадження № 2/0203/46/2020, за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Приватного підприємства «Екстрем-Тюнінг» про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2020 року заява про відвід судді була розподілена головуючому судді Ханієвій Ф.М.

Заява про відвід судді мотивована тим, що ухвалою суду провадження по справі було зупинено до закінчення встановленого законом строку для прийняття спадщини та залучення до участі у справі правонаступника померлої позивачки. Встановлений законом строк для прийняття спадщини закінчився 21.01.2020 року. Крім того, 01.08.2019 року ОСОБА_1 було подано заяву про залучення її до участі у справі в якості правонаступника. Проте провадження у справі було поновлено лише 28.07.2020 року. Таким чином, за поясненнями заявника, суддя Казак С.Ю. не дотримується основних засад цивільного судочинства в частині розумності розгляду справи судом, тому він підлягає відводу.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська (суддя – Казак С.Ю.) від 25 серпня 2020 року заявлений ОСОБА_1 відвід судді Казаку С.Ю. визнано необґрунтованим та передано заяву про відвід для вирішення в порядку ст. 33 ЦПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України, суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Казака С.Ю., доходить наступних висновків.

Підстави для відводу судді визначені, зокрема п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, відповідно до яких суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші (не передбачені п. п. 1 - 4 ч. 1 ст. 36 ЦПК України) обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Як вбачається з заяви про відвід судді, доводи щодо неупередженості та необ`єктивності судді ґрунтуються на незгоді заявника з процесуальними діями та рішенням головуючого судді.

Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Так, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Вимога безсторонності, згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Салов проти України», «Мироненко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Також у рішенні по справі «П`єрсак проти Бельгії» (Piersack v. Belgium) від 01.10.1982, заява № 8692/79, Європейський Суд з прав людини вказав (п.30): не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. У даному контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь який сумнів з цього приводу.

Вказаний висновок, що потім був підтриманий у наступних рішеннях Суду, зокрема, у справі «МакГоннелл проти Сполученого Королівства» (McGonnell v. the United Kingdom), заява № 28488/65, § 51, ECHR 2000, та Клейн та інші (Kleyn and Others)), започаткував розмежування критеріїв неупередженості (безсторонності):

- суб`єктивний – беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі;

- об`єктивний – визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У рішенні Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у справі «Хаушильд проти Данії» зазначається, що ЄСПЛ потрібні докази фактичної наявності упередженості судді для відсторонення його від справи. Таким чином, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з`являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. При цьому, враховується думка сторін, однак, вирішальними є результати об`єктивної перевірки.

У справі «Фей проти Австрії» ЄСПЛ вказав, що неупередженість судді полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості.

Аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість дійти висновку що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові, у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи.

Суд звертає увагу на те, що ст. 76 та ст. 81 ЦПК України передбачено, що сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Тобто, особа, яка заявляє відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт зацікавленості судді у розгляді справи, зважаючи на дію презумпції особистої неупередженості судді, яка діє до тих пір поки не доведено інше.

Між тим, заявлений ОСОБА_1 відвід судді фактично ґрунтується на критичній оцінці процесуальних дій і рішень судді у цій справі.

Однак, відповідно до ч. 4 ст. 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу, а тому заявлений відвід судді суд вважає необґрунтованим.

Також порушення, які на думку заявника були допущені головуючим суддею Казаком С.Ю., є результатом її власного розуміння процесуальних норм, або є такими, що підлягають усуненню в порядку, передбаченому ЦПК України. Інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді в заяві про відвід судді не зазначено.

Суд, враховуючи вищевикладене, доходить висновку про відсутність підстав для відводу судді Казака С.Ю., визначених ч. 1 ст. 36 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви про відвід судді слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 37, 39, 40, 260, 261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська Казака С.Ю. у цивільній справі за № 203/1702/18, провадження № 2/0203/46/2020, за позовною заявою ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства «Благоустрій міста» Дніпровської міської ради, Приватного підприємства «Екстрем-Тюнінг» про зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.

Суддя Ф.М. Ханієва